Постанова

від 04.06.2024 по справі 925/1227/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"04" червня 2024 р. Справа№925/1227/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 04.06.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 (повний текст рішення складено 15.12.2023)

у справі №925/1227/23 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Агронива»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»

про стягнення 566 752,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Агронива» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» (далі відповідач) про стягнення з відповідача 454 675,50 грн попередньої оплати (авансу) вартості непоставленого Товару за Договором поставки, 19 323,68 грн 3 % річних за користування коштами у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з поставки товару за який було внесено попередню оплату (аванс), 92 753,70 грн інфляційного збільшення, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з поставки товару за який було внесено попередню оплату (аванс).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов?язання в частині внесення попередньої оплати за товар визначений Договором поставки та Специфікацією, а Відповідач повинен був у строк до 1 квітня 2022 року поставити Товар, за який була здійснена передплата. В узгоджені сторонами строки відповідач, так і не поставив товар, у зв?язку із чим

позивач 25.07.2022 з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію про повернення попередньої оплати та інфляційних втрат і відсотків за користування коштами, яка не задоволена відповідачем.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Агронива" грошові кошти в сумі 566 752,88 грн, а також 8 501,29 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження відповідача про те, що він повинен бути звільненим від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань та погодився з доводами позивача, що в силу приписів ч. 2 ст. 617 ЦК України, чітко вказано, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника з поставки товарів через їх відсутність на ринку, відсутність у боржника необхідних коштів. Встановив, що відсутність у відповідача на ринку товару який він зобов`язався поставити, так само, як і відсутність у нього коштів не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань. Стосовно дії форс мажорних обставин, зазначено, що за домовленістю сторін такі обставини могли слугувати підставою для відтермінування взятих на себе обов`язків не довше ніж на 30 календарних днів, про що зазначено у п.10.5. Договору укладеного сторонами. Однак, для відтермінування строку виконання взятих на себе зобов`язань, відповідач повинен був письмово повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин упродовж 24 годин з дня настання таких обставин. (п.10.2 Договору). Доказів такого повідомлення суду не надано, а тому відповідач не мав права на відтермінування обов`язку із поставки товару, чи повернення авансу. Крім того, повернення авансу, та сплата коштів за безпідставне користування коштами позивача, не є штрафом, видом відшкодування збитків, чи оперативно-господарською санкцією, а тому навіть наявність обставин непереборної сили не може бути підставою для відмови у стягненні із відповідача спірних коштів.

Перевіривши розрахунок позивачем 3 % річних та інфляційних втрат , господарський суд встановив, що його здійснено правильно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; судові витрати покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Агронива".

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що що у зв?язку із накладеними обмеженнями на здійснення розрахунковий операцій у відповідності до постанови Національного банку

України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 №18, процедурою передачі корпоративних прав та майна в управління Центрального ТУ АРМА, перебування непоставленого товару в країні Республіка Білорусь, який не можливо поставити, наявні всі ознаки форс-мажорних обставин, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору перед позивачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Шаптала Є.Ю., Сітайло Л.Г.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.01.2024 витребував з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1227/23. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23.

Матеріали справи №925/1227/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 16.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції докази реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі); докази сплати судового збору в розмірі 12 751, 93 грн.

20.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист в.о. генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" Льовіною Анною про направлено доказів сплати судового збору в розмірі 12 751, 93 грн.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 справу №925/1227/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.02.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23. Розгляд апеляційної скарги призначив на 02.04.2024 о 12 год. 30 хв.

15.03.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Агронива" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши належність оформлення та передачі відзиву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для його повернення з огляду на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", який набрав чинності з 18.10.2023, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з абзацом 2 ч. 8 ст. 6 ГПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзац 3 частина 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до пунктів 24 - 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, підсистема "Електронний суд" (далі - Електронний суд) - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Відповідно до частин 5-9 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

З урахуванням викладеного Товариство з додатковою відповідальністю "Агронива" мало можливість подати процесуальні документи до суду в електронному вигляді лише з використанням сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету).

Всупереч наведеному Товариство з додатковою відповідальністю "Агронива" звернулось до Північного апеляційного господарського суду через електронну пошту із відзивом.

28.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Товариства з додатковою відповідальністю "Агронива" Чоп`як Володимира Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою додатку "EasyCon". Документ сформований в системі «Електронний суд».

Судове засідання 02.04.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Владимиренко С.В. з 01.04.2024 по по 02.04.2024 у відпустці, з 03.04.2024 по 12.04.2024 на лікарняному, судді Ходаківської І.П. з 01.04.2024 по 14.04.2024 у відпустці.

Після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з лікарняного, судді Ходаківської І.П. з відпустки Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.04.2024 призначив розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 на 30.04.2024 о 13 год. 15 хв., а також заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Агронива" Чоп`як Володимира Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 у зв`язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 справу №927/1227/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.04.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.04.2024 відклав розгляд справи №925/1227/23 на 04.06.2024 на 13 год. 00 хв. у зв`язку із неявкою відповідача.

У судовому засіданні 04.06.2024 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 залишити без змін.

Відповідач свого представника в судове засідання 04.06.2024 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином згідно з вимогами статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" (Постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Агронива" (Покупець) укладено Договір поставки №УК00003032 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, у відповідності з даним Договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити тракторну техніку та/або запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки (в подальшому іменовані - Товар).

Поставки Товару можуть здійснюватися, як разові, так і партіями, відповідно до письмової заявки Покупця (п. 1.2 Договору).

Асортимент, номенклатура, кількість, строк поставки, ціна за одиницю Товару та вартість партії Товару погоджується Сторонами в Додатку №1 (специфікація) до даного Договору, який є його невід`ємною частиною та укладається окремо на кожну партію поставки Товару (далі - Специфікація) (п. 1.3 Договору).

Покупець зобов`язується приймати Товар від Постачальника згідно своїх заявок (п. 1.4 Договору).

Умови даного Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п. 1.5 Договору).

Товар поставляється окремими партіями на підставі заявки Покупця (п. 2.1 Договору).

Заявка Покупця подається Постачальнику в письмовій формі та повинна містити наступні реквізити: повне найменування Покупця, його юридичну і фактичну адреси, банківські реквізити Покупця, кількість Товару, місце поставки, дату заявки, з посиланням на даний Договір, підпис уповноваженої особи Покупця і його печатка.

За даним Договором допускається подання заявки факсимільним зв`язком та/або каналами електронної пошти, з обов`язковою наступною передачею Постачальнику оригіналу заявки (п. 2.2 Договору).

На підставі заяви Покупця, сторони підписують Специфікацію до Даного Договору (п. 2.3 Договору).

Поставка Товару здійснюється Постачальником в строк зазначений у Специфікації, після виконання Покупцем умов п. 3.4. даного Договору (п. 2.4 Договору).

Постачальник зобов`язується повідомити Покупця про дату поставки Товару, за допомогою факсимільного зв`язку та/або засобами поштового зв`язку (п. 2.5 Договору).

Обов`язки Постачальника щодо поставки Товару (факт поставки) вважаються виконаними з моменту поставки Товару в місце поставки (п. 2.6 Договору).

Місцем поставки є склад Постачальника: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53А, на умовах самовивозу (п. 2.7 Договору).

Датою передачі Покупцю кожної окремої партії Товару, є дата виписки Постачальником відповідної видаткової накладної (п. 2.8 Договору).

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент проведення Покупцем повної оплати відповідної партії Товару (п. 2.12 Договору).

Згідно з п. 2.14 Договору Товар вважається поставлений Постачальником та прийнятим Покупцем:

п. 2.14.1 по кількості - згідно видаткової накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на всіх екземплярах видаткової накладної;

п. 2.14.2 по якості - згідно наданих Постачальником Покупцеві документів, що засвідчує відповідність Товару якості визначеній виробником Товару.

Ціни на Товар вказані в українській гривні (п. 3.1 Договору).

Загальна сума Договору визначається сумою вартості всіх окремих партій Товару, на підставі відвантажувальних документів (видаткової накладної) Постачальника в період дії даного Договору (п. 3.2 Договору).

Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.3 Договору).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару на умовах передбачених в Специфікації до даного Договору. У випадку недотримання Покупцем строку оплати, Постачальник залишає за собою право на зміну ціни та строків поставки Товару, що не потребує укладення додаткової угоди до даного Договору. Про таку зміну Постачальник повідомляє Покупця в письмовій формі (п. 3.4 Договору).

За погодженням Сторін, оплата по даному Договору може здійснюватися у готівковому порядку шляхом внесення грошових коштів Покупця до каси Постачальника (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору Постачальник за даним Договором несе відповідальність за постачання Товару, а Покупець - за своєчасну оплату такого Товару.

Порушенням зобов`язань за даним Договором Сторони визнають його невиконання або неналежне його виконання (п. 6.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до завершення всіх розрахунків за даним Договором (п. 8.1 Договору).

У разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення або зміну Договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п. 8.4. Договору).

21.01.2022 сторони підписали Специфікацію №1 до Договору поставки № УК 00003032 від 25.03.2021 (далі- Специфікація).

Відповідно до п. 1 Специфікації, асортимент, номенклатура, кількість, ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару, що передається Постачальником Покупцю у відповідності до умов цієї Специфікації: Бульдозер БЛ-850 (прямий неповоротний відвал, реверс-редуктор, задні гідронавісні пристрої, кондиціонер), виробник - блюминг, 1 шт, ціна з ПДВ - 1 515 585 грн.

Загальна вартість Товару, складає: 1 515 585,00 грн (один мільйон п`ятсот п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок), що еквівалентно 53 506,97 доларів США (п`ятдесят три тисячі п`ятсот шість доларів дев`яносто сім центів США), згідно комерційного курсу валют долару США по відношенню до гривні за курсом міжбанку що опубліковано на сайті: http:/minfin.com.ua/currency/mb/, на момент підписання цієї Специфікації.

У разі зміни курсу валюти на дату оплати більше ніж на 1% (один відсоток), в порівнянні з курсом валюти встановленим на дату укладення цієї Специфікації, Постачальник має право змінити загальну вартість Товару, що передається Постачальником Покупцю у відповідності до умов цієї Специфікації, виходячи з перерахунку суми заборгованості на момент оплати в процентному співвідношенні щодо зміни курсу долару США (п. 2 Специфікації).

Відповідно до п. 3 Специфікації оплата вартості Товару здійснюється в наступному порядку:

- Перший платіж (попередня оплата) - в розмірі 454 675,50 грн (чотириста п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень 50 копійок) Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника, протягом 2 (двох) банківських днів, з моменту підписання Сторонами даної Специфікації.

- Другий платіж - в розмірі 1 060 909,5 грн (один мільйон шістдесят тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 50 копійок) Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника, протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту направлення за допомогою електронної пошти письмового повідомлення Покупцю про готовність Товару до відвантаження.

Строк поставки Товару - 45 (сорок п`ять) робочих днів із моменту здійснення Покупцем попередньої оплати відповідно до п. 3.1 цієї Специфікації (п. 4 Специфікації)

Товариством з додатковою відповідальністю "Агронива" здійснено перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" у розмірі 454 675, 50 грн згідно платіжного доручення №79 від 26.01.2022.

Товариство з додатковою відповідальністю "Агронива" надіслало претензію №1 від 25.07.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс", в якій просило в 10 денний строк поставити Продукцію згідно умов Договору або повернути отриману попередню оплату, а також перерахувати інфляційні збитки у сумі 48 422, 89 грн та суму відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 5 082, 39 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" у відповідь на претензію позивача листом від 18.08.2022 №22 просило віднестися із розумінням до ситуації, що склалася та гарантувало повернення грошових коштів в розмірі 454 675,50 грн, які були сплачені ТДВ "Агронива" в якості попередньої оплати згідно п. 3.1. Специфікації № 1 одразу ж після відновлення в ТОВ "АПК "Бєлагросервіс" можливості проведення безготівкових операцій з контрагентами, які є резидентами України.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, а саме не поставлення в узгоджений у Специфікації строк, ні поза межами такого строку товару, не повернення сплачених позивачем коштів в розмірі 454 675,50 грн позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

В ст. 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час звернення із позовом у даній справі поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" товару Бульдозеру БЛ-850 (прямий неповоротній відвал, реверс редуктор, задні гідро навісні пристрої, кондиціонер) у кількості 1 шт. вартістю 1 515 585 грн з ПДВ здійснена не була. Попередня оплата на суму 454 675, 00 грн здійснена Товариством з додатковою відповідальністю "Агронива" на виконання Специфікації №1 від 21.01.2022 до Договору поставки №УК00003032 від 25.03.2021, не повернута Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс".

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, зроблено правовий висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України, з яким погодився Верховний Суд в постанові від 09.03.2023 у справі 910/5041/22.

Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Верховний Суд зазначив, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

Також Верховний Суд вказав на те, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України».

Здійснивши аналіз договірних умов визначених сторонами у Специфікації №1 від 21.01.2022 до Договору поставки №УК00003032 від 25.03.2021 суд апеляційної інстанції з`ясував наявність обов`язку Товариства з додатковою відповідальністю "Агронива" здійснити попередню оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на суму 454 675, 50 грн, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" зобов`язане до 31.03.2022 поставити Товариству з додатковою відповідальністю "Агронива" Бульдозеру БЛ-850 (прямий неповоротній відвал, реверс редуктор, задні гідро навісні пристрої, кондиціонер).

Судом першої інстанції правильно встановлено виконання Товариством з додатковою відповідальністю "Агронива" зобов`язань за вказаною Специфікацією №1 від 21.01.2022 до Договору поставки №УК00003032 від 25.03.2021 оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" 454 675, 50 грн на підставі платіжного доручення №79 від 26.01.2022, відносно чого останній не заперечує.

Водночас, слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" обумовлені цією Специфікацією №1 від 21.01.2022 до Договору поставки №УК00003032 від 25.03.2021 зобов`язання з поставки товару Товариству з додатковою відповідальністю "Агронива" у строк 45 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до п.3.1. Специфікації №1 не виконало.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази як повернення відповідачем попередньої оплати, так і поставки товару відповідно до умов договору, у позивача наявне право визначене ч. 2 статті 693 ЦК України вимагати повернення попередньої оплати, здійсненої на виконання умов Специфікації №1 від 21.01.2022 до Договору поставки №УК00003032 від 25.03.2021 на суму 454 675, 50 грн.

Крім того, позивач, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 19 323, 68 грн, нарахованих за період з 01.04.2022 по 01.09.2023, а також інфляційні втрати за період 01.04.2022 по 01.08.2023 у розмірі 92 753,70 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Крім того, за змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, як плати за користування чужими грошовими коштами, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає три проценти річних на суму 19 395, 34 грн за період з 01.04.2022 по 01.09.2023 та інфляційні втрати на суму 92 753, 70 грн за період з 01.04.2022 по 01.08.2023.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Водночас сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22.

Крім того, загальний офіційний лист ТПП України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб`єкта відповідача , для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки оплаченого товару, тому не визнався судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України, які би свідчили про те, що саме військова агресія російської федерації проти України унеможливила виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки вже оплаченого товару.

Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що оплата товару відбулась 26.01.2022, тобто ще до початку військової агресії російської федерації проти України. У відповідача була можливість поставити оплачений позивачем ще до 24.02.2022.

Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, які зазначені в листі ТПП України, та неможливістю виконати відповідачем зобов`язання за укладеним з позивачем договором поставки товару.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржника стосовно введення постановою Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 №18 обмеження щодо використання грошових коштів відповідача, які знаходяться на рахунках в банках, посилання на ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 28.09.2022, від 14.11.2022 та від 12.12.2022 якими накладено арешт на майно апелянта та на корпоративні права засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс», а також те, що товар виробляється на території Республіка Білорусь та станом на сьогодні є неможливим здійснити поставку товару з зрозумілих всім причин, оскільки відповідно до ч. 1 статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до положень статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропостачальна компанія "Бєлагросервіс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2023 у справі №925/1227/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєлагросервіс".

4. Матеріали справи №925/1227/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 12.06.2024.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко

СуддіА.М. Демидова

І.П. Ходаківська