Постанова

від 22.05.2024 по справі 911/2602/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа№ 911/2602/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Андрієнко С.В.

від відповідача: Деледивка С.Г.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023, повний текст якого складено та підписано 10.01.2024

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2024, повний текст якого складено та підписано 23.01.2024

у справі № 911/2602/23 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (ТОВ "ПРОМЗІЗ")

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки учасника

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визначити розмір статутного капіталу позивача в сумі 2 100 000,00 грн та визначити частку учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства у розмірі 100%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті подання ОСОБА_1 нотаріально засвідченої заяви про вихід з товариства, виникла ситуація за якої єдиним учасником став ОСОБА_2 . Однак, ОСОБА_1 не вчинив дії щодо державної реєстрації його виходу зі складу учасників товариства, на позачергові загальні збори для прийняття рішення про внесення змін до статуту щодо складу учасників товариства та розміру їх часток не з`явився, що унеможливило його прийняття. Наведене спричинило для ТОВ "ПРОМЗІЗ" неможливість внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та, як наслідок, призводить до правової невизначеності і введення оману третіх осіб щодо належності ОСОБА_1 частки в статутному капіталі товариства.

У цьому зв`язку, позивач вважає, що звернення товариства до суду з даним позовом обумовлено відсутністю іншого механізму вирішення спірної ситуації та єдиним способом захисту прав позивача.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що відповідачем права позивача не порушені, що ним обраний неналежний спосіб захисту, що спір про право відсутній.

Також 25.12.2023 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд включити суму 30 000,00 грн по оплаті послуг адвоката до судових витрат, пов`язаних з розглядом господарської справи № 911/2602/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу товариства та визначення частки його учасника, які підлягають розподілу в порядку, визначеному статтею 129 ГПК України.

Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2602/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що:

- докази порушення, тобто, невизнання або оспорювання відповідачем ОСОБА_1 внесення змін до установчих документів ТОВ "ПРОМЗІЗ" щодо розміру статутного капіталу у 2 100 000,00 грн та частки учасника ОСОБА_2 у розмірі 2 100 000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу, відсутні.;

- з огляду вищевказаних положень та встановлених судом обставин виходу ОСОБА_1 з товариства, як наслідок втрати таким учасником корпоративних прав на управління товариством, суд дійшов висновку, що станом на 14.09.2018 ОСОБА_2 залишився у товаристві єдиним учасником товариства, який має право голосу з питань, віднесених до компетенції загальних зборів учасників, зокрема щодо внесення змін до статуту товариства та зміни розміру статутного капіталу товариства, а тому не позбавлений права на прийняття відповідних рішень;

- Посилання позивача на обов`язок відповідача 1 взяти участь у загальних зборах учасників для прийняття відповідних рішень з питань, пов`язаних з його виходом з товариства, як наслідок неможливість прийняття позивачем таких рішень самостійно з огляду на положення п. 5.1.1. статуту товариства, визнаються судом неспроможними з огляду на, те що відповідні статутні положення не відповідають законодавству станом на момент набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема стосовно наявності кворуму для прийняття відповідних рішень, а також права учасника товариства, а не обов`язку, бути присутнім на загальних зборах учасників;

- позов про визначення розміру статутного капіталу товариства то розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів. У цьому випадку судове рішення про задоволення є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР;

- заявлені позивачем вимоги про визначення розміру статутного капіталу та розміру частки позивача у відповідно заявлених сумах не відповідають передбаченим законом способам захисту та за своїм змістом є вимогами про встановлення юридичних фактів, які не можуть бути самостійним предметом позову в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення;

- з огляду на невідповідність обраного позивачем способу судового захисту законодавчим приписам, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки позивача у статному капіталі товариства.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2602/23 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на користь ОСОБА_1 30 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, здійснивши аналіз обсягу та вартості наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги відповідачу, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами: договором про надання правової допомоги, який є діючим; додатковою угодою № 5 від 15.12.2023, яка визначає умови надання правничої допомоги в межах судової справи №911/2602/23; підписаним актом про надання правової допомоги на загальну фіксовану суму 30 000,00 грн та звітом про надання правової допомоги, який передбачає перелік видів наданої правової допомоги, дійшов до висновку, що посилання позивача на те, що такі докази не стосуються цього судового провадження, а звіт, акт про надання правової допомоги та довідка про сплату гонорару містять недостовірні дані є необґрунтованою та суб`єктивною думкую позивача, яка не підтверджена жодними доказами.

Окрім того, суд першої інстанції виходив з того, що не підписання представником відповідача жодних документів, поданих від відповідача до матеріалів справи під час розгляду справи №911/2602/23 не свідчить про відсутність виконання адвокатом робіт (надання послуг). Також, присутність/відсутність представника відповідача в судових засіданнях по справі № 911/2602/23 не впливає на визначення розміру правничої допомоги, оскільки такий розмір є фіксованим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

А саме в частині оскарження судового рішення апелянт посилається на те, що:

- бездіяльність ОСОБА_1 , що має наслідком наявність інформації в ЄДР щодо його участі в товаристві з часткою в 50 % і полягає в непідписані ним протоколу про власний вихід з товариства в 2018 році, відсутності здійснення реєстраційних дій щодо свого входу зі складу товариства в 2019-2023 роках як юридично зобов`язаної особи на вчинення відповідних дій, порушує права позивача на здійснення господарської діяльності і по суті позбавляє його правосуб`єктності;

- посилання суду на те, що відповідач не порушує права товариства не відповідає дійсному змісту наявних у справі документів, оскільки відповідач заперечував підстави, предмет та зміст позовних вимог;

- у даному випадку спір стосується не відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав позивача, а зміни/уточнення складу таких учасників;

- передбачений законом та визначений в позовній заяві спосіб захисту є єдино можливим для захисту прав позивача і встановлення повною юридичної визначеності між учасниками справи;

- висновок суду про можливість іншого учасника одноособово оформити всі документи і подати зміни в ЄДР суперечить положенням статей 1, 17, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та спростовується наявними у справі документами, яким суд не надав належної оцінки.

Апеляційна скарга в частині оскарження додаткового рішення містить наступні доводи:

- жодний процесуальний документ у справі не містить підпису адвоката, а саме відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, два додаткових пояснення підписані безпосередньо відповідачем - ОСОБА_1 ;

- відповідачем належними доказами не підтверджено будь-яких виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання робіт/ надання послуг, як і обсягу таких робіт (послуг);

- стягнуті на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн стосуються участі адвоката в судових дебатах та одного підписаного ним процесуального документа у справі - письмових судових дебатах. Розмір витрат за такий об`єм правової допомоги, на думку позивача, є явно невідповідним, необґрунтованим і непропорційним;

- задовольняючи клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у справі документам, поданим відповідачем та змісту протоколів судових засідань, за якими з п`яти судових засідань адвокат відповідача приймав участь лише в судових дебатах.

15.05.2024 апелянтом подано додаткові пояснення у справі.

Доводи та заперечення відповідача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційними скаргами не погодився, просить залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на те, що:

- відповідач не оспорює необхідність внесення змін до ЄДР, але заперечував підставність заявленої позовної вимоги до нього, вказував на те, що ним жодні права позивача не порушувались, він є неналежним відповідачем у цій справі, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а спір про право взагалі відсутній;

- повідомлення про відмову позивачу у проведенні реєстраційних дій не підтверджують потенційну неможливість вчинення ним дій після усунення причин, що були підставою для попередніх відмов в реєстрації. Ці відмови також не є доказом того, що відповідач якимось чином перешкоджає позивачу внести відповідні зміни до ЄДР;

- за змістом положень частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" учаснику, який виходить з товариство надано право, а не обов`язок проведення реєстраційних змін у складі учасників товариства;

- твердження позивача про те, що звернення з даним позовом до господарського суду обумовлено відсутністю іншого механізму вирішення спірної ситуації та єдиним способом захисту порушених прав позивача є його хибним тлумаченням норм матеріального права і дійсних обставин справи та має на меті перекласти на відповідача наслідки власної бездіяльності;

- суд першої інстанції вірно встановив, що докази порушення, тобто невизнання або оспорення відповідачем прав позивача в матеріалах справи відсутні;

- відсутність порушеного права позивача зі сторони відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову і місцевий господарський суд з огляду на встановлені у даній справі обставини справи прийняв вірне та обґрунтоване рішення;

- у даній справі позов про визнання розміру статутного капіталі та розміру частки заявлений самим товариством, яке в цій категорії справ має виступати відповідачем, при чому, до особи, яка вже п`ять років не є його учасником, про що позивачу достеменно відомо, і позовна вимога стосується прав учасника товариства - ОСОБА_2 , третьої особи, яка самостійних вимог на предмет спору не заявляла;

- суд першої інстанції надав вірну та належну оцінку представленим доказам на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу;

- посилання апелянта на те, що договір про надання правничої допомоги від 08.04.2019 та додаткових угод до нього не стосуються цього судового провадження, а звіт, акт про надання правової допомоги та довідка про сплату гонорару містять недостовірні дані є необґрунтованими та є суб`єктивною думкою позивача, яка не підтверджена жодними доказами;

- доводи апелянта про підписання безпосередньо відповідачем заяв по суті спору та додаткових пояснень, а також відсутність його представника в судових засіданнях, явка в які не визнавалась обов`язковою, не свідчить про невиконання адвокатом робіт, наведених у Звіті від 22.12.2023 не впливає на визначення розміру правничої допомоги, оскільки такий розмір є фіксованим.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу.

15.05.2024 відповідачем подано пояснення щодо наявності судової практики та правових висновків у справах з подібними обставинами та позовними вимогами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2602/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

Після надходження матеріалів справи, ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2602/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2024 у справі №911/2602/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.04.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.04.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.04.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 08.04.2024 оголошено перерву до 01.05.2024, та 01.05.2024 оголошено перерву до 15.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2024 у справі №911/2602/23 в одне апеляційне провадження.

У судовому засіданні 15.05.2024 оголошено перерву до 20.05.2024, та 20.05.2024 оголошено перерву до 22.05.2024.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.05.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 22.05.2024 представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

15.05.2024 апелянтом до додаткових пояснень долучено копію звернення ОСОБА_1 від 08.05.2024 та проект заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників товариства від __ травня 2024 року.

Дослідивши означені документи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд, у постановах від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі), зробив висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Отже, колегія суддів дійшла висновку відмовити у залученні зазначених вище додаткових доказів, а саме копії звернення ОСОБА_1 від 08.05.2024 та проекту заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників товариства від __ травня 2024 року, оскільки їх не існувало на момент прийняття рішення.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до пунктів 1.2, 7.1.1, .1.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства №213 від 16.05.2016, статутний капітал товариства складає 4 200 000,00 грн, а учасниками відповідного товариства є:

- ОСОБА_2 з розміром частки у статутному капіталі - 50% статутного капіталу товариства та складає 2 100 000,00 грн;

- ОСОБА_1 з розміром частки у статутному капіталі - 50% статутного капіталу товариства та складає 2 100 000,00 грн.

ОСОБА_1 11.06.2018 звернувся до ТОВ "ПРОМЗІЗ" з вимогою про скликання загальних зборів у зв`язку із його виходом з товариства, до якої додано нотаріально засвідчену заяву про вихід від 11.06.2018.

Відповідно до змісту вищевказаних вимоги та заяви ОСОБА_1 повідомляв ТОВ "ПРОМЗІЗ" про свій вихід з товариства з 14.09.2018 та просив провести у зазначену дату позачергові загальні збори, до порядку денного яких включити питання, зокрема, стосовно зміни складу учасників товариства, затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі та його зменшення.

Надалі, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ПРОМЗІЗ" та ОСОБА_2 з повідомленням від 02.08.2018 про скликання на 14.09.2018 загальних зборів учасників ТОВ "ПРОМЗІЗ" з порядком денним по питаннях стосовно виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та проведення відповідних дій щодо зміни складу учасників, статутного капіталу товариства.

Листом від 06.08.2018 ТОВ "ПРОМЗІЗ" повідомило учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення 14.09.2018 позачергових загальних зборів з порядком денним по питаннях стосовно виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та проведення відповідних дій щодо зміни складу учасників, статутного капіталу товариства. Копія вказаного повідомлення з доказами його надіслання наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1 не з`явився 14.09.2018 на загальні збори учасників товариства, що підтверджується протоколом реєстрації учасників від 14.09.2018 та протоколом загальних зборів учасників №14/09/18 від 14.09.2018, відповідно до змісту якого збори вважаються такими, що не відбулись.

ОСОБА_1 з 14.09.2018 вважається таким, що вийшов з товариства, що не спростовується учасниками справи та підтверджено рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/197/19 від 04.06.2019, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019.

Позивач 19.06.2020 звернувся до Ірпінської міської ради з листом №19/06-20 від 19.06.2020 про реєстрацію виходу ОСОБА_1 з ТОВ "ПРОМЗІЗ", в якому вказано, що Товариство у зв`язку з обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/197/19 від 04.06.2019 (набрало законної сили 01.10.2019) просить зареєструвати вихід учасника Товариства ОСОБА_1 на підставі поданої ним Товариству у 2018 році заяви про вихід та виключити з ЄДР інформацію про нього як учасника та бенефіціара Товариства. В переліку додатків до цього листа вказані платіжне доручення про сплату адміністративного збору, заява (форма 2), нотаріально засвідчена копія паспорту учасника ОСОБА_2 , копія паспорту ОСОБА_1 , оригінал нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 про вихід 2018 року.

Державним реєстратором Ірпінської міської ради 23.06.2020 повідомлено ОСОБА_2 про відмову у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "ПРОМЗІЗ" на підставі абз.1 п.1 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - документи подано особою, яка не має на це повноважень (при даній реєстраційній дії заявником виступає учасник, який виходить; абз. 3.1 п.1 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" інформацію про особу, що виходить ( ОСОБА_1 ) міститься в Єдиному реєстрі боржників; в поданому пакеті документів відсутня згода іншого учасника товариства на вихід ОСОБА_1 (п.2 ст.24 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

До матеріалів справи позивачем надані адресовані ним ОСОБА_1 листи №19/12-18/1 від 19.12.2018, №24/12-19 від 24.12.2019, №05/05-20 від 05.05.2020 з доказами їх направлення (описи вкладення), в яких ТОВ "ПРОМЗІЗ" просило ОСОБА_1 до оформити свій вихід з Товариства відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідь на останній лист ОСОБА_1 29.05.2020 повідомив ТОВ "ПРОМЗІЗ", що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/197/19 від 04.06.2019 на нього жодних обов`язків щодо здійснення будь-яких дій на підтвердження виходу зі складу учасників Товариства не покладено.

Нотаріально посвідчена заява про надання згоди на вихід ОСОБА_1 з ТОВ "ПРОМЗІЗ" підписана ОСОБА_2 30.12.2020., а також оригінал заяви ОСОБА_1 про вихід з ТОВ "ПРОМЗІЗ" та листи ТОВ "ПРОМЗІЗ" і ОСОБА_2 із закликом до ОСОБА_1 зареєструвати його вихід з Товариства були направлені відповідачу 30.12.2020.

Згідно опису документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "ПРОМЗІЗ", ОСОБА_1 27.01.2021 були подані заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, документ про сплату адміністративного збору, заява про вихід з товариства, заява про надання згоди на вихід ОСОБА_1 ..

Державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 27.01.2021 встановлено, що подані 27.01.2021 документи не відповідають вимогам Закону: рішення (заява) про надання згоди на вихід ОСОБА_1 з Товариства прийнято з порушенням строку, встановленого частиною 3 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв`язку з чим відмовлено у державній реєстрації по заяві про внесення змін.

Відповідно до наданого позивачем витягу з ЄДР станом на 14.08.2023 та за запитом суду станом на 23.08.2023 учасниками ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" є ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 50% статутного капіталу товариства з розміром внеску 2 100 000,00грн та ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 50% статутного капіталу товариства з розміром внеску 2 100 000,00грн.

Позивач стверджує, що неявка ОСОБА_1 на позачергові загальні збори учасників товариства унеможливила прийняття рішення про внесення змін до статуту щодо складу учасників товариства та розміру їх часток, невчинення ОСОБА_1 дій щодо державної реєстрації його виходу зі складу учасників товариства спричинили для ТОВ "ПРОМЗІЗ" неможливість внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є порушенням належного позивачу корпоративного права на управління товариством.

Посилаючись на ці обставини позивач вважає, що єдиною можливістю для державної реєстрації змін до установчих документів товариства є рішення суду про визначення розміру статутного капіталу ТОВ "ПРОМЗІЗ" в сумі 2 100 000,00 грн та визначення частки учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства у розмірі 100%., що передбачено частиною п`ятою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

.Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частин 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Тобто, захисту підлягає наявний законний і порушений (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого інтересу та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушений інтерес, і чи цей інтерес порушено відповідачем.

Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 906/436/22).

Судом також враховуються правові висновки, що викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 де зроблено висновок про стадійність захисту права та, зокрема, вказано таке. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Так, обґрунтовуючи звернення з позовом у даній справі, ТОВ "ПРОМЗІЗ" зазначає, що нездійснення відповідачем дій з державної реєстрації його виходу зі складу учасників товариства згідно поданої товариству нотаріально посвідченої заяви, неявка на позачергові загальні збори для прийняття рішень про внесення змін до статуту щодо складу учасників товариства та розміру їх часток, а також відсутність у товариства можливості зареєструвати за власною заявою відповідні зміни, призводить до правової невизначеності і введення в оману третіх осіб щодо належності ОСОБА_1 частки в статутному капіталі товариства.

За таких обставин, позивач вважає, що поданий у цій справі позов з визначеними в ньому позовними вимогами є єдиним можливим способом захисту порушеного права ТОВ "ПРОМЗІЗ". Проте, яке саме право було порушено чи оспорюється відповідачем в позові та інших письмових поясненнях сторона не наводить.

Зважаючи на те, що в силу принципів господарського судочинства суд не здійснює обґрунтувань наявності конкретно порушеного права позивача, а перевіряє наявності у нього порушеного суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, апеляційна інстанція вважає, що місцевий господарський суд цілком обґрунтовано погодився з доводами відповідача про недоведення позивачем порушення його прав відповідачем та про неналежність відповідача.

Усуваючи вказану неповноту викладення обґрунтувань порушеного права, ТОВ "ПРОМЗІЗ" в апеляційній скарзі зазначає, що наведеною бездіяльністю відповідача порушуються права товариства на здійснення господарської діяльності, оскільки згідно положень Статуту товариства до виключної компетенції загальних зборів належать вирішення ряду питань, пов`язаних із діяльністю юридичної особи. Тобто позивач фактично вказує на неможливість вчинення учасником товариства, що залишився після подання відповідачем заяви про вихід, одноособового вирішення питань діяльності товариства, а отже і здійснення ним правомочностей на участь в управлінні господарською організацією.

Відповідно до частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ПРОМЗІЗ" про визначення розміру статутного капіталу товариства в сумі 2 100 000,00 грн та розміру частки учасника товариства ОСОБА_2 у розмірі 100% спрямовані на захист саме корпоративних прав цього учасника. Утім в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання учасником товариства ОСОБА_2 . ТОВ "ПРОМЗІЗ" правомочностей на звернення останнього в інтересах такого учасника до суду за захистом корпоративних прав.

Оскільки прийняття рішень, що належать до виключної компетенції загальних зборів належить учаснику/учасникам такого товариства, і саме йому/їм може бути не байдуже питання остаточного оформлення іншим учасником товариства усіх законодавчо встановлених процедур виходу з юридичної особи, тому позивач, як саме товариство, не може мати інтересу у відновленні корпоративних прав учасника/учасників цього товариства на відновлення правомочностей з управління.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів наявності саме у нього порушених прав та/або інтересів внаслідок недооформлення відповідачем його виходу з числа учасників товариства, що є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки захисту підлягають саме порушене (оспорюване) право/інтерес особи, якою пред`явлено позов.

На доводи апелянта на те, що правова невизначеність щодо виходу відповідача зі складу учасників товариства не може бути усунута не інакше як шляхом пред`явлення позову про визначення розміру статутного капіталу та визначення частки учасника колегія зазначає, що наведений спосіб захисту, як і інші, що унормовані статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", направлені саме на захист корпоративного права. Тоді як ТОВ "ПРОМЗІЗ" корпоративні права в цьому товаристві не належать.

В даному випадку відповідне дооформлення виходу учасника з товариства може бути здійснено або шляхом пред`явлення позову про зобов`язання такого учасника здійснити відповідні дії за умови наявності у останньої необхідного пакету документів та ухилення від вчинення ним цих дій, або шляхом оскарження рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційної дії. Крім того, відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій не позбавляє заявника повторно звернутися із заявою з усуненням відповідних підстав для повернення.

Резюмуючи апеляційна інстанція вважає, що оскільки апелянтом належними та достатньо обґрунтованими аргументами висновків суду про відмову в задоволенні позову не спростовано, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Щодо оскарження додаткового рішення

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

25 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява б/н від 25.12.2023 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд включити суму 30 000,00 грн по оплаті послуг адвоката до судових витрат, пов`язаних з розглядом господарської справи № 911/2602/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу товариства та визначення частки його учасника, які підлягають розподілу в порядку, визначеному статтею 129 ГПК України.

Від представника відповідача 05.01.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання позивача про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги.

Судом першої інстанції встановлено, що до відзиву на позов від 22.09.2023 додано "Попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які очікує понести ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом справи № 911/2602/23", а також опис вкладення у цінний лист від 22.09.2023 (№ 0813203796979), який підтверджує направлення вказаного розрахунку на адресу позивача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи надано:

- договір № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Андрієнком Сергієм Володимировичем, разом з додатковими угодами № 3 від 28.12.2020 та № 4 від 30.12.2022;

- додаткову угоду № 5 від 15.12.2023 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018;

- звіт про надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи № 911/2602/23 про визнання розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника на фіксовану суму - 30 000,00 грн;

- акт про надання правової допомоги № 01-Д08/2019-ДУ5/2023 від 22.12.2023 на суму 30 000,00 грн;

- довідка № 83/2023 від 25.12.2023 про сплату гонорару за надання правової допомоги;

- свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю № 4989 від 29.05.2012 на ім`я Андрієнко Сергій Володимирович та посвідчення адвоката;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1215603 від 16.06.2022, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально Андрієнко С.В. для представлення інтересів ОСОБА_1 у Господарському суді Київської області.

За умовами пункту 1.1 Договору, адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання йому правової допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по надання правової допомоги, а також, у випадку необхідності, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням завдання клієнта.

Розмір гонорару та порядок його внесення визначаються за домовленістю сторін в додаткових угодах до договору про надання правової допомоги, які після їх підписання сторонами, стають невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.12.2022 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року.

У Додатковій угоді № 5 від 15.12.2023 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018 сторони домовились, що адвокат приймає на себе виконання доручення клієнта щодо надання йому правової (професійної правничої) допомоги по захисту інтересів у зв`язку із розглядом господарської справи № 911/2602/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника, на стадіях судового розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (пункт 1.1); гонорар адвоката за домовленістю сторін встановлюється у фіксованому розмірі (пункт 2.1); гонорар за надання правової допомоги, зокрема у першій судовій інстанції становить 30 000,00 грн (пункт 2.2); гонорар вноситься клієнтом на підставі Звіту про надання правової допомоги та Акта передачі-приймання наданої правової допомоги та рахунку, виставленого адвокатом, протягом 5-ти днів з дня підписання цього акта (пункт 2.3).

22 грудня 2023 року між відповідачем та адвокатом підписано Акт про надання правової допомоги № 01-Д08/2019-ДУ5/2023 згідно звіту про надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи № 911/2602/23 про визнання розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника на загальну суму 30 000,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення обсягу наданих адвокатом Андрієнком С.В. послуг професійної правничої допомоги відповідачу.

Щодо доводів апелянта про те, що жодний процесуальний документ у справі не містить підпису адвоката, а саме відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, два додаткових пояснення підписані безпосередньо відповідачем - ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, докази про те, що ОСОБА_1 є спеціалістом в області права та відповідно міг би підготувати письмовий відзив на позовну заяву з нормативним обґрунтуванням та викладенням стратегії свого захисту відсутні.

Таким чином, колегія відхиляє доводи позивача про те, що подані відповідачем документи не підписані його адвокатом, а відповідачем особисто, оскільки підписання ОСОБА_1 відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив та два додаткових пояснення не спростовує обставин надання його адвокатом правової допомоги щодо підготовки цих документів.

Подібний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №924/122/19, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21.

Доводи позивача про те, що відповідачем належними доказами не підтверджено будь-яких виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання робіт/ надання послуг, як і обсягу таких робіт (послуг) колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

З договору про надання правової допомоги №ФО-08/2019 від 08.04.2018 та додаткової угоди № 5 від 15.12.2023 до нього, вбачається, що сторони погодили фіксований розмір гонорару - 30 000 грн за надання правової допомоги в судах першої/апеляційної/касаційної інстанції, а тому склад дій (перелік робіт), які були вчиненні адвокатом на виконання цього договору, не є вирішальним для визначення адвокатського гонорару у цій справі.

При цьому колегія суддів враховує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вивчивши надані відповідачем в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та не становить надмірний тягар для позивача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно надав оцінку наявним у справі документам та дійшов висновку про задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Отже, твердження апелянта про те, що розмір витрат за такий об`єм правової допомоги є невідповідним, необґрунтованим і непропорційним та про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у справі документам спростовуються матеріалами справи, а тому колегія суддів їх відхиляє.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржені рішення суду першої інстанції прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для їх зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційних скаргах доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2024 у справі №911/2602/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 11.06.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков