Рішення

від 03.06.2024 по справі 904/6565/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024м. ДніпроСправа № 904/6565/23За позовом Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", смт. Велика Олександрівка Херсонської області

до Фізичної особи - підприємця Ткаченко Вікторії Вікторівни, м. Дніпро

про стягнення 508 862,32грн

та

за зустрічним позовом: Фізичної особи - підприємця Ткаченко Вікторії Вікторівни, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", смт. Велика Олександрівка Херсонської області

про стягнення 545 740,68грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом): не з`явився

Від відповідача (за первісним позовом): Костенко М.І., адвокат, ордер серії АА №1372767 від 25.01.2024 (в режимі відеоконференції)

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ткаченко Вікторії Вікторівни заборгованості у розмірі 508 862,32грн, з яких:

- основний борг у розмірі 327 798,35грн;

- 3 % річних у розмірі 29 501,82грн;

- інфляційні втрати у розмірі 151 562,15грн.

Позивач посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі №904/7082/21, яким визнано недійсним договір про надання консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності №20/2019 від 01.10.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством "Великоолександрівський автопарк" та Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Вікторію Вікторівною з моменту його вчинення.

До позовної заяви ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" надав заяву, в якій просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Заява обґрунтована тим, що з урахуванням загальних правил визначення строків (статті 253-255 Цивільного кодексу України), перебіг позовної давності починається з 21.11.2019 та закінчується 21.11.2022. Після отримання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі №904/7082/21 мав намір звернутися з окремим позовом до господарського суду про стягнення коштів, однак почалася війна, яка і є головною причиною пропуску позовної давності. Крім того:

- з 11.03.2022 по 29.09.2023 підприємство перебувало у стані простою;

- з 10.03.2022 по 04.10.2022 смт. Велика Олександрівка, на території якого розміщене підприємством, перебувала в тимчасовій окупації (в зоні виникнення можливих бойових дій);

- в смт. Велика Олександрівка від початку визволення до його відновлення 15.11.2022 відсутнє електропостачання; адміністративна будівля та офісне обладнання Товариства пошкоджені;

- за рішенням військового командування адміністративна будівля Товариства використовувалася для потреб української армії з 04.10.2022 по 17.05.2023.

У відзиві на позовну заяву Відповідач погоджується з необхідністю або застосування саме двосторонньої реституції та приведення обох сторін недійсного правочину до первісного стану шляхом повернення грошових коштів одна одній (ПАТ "Великоолександрівський автопарк" повертає ФОП Ткаченко Вікторія Вікторівна вартість наданих послуг, а ФОП Ткаченко Вікторія Вікторівна повертає ПАТ "Великоолександрівський автопарк" грошові кошти), або відмови у задоволені позову, як такого, що поданий з неналежно обраним способом захисту (односторонньою реституцією замість двосторонньої реституції).

Також просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00грн

У відповіді на відзив позивач зазначив, що діючим законодавством не передбачено вимоги позивача подавати до суду реституційну вимогу від імені та на користь відповідача.

05 лютого 2024 року від відповідача до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 справу №904/6565/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.02.2024.

26 січня 2024 року Фізична особа-підприємець Ткаченко Вікторія Вікторівна звернулась до господарського суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" заборгованість в сумі 327 798,35грн, інфляційне збільшення в сумі 175 427,33грн, 3% річних в сумі 42 515,00грн, разом - 545 740,68грн;

- провести зустрічне зарахування стягнутих на користь Фізичної особи -підприємця Ткаченко Вікторії Вікторівни (545740,68грн), Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" (508 862,32грн) сум, та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, у розмірі 36 878,36грн.

Також позивач за зустрічним позовом просить стягнути судовий збір у розмірі 6548,89грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00грн.

Ухвалою суду від 31.01.2024 прийнято зустрічний позов до розгляду разом із первісним позовом та призначено його розгляд у судове засідання на 05.02.2024.

З 05.02.2024 підготовче засідання відкладено на 26.02.2024.

19 лютого 2024 року від ФОП Ткаченко Вікторії Вікторівни до господарського суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

22 лютого 2024 року від ПАТ "Великоолександрівський автопарк" до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Заявою від 23 лютого 2024 року ПАТ "Великоолександрівський автопарк" змінив підстави позову, зазначив, що грошові кошти підлягають поверненню як безпідставно отримані відповідачем. При цьому, позивач посилається на положення статті 1212 ЦК України.

23 лютого 2024 року від ПАТ "Великоолександрівський автопарк" до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

26 лютого 2024 року від ФОП Ткаченко Вікторії Вікторівни до господарського суду надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову. Відповідач вважає, що подання вказаної заяви є недобросовісною поведінкою позивача, оскільки позивач змінив свою позицію на таку, що є взаємосуперечливою та свідчить не про реалізацію права на захист, а на зловживання правом.

Ухвалою суду від 26.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/6565/23 на тридцять днів, до 03 квітня 2024 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 19.03.2024.

Ухвалою суду від 19.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2024.

01 квітня 2024 року від ПАТ "Великоолександрівський автопарк" до господарського суду надійшли додаткові пояснення.

Позивач (за первісним позовом) у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 03.04.2024 судом оголошено перерву до 07.05.2024, з 07.05.2024 до 03.06.2024.

31.05.2024 ОСОБА_1 надала до суду письмові пояснення щодо змісту та реальності наданих послуг, до яких долучила: Звіт від 01.11.2019 про надані послуги до Акту № 11/2019 від 01.11.2019 приймання наданих послуг відповідно до Договору №20/2019 від 01.10.2019; Звіт від 01.11.2019 про надані послуги до Акту № 12/2019 від 01.11.2019 приймання наданих послуг відповідно до Договору №20/2019 від 01.10.2019; Звіт від 01.12.2019 про надані послуги до Акту № 13/2019 від 01.12.2019 приймання наданих послуг відповідно до Договору №20/2019 від 01.10.2019.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (чч.1-4).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 80 ГПК України).

Водночас, оскільки суд в ухвалі від 04.01.2024, якою відкрито провадження у справі, встановив строк на подання відзиву 15 днів з дня вручення ухвали суду (ухвала від 04.01.2024 отримана відповідачем 16.01.2024, а.с.67 том 1) до 05.01.2024, тому пояснення з долученими до них доказами подані з пропуском встановленого строку для його подання.

Стаття 118 ГПК України передбачає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, а заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, суд залишає без розгляду пояснення відповідача з додатками на підставі статті 118 ГПК України.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 03.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представника відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.10.2019 між Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Ткаченко Вікторією Вікторівною (далі Виконавець, Відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Великоолександрівський автопарк" (далі Замовник, Позивач) укладено договір про надання консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності № 20/2019 (надалі - Договір).

Від імені Замовника договір підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора ОСОБА_2 .

Згідно п. 1.1. Договору Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання Замовнику Послуг, а Замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані Послуги.

Послуги для цілей цього Договору - це сукупність послуг, що полягають у наданні консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності, включаючи, але не обмежуючись:

- консультування з будь-яких економіко-управлінських питань, які виникають у зв`язку з діяльністю Замовника;

- дослідження кон`юнктури ринку;

- консультування з питань комерційної діяльності і керування;

- проведення аналізу цін, встановлення рівня мінімальних та максимальних цін на ринку щодо робіт, послуг, товарів, що надає та/або розповсюджує Замовник (надалі - Товар);

- проведення роботи по збору статистичних даних стосовно визначення попиту на Товар Замовника;

- маркетинговий аналіз ринку та ефективного менеджменту щодо Товару Замовника;

- просування Товару Замовника в регіонах, погоджених із Замовником;

- виконання інших дій, які Сторонами будуть визнані необхідними і узгодженими.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сторони досягли згоди, що вартість Послуг Виконавця, наданих у зв`язку з виконанням предмету цього Договору, визначається на погодинній основі, виходячи з вартості 1 години роботи Виконавця, Вартість однієї години Виконавця складає 2500 грн.

Згідно п. 3.2. Договору за погодженням Сторін до оплачуваного Замовником часу включається весь час, витрачений Виконавцем на виконання Послуг для Замовника, При цьому Сторони погодили, що облік оплачуваного часу починається з моменту початку зустрічі/телефонної розмови Сторін щодо отримання від Замовника інформації по суті замовлення, а закінчується моментом передачі Замовнику результатів виконання замовлення.

В рамках зазначеного договору Відповідачем виставлено для оплати Позивачем рахунки-фактури № 71/2019 на суму 118 003,35 грн., № 72/2019 на суму 15 000,00 грн., № 73/2019 на суму 89 795,00 грн., № 74/2019 на суму 105 000,00 грн.

Сторонами підписано Акти приймання наданих послуг № 11/2019 від 01.11.2019 на суму 118 003,35 грн., № 12/2019 від 01.11.2019 на суму 15 000,00 грн., № 13/2019 від 01.12.2019 на суму 89 795,00 грн., № 14/2019 від 31.12.2019 на суму 105 000,00 грн. Від імені Замовника (Позивача) акти підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора ОСОБА_2 .

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі № 904/7082/21, яке набрало законної сили 10.03.2022.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі № 904/7082/21 визнано недійсним договір про надання консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності № 20/2019 від 01.10.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством "Великоолександрівський автопарк" та Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Вікторію Вікторівною з моменту його вчинення.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи №904/7082/21 про визнання недійсним договору № 20/2019 від 01.10.2019 наслідки недійсності договору судом не застосовувались.

У грудні 2023 року ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" звернулося до суду з позовом про стягнення вартості послуг, наданих відповідачу згідно актів приймання-передачі в сумі 327798,35грн.

За прострочку виконання зобов`язання з повернення вартості наданих послуг позивачем нараховано: 3 % річних у розмірі 29 501,82грн та інфляційні втрати у розмірі 151 562,15грн.

При цьому позивач посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" вважає, що оскільки договір про надання послуг визнано судом недійсним, а доказів надання послуг згідно підписаних сторонами актів відповідачем не надано, з відповідача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 327798,35грн, як безпідставно одержані.

В свою чергу, Фізична особа - підприємець Ткаченко Вікторія Вікторівна звернулась до Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" із зустрічним позовом про стягнення заборгованості в сумі 327 798,35грн (яка складається з вартості наданих послуг), інфляційне збільшення 175 427,33грн, 3% річних 42 515,00грн, разом 545 740,68грн.

ОСОБА_1 зазначає, що послуги за договором про надання консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності № 20/2019 від 01.10.2019 надавались, про що свідчать підписані сторонами акти приймання наданих послуг, тому ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" зобов`язаний сплатити вартість цих послуг.

Наведене і стало причиною звернення з позовом до суду позивача з первісним позовом та відповідача із зустрічним позовом.

Предметом доказування у даній справі за первісним позовом є встановлення обставин набуття або збереження належного позивачу майна, відповідачем без достатньої на це правової підстави, а за зустрічним позовом встановлення обставин надання послуг (консультацій) у сфері економіко - управлінського забезпечення господарської діяльності, їх вартість, обсягів та одиниць виміру господарських операцій.

Так, предметом договору про надання консультацій у сфері економіко - управлінського забезпечення господарської діяльності №20/2019 є послуги, що полягають у наданні консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності, включаючи, але не обмежуючись (п.1.1): консультування з будь-яких економіко-управлінських питань, які виникають у зв`язку з діяльністю Замовника; дослідження кон`юнктури ринку; консультування з питань комерційної діяльності і керування; проведення аналізу цін, встановлення рівня мінімальних та максимальних цін на ринку щодо робіт, послуг, товарів, що надає та/або розповсюджує Замовник (надалі - Товар); проведення роботи по збору статистичних даних стосовно визначення попиту на Товар Замовника; маркетинговий аналіз ринку та ефективного менеджменту щодо Товару Замовника; просування Товару Замовника в регіонах, погоджених із Замовником; виконання інших дій, які Сторонами будуть визнані необхідними і узгодженими.

У якості доказів надання вказаних вище послуг та їх вартість ОСОБА_1 посилається на акти приймання наданих послуг на загальну суму 327798,35 грн, зокрема: № 11/2019 від 01.11.2019 на суму 118 003,35 грн., № 12/2019 від 01.11.2019 на суму 15 000,00 грн., № 13/2019 від 01.12.2019 на суму 89 795,00 грн., № 14/2019 від 31.12.2019 на суму 105 000,00 грн.

ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду справи № 904/7082/21 господарським судом встановлено факт надання послуг на суму 327798,35 грн., тобто встановлені обставини, які не підлягають доказуванню в силу ч.5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі № 904/7082/21 визнано недійсним договір про надання консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності № 20/2019 від 01.10.2019.

Під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що спірний договір № 20/2019 від 01.10.2019 суперечить вимогам законодавства, оскільки вчинений з порушенням порядку визначеного ст.ст. 70, 71 Закону України "Про акціонерні товариства", що й стало підставою для визнання його недійсним за правилами ч. 1 ст. 203, ч. 1,3 ст. 215 ЦК України.

Тобто, в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі № 904/7082/21 досліджувалось лише питання правомірності укладення договору № 20/2019 від 01.10.2019 та наявність підстав визнання його недійсним.

Питання невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не розглядалися, так як це не було підставою для визнання договору недійсним.

Отже, посилання в рішенні суду від 03.02.2022 у справі № 904/7082/21 на акти приймання наданих послуг не свідчить про дослідження судом обсягу наданих послуг та їх вартість.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц "наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору".

Також в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі № 904/7082/21 зазначено, що:

- сторона спірного договору - Відповідач ОСОБА_1 , являється власником акцій ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" в кількості 142759 шт., що становить 45,950495 % статутного капіталу;

- ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_2 , який вчинив зазначений правочин від імені акціонерного товариства, як тимчасово виконуючий обов`язки директора;

- в рамках договору ОСОБА_1 виставлено для оплати Позивачем рахунки-фактури та підписано Акти приймання наданих послуг № 11/2019 від 01.11.2019 на суму 118 003,35 грн., № 12/2019 від 01.11.2019 на суму 15 000,00 грн., № 13/2019 від 01.12.2019 на суму 89 795,00 грн., № 14/2019 від 31.12.2019 на суму 105 000,00 грн. Від імені Замовника (Позивача) акти підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора ОСОБА_2 (брат ОСОБА_1 ).

ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" наполягає на тому, що послуг за оспорюваним правочином не отримував, правочин не має реальної економічної доцільності та розумної економічної причини (ділової мети).

Згідно Акту №12/2019 приймання наданих послуг від 01.11.2019 ФОП Ткаченко В.В. надано ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" за період з 01.11.2019 по 05.11.2019 послуги (а.с.165 том 1 на звороті): з розміщення реклами про товар замовника на телебаченні, білборді, плиті, транспортних засобах, інтернет-ресурсах тощо; проведення маркетингових досліджень щодо товару замовника чисельністю 100-150 осіб.

Згідно Акту №14/2019 від 31.12.2019 (а.с.166 том 1) у період з 01.12.2019 по 31.12.2019 надано, зокрема, послуги:

аналіз та консультування з питань економічної доцільності складання договорів купівлі с/х земельних паїв; проведення маркетингових досліджень щодо товару замовника чисельністю 100-150 осіб; реєстрація від імені замовника на Біржі FOREX із залученням брокера; розміщення реклами про товар замовника на телебаченні, білборді, плиті, транспортних засобах, інтернет-ресурсах тощо; консультація управлінської та організаційної підтримки АТ з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу АТ, управління змінами, зниження собівартості тощо; організація і проведення форуму, презентації, тренінгів, виставок, аукціонів за участі замовника; участь замовника на тренінгах особистого зростання.

Згідно Акту № 13/2019 від 01.12.2019 у період з 05.11.2019 по 01.12.2019 надано послуги, зокрема (а.с.167 том 1):

аналіз та оцінка фінансових ризиків АТ. База обліку та аналізу розрахунків з працівниками. Удосконалення та використання біологічних активів; розміщення реклами про товар замовника на телебаченні, білборді, плиті, транспортних засобах, інтернет-ресурсах, в друкованих засобах інформації тощо; аналіз договорів та консультування з питань економічної доцільності та рентабельності орендних взаємовідносин, сутності укладання та розірвання договорів оренди, стягнення заборгованості за договорами, оподаткування орендних операцій; проведення маркетингових досліджень щодо товару замовника чисельністю 100-150 осіб; аналіз та консультування економічної діяльності використання свердловини та договорів транспортного перевезення, первинних документів, оформлених у рамках договорів перевезення; консультування відносно маршрутів, з питань припинення, розірвання договорів перевезення, стягнення заборгованості; аналіз статуту підприємства тощо;

згідно Акту № 11/2019 від 01.11.2019 (а.с.167 на звороті том 1) у період з 01.10.2019 по 01.11.2019 надано послуги, зокрема: консультації з питань удосконалення амортизаційної політики, обліковий аспект; організація і проведення презентації, тренінгів, виставок за участі замовника; розміщення реклами в одному друкованому засобі масової інформації; розміщення реклами про товар замовника на телебаченні, білборді, плиті, транспортних засобах, інтернет-ресурсах, в друкованих засобах інформації тощо.

Інші докази надання послуг в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що т.в.о директора ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу повноважень на вчинення договору, відповідно він не мав повноважень і на підписання актів приймання наданих послуг.

За визначенням термінів, наведених в статті 1 Закону України № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Тому Акти приймання наданих послуг, як первинні документи не підтверджують фактичного надання послуг, а можуть бути одними з таких документів які разом з іншими належними документами будуть служити доказом фактичного надання послуг. У даній справі, враховуючи положення Договору, які погодили Сторони, Акти приймання наданих послуг можуть слугувати доказом фактичного надання послуг тільки виключно за виконання таких погоджених вимог Договору: - передачі Виконавцем "інформації про результати виконання замовлення, а також оформленої документації, якщо така складалась, та яка є результатом надання Послуг" (пункт 2.4); - обліку оплачуваного часу, який "починається з моменту початку зустрічі/телефонної розмови Сторін щодо отримання від Замовника інформації по суті замовлення, а закінчується моментом передачі Замовнику результатів виконання замовлення" (пункт 3.2); - передачі Виконавцем після виконаних робіт Замовнику Актів виконаних робіт (пункт 3.4.); - передачі одночасно, на основі матеріалів обліку погодинної оплати послуг акту прийому наданих Послуг із зазначенням вартості послуг що підлягає оплаті, а також рахунок на суму, що підлягає оплаті Замовником (пункт 3.5); - "За результатами кожного етапу надання Послуг, або у межах визначених спільно із Замовником періодів часу, Виконавець направляє Замовнику акти прийому-передачі Послуг. Замовник протягом доби з дня отримання акту зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт чи мотивовану відмову від нього" (пункт 2.5).

З цих узгоджених у Договорі пунктів встановлено, що передача Виконавцем інформації про результати виконання замовлення та результатів виконання замовлення Замовнику є обов`язковою і здійснюється в електронному вигляді на електронну пошту Замовника (пункт 2.4).

Разом з тим, Виконавцем не надано доказів передачі Замовнику Актів приймання наданих послуг. ФОП Ткаченко В.В. не надав жодних належних і допустимих доказів передачі вказаних інформації та результатів виконання замовлення ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" та враховуючи, що в Договорі не погоджено адреси електронної пошти, є всі законні підстави вважати, що послуги взагалі не надавалися і у Замовника відсутні будь які підстави оплати ненаданих послуг. В Договорі погоджено, що обсяги наданих послуг ФОП Ткаченко В.В. мають бути підтверджені відповідними документами та відображені у Актах приймання наданих послуг. В Актах не вказано прізвища та посади осіб, які підписали Акти, що відповідають за достовірність наведених у ньому даних (є тільки засвідчення вірності копії оригіналу ОСОБА_1 та дати засвідчення).

Крім того, в Акті №12/2019 від 01.11.2019 зазначено, що послуги надавались вже після складання цього акту та охоплюють період з 01.11.2019 по 05.11.2019 включно (а.с.77 том 1).

Зі змісту наведених вище актів приймання наданих послуг вбачається, що в актах зазначено лише найменування наданої послуги, з них неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а також ідентифікувати участь контрагентів у наданні послуг. Не надання документів за результатами надання послуг не дозволяє розкрити спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/19299/15.

Надання таких послуг як організація і проведення презентації, тренінгів, виставок за участі замовника; розміщення реклами в одному друкованому засобі масової інформації; розміщення реклами про товар замовника на телебаченні, білборді, плиті, транспортних засобах, інтернет-ресурсах, в друкованих засобах інформації має бути підтверджено, зокрема, договорами на оренду приміщень для проведення презентацій, тренінгів, виставок; переліком осіб, які брали участь в тренінгах та доказами отримання оплати; роздруківкою з інтернетресурсів/друкованих засобів масової інформації, або посиланням на відповідний сайт, назву друкованого засобу, номер та дату випуску.

Як зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Таким чином, правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг), а не первинні документи.

Частинами 1, 2 ст.13 ГПК передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Подібне положення закріплене у ч.1 ст.74 ГПК, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" або "перевага доказів"; "наявність чітких та переконливих доказів"; "поза розумним сумнівом".

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відомо, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

З огляду на досліджені докази, приєднані до матеріалів справи, господарський суд вважає недоведеними обставини надання Фізичною особою-підприємцем Ткаченко В.В. послуг у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності, які зазначені в актах приймання наданих послуг №12/2019 від 01.11.2019, №14/2019 від 31.12.2019, № 13/2019 від 01.12.2019, № 11/2019 від 01.11.2019 та їх вартість.

Відповідно, не підлягають задоволенню вимоги Фізичної особи-підприємця Ткаченко В.В. за зустрічним позовом в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" заборгованості в сумі 327798,35грн, інфляційного збільшення в сумі 175 427,33грн та 3% річних в сумі 42 515,00грн.

Щодо вимог за первісним позовом.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тлумачення пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору (або його визнано недійсним), то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (Аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц, від 31.03.2021 у справі № 363/3555/17, від 22.12.2021 у справі № 465/5790/17).

З наведених вище норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.01.2022 у справі № 911/117/21 виснував, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (п.7.3. постанови).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц (провадження № 61-15428св19).

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19 (п.п. 67-68) з посиланням на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (п.п. 150-152, 154).

У частині четвертій статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі № 904/7082/21 визнано недійсним договір про надання консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності № 20/2019 від 01.10.2019.

Таким чином, підстава набуття ФОП Ткаченко В.В. грошових коштів у сумі 327798,35грн відпала.

З огляду на те, що договір про надання консультацій у сфері економіко-управлінського забезпечення господарської діяльності № 20/2019 від 01.10.2019 визнано судом недійсним, а консультаційні послуги у сфері економіко-управлінського забезпечення Товариству не надавались, наявні підстави для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з ФОП Ткаченко В.В. на користь ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" 327798,35грн, які сплачені на підставі актів приймання наданих послуг.

Позивач за первісним позовом, ПрАТ "Великоолександрівський автопарк", також просить стягнути 3 % річних у розмірі 29 501,82грн, нараховані за період з 01.01.2020 по 01.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 151 562,15грн за період з січня 2020 року по грудень 2022 року.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

Згідно заключної банківської виписки за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 Фізична особа-підприємець Ткаченко Вікторія Володимирівна отримала грошові кошти в сумі 327798,35грн (а.с.31-33 том 1), що не заперечується відповідачем.

Перевіркою розрахунку втрат від інфляції та трьох відсотків річних, який надано ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" судом помилок не виявлено.

За викладеного, позовні вимоги ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" до Фізичної особи-підприємця Ткаченко Вікторії Володимирівни є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" про поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом пункту 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон України № 540-IX), чинного з 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

З огляду на приписи Закону України № 540-IX й дату звернення позивача з позовом до суду (18.12.2023 звернення через підсистему "Електронний суд") станом на дату введення карантину (12.03.2020) трирічний строк позовної давності за позовними вимогами щодо повернення виконаного за наслідками недійсного правочину, 3% річних та втрат від інфляції не закінчився та продовжився на увесь період карантину.

Тож, позовні вимоги заявлені в межах встановленого законом строку позовної давності.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовами покладається на ФОП Ткаченко В.В.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" до Фізичної особи - підприємця Ткаченко Вікторії Вікторівни про стягнення 508 862,32грн задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ткаченко Вікторії Вікторівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" (ідентифікаційний код 03119138; вул. Чкалова,11, селище міського типу Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, 74100) основний борг у розмірі 327 798,35грн, 3 % річних у розмірі 29 501,82грн, інфляційні втрати у розмірі 151 562,15грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 6106,35грн, видати наказ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Ткаченко Вікторії Вікторівни за зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" про стягнення 545740,68грн відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору, пов`язані з розглядом зустрічного позову покласти на ФОП Ткаченко В.В.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.06.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва