Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/16751/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/16751/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевчук С.Р.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Бондар Л.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Яценко Є.О.;

від відповідача: Йовенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 (повний текст складено та підписано 02.04.2024) (суддя Підченко Ю.О.)

у справі №910/16751/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інформаційних технологій "Інтелліас"

до Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни

про відшкодування 252475,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/16751/23 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни про зменшення суми витрат відмовлено; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інформаційних технологій "Інтелліас" про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інформаційних технологій "Інтелліас" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75292,18 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із предметом позову, складністю справи та виконаних адвокатами обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній заявником сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості. Натомість відповідач не довів надмірність понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут інформаційних технологій "Інтелліас" витрат на правову допомогу та не надав доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, Фізична особа-підприємець Чернецька Анастасія Юріївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі № 910/16751/23 та прийняти нове рішення, яким зменшити заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн.

Скаржник зауважив, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки аргументам відповідача викладених у запереченнях на стягнення судових витрат на користь позивача, як і не було надано належної оцінки щодо пропорційності та співмірності заявлених витрат, виходячи з обставин конкретної справи. Окрім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд не врахував того, що за висновками Великої Палати Верховного Суду не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також, скаржник вказує про невідповідність витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності та зазначає про їх неспівмірність із складністю справи. Крім того, зазначає про те, що позивач не надав суду докази здійснення оплати послуг з професійної правничої допомоги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

19.04.2024 року матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 передані колегії суддів у складі: Шевчук С.Р. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі №910/16751/23 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.5.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі № 910/16751/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 29.05.2024; розгляд апеляційної скарги призначити на 12.06.2024.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а додаткове рішення суду першої інстанції винесено з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм процесуального права. Тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 12.06.2024 з`явились представник позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/16751/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційних технологій «Інтелліас» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційних технологій «Інтелліас» неповернутий залишок сплаченого гарантійного платежу в розмірі 247020,89 грн, 3% річних в розмірі 2233,34 грн, інфляційні втрати в розмірі 1719,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3764,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційних технологій «Інтелліас» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни на користь ТОВ «Інститут інформаційних технологій «Інтелліас» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 75292,18 грн.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1067164 від 18.10.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ЧН №000244 від 22.12.2017; договору про надання правової (правничої) допомоги №11/2023 від 18.07.2023 (далі - договір), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Остін» та ТОВ «Інститут інформаційних технологій «Інтелліас»; акта приймання наданих послуг відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/2023 від 18.07.2023.

За умовами пункту 1.1 договору замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання замовнику послуг із позасудового та/або судового стягнення коштів на користь замовника за договором суборенди №02/10-22П від 24.10.2022, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що замовник повідомляє виконавця про суть замовлення у письмовій формі, у формі електронного листа або під час переговорів. У разі одержання замовлення по телефону чи під час переговорів, виконавець може просити замовника про додаткове підтвердження замовлення у письмовій формі чи у формі електронного листа. У межах замовлення виконавцю можуть бути надані побажання замовника щодо форми, строків та інших суттєвих з точки зору замовника особливостей надання послуг.

Виконавець визначає та повідомляє замовнику письмово, на переговорах або у формі електронного листа про строки надання послуг за замовленням, перспективи вирішення питань замовника, а також перелік документації та інформації із зазначенням їх форми, необхідних для надання послуг. За бажанням замовника виконавець може повідомити його про орієнтовну вартість надання послуг за замовленням. У випадку якщо замовник наполягає на терміновому виконанні замовлення і якщо таке термінове виконання замовлення може негативно вплинути на якість послуг, виконавець має право обґрунтовано відмовитись від надання послуг за відповідним замовленням, або письмово чи у формі електронного листа попередити замовника про усі ризики щодо якості послуг. Замовник має надати виконавцю всю необхідну для виконання замовлення документацію та інформацію до початку виконання замовлення. Передача будь-якої документації за замовленнями здійснюється у приміщенні офісу виконавця, в іншому визначеному виконавцем місці або може передаватись (направлятись) електронним шляхом із застосуванням адрес електронної пошти сторін цього договору і може супроводжуватись за бажанням хоча б однієї сторони оформленням реєстрів передачі документації, що підписуються особами від сторін. У разі виявлення ризику конфлікту інтересів із інтересами замовника, виконавець зобов`язується невідкладно повідомити про такий ризик замовнику письмово або у формі електронного листа. З моменту одержання всієї необхідної документації та інформації, а також за умови відсутності інших застережень з боку замовника, виконавець приймає замовлення до виконання (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору строком початку надання послуг виконавцем буде вважатись день отримання від замовника всієї необхідної документації та інформації. З моменту прийняття замовлення до виконання, усі переговори, якщо вони стосуються доручених виконавцю питань, замовник проводить тільки за участю контактної особи від виконавця. У випадку, якщо документація та/або інформація надані виконавцю не у повному обсязі, у неналежній формі чи виявляться невідповідними дійсному стану справ, виконавець несе відповідальність перед замовником лише за дотримання строків та форми виконання замовлення, а не за його зміст чи результати застосування висновків, консультацій, наданих на основі такої документації та/або інформації. Виконавець самостійно визначає шляхи і методи виконання замовлення, а також безпосередніх виконавців замовлення та створює відповідну робочу груду з метою виконання замовлення та досягнення при цьому оптимального для замовника співвідношення вартість послуг - якість результатів. Якщо в процесі надання послуг виявиться недоцільність їх подальшого надання, виконавець призупиняє надання послуг і у триденний строк повідомляє про це замовнику. У цьому випадку сторони в дводенний строк, з моменту повідомлення виконавця, приймають рішення про доцільність і подальший порядок надання послуг.

Згідно пункту 2.4 договору у випадку дострокового надання послуг замовник зобов`язаний достроково прийняти та оплатити такі послуги. За результатами кожного етапу надання послуг, або у межах визначених спільно 13 замовником періодів часу, виконавець направляє замовнику акти приймання наданих послуг. Замовник протягом трьох діб з дня отримання акту зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт приймання чи мотивовану відмову від нього. У випадку мотивованої відмови замовника від прийняття послуг, сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і строком їх виконання. Датою фактичного надання результатів послуг виконавцем і їх прийняття замовником є дата підписання акту приймання наданих послуг. У разі відсутності оформленої та направленої замовником відмови від акту приймання наданих послуг, такий направлений виконавцем акт приймання наданих послуг при його непідписанні замовником вважається підписаним на 10 робочий день з дня його направлення замовнику.

Умовами пункту 3.1 договору встановлено, що вартість послуг виконавця згідно з цим договором становить еквівалент 30% (тридцяти відсотків) від фактично стягнутих та повернутих коштів на користь замовника. Сторони досягли згоди, що у вартість послуг за цим договором не входять обов`язкові платежі (державне мито, збори тощо) та інші витрати (послуги нотаріусів, реєстраторів, перекладачів, витрати на відрядження тощо), сплата яких необхідна для вирішення завдань, поставлених замовником, але які з метою економії часу виконавець має право здійснити до моменту фактичного отримання коштів від замовника. Можлива сплата таких обов`язкових платежів здійснюється в рамках надання послуг, та не є обов`язком виконавця, що виникає в рамках виконання договору доручення чи комісії, й підлягає компенсації замовником.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання (пунктом 8.1 договору).

23.02.2024 року між Адвокатським об`єднанням «Остін», як виконавцем, та ТОВ «Інститут інформаційних технологій «Інтелліас», як замовником, було підписано акт приймання наданих послуг відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/2023 від 18.07.2023, за умовами пункту 1 якого, виконавець виконав, а замовник прийняв послуги правової (правничої) допомоги з позасудового та судового (справа №910/16751/23) стягнення коштів на користь замовника за договором суборенди № 02/10-22П від 24.10.2022, надані та прийняті з 26.07.2023 по 22.02.2024 відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 11/2023 від 18.07.2023 (далі - договір), які включають:

- збір, аналіз отриманих даних, документів, отриманих на стадії досудового супроводу справи;

- вивчення, аналіз судової практики з питання стягнення коштів, які набуті поза підставою; можливість застосування відповідної судової практики за обставин, що виникли у замовника;

- формування, направлення вимоги від 03.08.2023 про сплату заборгованості до Фізичної особи-підприємця Чернецької А.Ю.; контроль реагування на вимогу;

- підготовка, формування та подача позовної заяви від 27.10.2023 до Господарського суду міста Києва;

- усунення недоліків позовної заяви, справа №910/16751/23; звернення до суду із відповідною заявою від 08.11.2023;

- відстеження питання відкриття провадження у справі №910/16751/23, поточних станів розгляду справи;

- повне представництво інтересів замовника в Господарському суді міста Києва у справі № 910/16751/23;

- дослідження та аналіз поточної й подальшої ситуації замовника в розрізі предмету спору у справі № 910/16751/23 за наслідками ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024, вплив ухвалення такого рішення на подальші права та інтереси замовника.

Пунктом 3 акту приймання наданих послуг відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/2023 від 18.07.2023 сторони погодили, що відповідно до п.п. 3.1. п. з Договору вартість послуг виконавця становить еквівалент 30% (тридцяти відсотків) від фактично стягнутих із Фізичної особи-підприємця Чернецької А. Ю. та повернутих коштів на користь замовника. З урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/16751/23 повна вартість послуг виконавця складатиме 75292 (сімдесят п?ять тисяч двісті дев?яносто дві) грн 18 коп.

27.03.2024 року від Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якій відповідач просила зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн. Як підставу для зменшення витрат відповідач вказав, що справа №910/16751/23 за своєю суттю не є складною, обсяг матеріалів є відносно невеликим, адвокатом позивача під час розгляду справи фактично було підготовлено лише одну заяву по суті спору, справу було розглянуто в досить короткий термін, а правова позиція учасників справи під час її розгляду не змінювалась.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, Яценко Євген Олександрович є адвокатом у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Cтягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, як на тому зауважено Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України). А відтак, висновки місцевого господарського суду є помилковими в цій частині.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що при вирішенні питання позивача про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до позову/заяви/клопотання документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними саме в межах розглядуваної справи і розмір цих витрат є розумним та виправданим у співвідношенні зі справою, в межах якої ці витрати заявляються.

Як вбачається з акту приймання наданих послуг відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/2023 від 18.07.2023, надані адвокатським об`єднанням позивачу послуги є схожими та за своє суттю подібними.

Так, послуги зі: збору, аналізу отриманих даних, документів, отриманих на стадії досудового супроводу справи; вивчення, аналіз судової практики з питання стягнення коштів, які набуті поза підставою; можливість застосування відповідної судової практики за обставин, що виникли у замовника; підготовки, формування та подача позовної заяви від 27.10.2023 до Господарського суду міста Києва; усунення недоліків позовної заяви, справа №910/16751/23; звернення до суду із відповідною заявою від 08.11.2023; відстеження питання відкриття провадження у справі №910/16751/23, поточних станів розгляду справи, на переконливу думку колегії суддів у повній мірі охоплюються таким видом послуг як: підготовка, формування та подача позовної заяви до суду, а відтак, виокремлення з такої послуги самостійних та юридично значимих послуг таких як: збір документів їх аналіз, аналіз судової практики, формування та подача позову, усунення недоліків та відстеження руху заяви в суді, є недоцільним та за своєю суттю не становить будь-якого значимого фактору в контексті оцінки наданих адвокатським об`єднанням позивачу послуг.

В силу вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що висновки місцевого господарського суду про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інформаційних технологій "Інтелліас" щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в загальному розмірі 75292,18 грн відповідає критерію розумності, та те, що такі витрати мають характер необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції, є помилковими.

Окрім того, на переконливу думку апеляційного господарського суду, суд першої інстанції помилкового не прийняв та належним чином не надав оцінку заяві відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому, як наслідок прийшов до передчасних висновків в частині покладення усіх судових витрат позивача на відповідача.

В той же час, колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частини 4-6, 7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Колегія апеляційного господарського суду акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

У даному випадку, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані адвокатським об`єднанням позивачу послуги на предмет їх обґрунтованості, що у свою чергу, призвело до надмірного покладення на відповідача, як сторону що програла спір, витрат позивача на правничу допомогу.

При цьому, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження у повній мірі, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Доводи ж позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу зводяться до того, що фіксований розмір гонорару адвоката є обов`язковим для сторін, а відтак не може бути зменшений для відповідача при відшкодуванні судових витрат, однак наведене колегією судів відхиляється, оскільки суд вправі зменшити такий розмір витрат позивача на правничу допомогу, у разі встановлення її явної невідповідності ціні позову, предмету спору, складності справи та обсягу матеріалів.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, вважає за доцільне зменшити суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як витрати на професійну правничу допомогу, та обмежити їх розмір до 35000,00 грн та, як наслідок, про необхідність зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі № 910/16751/23.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі встановлених обставин, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі № 910/16751/23 підлягає зміні, з урахуванням висновків, зроблених колегією суддів апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови, шляхом викладення пунктів 2-3 резолютивної частини додаткового рішення в іншій редакції.

Судові витрати

Виходячи з положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/16751/23 змінити.

3. Викласти пункт 2-3 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/16751/23 у такій редакції:

« 2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інформаційних технологій "Інтелліас" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чернецької Анастасії Юріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інформаційних технологій "Інтелліас" (79032, м. Львів, вул. Шафарика, 16, кв. 74; код ЄДРПОУ 31896043) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн. Видати наказ.»

4. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі № 910/16751/23 залишити без змін.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.06.2024.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова