Рішення

від 11.06.2024 по справі 920/203/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2024м. СумиСправа № 920/203/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін матеріали справи № 920/203/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

(вул. Теліги Олени, 6 літ. В, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533)

до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська

лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області

(вул. Шкільна, буд. 12, селище міського типу Недригайлів,

Роменський район, Сумська область, 42100, код ЄДРПОУ 02007578)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Національна

акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Здолбунівська, 7Д,

м. Київ, 020081, код ЄДРПОУ 00034186)

про стягнення 60212 грн 49 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору. 26.02.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь, в порядку суброгації, страхове відшкодування за завдані збитки у розмірі 60 212 грн 49 коп.; а також стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 28.02.2024 відкрито провадження у справі № 920/203/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

11.03.2024 відповідачем надано до суду відзив від 06.03.2024, №01-22/336 (вх.№1361/24) на позовну заяву згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить суд залучити в якості відповідача Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» (вул. Здолбунівська, 7Д, м. Київ, 020081, код ЄДРПОУ 00034186) (вх.№1341).

21.03.2024 позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду відповідь від 20.03.2024, б/н (вх.№838) на відзив на позовну заяву, відповідно до положень якої позивач заперечує проти тверджень відповідача, висловлених у відзиві, вказуючи на їх необґрунтованість.

Ухвалою суду від 29.04.2024 (з урахуванням ухвали суду від 04.06.2024 про виправлення описки) у задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області про залучення відповідача (вх.№1341) відмовлено; залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Здолбунівська, 7Д, м. Київ, 020081, код ЄДРПОУ 00034186) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 09.05.2024, 10:50; зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» надіслати на адресу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» копію позовної заяви з додатками, копію відповіді на відзив на позовну заяву та надати докази надсилання до суду; зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області надіслати на адресу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» копію відзиву на позовну заяву з додатками та надати докази надсилання до суду. 07.05.2024 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду Заяву від 06.05.2024, б/н (вх.№1354).

Ухвалою суду від 09.05.2024 (з урахуванням ухвали суду від 04.06.2024 про виправлення описки) відкладено судове засідання з розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 30.05.2024, 10:50; повторно зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області надіслати на адресу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» копію відзиву на позовну заяву з додатками та надати докази надсилання до суду; запропоновано Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» надати суду письмові пояснення щодо предмету спору у строк до 29.05.2024.

28.05.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» надано до суду заяву від 27.05.2024, б/н (вх.№1613), відповідно до змісту якої просить суд розгляд справи №920/203/24 здійснювати за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

29.05.2024 третьою особою надано до суду пояснення від 20.05.2024, №1890-01-12/262 на позовну заяву у справі №920/203/24, відповідно до змісту яких вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розгляд справи 30.05.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці у період з 14.05.2024 по 03.06.2024.

Ухвалою суду від 04.06.2024 виправлено описку в тексті ухвал суду від 29.04.2024 та 09.05.2024, правильно зазначивши найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Ухвалою суду від 04.06.2024 призначено судове засідання з розгляду справи № 920/203/24 по суті з повідомленням сторін на 11.06.2024, 11:15.

11.06.2024 третьою особою надано до суду заяву від 11.06.2024, б/н (вх.№3381/24) про розгляд справи №920/203/24 за відсутності представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 11.06.2024 не прибули, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

09.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (далі ПрАТ «СК «Уніка», Страховик, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фавор» (далі ТОВ «Фавор») було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №019022/4100/0000203 (далі - Договір).

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника - ТОВ «Фавор», пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема транспортним засобом «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль),

Крім того, 09 грудня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фавор» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №019022/4100/0000204 (далі Договір 1).

Предметом даного Договору 1 були майнові інтереси Страхувальника - ТОВ «Фавор», пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема транспортним засобом- «Schwarzmuller ТРА-2Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований автомобіль 1).

За змістом п.п.1.2 1 Договору та Договору 1, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо-транспортна пригода.

Як вбачається з Відповіді від національної поліції України: ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ №3021032452765891 (а.с. 41-44), 29 січня 2021 року об 11 год. 08 хв. на автодорозі Київ - Суми- Юнаківка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 314 державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля вантажного зі спецкузовом «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.10.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол, матеріали ДТП направлено до суду.

Відповідно до Постанови Сумського районного суду Сумської області по справі №587/217/21 від 09 лютого 2021 року встановлено, що 29 січня 2021 року o 11 год. 08 хв. в Сумському районі на автодорозі Київ-Суми-Юнаківка км 293 водій ОСОБА_1 керував автомобілем MERCEDES н. з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості та не врахувавши дорожню обстановку, здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT н. з. НОМЕР_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.1 ПДР України. У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Дана постанова набрала законної сили 20 лютого 2021 року.

01.02.2021 року ТОВ «Фавор» як потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди, звернулося до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з Заявою №00401680 про подію з ознаки страхового випадку згідно з Договором КАСКО №019022/4100/0000203 (а.с. 49).

02.02.2021 року ТОВ «Фавор» як потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди, звернулося до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з заявою №00402285 про подію з ознаки страхового випадку згідно з Договором КАСКО №019022/4100/0000204.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Renault Premium» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) зі спеціалізованим причіпом «Schwarzmuller ТРА-2Е» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), 03.02.2021 року було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу аварійним комісаром товариства з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна консалтинг» ОСОБА_3 .

Відповідно до змісту ремонтної калькуляції системи AUDATEX №00401680 від 10.02.2021 р. (а.с. 59-60) вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 79 669,33 грн.

Відповідно до змісту ремонтної калькуляції системи AUDATEX №00402285 від 10.02.2021 р. (а.с. 62-63) вартість відновлювального ремонту причіпу «Schwarzmuller ТРА-2Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 23 864,90 грн.

Як вбачається зі страхового акту №00401680 від 11.02.2021 (а.с. 65), виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору, Страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 75 669,33 грн, частково шляхом безготівкового перерахування на рахунок Страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №200914 від 12.02.2021 на суму 63 549,33 грн (а.с. 67), а частково в утримання суми несплачених страхових платежів, що підтверджується бухгалтерською довідкою №021136 від 12.02.2021 (а.с. 69-70).

Як вбачається зі страхового акту №00402285 від 11.02.2021 (а.с. 66), виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору 1, Страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором 1 в розмірі 22 614,90 грн, частково шляхом безготівкового перерахування на рахунок Страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №201273 від 15.02.2021 (а.с. 68) на суму 19 783,90 грн, а частково в утримання суми несплачених страхових платежів, що підтверджується бухгалтерською довідкою №021140 від 15.02.2021 (а.с. 71-72).

Таким чином, за твердженням Позивача, ПрАТ «СК «Уніка» повністю виконало свої зобов`язання перед ТОВ «Фавор», згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №019022/4100/0000203 та Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №019022/4100/0000204.

Водночас, як вказує Позивач, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій Mercedes-Benz Sprinter 314, державний номерний знак НОМЕР_3 , був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «HACK «ОРАНТА») №АР007121349 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров`ю у розмірі 260 000,00 грн, лімітом за шкоду майну 130 000,00 грн та франшизою - 0,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, Позивач звернувся до ПАТ «HACK «ОРАНТА», як до відповідальної особи за завдані збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з Заявою від 26.02.2021, №29440 (вих.№583) на виплату страхового відшкодування (а.с. 73) та Претензією №299441, б/д (а.с. 74).

18.03.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу «Renault Premium» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), здійснило розрахунок страхового відшкодування витрат (а.с.104), пов`язаних з відновлювальним ремонтом даного транспортного засобу з урахуванням зносу. Після чого, 19.03.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» було затверджено Страховий акт №ОЦВ-Р-СП-21-18-44555/1 (а.с. 104) з загальною сумою відшкодування 27 747 грн 64 коп. по транспортному засобу потерпілої особи, а саме: «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

23.03.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» було перераховано страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» у розмірі 27 747 грн 64 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.2021, №14969 (а.с. 75).

16.06.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу «Schwarzmuller ТРА-2Е» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), здійснило розрахунок страхового відшкодування витрат (а.с.105), пов`язаних з відновлювальним ремонтом даного транспортного засобу з урахуванням зносу. Після чого, 17.06.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» було затверджено Страховий акт №ОЦВ-Р-21-32-48928/1 (а.с. 105) з загальною сумою відшкодування 10 324 грн 10 коп. по транспортному засобу потерпілої особи, а саме: «Schwarzmuller ТРА-2Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

18.06.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» було перераховано страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» у розмірі 10 324 грн 10 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.2021, №31483 (а.с. 76).

Водночас, відповідно до тверджень Позивача, оскільки коефіцієнт зносу авто не виплачується відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за страховим полісом, відшкодування розміру коефіцієнта зносу замінених складових покладається на винну особу.

Так, Комунальне некомерційне підприємство «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області є юридичною особою, а тому, має нести відповідальність в тому числі щодо відшкодування збитків, за свого працівника - водія, вина якого у дорожньо-транспортній пригоді є доведеною ( ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП постановою Сумського районного суду Сумської області по справі №587/217/21 від 09.02.2021).

Таким чином, до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області, як володільця транспортного засобу та роботодавця фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» - в порядку суброгації.

Як зазначає Позивач, з метою досудового врегулювання спору, ПрАТ «СК «Уніка» було направлено на адресу Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області Уточнену об`єднану досудову вимогу від 19.08.2021, вих.№2774/1-2 з вимогою про сплату на користь ПрАТ «СК «Уніка» в порядку суброгації страхового відшкодування за завдані збитки в розмірі 60 212 грн 49 коп.

Проте ніяких дій зі сторони Відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було, а тому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» в порядку суброгації, вимушене було звернутися з відповідним позовом до Господарського суду Сумської області за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним.

Відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплат) страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом п. 1.2.1 Договору та Договору 1, страховим ризиком визнається, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованим транспортним засобам «Renault Premium» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) зі спеціалізованим причіпом «Schwarzmuller ТРА-2Е» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) було завдано механічних ушкоджень. Відповідно до чого Страхувальник - ТОВ «Фавор» зазнав матеріального збитку.

Дана обставина підтверджується постановою Сумського районного суду Сумської області по справі №587/217/21 від 09.02.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді: іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особі, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору та по Договору 1 Страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної вище події страховим випадком.

Положеннями ст. 94 Закону України «Про страхування» передбачено, що розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.

Судом встановлено, що Страховиком ПрАТ «СК «Уніка» здійснено виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 75 669,33 грн, частково шляхом безготівкового перерахування на рахунок Страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №200914 від 12.02.2021 на суму 63 549,33 грн (а.с. 67), а частково в утримання суми несплачених страхових платежів, що підтверджується бухгалтерською довідкою №021136 від 12.02.2021 (а.с. 69-70).

Судом встановлено, що Страховиком ПрАТ «СК «Уніка» здійснено виплату страхового відшкодування за Договором 1 в розмірі 22 614,90 грн, частково шляхом безготівкового перерахування на рахунок Страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №201273 від 15.02.2021 (а.с. 68) на суму 19 783,90 грн, а частково в утримання суми несплачених страхових платежів, що підтверджується бухгалтерською довідкою №021140 від 15.02.2021 (а.с. 71-72).

Таким чином, Страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» виконано свої зобов`язання перед Страхувальником - ТОВ «Фавор» згідно з умовами Договору та Договору 1 в повному обсязі.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У рішенні по справі «О Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» nо.15809/02і 25624/02 ECHR 29.06.2007, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобіля є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями, та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

З урахуванням ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування, тобто при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій Mercedes-Benz Sprinter 314, державний номерний знак НОМЕР_3 , був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «HACK «ОРАНТА») №АР007121349 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров`ю у розмірі 260 000,00 грн, лімітом за шкоду майну 130 000,00 грн та франшизою - 0,00 грн.

Отже, оскільки Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, то особою відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є страхова компанія винуватця ДТП - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповіде с до умов договору страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе, в межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04 липня 2018 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак: бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав вищезазначений правовий висновок та визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

Аналогічні висновки, викладено Верховним судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц, від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17, від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18, від 11 серпня 2021 року у справі №554/8473/19.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави стверджувати, що у разі настання страхового випадку, страховик особи, з вини якої пошкоджено транспортний засіб потерпілого, зобов`язаний відшкодувати особі, якій завдано таку шкоду витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, але у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Тобто, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року по справі №910/5001/17.

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс * (1- ЕЗ), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

Cм - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Відносини ж між Відповідачем та його страховиком ПАТ «HACK «ОРАНТА» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

23.03.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» було перераховано страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» у розмірі 27 747 грн 64 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.2021, №14969 (а.с. 75).

18.06.2021 ПАТ «HACK «ОРАНТА» було перераховано страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» у розмірі 10 324 грн 10 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.2021, №31483 (а.с. 76).

Отже, страховик Відповідача - ПАТ «HACK «ОРАНТА» виконав свої зобов`язання, виплативши Позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що фактично становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, водночас, у страховика не виникає обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

Оскільки коефіцієнт зносу авто не виплачується відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за страховим полісом, відшкодування розміру коефіцієнта зносу замінених складових покладається на винну особу.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого кредитора вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника -в договірному зобов`язання і ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц.

У зв`язку із зазначеним, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 Цивільного кодексу України), і особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі №760/19377/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробиш для відновлення свого порушеного права

Положеннями ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (порушення водієм Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області Щербаком М. І. п. 10.1 ПДР України та притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП);

2) шкоди (механічні пошкодження внаслідок ДТП транспортного засобу «Renault Premium», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу «Schwarzmuller ТРА-2Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та понесені Страховиком витрати на відновлення вказаних застрахованих транспортних засобів);

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою (порушення водієм Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області Щербаком М. І. правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП та завдання шкоди майну Страхувальника);

4) вини (вина водія Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області Щербака М. І. встановлена постановою Сумського районного суду Сумської області по справі №587/217/21 від 09.02.2021).

За загальними правилом, закріпленим у частині другій статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Приписи ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлюють особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є водієм Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області, то відтак саме до Відповідача, як до роботодавця, ПрАТ «СК «Уніка» набуло право вимоги на відшкодування завданих Позивачу збитків в порядку суброгації, в загальному розмірі: 47 921 грн 59 коп. + 12 290 грн 80 коп. = 60 212 грн 49 коп.

Розглянувши та перевіривши розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті Відповідачем, наведений Позивачем в позовній заяві (а.с. 9), суд встановив, що даний розрахунок є обгрунтованим та арифметично вірним.

Водночас, суд зазначає, що Відповідачем контррозрахунку до суду не надано.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до приписів статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Недригайлівська лікарня» Недригайлівської селищної ради Сумської області (вул. Шкільна, буд. 12, селище міського типу Недригайлів, Роменський район, Сумська область, 42100, код ЄДРПОУ 02007578) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (вул. Теліги Олени, 6 літ. В, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533), в порядку суброгації, страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 60 212 (шістдесят тисяч двісті дванадцять) грн 49 коп., а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.06.2024.

СуддяС.В. Заєць