Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/18582/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/18582/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, повний текст якого складено та підписано 06.02.2024

у справі № 910/18582/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія розвитку проектів»

про стягнення 96 374,69 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія розвитку проектів» про стягнення 96 374,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 024/04 від 14.06.2004 відповідач в обумовлений строк не здійснив оплату послуг з обслуговування в системі депозитарного обліку, у зв`язку з чим станом на 14.11.2023 виникла заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/18582/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія розвитку проектів» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 45 710 грн 00 коп. - простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 500 грн 00 коп. - строкової заборгованості по сплаті комісії, 2 419 грн 40 коп. - інфляційні втрати, 1 375 грн 06 коп. - 3% річних, 11 396 грн 19 коп. - пені та 1 709 грн 98 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо сплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим перед позивачем виникла прострочена заборгованість по сплаті комісії у розмірі 45 710,00 грн та строкова заборгованість по сплаті комісії у розмірі 500,00 грн.

Щодо наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, у визначений позивачем період, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення (з 16.02.2012), а тому частково задовольнив позовні вимоги в цій частині, а саме стягнув 2 419 грн 40 коп. - інфляційні втрати та 1 375 грн 06 коп. - 3% річних, а в іншій частині цих вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить в частині відмови його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині оскаржене рішення залишити без змін. Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, частково відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, дійшов помилкового висновку, що позивачем не вірно визначено початок період прострочення з 16.02.2012, оскільки заборгованість відповідача у розмірі 45 710,00 грн та 3% річних у розмірі 6 269,29 грн виникла за період з лютого 2012 року по листопад 2023 року, заборгованість інфляційних втрат у розмірі 23 374,69 грн з лютого 2012 року по жовтень 2023 року, а тому, на думку апелянта, ця сума підлягає стягненню у повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18582/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

18.03.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 поновлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/18582/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 25.04.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 25.04.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/18582/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Про розгляд справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Поштове повідомлення про вручення позивачу ухвали суду про відкриття апеляційного провадження направлено на його юридичну адресу: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 6, однак, повернуто на адресу суду з відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Колегія також звертає увагу на те, що за час розгляду справи в суді першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повідомляв суд про зміну своєї юридичної адреси.

Додатково, судом апеляційної інстанції на сайті «Судова влада України» було викладено повідомлення про відкриття апеляційного провадження у справі №910/18582/23, в якому повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вимоги 120 ГПК України, в також вищенаведене, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частинами 5, 6 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

При цьому, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі "Пономарьов проти України" та у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", згідно з якою сторони в розумні "інтервали часу" мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції були здійснені всі необхідні заходи щодо повідомлення позивача про розгляд справи, відтак, він вважається таким, що повідомлений належним чином.

Отже, суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов висновку про здійснення розгляду справи за наявними матеріалами.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних, річних та розподілу судових витрат.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - позивач, Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія розвитку проектів» (далі - відповідач, Депонент) 14.06.2004 укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах №024/04 за умовами якого Депонент доручає, а Зберігач зобов`язується надавати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінних паперах на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 26 травня 1998 року за №61, внутрішньому положенню Зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документах Зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента.

За умовами п. 2.1 договору Зберігач зобов`язаний відкрити Депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох робочих днів після подання Депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами Зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік цінних паперів Депонента, що зберігаються у Зберігача; здійснювати ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами Зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України; за результатами проведених облікових операцій, в строк три робочих дні та шляхами обумовленими з Депонентом, надавати виписку про стан рахунку в цінних паперах.

Згідно з п. 3 договору Депонент сплачує послуги Зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами Зберігача (додаток №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг Зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконання дій та/або операцій, згідно з тарифами Зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих Депоненту згідно з даним договором, в тому числі проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін. Згідно з п.2.2 абзацом четвертим даного договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватися, про що зберігач зобов`язаний письмово сповістити Депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів.

12 березня 2014 року позивачем та відповідачем укладено додатковий договір №1 до договору про відкриття рахунку у цінних паперах №024/04 від 14.06.2004, відповідно до якого сторони домовились викласти договір про відкриття рахунку у цінних паперах №024/04 від 14.06.2004 у новій редакції.

За умовами договору про обслуговування рахунка в цінних паперах №024/04 від 14.06.2004 депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 року № 735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 року № 1084/23616 (надалі - Положення про провадження депозитарної діяльності).

За умовами п. 2.1.1 договору депозитарна установа зобов`язана відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох банківських днів після подання депонентом визначених законодавством документів для відкриття рахунку в цінних паперах.

На виконання пунктів 2.1. Договору, Банком було відкрито ТОВ «Українська компанія розвитку проектів» рахунок у цінних паперах та надано послуги, щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Згідно з п. 4.1 договору депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (додаток №1 до договору), встановлених депозитарною установою. Депонент погоджується з тарифами, встановленими депозитарною установою на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4.2 договору депозитарна установа має право змінювати тарифи протягом дії цього договору. Зміна тарифів не потребує згоди депонента. Тарифи, які були змінені депозитарною установою після підписання цього договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома депонента не пізніше ніж як за п`ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну тарифів депозитарної установи у мережі Інтернент www.ukrgasbank.com (п. 4.3. договору).

За змістом п. 4.4 договору депонент не звільняється від оплати послуг депозитарної установи за новими тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитися з новими тарифами, які були змінені депозитарною установою під час дії цього договору, при умові належного виконання депозитарною установою п. 4.3 цього договору.

Згідно з п. 4.5 договору тарифи депозитарної установи є обов`язковими для депонента.

Відповідно до п. 4.7 договору оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно Акту-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У Акті-рахунку (додаток №2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи зазначеній в розділі 9 договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом трьох років. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п. 6.1, 6.2 договору).

Договір про обслуговування рахунку в цінних паперах №024/04 від 14.06.2014 року не розірваний, рахунок у цінних паперах не закритий.

На виконання умов договору №024/04 від 14.06.2014 року позивач у період з січня 2016 року по 31 жовтня 2023 року надав відповідачу послуги з обслуговування в системі депозитарного обліку, про що позивачем були складені акти-рахунки за спірний період та надіслані на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками та списками згрупованих поштових відправлень.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №024/04 від 14.06.2014 року в частині оплати наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по сплаті комісії у розмірі 45 710,00 грн. та строкової заборгованості по сплаті комісії у розмірі 500,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У статті 4 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням тину, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів: про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

За змістом статті 6 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача). Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за пінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про обслуговування рахунка в цінних паперах №024/04 від 14.06.2004 позивач у період з січня 2016 року по 31.10.2023 року надав відповідачу послуги з обслуговування в системі депозитарного обліку.

В п. 4.7. договору сторони погодили, що оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно Акту-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У Акті-рахунку (додаток №2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи зазначеній в розділі 9 договору.

Виходячи з положень пункту 4.7. договору строк виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг на день розгляду справи є таким, що настав.

Відповідач, в порушення умов договору свої зобов`язання щодо сплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим перед позивачем виникла прострочена заборгованість по сплаті комісії у розмірі 45 710,00 грн та строкова заборгованість по сплаті комісії у розмірі 500,00 грн.

Суд першої інстанції, враховуючи, що факт надання відповідачу послуг з обслуговування в системі депозитарного обліку підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії простроченої у розмірі 45 710,00 грн та 500,00 грн.

В цій частині апелянт погоджується з рішенням суду.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення (з 16.02.2012), що вплинуло на правильність визначення першого дня прострочення оплати, а тому наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Тому за розрахунком суду першої інстанції, стягненню з відповідача підлягали інфляційні втрати в сумі 2 419 грн. 40 коп. та 3% річних в сумі 1 375 грн. 06 коп. Наведене стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Апелянт із судовим рішенням в цій частині не погодився та стверджує, що суд, задовольняючи повністю позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, що виникла з лютого 2012 по листопад 2023, дійшов помилкових висновків про невірне визначення позивачем початку перебігу строку прострочення з 16.02.2012.

В змісті цих аргументів колегією суддів встановлено таке.

У відповідності до п. 3 Договору про відкриття рахунку в цінних паперах №024/04 від 14.06.2004 плата за послуги, надані зберігачем вноситься депонентом щомісячно до 15 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги згідно Акта приймання-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін.

12 березня 2014 року у зв`язку з укладенням сторонами додаткового договору №1 до договору про відкриття рахунку у цінних паперах №024/04 від 14.06.2004 вказаний правочин викладено у новій редакції, зокрема, змінено строки оплати послуг депозитарія.

Так, в п. 4.7 договору оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно Акту-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги.

Згідно наданого позивачем розрахунку позовних вимог заборгованості по сплаті комісії у розмірі 45 710,00 грн розрахована за період надання послуг з лютого 2012 по листопад 2023. При цьому, станом на лютий 2012 за відповідачем, згідно розрахунку позивача, рахується заборгованість за попередні періоди в сумі 1 500,00 грн.

В підтвердження факту надання послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах позивачем, окрім актів прийому-здачі депозитарних послуг за договором №024/04 від 14.06.2004 надано виписки про операції з цінними паперами відповідача за період з 14.06.2004 по 24.11.2023, з яких слідує безперервність здійснення депозитарієм послуг обслуговування.

Відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами в порядку статті 74 ГПК України не доведено обставин оплати ним наданих депозитарієм послуг в межах строків встановлених умовами договору, тож він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції детально досліджено представлений позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення інфляційних, річних та встановлено, що датою початку прострочення визначено 16.02.2012, а з березня 2014 в редакції внесених змін з першого числа кожного наступного за звітним місяцем року. Тобто позивач здійснив вірне визначення початку перебігу строку прострочення у відповідності до положень договірних умов.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих депозитарною установою послуг за договором №024/04 від 14.06.2004, судова колегія, перевіривши розрахунок заявлених позовних вимог в цій частині, визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме інфляційні втрати в сумі 23 836,87 грн та 3% річних в сумі 6 269,29 грн. Висновок суду про часткове задоволення даних позовних вимог є помилковим, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення в оскаржуваній апелянтом частині мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних про стягнення інфляційних втрат та річних в повному обсязі. Відтак апеляційна скарга задовольняється апеляційним господарським судом.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника). Крім того, новому перерозподілу підлягає сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/18582/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та річних скасувати, прийняти нове про їх задоволення в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська компанія розвитку проектів» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 6, код ЄДРПОУ 32849848) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1, код ЄДРПОУ 23697280) 23 836 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять шість) грн 87 коп. - інфляційні втрати, 6 269 (шість тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 29 коп. - 3% річних, 838 (вісімсот тридцять вісім) грн 44 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 257 (одна тисяча двісті п`ятдесят сім) грн 66 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/18582/23 залишити без змін.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.А. Корсак

СуддіО.О. Євсіков

С.О. Алданова