Постанова

від 12.06.2024 по справі 904/5287/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5287/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 (повний текст рішення складено 20.02.2024, суддя Бондарєв Е.М.) у справі № 904/5287/23

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (08001, Київська область, Бучанський район, смт. Макарів, вул. Ярослава Мудрого, буд. 17/1, ідентифікаційний код 45125514)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеплоенерго 2020" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 4, ідентифікаційний код 43568422)

про стягнення 17 898,00 грн заборгованості за поставлений товар, 160,65 грн інфляційних втрат, 262,00 грн 3% річних, 357,96 грн 2% штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 28.09.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеплоенерго 2020" заборгованості на загальну суму 18 678,61 грн, з яких:

- 17 898,00 грн заборгованість за поставлений товар;

- 160,65 грн інфляційні втрати за період з квітня по вересень 2023 року;

- 262,00 грн 3% річних за період з 01.04.2023 по 26.09.2023;

- 357,96 грн 2% штрафу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплату судового збору у сумі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката (орієнтовно 7 000,00 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу необробленої деревини №В-15 від 31.01.2023 щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий на загальну суму 214 248,32 грн, за наступними товарно-транспортними накладними:

- №460025 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 на суму 12 700,80 грн;

- №470032 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 на суму 12 707,10 грн;

- №450033 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 на суму 25 554,91 грн;

- №510131 серії ЮЖЖ від 17.02.2023 на суму 54 747,00 грн;

- №570063 серії ЮЖЖ від 18.02.2023 на суму 56 729,41 грн;

- №460062 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 на суму 2 383,50 грн;

- №470075 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 на суму 25 233,60 грн;

- №480026 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 на суму 24 192,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024, у даній справі, у задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеплоенерго 2020" про стягнення 17 898,00 грн заборгованості за поставлений товар, 160,65 грн інфляційних втрат, 262,00 грн 3% річних, 357,96 грн 2% штрафу відмовлено у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору віднесено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт постачання товару, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити кількість та дату поставленого товару, а також строк виникнення зобов`язання з оплати поставленого товару.

Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему «Електронний суд», Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, усупереч вимогам матеріального закону та без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що між сторонами у справі 31.01.2023 укладено договір купівлі- продажу необробленої деревини № В-15 далі - договір № В-15). Відповідно до умов договору №В-15, його предметом є продаж необробленої деревини заготівлі 2023 року за результатами аукціону, який відбувся 31.01.2023 (п.1.1. Договору №В-15). Згідно п.п.1.3 Договору №В-15 товаром по цьому договору є необроблена деревина, стандартизована в лоти, та реалізована під час аукціону відповідно до таблиці зазначеної в договорі.

Також скаржник вказує, що у підпункті 2.1 договору №В-15 зазначено, що загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає один мільйон дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч гривень. Відповідно до п.п.2.4 покупець здійснює оплату (передоплата 100 % вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку (рахунків). Строк дії вищевказаного договору становив до 31 березня 2023 року.

На виконання умов договору №В-15 продавцем відвантажено покупцю товару на суму 214 248 грн., що підтверджується: товаро - транспортними накладними. Тобто, згідно указаних документів на відпуск товару, а саме: ТТН, позивач передав відповідачу лісоматеріалів відповідно до специфікації об`ємом 204,046 м. куб на суму 214 248 грн. Товар покупець прийняв без будь-яких зауважень.

Проте, усупереч умовам договору №В- 15, покупець свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції (товару) здійснив частково, а саме: у розмірі 196350 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків. Станом на вересень 2023 року (на час подачі позову) заборгованість становить 17898,32 грн. Таким чином, відповідачем порушено умови договору щодо сплати товару, а саме: п.п.4.4.1 договору № В-15, згідно якого покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити Продавцеві грошові кошти в якості оплати за товар на умовах та способом, передбаченим цим договором.

Враховуючи вищенаведене, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ТТН, які надані позивачем не підтверджують наявність заборгованості.

Апелянт пояснює, що надані позивачем ТТН містять всі необхідні реквізити, містять підписи майстра лісу (продавця) та водія, який прийняв деревину для перевезення (покупця).

Крім того, відповідач не оспорював, що йому не було відвантажено товар.

Також, позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків в якому підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем.

Апелянт вважає, що акт звірки розрахунків та товаро-транспортні накладні в розумінні ст.ст.13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові. Вказане викладене в правових висновках, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №916/2620/20.

Крім цього апелянтом наголошується, що встановленими обставинами та наявними у матеріалах справи доказами, зокрема: акти звіряння , копії товарно - транспортних накладних № 460025 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 року, № 470032 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 року, № 450033 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 року, № 510131 серії ЮЖЖ від 17.02.2023 року , № 570063 серії ЮЖЖ від 18.02.2023 року, № 460062 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 року , № 470075 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 року, № 480026 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 року, копія претензії від 19.04.2023 з доказами поштового надсилання, копія рахунку на оплату №82 від 06.02.2023 року, завірена копія рахунку на оплату №191 від 01.03.2023 року, копія рахунку на оплату №232 від 07.03.2023 року, копія повідомлення про залишок невідвантаженої продукції та заборгованості від 07.03.2023 р. за №07-09/97-23.

З огляду на викладене, скаржник зазначає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 17898 грн, суму інфляційних втрат - 160,65 грн штрафні санкції в сумі - 357,96 грн та 3% річних у сумі 262 грн є обґрунтованими та такими, що заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та встановленими обставинами справи, та підлягають задоволенню.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5287/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5287/23.

22.03.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5287/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

09.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою долучено до матеріалів скарги належні докази сплати судового збору у розмірі 3220,80 грн відповідно до платіжної інструкції від 03.04.2024.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5287/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

29.05.2024 від позивача/скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких зазначено про те, що між сторонами у справі 31.01.2023 укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини № В-15. На виконання умов договору №В-15 продавцем відвантажено покупцю товару на суму 214 248 грн., що підтверджується: товаро - транспортними накладними. Тобто, позивач передав відповідачу лісоматеріалів відповідно до специфікації об`ємом 204,046 м. куб на суму 214 248 грн. Товар покупець прийняв без будь-яких зауважень. Проте, усупереч умовам договору №В- 15, покупець свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції (товару) здійснив частково, а саме: у розмірі 196350 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків. Станом на вересень 2023 року (на час подачі позову) заборгованість становить 17898,32 грн.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору щодо сплати товару, а саме: п.п.4.4.1 договору № В-15, згідно якого покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити Продавцеві грошові кошти в якості оплати за товар на умовах та способом, передбаченим цим договором.

Просить задовольнити апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотеплоенерго 2020" не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

31 січня 2023 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотеплоенерго 2020" (далі - покупець, відповідач), за результатами аукціону з продажу необробленої деревини №2135, який відбувся 31.01.2023 на ТБ "Українська енергетична біржа", укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №В-15 (далі - договір). (а.с 14-18)

Відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в договорі.

Згідно з п.1.3 договору товаром є необроблена деревина, стандартизована в лоти, та реалізована під час аукціону, а саме:

- лот №50-58 - 2 група деревина дров`яної НП, хвойні, довжина 1,9-1,9 м, обсяг 1 100м3 , вартість продажу за лот, грн. з ПДВ - 1 155 000,00 грн;

- лот №59-65 - деревина дров`яна ПВ, хвойні, довжина 2,0-2,0 м, обсяг 800м3 , вартість продажу за лот, грн. з ПДВ - 840 000,00 грн.

У підпункті 2.1 договору зазначено, що загальна вартість товару, що є предметом договору, складає 1 995 000,00 грн.

Відповідно до п.2.4 договору покупець здійснює оплату (передоплата 100 % вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку (рахунків).

Продавець зобов`язаний протягом 5 робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортна (залізнична) накладна (далі - ТТН-ліс), рахунок-фактура (п.3.3 договору).

Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п.3.4 договору).

Договір діє з 31.01.2023 по 31.03.2023 (п.7.2 договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору продавцем відвантажено покупцю товар об`ємом 204,046 м.куб. на загальну суму 214 248,32 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) (а.с 26-39):

- № 460025 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 на суму 12 700,80 грн, у т.ч. ПДВ 2116,8 грн об`ємом 12,0960 куб.,

- № 470032 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 на суму 12 707,10 грн у т.ч. ПДВ 2 117,85 грн об`ємом 12,1020 метрів кубічних у кількості 1 шт.,

- № 450033 серії ЮЖЖ від 14.02.2023 та суму 25 554,91 грн у т.ч. ПДВ 4 259,15 грн об`ємом 24,3380 метрів кубічних у кількості 3 шт.;

- № 510131 серії ЮЖЖ від 17.02.2023 на суму 54 747,00 грн у т.ч. ПДВ 9 124,5 грн об`ємом 52,1400 метрів кубічних у кількості 6 шт.;

- № 570063 серії ЮЖЖ від 18.02.2023 на суму 56 729,41 грн у т.ч. ПДВ 9 454,90 грн об`ємом 54,0280 метрів кубічних у кількості 5 шт.;

- № 460062 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 на суму 2 383,50 грн у т.ч. ПДВ 397,25 грн об`ємом 2,2700 метрів кубічних;

- № 470075 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 на суму 25 233,60 грн у т.ч. ПДВ 4 105,6 грн об`ємом 24,0320 метрів кубічних у кількості 3 шт.;

- № 480026 серії ЮЖЖ від 28.02.2023 на суму 24 192,00 грн у т.ч. ПДВ 4 032,00 грн об`ємом 23,0400 метрів кубічних у кількості 2 шт.За отриманий товар відповідач розрахувався частково у розмірі 196 350,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №11-07/208-23 від 19.04.2023, у якій позивач вимагав у відповідача терміново перерахувати на його розрахунковий рахунок залишок заборгованості за отриманий товар у розмірі 17898,32 грн. (а.с. 40-41)

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу 160,65 грн інфляційних втрат за період з квітня по вересень 2023 року, 262,00 грн 3% річних за період з 01.04.2023 по 26.09.2023 та 357,96 грн 2% штрафу.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з позовом.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 17 898,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 160,65 грн. інфляційних втрат, 262,00 грн. 3% річних, 357,96 грн. 2% штрафу.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору, поставка товару, настання строку оплати товару, наявності/відсутності повної/часткової оплати товару, наявності/відсутності заборгованості, правомірності нарахування штрафу, процентів річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши зміст договору, місцевим господарським судом було встановлено, що сторонами погоджено його істотні умови.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, що регламентується відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1ст. 265 Господарського кодексу України).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Місцевий господарський суд вірно зазначає, що враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості повинен був довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність такої заборгованості, а відповідач повинен був надати докази, які спростовують доводи позивача про невиконання відповідачем грошових зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У частині 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, відповідно до положень процесуального законодавства належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, є первинні документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищенаведене, позивач повинен був, зі своєї сторони, надати первинні документи, на підтвердження виконання свого обов`язку щодо передання (поставки) на користь покупця товару, та, відповідно, невиконання покупцем свого зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Як встановлено матеріалами справи, умовами договору передбачено, що під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортна (залізнична) накладна (ТТН-ліс), рахунок-фактуру (п.3.3договору).

Також, відповідно до п. 3.6 договору відвантаження придбаного товару відбувається після передачі покупцем належним чином оформленого та засвідченого доручення на отримання товару за договором. Інформація з доручення повинна бути занесена в ТТН-ліс та відповідати даним, зазначених в цьому дорученні на отримання товару. Доручення на отримання товару може бути довільної форми, але з обов`язковим зазначенням назви організації, яка видає доручення; номеру договору відповідно до якого здійснюється відпуск товару; номеру доручення й дати видання; посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій видано доручення; назви організації чи підприємства, від якого повинні бути отриманні матеріальні цінності; перелік товару із вказівкою на їх об`єм; строк дії доручення; зразок підпису особи, якій видано доручення; назви документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення); підписи службових осіб, які видали доручення; печатки організації, що видала доручення.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем копії товаро-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс): № 460025 серії ЮЖЖ від 14.02.2023, № 470032 серії ЮЖЖ від 14.02.2023, № 450033 серії ЮЖЖ від 14.02.2023, № 510131 серії ЮЖЖ від 17.02.2023, № 570063 серії ЮЖЖ від 18.02.2023, № 460062 серії ЮЖЖ від 28.02.2023, № 470075 серії ЮЖЖ від 28.02.2023, № 480026 серії ЮЖЖ від 28.02.2023, не містять підпису одержувача та інформацію з доручення на отримання товару за договором.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд не приймає доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість посилання позивача на наявність вказаних накладних, як на підтвердження наявності заборгованості.

Також скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що відповідач здійснив оплату отриманої продукції частково, а саме у розмірі 196 350,00 грн., що підтверджується актами звіряння станом на 28.02.2023, на 31.03.2023, 30.04.2023, 31.08.2023, проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, дані акти не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості за договором.

Отже, матеріалами справи не підтверджується приймання-передачі товару на суму 17898,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 160,65 грн інфляційних втрат за період з квітня по вересень 2023 року, 262,00 грн 3% річних за період з 01.04.2023 по 26.09.2023 та 357,96 грн 2% штрафу місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні оскільки ці вимоги є похідними від основної суми боргу, у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено.

З огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 74, 76, 77, 79, 86, 129, 269, 270, 273, 275 - 282, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5287/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 у справі № 904/5287/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

СуддяМ.О. Дармін