Рішення

від 12.06.2024 по справі 910/19713/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Черкаси Справа № 910/19713/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбітрейд консалтінг груп»

про стягнення 3 301, 56 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбітрейд консалтінг груп» про стягнення 3301,56 грн, з яких: 2911,89 грн основного боргу, 389,67 грн пені за договором оренди № 1771 від 19.09.2017 на підставі ст. 16, 509, 526, 530, 551, 559, 610, 611 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем сум орендної плати за користування майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арбітрейд консалтінг груп» укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.09.2017 № 1771, за умовами якого в оренду відповідачу передано державне нерухоме майно, а саме: приміщення четвертого поверху чотириповерхової адмінбудівлі, площею 20,50 кв. м., яка знаходиться за адресою: бульвар Шевченка, 205, м. Черкаси.

З огляду на місцезнаходження нерухомого майна, враховуючи імперативний припис ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, справу направлено за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 10.04.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв справу до свого провадження.

Зазначена ухвала була надіслана відповідачу за місцезнаходженням орендованого майна, поштове повідомлення повернулося з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» та 09.05.2024 на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21 травня 2024 року поштове повідомлення повернулося з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином ухвала господарського суду від 10.04.2024 вручена відповідачу 18.05.2024.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

У відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відтак судом здійснені всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

За приписами частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Згідно з частиною першою статті 1 та частиною першою статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VI Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва).

Відповідно до частини першої статті 4 вищезазначеного закону до основних завдань Фонду державного майна України, зокрема, належить здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування.

Як вже зазначалося, у ході реалізації вказаних повноважень встановлено таке. Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі Регіональне відділення, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арбітрейд консалтінг груп» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.09.2017 № 1771 (далі договір), за умовами якого в оренду відповідачу передано державне нерухоме майно, а саме: приміщення четвертого поверху чотириповерхової адмінбудівлі, площею 20,50 кв. м., яка знаходиться за адресою: бульвар Шевченка, 205, м. Черкаси.

Вказане нерухоме майно обліковувався на балансі Державного підприємства «Черкаський державний науково-дослідний інститут техніко-економічної інформації в хімічній промисловості».

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 2.4 договору визначено, що обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця та балансоутримувача.

Відповідно до акта приймання-передавання нерухомого державного майна від 19.09.2017 позивач та балансоутримувач передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування визначене у договорі майно.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2017 року 1414,50 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: 70 % до державного бюджету на відпровідний рахунок Держказначейства за місцезнаходженням об`єкту оренди; 30 % на розрахунковий рахунок балансоутримувача, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 7.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

У п. 10.1 договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки і 364 дні, що діє з 19.09.2017 по 16.09.2020 включно.

Відповідно до п. 10.10 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря та балансоутримувача.

В подальшому договором про внесення змін і доповнень від 30.12.2020 № 1 договір оренди було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 12.1 Розділу I Договору строк дії цього договору було продовжено до 15.09.2023.

Відповідно до пункту 9.1 Розділу I Договору орендна плата за вересень 2020 року становила 1796, 92 грн.

Пунктами 3.2 та 3.3 Розділу II Договору передбачено, що орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16, щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди. Пунктом 16 Розділу I Договору визначено, що орендна плата сплачується у співвідношенні 70 % до бюджету та 30 % балансоутримувачу.

У зв`язку з невиконанням орендарем істотних умов договору Регіональним відділенням скеровано на його адресу припис про усунення порушень від 30.12.2021 № 50-12.01-4682.

Вимоги припису відповідачем були повністю проігноровані внаслідок чого Регіональним відділенням договір припинено в односторонньому порядку на підставі пункту 12.7.1 Розділу II цього договору.

Про припинення договору повідомлено відповідача листом Регіонального відділення від 14.01.2022 № 50-12.01.0134.

Акт повернення майна з оренди підписаний сторонами 21.01.2022.

Позивач зазначає, що після припинення договору та повернення майна за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати в сумі 2911, 89 грн, яка залишилася після зарахування забезпечувального депозиту, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Предметом судового розгляду у справі є матеріально-правові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

Підставою позову є порушення умов договору, несплата орендної плати.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що у встановлений договором строк і станом на день прийняття рішення, відповідач свої зобов`язання з оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном не виконав.

Вказана заборгованість підтверджується також розрахунком позивача суми заборгованості відповідача за оренду нерухомого майна.

Доказів сплати відповідачем заборгованості з орендної плати по договору матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини, на те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості з орендної плати перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за оренду майна у розмірі 2911,89 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо стягнення пені.

Згідно з пунктом 3.9 Розділу II Договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Враховуючи, що відповідач має непогашену заборгованість позивачем відповідно до умов Договору нараховано пеню в сумі 389,67 грн.

Відповідно до пункту 3.11. Розділу ІІ Договору припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, враховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Після припинення Договору позивач письмово звертався до відповідача з приводу невиконання останнім договірних зобов`язань, однак відповіді на вказані звернення Регіональне відділення не отримало, заборгованість залишається не сплаченою.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив його обґрунтованість, вірність та відповідність застосованим судом до спірних відносин норм законодавства, пеня підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбітрейд консалтінг груп» (ідентифікаційний код 41166101, пров. Бехтерівський, 4-А, офіс 1, м. Київ, 04053) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (ідентифікаційний код 43173325) (номер рахунку (IBAN) UA308999980313010094000023477, отримувач ГУК у Черкаській області/Черкаський район/22080300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37930566, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. под.), з наступним зарахуванням до Державного бюджету України, заборгованість із сплати орендної плати в сумі 2911,89 грн та 389,67 грн пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбітрейд консалтинг груп» (ідентифікаційний код 41166101, пров. Бехтерівський, 4-А, офіс 1, м. Київ, 04053) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (ідентифікаційний код 43173325) (отримувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50), код ЄДРПОУ 43173325, розрахунковий рахунок: UA458201720343180002000140075 в Державній казначейській службі України м. Київ.) судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя О.В. Чевгуз