Рішення

від 24.04.2024 по справі 911/320/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/320/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка Т., будинок 111А, код: 39594527)

до

Калинівської селищної ради (08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт Калинівка(з), вул. Центральна, будинок 57, код: 04359873)

про стягнення 690695,79 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Шевчик О.І.;

від відповідача:не з`явився;

До Господарського суду Київської області 05.02.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (далі по тексту позивач/ТОВ «Львівгаз збут») про стягнення з Калинівської селищної ради (далі по тексту відповідач/Сільрада) 690695,79 гривень, з яких: 592144,51 гривень вартість спожитої електричної енергії, 89348,82 гривень інфляційні втрати, 9202,46 гривень 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач у листопаді 2021 року, без будь-яких правових підстав, спожив з ресурсу позивача електричну енергію у обсязі 120300 кВт*год, тому, позивач вважає, що, у відповідності до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість безпідставно набутого майна, яка на момент подання позову становить 592144,51 гривень, та сплатити суму інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2024 позовну заяву ТОВ «Львівгаз збут» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/320/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 13.03.2024.

Ухвалою суду від 13.04.2024 підготовче засідання відкладено на 03.04.2024.

Ухвалою суду від 03.04.2024 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 24.04.2024.

В судовому засіданні 24.04.2024 представник позивача, що приймав участь в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча повідомлений про розгляд справи належним чином, зокрема, у спосіб надсилання судових рішень до його електронного кабінету.

Разом з тим, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

З огляду на наведе вище, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та забезпечення права на подання заяв по суті справи.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно підписаного 30.11.2021 між позивачем та відповідачем Акту приймання-передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії від 08.12.2021 № 60СВ797-19153-21, сторонами зафіксовано факт прийняття споживачем Сільрада від постачальника ТОВ «Львівгаз збут» у листопаді 2021 року електричної енергії у обсязі 120300 кВт*год на суму 493230,05 гривень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2022 у справі № 911/1587/22 стягнуто з Калинівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», зокрема, 754723,48 гривень основного боргу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у вказаній справі рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2022 скасовано в частині стягнення основного боргу в розмірі 493230,05 гривень, в решті рішення в частині стягнення 261493,43 гривень залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з Калинівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» 261493,43 гривень основного боргу».

Під час розгляду справи № 911/1587/22 судами встановлено наступні обставини:

«За результатами проведення аукціону та розгляду тендерних пропозицій переможцем відкритих торгів UA-2021-11-18-007404-а щодо закупівлі електричної енергії за кодом у Єдиному закупівельному словнику ДК 021:2015:09310000-5 зі строком поставки до 31 грудня 2021 року у кількості 113777 кВт/год з очікуваною вартістю 512000,00 грн замовником, 08.12.2021 визначено ТОВ «Львівгаз збут» з пропозицією у сумі 466485,70 грн, з яким 20.12.2021 Калинівською селищною радою було укладено договір про постачання електричної енергії № 60СВ797-19153-21.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язався поставити відповідачу споживачу товар, визначений згідно коду ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що обсяг постачання електричної енергії становить 113777 кВт/год. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п. 3.1 договору строк (термін) поставки: до 31 грудня 2021 року. Місце поставки (передачі) товару: 08623, Україна, Київська область, селище міського типу Калинівка Васильківського району, вулиця Центральна, будинок 57 (п. 3.2 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому договорі, та в цілому до 31 грудня 2021 року, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до їх повного виконання (п. 13.1 договору).

В додатку № 1 до договору сторони погодили період постачання електричної енергії споживачу: з моменту підписання договору до 31 грудня 2021 року та планові місячні обсяги споживання електричної енергії у розрізі кожного місяця 2021 року.

Додатковою угодою від 29.12.2021 № 1 до договору сторони, з метою проведення процедури закупівлі електричної енергії на 2022 рік, продовжили дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в даному договорі.

У відповідності до пункту 2 додаткової угоди її гранична сума становить 93297,14 грн в т.ч. ПДВ - 15549,52 грн.

Також сторони підписали додаток № 1, в якому погодили планові місячні обсяги споживання електричної енергії у розрізі кожного місяця 2022 року.

Таким чином, умовами договору від 20.12.2021 та додатковою угодою від 29.12.2021 визначено загальний обсяг поставки електричної енергії за період з грудня 2021 року по січень 2022 року який становить - 136532 кВт/год (113777 кВт/год + 22755 кВт/год) на загальну суму 559782,84 грн (466485,70 грн + 93297,14 грн).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у грудні 2021 року - січні 2022 року поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 228571 кВт/год на суму 937141,19 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021 № ЗЛВ81090483 на суму 344051,53 грн та № ЗЛВ82005396 на суму 593089,66 грн, які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов укладеного сторонами договору від 20.12.2021 (з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2021) були сформовані та виставлені до сплати відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за період з грудня 2021 року по січень 2022 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію нараховану за листопад 2021 року в обсязі 120300 кВт/год на суму 493230,05 грн, оскільки вказаний період нарахування не врегульований умовами договору від 20.12.2021 та не міг бути погоджений упродовж проведення відкритих торгів UA-2021-11-18-007404-a, оскільки виник до його проведення.

Крім того, колегією суддів враховано, що умовами укладеного сторонами договору постачання електричної енергії від 02.04.2021 № 60С797-5590-21, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Калинівською селищною радою за результатами відкритих торгів UA-2021-02-26-000237-с, який в матеріалах справи відсутній та судом не досліджувався, було врегульовано поставку електроенергії у листопаді 2021 року.

Таким чином, умови поставки електроенергії у листопаді 2021 року врегульовані іншим правочином, який не є предметом розгляду в межах даного спору, відтак, акт приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021 № 3ЛВ81084431 є неналежним доказом у підтвердження наявності заборгованості у відповідача за договором від 20.12.2021 № 60СВ797-19153-21.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача 493230,05 грн заборгованості, нарахованої за листопад 2021 року за договором від 20.12.2021, тому в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим у задоволенні позову про стягнення з відповідача 493 230,05 грн слід відмовити.».

Позивач вказує, що відповідач за відсутності укладеного договору на постачання електричної енергії, у листопаді 2021 року безпідставно спожив електричну енергію з ресурсу ТОВ «Львівгаз Збут», тому відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме електричну енергію в загальному обсязі 120300 кВт*год, проте, оскільки станом на день звернення до суду (31.01.2024) електрична енергія спожита відповідачем та не може бути повернута позивачу, то відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та складає 592144,51 гривень, а також 89348,82 гривень інфляційних втрат та 9202,46 гривень 3% річних, розрахованих за загальний період з 01.12.2021 до 15.07.2022 на суму, що зафіксована сторонами у акті 493230,05 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч. 7 ст. 56 Закону).

Пунктом 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), визначено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими правилами (п. 1.2.15. ПРРЕЕ).

Згідно із частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Як встановлено судами у справі № 911/1587/22, сторони у справі перебували в договірних відносинах у період з грудня 2021 року по січень 2022 року на підставі договору про постачання електричної енергії від 20.12.2021 № 60СВ797-19153-21.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що споживання відповідачем електричної енергії у листопаді 2021 року в обсязі 120300 кВт/год на суму 493230,05 гривень, не врегульовано умовами договору від 20.12.2021.

Таким чином, споживання відповідачем електричної енергії у листопаді 2021 року відбулось за відсутності укладеного з позивачем договору постачання електричної енергії, що вказує на відсутність правової підстави.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин, зокрема у листопаді 2021 року, матеріали справи не містять, а сам факт споживання електричної енергії у вказаному періоді та обсязі, зафіксованому сторонами у акті від 30.11.2021 № ЗЛВ81084431, відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувався.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз приписів названої статті дає підстави для висновку, що передбачений цією статтею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, електрична енергія в загальному обсязі 120300 кВт*год спожита відповідачем у листопаді 2021 року за відсутності між сторонами договірних правовідносин у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважається таким майном, що безпідставно набуте відповідачем.

Згідно із частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.

Проте у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Поряд з цим, оскільки спожиту електричну енергію відповідачем не може бути повернуто, позивач просить відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України відшкодувати йому вартість електричної енергії визначену на момент розгляду цієї справи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Так, згідно долученої позивачем цінової довідки від 04.01.2024 № 19-09/6, наданої Львівською торгово-промисловою палатою на запит ТОВ «Львівгаз збут», середньозважена ціна електричної енергії на ринку України за грудень 2023 року за результатами даних офіційного сайту ДП «Оператор ринку» становить 4101,86 грн без ПДВ МВт*год.

Зважаючи на викладене, позивачем визначено вартість спожитої відповідачем електричної енергії у розмірі 592144,51 гривень з урахуванням ПДВ, розрахунок якого судом визнається підставним та обґрунтованим.

З огляду на викладене вище у сукупності, суд вважає доведеним факт споживання відповідачем електричної енергії у листопаді 2021 року за відсутності відповідного укладеного договору, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна у сумі 592144,51 гривень є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 9202,46 гривень 3% річних та 89348,82 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Сільради користь ТОВ «Львівгаз збут» 592144,51 гривень вартості безпідставно набутого майна - спожитої електричної енергії, 89348,82 гривень інфляційних втрат, 9202,46 гривень 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» задовольнити повністю.

Стягнути з Калинівської селищної ради (08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт Калинівка(з), вул. Центральна, будинок 57, код: 04359873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка Т., будинок 111А, код: 39594527) 592144,51 гривень вартості безпідставно набутого майна - спожитої електричної енергії, 89348,82 гривень інфляційних втрат, 9202,46 гривень 3% річних та 10360,44 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2024.

Суддя Р.М. Колесник