Рішення

від 11.06.2024 по справі 194/2020/23

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/2020/23

Номер провадження № 2/194/208/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Сафонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області Чуднова Максима Ігоровича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Сфера», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

В С Т А Н О В И В:

Щастинська окружнапрокуратура Луганськоїобластізвернулася до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Сфера», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. Свою позовну вимогу мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою РФ, що підтверджується: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 лютого 2023 року; копіями договору оренди землі від 01 січня 2012 року та додатковою угодою до нього від 11 квітня 2018 року, в яких зазначено що ОСОБА_1 є громадянкою РФ та вказано її паспортні дані. Управління державної міграційної служби України в Луганській області листами від 03 квітня 2023 року та 05 вересня 2023 року повідомило, що перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась, з питань оформлення виїзду на постійне проживання за кордон, припинення/втрати громадянства України не зверталась, посвідками на тимчасове/постійне проживання в Україні не документувалась. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ003593 від 28 вересня 2004 року (виданого на підставі розпорядження Новоайдарської райдержадміністрації від 16 вересня 2003 року №255), земельна ділянка кадастровий номер 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоохтирської сільської ради Новоайдарського району Луганської області (на даний час Новоайдарська селищна територіальна громада), перебуває у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 10 квітня 2008 року відділенням УФМС росії по Оренбурзській області в Сорочинському районі). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 грудня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні. На даний час вищевказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ ПІДПРИЄМСТВО «СФЕРА» (код ЄДРПОУ: 13386573), про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Вказане підтверджується договором оренди землі та додатковою угодою до нього: Договір від 01 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ПІДПРИЄМСТВО «СФЕРА». Додаткова угода до вказаного договору між сторонами укладена 11 квітня 2018 року. Об`єктом оренди за вказаними договором та додатковою угодою є земельна ділянка кадастровий номер 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору до 31 грудня 2028 року. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 11 грудня 2018 року (номер запису про інше речове право 29482358). Записи про припинення права оренди відсутні. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. Аналогічно за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Згідно з ч. 2 ст. 145 Земельного кодексу України у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Ураховуючи те, що право власності відповідно до статті 125 ЗК України виникає після одержання власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку «добровільного» відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. Поряд із цим, про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження земельної ділянки, також свідчить факт дії на цей час договору оренди землі від 01 січня 2012 року та додаткової угоди до нього від 11 квітня 2018 року з ТОВ ПІДПРИЄМСТВО «СФЕРА». Таким чином, громадянка РФ ОСОБА_1 28вересня 2004року отрималау власністьземельну ділянкусільськогосподарського призначенняз кадастровимномером 4423185600:03:001:0052площею 5.5679га,яку увстановленому закономпорядку протягомроку невідчужила,володіє доцього часу,що єпорушенням вимогземельного законодавства.Враховуючи,що ОСОБА_1 не дотриманопередбаченої земельнимзаконодавством процедурищодо відчуженнянабутих увласність земельнихділянок сільськогосподарськогопризначення протягомроку,земельна ділянказ кадастровимномером:4423185600:03:001:0052площею 5.5679га зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка розташованана територіїНовоайдарської селищноїтериторіальної громади,підлягає конфіскаціїза рішеннямсуду.Вказане порушеннявимог земельногозаконодавства ОСОБА_1 ,є триваючим,пов`язаним зтривалим,безперервним невиконаннямобов`язків,передбачених законом.Бездіяльність ОСОБА_1 характеризується тим,що невідчуження земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення поцей часта їїфактична належністьна правівласності іноземцю,є порушеннямвимог закону.Таким чином,обраний Щастинськоюокружною прокуратуроюспосіб захиступорушених інтересівдержави,а саме:припинення прававласності громадянкиросійської федерації ОСОБА_1 на земельнуділянку сільськогосподарськогопризначення зкадастровим номером:4423185600:03:001:0052площею 5.5679га зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,шляхом їхконфіскації увласність державивідповідає вимогамзаконодавства.Крім того,конфіскована земельнаділянка зарішенням судув подальшомупідлягає продажуна земельнихторгах.Ціна проданоїна земельнихторгах земельноїділянки,за вирахуваннямвитрат,пов`язаних зїї продажем,виплачується їїколишньому власнику. В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 80, 81, 140, 145 ЗК України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: як іноземний громадянин не відчужила їх упродовж року після отримання у власність. На даний час вона без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України, передавши в оренду сільськогосподарському підприємству та отримуючи дохід на території України. Просить припинити громадянці РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 10 квітня 2008 року відділенням УФМС росії по Оренбурзській області в Сорочинському районі, код платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 грудня 2018 року (номер відомостей про речове право: 29482199, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 44649356 від 17 грудня 2018 року) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області; стягнути з відповідача на користь Луганської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 2713,85 грн.

Прокурор позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник Головногоуправління Держгеокадаструу Луганськійобластів судове засідання не з`явився, але надав суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ підприємство «Сфера» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом оголошення на сайті судової влади.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так,в судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_1 є громадянкою РФ, що підтверджується: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 лютого 2023 року, та копіями договору оренди землі від 01 січня 2012 року та додатковою угодою до нього від 11 квітня 2018 року, в яких зазначено що ОСОБА_1 є громадянкою РФ та вказано її паспортні дані.

В листах Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 03 квітня 2023 року та від 05 вересня 2023 року повідомило, що перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що ОСОБА_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась, з питань оформлення виїзду на постійне проживання за кордон, припинення/втрати громадянства України не зверталась, посвідками на тимчасове/постійне проживання в Україні не документувалась.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ003593 від 28 вересня 2004 року (виданого на підставі розпорядження Новоайдарської райдержадміністрації від 16 вересня 2003 року №255), земельна ділянка кадастровий номер 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоохтирської сільської ради Новоайдарського району Луганської області (на даний час Новоайдарська селищна територіальна громада), перебуває у власності громадянки РФ ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 10 квітня 2008 року відділенням УФМС росії по Оренбурзській області в Сорочинському районі).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 лютого 2023 року, вбачається, що 11 грудня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 кадастровий номер 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га. Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні. На даний час вищевказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ ПІДПРИЄМСТВО «СФЕРА» (код ЄДРПОУ: 13386573) строком до 31 грудня 2028 року, номер запису про інше речове право 29482358, реєстраційний номер іншого речового права в Державному реєстрі земель - 442310004001941 від 18 грудня 2012 року.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ПІДПРИЄМСТВО «СФЕРА», та додаткової угоди до нього від 11 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ПІДПРИЄМСТВО «СФЕРА», (державна реєстрація 442310004001941 від 18 грудня 2012 року), об`єктом оренди за вказаними договором та додатковою угодою є земельна ділянка кадастровий номер 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору до 31 грудня 2028 року. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 11 грудня 2018 року (номер запису про інше речове право 29482358). Записи про припинення права оренди відсутні.

Листом від12грудня 2023року Щастинською окружною прокуратурою Луганської області на адресу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області було повідомлено, що Щастинська окружна прокуратура має намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , яка є громадянкою РФ, про конфіскацію у власність держави земельну ділянку з кадастровим номером 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі відсутності уповноваженого органу.

З викладеним корелюються й положення ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру отримання та використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Отже, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 4ст. 60 ЦПК Українив редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями статей13,14 Конституції Українивизначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положеньст. 41 Конституції України, ст.ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормамиЗакону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦивільного кодексу України,Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.

Як зазначено уст. 1 ЗК Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

В силу ч. 1ст. 3 ЗК Україниземельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.ч.1, 2ст. 22 ЗК Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цьогоКодексу(ч. 5ст. 22 ЗК України).

Згідно п. «а» ч. 1ст. 80 ЗК Українисуб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2ст. 81 ЗК Україниіноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно ч. 4ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції станом на 04.06.2004) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Проаналізувавши положення ст. ст. 22, 81 Земельного кодексу України можливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено. З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

В силу ч. 1ст. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно пункту «е» ч. 1ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 145 ЗК Україниякщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в ч.1ст.143 ЗК Українипримусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Частиною 1ст. 148 ЗК Українивизначено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

За приписами п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК Українивизначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ізст. 356 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних нормЗК Українидає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Частиною 4ст. 10 ЦПК Україниіст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»законодавець визначив, що суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог, визначенихЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Слід зазначити, що вирішуючи питання про будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном було законне, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Віра Довженко проти України» від 15.01.2019 категорично ствердив, що «на момент обставин справи у національному законодавстві не існувало жодних положень, які б становили достатні правові підстави для оскаржуваних обмежувальних заходів» (п. 39 рішення). Однак, у даному спорі щодо конфіскації земельної ділянки, у Земельному кодексі України існують чіткі та зрозумілі законодавчі обмеження щодо іноземців, які набули право на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність.

Таким чином, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4423185600:03:001:0052 ОСОБА_1 набула 11 грудня 2018 року тa враховуючи положенняст. 145 Земельного кодексу Україниу строк до 11 грудня 2019 року вона повинна була здійснити відчуження набутої нею земельної ділянки.

На підставі вище зазначеного, та враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої нею земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, у зв`язку з чим така земельна ділянка з кадастровим номером 4423185600:03:001:0052 підлягає конфіскації за рішенням суду, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 2713,85 грн. судового збору за подачу позову, що підтверджується платіжним дорученням, тому сума цих витрат підлягає стягненню з відповідачів на користь Щастинської окружної прокуратури Луганської області.

Керуючись ст. ст. 19, 49, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов виконувача обов`язків керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області Чуднова Максима Ігоровича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Сфера», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації- задовольнити повністю.

Припинити громадянці РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 10 квітня 2008 року відділенням УФМС росії по Оренбурзській області в Сорочинському районі, код платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4423185600:03:001:0052 площею 5.5679 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 грудня 2018 року (номер відомостей про речове право: 29482199, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 44649356 від 17 грудня 2018 року) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 10 квітня 2008 року відділенням УФМС росії по Оренбурзській області в Сорочинському районі, код платника податків 2308616724, місце проживання: російська федерація, Оренбурзська область, м. Сорочинськ, вул. Зуйкова, 54, на користь Луганської обласноїпрокуратури за наступними реквізитами: р/р UA048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ : 02909921, сплачений судовий збір у сумі 2713,85 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи,якому повнерішення небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2024 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін