Рішення

від 12.06.2024 по справі 904/1913/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1913/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс", м. Вінниця

до Селянського (Фермерського) господарства "Шевченко", смт. Царичанка Дніпропетровської області

про стягнення 245 152,43грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Шевченко" заборгованість у розмірі 245 152,43грн, з яких:

- основний борг у розмірі 145 344,00грн;

- пеня у розмірі 23 008,69грн;

- штраф у розмірі 50 803,20грн;

- 30 % річних у розмірі 22 160,47грн;

- втрати від інфляції у розмірі 3 836,07грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №08/02-б від 08 лютого 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 справу №904/1913/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 14.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600264764286, яке повернулося до суду (а.с. 28).

Строк для надання відзиву на позов сплинув. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" (постачальник, позивач) та Селянським (Фермерським) господарством "Шевченко" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №08/02-6 (а.с. 5-8).

За умовами 1.1 договору у строки, передбачені цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного договору (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (специфікаціями до нього).

Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2 договору).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається загальною кількістю товару, зазначеною у всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору. Товар поставляється партіями, відповідно до замовлень покупця та/або специфікацій (п. 2.1, 2.2 договору).

Якщо між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то видаткова накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціну та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) у день його отримання від Постачальника (п. 2.3 договору).

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у специфікаціях до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у

іноземній валюті (доларах США та ЄВРО). Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору.

Поставка товару покупцю здійснюється постачальником на умовах ЕХW у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), якщо інше не передбачено у специфікації (п. 4.1 договору).

Право власності на товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження переходить до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю (його представнику або визначеному покупцем перевізнику) (п. 4.4 договору).

Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (п. 4.5 договору).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні, з визначенням її еквіваленту у доларах США та ЄВРО за курсом, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США (п. 5.1 договору).

За умовами пункту 5.2 договору розрахунки за товар за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Відсутність виписаного постачальником рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар та не являється простроченням кредитора. У такому випадку покупець зобов`язується здійснити оплату на підставі даного договору.

У платіжному дорученні на перерахування грошових коштів покупець зобов`язаний зазначати дату і номер договору, дату і номер письмової заявки та/або специфікації (за наявності), кількість та вартість партії товару, за яку здійснюється оплата. Якщо покупець цього не дотримується, то постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору (специфікації) зарахувати платіж покупця. У випадку зазначення в призначенні платежу номеру і дати рахунку, оплата зараховується постачальником в рахунок виконання зобов`язань за договором (специфікацією), на підставі якого такий рахунок було виписано. У випадку допущення покупцем в призначенні платежу неузгодженостей щодо обсягу та/або зобов`язання, в рахунок якого здійснюється оплата, постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору (специфікації) зарахувати платіж покупця, про що письмово повідомляє останнього (п. 5.2 договору).

Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п. 5.4, 5.5 договору).

У зв`язку із тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору та підписання специфікації, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором (п. 5.6 договору).

У випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на дату підписання договору, специфікації та/або відвантаження товару, покупець для оплати зобов`язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на дату підписання даного договору та специфікації (п. 5.7 договору).

Згідно п. 5.10 договору на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перераховував постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов`язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

При зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але

показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. проіндексована сума прострочених і несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог (п.5.11 договору).

У випадку, якщо на момент складання претензії або позовної заяви до суду покупцем було здійснено часткову оплату за товар, залишок основного боргу в еквіваленті доларів США визначається як різниця між загальною ціною товару у доларах США, вказаною у відповідній специфікації, та еквівалентом у доларах США фактично здійснених покупцем оплат з урахуванням положень про індексацію та курсу долара США на момент здійснення таких оплат (п. 5.12 договору).

Якщо в специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то сторони у всіх умовах договору для цієї специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в договорі (п. 5.13 договору).

За умовами п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

У разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2 договору (п. 7.4 договору).

У разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8 договору).

Відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п. 7.9 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2023 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії (п. 9.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

08 лютого 2023 року сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки №08/02-6 від 08.02.2023 на поставку товару: Фертекс Олійні, у кількості 150кг, ціна за одиницю - 672грн (без ПДВ), 16,67євро (без ПДВ); Фертекс Старт, у кількості 75кг, ціна за одиницю 537,60грн (без ПДВ), 13,33 євро (без ПДВ), на загальну суму 169 344,00грн (з ПДВ), 4200,00 євро (з ПДВ) (а.с. 8 на звороті).

Порядок та строк оплати товару: 25804,80грн оплачується покупцем в строк до 17 березня 2023 року; 38708,00грн оплачується покупцем в строк до 15 вересня 2023 року; 104832,00грн оплачується покупцем в строк до 30 жовтня 2023 року.

На виконання умов договору поставки №08/02-6 від 08.02.2023 та Специфікації №1 від 080.2.2023 ТОВ "Євровектор плюс" поставило відповідачу продукцію, що підтверджується видатковою накладною №451 від 01.04.2023 на суму 169 344,00грн (а.с. 9). Видаткова накладна містить посилання на договір №08/02-6 від 08.02.2023 та підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Поставка товару також підтверджується податковою накладною №183 від 16.03.2023 (а.с. 13-14)

ТОВ "Євровектор плюс" виставило рахунок на оплату №94 від 08.02.2023 на суму 169 344,00грн (а.с. 9 на звороті).

Селянське (Фермерське) господарство "Шевченко" частково розрахувалось за поставлений товар, сплатило на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 24 000,00грн, що підтверджується банківською випискою: платіжне доручення №694 від 16.03.2023 на суму 24 000,00грн, призначення платежу: часткова оплата по рахунку №94 від 08.02.2023, договір поставки №08/02-6 від 08.02.2023 (а.с. 11).

Залишок несплаченої суми становить 145 344,00грн (169344,00грн 24000,00грн).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором поставки №08/02-6 від 08.02.2023 у сумі 145 344,00грн відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 145 344,00грн, пені у розмірі 23 008,69грн, штрафу у розмірі 50 803,20грн, 30 % річних у розмірі 22 160,47грн, втрати від інфляції у розмірі 3 836,07грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 5.5 договору порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого товару

За умовами п. 2 специфікації №1 від 08.02.2023 покупець здійснює оплату в строк до 17 березня 2023 року у розмірі 25804,80грн, до 15 вересня 2023 року у розмірі 38708,00грн, до 30 жовтня 2023 року у розмірі 104832,00грн.

З огляду на положення спірного договору та специфікації до нього строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі у сумі 145 344,00грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 145 344,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.4 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2 договору (п. 7.4 договору).

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 23008,69грн за загальний період з 18.03.2023 до 18.04.2024 та штраф 30% у розмірі 50803,20грн (а.с. 15-16).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіркою правильності нарахування пені судом встановлено, що позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Так, на суму боргу 1804,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 18.03.2023 до 18.09.2023 (185дн) у розмірі 440,67грн;

на суму боргу 38708,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 16.09.2023 до 16.03.2023 (183дн) у розмірі 6352,12грн;

на суму боргу 104832грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 31.10.2023 до 18.04.2023 (174дн) у розмірі 14866,50грн.

Вимога про стягнення пені задовольняється судом частково у розмірі 21659,29грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (1349,40грн) слід відмовити.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку штрафу встановлено, що штраф розраховано відповідно до умов п. 7.4 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині його нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 99808,43грн) складає 68,67% суми основного боргу.

Враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 10 829,64грн (21659,29грн * 50%), розмір штрафу, що підлягає до стягнення становить 25 401,60грн (50803,20грн * 50%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Пунктом 7.8 договору визначено, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення 30% річних у розмірі 22 160,47грн за період з 18.03.2023 до 18.04.2024 та інфляційні втрати за період з квітня 2023 року до березня 2024 року у розмірі 3836,07грн (а.с. 16).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 30% річних та інфляційних втрат судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 145 344,00грн, пеня у розмірі 10 829,64грн (з урахуванням зменшення на 50%), штраф у розмірі 25401,60грн (з урахуванням зменшення на 50%), 30% річних у розмірі 22 160,47грн та втрати від інфляції у розмірі 3836,07грн, а всього 207 571,78грн.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 245 152,43грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2941,83грн (245152,43грн*1,5%грн * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3677,29грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4 від 18.04.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 22, 25).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 735,46грн (3677,29грн 2941,83грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2925,64грн (243803,03грн * 2941,83грн / 245 152,43грн).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" до Селянського (Фермерського) господарства "Шевченко" про стягнення 245 152,43грн задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Шевченко" (ідентифікаційний код 21900506; вул. Соснова, буд. 12, смт. Царичанка, Царичанський р-н, Дніпропетровська обл., 51000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор плюс" (ідентифікаційний код 39286927; вул. Івана Богуна, буд. 2, оф. 303, м. Вінниця, 21010) основний борг у розмірі 145 344,00грн (сто сорок п`ять тисяч триста сорок чотири гривні 00коп.), пеню у розмірі 10829,64грн (десять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 64коп.), штраф у розмірі 25401,60грн (двадцять п`ять тисяч чотириста одна гривня 60коп.), 30% річних у розмірі 22 160,47грн (двадцять дві тисячі сто шістдесят гривень 47коп.), втрати від інфляції у розмірі 3836,07грн (три тисячі вісімсот тридцять шість гривень 07коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2925,64грн (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять гривень 64коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 12.06.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва