Рішення

від 12.06.2024 по справі 380/7600/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 рокусправа № 380/7600/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «ПОЛЯНА» (81611, Львівська область, Стрийський район, с. Поляна, ЄДРПОУ 22361847) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «ПОЛЯНА» до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо відмови Фермерському господарству «Поляна» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік та виключення з реєстру платників єдиного податку Фермерського господарства «Поляна»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити відомості про реєстрацію Фермерського господарства «Поляна» в Реєстрі платників єдиного податку ДПС України як платника єдиного податку четвертої групи з дати виключення таких відомостей.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи 20.02.2024 Позивач направив до ГУ ДПС у Львівській області засобами електронного зв`язку податкову звітність. Вказує, що 19-20 лютого 2024 року в роботі сервісу «Електронний кабінет платника» траплялися збої, і звітність формувалася кілька разів. Однак все ж декларації з додатками були прийняті контролюючим органом без зауважень, що підтверджується квитанціями №2. Листом від 19.03.2024 відповідач повідомив, що «ФГ «Поляна» втратило статус платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. Вважає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної виїзної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень. У цьому випадку прийняття рішення про втрату ФГ «Поляна» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік здійснено за наслідками камеральної перевірки по даних до Стрийської державної податкової інспекції. Відповідач виїзної документальної перевірки не проводив, та на підставі виїзної документальної перевірки не приймав рішення про анулювання шляхом виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, як того вимагає пункт 299.10 статті 299 ПК України. Анулювання реєстрації особи платником податків четвертої групи можливе лише за рішенням контролюючого органу, яке приймається за результатами виїзної документальної перевірки, оскільки відповідні порушення можуть бути встановлені виключно за результатами такої перевірки, які фіксуються у відповідному акті. Просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року. ФГ «Поляна» порушено вимоги п.п. 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України, а саме у встановлений термін не подано звітну податкову декларацію з податку на поточний рік, щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи), що призвело до втрати статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. Законодавством і технічними можливостями не передбачено використовувати одну подану податкову декларацію, якщо в них міститься ідентична інформація , вносити самостійно контролюючим органом до звітної та загальної, оскільки до кожної податкової декларації є певні вимоги заповнення, які платник податків самостійно зазначає у відповідній податковій декларації та рядку. Позивач про те, що в роботі сервісу «Електронний кабінет платника» в період 19-20 лютого 2024 року траплялися неодноразові збої не надав підтверджених доказів. оскільки камеральна перевірка проводиться виключно щодо даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків з метою виявлення арифметичних або логічних помилок, а подання неповного пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, зокрема не подано звітну податкову декларацію з податку на поточний рік не є підставою для проведення документальної перевірки як умова перебування на відповідній групі єдиного податку може бути предметом камеральної перевірки. Позивач про незаконності підтвердження статусу платника єдиного податку зробив акцент на процедурних порушення контролюючого органу під час проведення перевірки та оформлення рішення, які на його думку зумовлюють протиправність позбавлення його статусу. Проте позивач не заперечує не подання до контролюючого органу повного пакету документів. Стверджує, що рішення ГУ ДПС у Львівській області щодо скасування статусу платника єдиного податку четвертої групи, прийняте за результатами камеральної перевірки податкової звітності, податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Поляна» на 2024 рік відповідає діючим нормам податкового законодавства. Просив суд у задоволені позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Фермерське господарство «Поляна», ідентифікаційний код юридичної особи 22361847, зареєстроване 29.03.1995, є сільськогосподарським товаровиробником. Основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи 20.02.2024 Позивач направив до ГУ ДПС у Львівській області засобами електронного зв`язку відповідну податкову звітність.

Листом від 19.03.2024 N №7900/6/13-01-04-12-13 «Щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи», ГУ ДПС у Львівській області повідомлено, що «ФГ «Поляна» (ЄДРПОУ 22361847) втратило статус платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. Поданій Вами звітності присвоєно ознаку «історія подання».

Підставами для прийняття такого рішення Відповідач зазначає те, що «ФГ «Поляна» (ЄДРПОУ 22361847) не дотримано вимог п.п.298.8.1, п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України та подано неповний пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, зокрема не подано звітні податкові декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи).

Вважаючи рішення Головного управління ДПС у Львівській області протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статі 291 ПК України передбачено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з абз.4, п.291.4, ст.291 Податкового кодексу, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, в т.ч. на четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 статті 298 Податкового кодексу, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

-загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

-звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

-розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

-відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно з ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік і починається він з першого числа першого місяця податкового(звітного) періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1)подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2)припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3)у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4)якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5)якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6)набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Оскільки, ФГ «Поляна» порушено вимоги п.п. 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України, а саме у встановлений термін не подано звітну податкову декларацію з податку на поточний рік, щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи), що призвело до втрати статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.

Суд зазначає, що твердження позивача про те, що 19-20 лютого 2024 року в роботі сервісу «Електронний кабінет платника» траплялися збої, і звітність формувалася кілька разів є голослівними та не підтверджується жодними доказами.

Відповідно до п. 7 р. II Порядку № 637 Електронний кабінет працює постійно (24 години на дату кожного календарного дня), крім часу, необхідного для його технічного обслуговування. Тривалість проведення технічного обслуговування встановлюється ДПС з урахуванням вимого п. 421.6 ПКУ та оприлюднюється на офіційному вебпорталі ДПС.

Повідомлення про виявлені технічні та/або методологічні помилки чи технічних збій в роботі Електронного кабінету із зазначенням дати та часу їх початку та повідомлення про їх усунення із зазначенням дати та часу їх завершення, розміщуються на офіційному вебпорталі ДПС.

Відповідач стверджує, що позивач не надав скріншотів з комп`ютера або доказів з вебпорталу ДПС щодо технічних збоїв Електронного кабінету.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України, а саме у встановлений термін не подано звітну податкову декларацію з податку на поточний рік, щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки.

Звітні податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи подаються окремо до кожного контролюючого органу, до повноважень якого відноситься територія територіальної громади, на які розташовані земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (у тому числі на умовах оренди) сільськогогосподарського товаровиробника, та відповідно заповнюється рядок 8 загальної частини податкової декларації.

Перш за все суд зазначає, що позивач і не спростовує факту не подання податкової декларації з податку на поточний рік, щодо кожної земельної ділянки.

Загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи обов`язково повинна містити дві відмітки у типі декларації: «Загальна» та «Звітна». Загальна декларація подається до контролюючого органу за основним місцем податкового обліку, який зазначається у рядку 7 загальної частини податкової декларації.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що законодавством і технічними можливостями не передбачено використовувати одну подану податкову декларацію, якщо в них міститься ідентична інформація, вносити самостійно контролюючим органом до звітної та загальної, оскільки до кожної податкової декларації є певні вимоги заповнення, які платник податків самостійно зазначає у відповідній податковій декларації та рядку.

Стосовно твердження позивача про те, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної виїзної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктами 76.1-76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75, ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним Фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).

Так, згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ предметом камеральної перевірки як різновиду податкових перевірок також може бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що питання подання неповного пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи не є підставою для проведення документальної перевірки та може бути предметом камеральної перевірки.

Аргументи позивача про необхідність застосування у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.02.2019 у справі №805/396/17-а та від 06.05.2020 у справі №812/1137/16 суд відхиляє, адже правовідносини у вказаних справах не є подібними до тих, що склалися у цій справі.

Суд наголошує, що у вказаних постановах Верховний Суд не робив жодних висновків щодо застосування норм права, а лише погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки певних обставин.

Висновки Верховного Суду потрібно відрізняти від оцінки обставин іншим судом, в тому числі і Верховним Судом.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, у передбачених законом випадках Верховний Суд викладає у своїх постановах висновки про те, як саме повинна застосовуватися та чи інша норма права, що була неоднаково застосована. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують ту чи іншу норму права та обов`язковим для врахування, зокрема судами першої інстанції.

Тоді, як оцінка фактів це оцінне судження, зроблене судом під час зіставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

Судове рішення суду касаційної інстанції, як акт правосуддя, є кінцевим судовим актом, постановленим у формі процесуального документа, який завершує процесуальну діяльність адміністративного суду касаційної інстанції з розгляду та вирішення відповідної адміністративної справи та має властивості (компоненти) законної сили: 1) обов`язковість; 2) преюдиційність; 3) виключність; 4) незмінність і неспростовність.

Установлені процесуальним законодавством правила щодо здійснення судової процедури таким чином, щоб суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення тотожних спорів обов`язково враховували висновки Верховного Суду. Наведене сприяє тому, щоб запобігти безладу в судовому процесі, а також утвердити дію принципу правової визначеності, в основі якого лежить вимога щодо остаточності судового рішення (res judicata).

Суд зазначає, що з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідаючи на питання які правовідносини необхідно вважати подібними, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

З метою оцінювання правовідносин на предмет подібності суд, насамперед, має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - суб`єктний і об`єктний критерії.

У цій справі спір виник у правовідносинах щодо анулювання шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у зв`язку з тим, що платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Проаналізувавши постанови Верховного Суду, на які позивач посилається як на приклад застосування норм матеріального права, суд зазначає, що жодна з них не містить висновків про застосування норм права у правовідносинах, що подібні до цієї справи.

У постанові від 26.02.2019 у справі №805/396/17-а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглядав рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було задоволено позов про визнання протиправними дій Волноваської ОДПІ, якими позивачу відмовлено в реєстрації платника єдиного податку IV групи на 2017 рік, обґрунтовуючи тим, що станом на 01.01.2017 ТОВ "Маріупольська птахофабрика" має податковий борг по податку на нерухоме майно. Судами з`ясовано факт відсутності податкового боргу у позивача станом на 01.01.2017.

У постанові від 06.05.2020 у справі №812/1137/16 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглядав рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було задоволено позов про визнання протиправним рішення Новопсковського відділення Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Підставою прийняття спірного рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку у зв`язку була наявність станом на 01.01.2015 суми податкового боргу. Відповідачем під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій, не було надано акт перевірки, на підставі якого було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Отже, як справі №805/396/17-а так і в справі №812/1137/16 контролюючим органом було встановлено факти невідповідності платника єдиного податку четвертої групи вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах -- платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Суд наголошує, що відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Тобто, вимоги щодо необхідності проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи стосуються лише випадків невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах.

Крім того, у вказаних постановах від 26.02.2019 справі №805/396/17-а та від 06.05.2020 у справі №812/1137/16 Верховний Суд не робив жодних висновків щодо застосування норм права, а лише погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки певних обставин.

Суд зазначає, що для скасування статусу платника єдиного податку четвертої групи відповідач виконав визначеним законом алгоритм дій: провів перевірку позивача; встановив наявність підстави для виключення з реєстру платників єдиного податку відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України, а саме платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу; склав акт перевірки від 19 березня 2024 року № 11388/13-01-04-12- 04/22361847 (додаток); прийняв рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку четвертої групи (лист-відмова від 19.03.2024 № 7900/6/13-01-04-12-13).

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що норми ПК України не передбачають встановлення певної форми рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Таке рішення надається платнику податків у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов`язковим зазначенням підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Суд наголошує, що Податковим кодексом України не передбачено необхідності проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи питань дотримання вимог п.п.298.8.1, п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України, подання податкової звітності, передбаченої підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст.76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На думку суду позивач не надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович