Постанова

від 11.06.2024 по справі 480/11300/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 р. Справа № 480/11300/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського апеляційного суду на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 08.04.24 по справі № 480/11300/23

за позовом Сумського апеляційного суду

до ОСОБА_1 третя особа Державна судова адміністрація України

про стягнення надмірно виплачених сум,

ВСТАНОВИВ

19.10.2023 Сумський апеляційний суд (далі позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач), третя особа Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України, третя особа), у якому просив суд:

- стягнути з судді ОСОБА_1 на користь Сумського апеляційного суду грошові кошти надмірно нараховані та виплачені в сумі 220457 грн 76 коп за щорічну оплачувану відпустку тривалістю 28 днів;

- відшкодувати позивачу сплачений судовий збір відповідно до вимог діючого законодавства.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачу було надано щорічну оплачувану відпустку тривалістю 30 робочих днів з 19.06.2023 по 28.07.2023, за період роботи з 16.06.2023 по 15.06.2024, разом з цим, під час перебування відповідача у відпустці, рішенням Вищої ради правосуддя від 06.07.2023 за № 691/0/15-23 її було звільнено з посади судді Сумського апеляційного суду у відставку. Зазначене мало наслідком утворення надмірно нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 220457,76 грн та слугувало підставою для звернення до неї листом від 20.07.2023 з пропозицією добровільно повернути на рахунки позивача надмірно сплачені кошти шляхом утримання спірної грошової суми з виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, у відповідь на який, 24.07.2023 від ОСОБА_1 надійшов лист в якому остання відмовила у наданні згоди на такі дії.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №480/11300/23 клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено.

Позовну заяву Сумського апеляційного суду до ОСОБА_1 , третя особа - Державна судова адміністрація України, про стягнення надмірно виплачених сум залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду Сумський апеляційний суд звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 480/11300/23 скасувати, а справу № 480/11300/23 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 480/11300/23 апеляційну скаргу задоволено.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 480/11300/23 скасовано.

Справу № 480/11300/23 направлено до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 480/11300/23 позовну заяву Сумського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених сум - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 480/11300/23 скасувати.

Адміністративну справу № 480/11300/23 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стала практика Верховного Суду у справах № 340/685/19, № 420/4661/19, № 140/721/19, відповідно до якої початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду за позовами органів державної влади до фізичної особи про стягнення коштів у випадку проведення процедури з досудового урегулювання спору шляхом направлення певній особі вимоги щодо добровільного відшкодування має обраховуватися з моменту відмови особи виконати пред`явлені вимоги у добровільному (позасудовому порядку), а не з наступного дня після прийняття рішення про звільнення особи. А відтак, строк звернення до суду Сумського апеляційного суду з цим позовом слід обраховувати з 24.07.2023 (наступний день після відмови судді ОСОБА_1 від добровільного утримання з її вихідної допомоги певних коштів), а не з 06.07.2023 (дата прийняття рішення Вищою Радою правосуддя про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку). Отже, позивачем дотримано тримісячний строк звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Зазначені підстави були викладені позивачем в заяві про усунення недоліків позовної заяви, поданої на виконання вимог ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 про залишення позовної заяви без руху., разом з цим, суд першої інстанції, не надавши їм жодної оцінки, залишив позовну заяву без розгляду з формальних підстав (відсутність клопотання про поновлення строку на звернення до суду), не врахувавши, що положення ст. 123 КАС України. Також зауважив, що форма виконання ухвали про залишення без руху не зводиться до виключного написання назви звернення до суду заяви про поновлення строку, оскільки законодавець передбачив і інші випадки, за яких позивач, будучи впевнений в правоті своєї позиції, має лише навести інші підстави, які суд має проаналізувати і погодитися з ними чи ні.

Тобто, суд першої інстанції в даному випадку не мав права через відсутність заяви про поновлення строку, ігнорувати доводи, викладені позивачем на обґрунтування його позиції, а повинен був зробити висновки щодо їх переконливості чи ні, однак таких мотивів оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просила апеляційну скаргу Сумського апеляційного суду залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначила, що вона була звільнена рішенням Вищої Ради правосуддя № 690/0/15-23 від 06 липня 2023 року і саме цієї дати вона завершила своє перебування на публічній службі. Та обставина, що голова Сумського апеляційного суду видав наказ 27 липня 2023 року № 6-ОСГ про повторне звільнення ОСОБА_1 і відрахування зі штату у зв`язку з поданням заяви про відставку та з цієї дати обраховує тримісячний строк звернення до суду свідчить тільки про правову недбалість.

Стверджує, що Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII не передбачає випадків досудового врегулювання будь-яких спорів щодо публічної служби професійного судді, відтак твердження апелянта про здійснення ним досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги про добровільну сплату коштів є безпідставними.

З огляду на викладене, вважає, що строк звернення до суду у відповідності до ч. 5 ст. 22 КАС України становить один місяць, відлік якого розпочався з 07.07.2023 та закінчився 06.08.2023.

Крім того, зауважила, що законодавець не передбачив іншого шляху вирішення питання про можливість поновлення строку звернення до суду окрім подання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Інших можливостей для розв`язання цього питання з процесуальної точки зору не існує, оскільки оцінку поважності причин пропуску звернення до суду можна здійснювати тільки після подання такої заяви з зазначенням причин і наданням доказів на існування останніх. Втім, позивач так і не подав заяви про поновлення строку, чим позбавив суд першої інстанції можливості розв`язати питання розгляду справи у спосіб передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 25.03.2024 позовну заяву Сумського апеляційного суду до ОСОБА_1 , третя особа - Державна судова адміністрація України про стягнення надмірно виплачених сум залишено без руху у зв`язку із неподанням заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, оскільки рішенням Вищої Ради Правосуддя № 691/0/15-23 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Сумського апеляційного суду 06 липня 2023 року, а відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №815/5811/16, датою звільнення судді є дата прийняття уповноваженим органом рішення про звільнення з посади судді, а не дата відрахування судді зі штату та/або дата наказу про відрахування судді зі штату.

04.04.2024 на виконання вимог ухвали від 25.03.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в обґрунтування якої зазначає, що повністю підтримує свою позицію, висловлену у позовній заяві щодо відсутності з боку Сумського апеляційного суду факту пропуску строку звернення до суду, так як кошти за відпустку були перераховані відповідачці до її звільнення з посади судді, а після звільнення 06.07.2023 ОСОБА_1 . Сумський апеляційний суд звернувся до відповідачки щодо повернення надмірно нарахованих і виплачених коштів в сумі 220457,76 грн тривалістю 28 робочих днів, до 27 липня 2023 року з листом від 20 липня 2023 року, тобто до дня відрахування її зі штату Сумського апеляційного суду. Однак, ОСОБА_1 24 липня 2023 року подала письмову відмову добровільно повернути надмірно отримані кошти. А відтак, Сумський апеляційний суд вважає, що датою, з якої розпочався перебіг строку звернення до суду є не дата припинення трудових відносин (звільнення) відповідачки (07.07.2023), а 25.07.2023 - наступний день після отримання відмови відповідача повернути помилково сплачені кошти.

Суд зауважив, що у заяві від 04.04.2024 Сумський апеляційний суд не ставить питання про поновлення тримісячного строку звернення до суду, як зазначено у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, а просить:

- визнати обґрунтованими обставини, викладені у заяві позивача;

- застосувати до даної справи тримісячний строк звернення до суду з позовною заявою;

- вважати не пропущеним строк звернення Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського окружного адміністративного суду;

- визначити початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з позовною заявою з наступного дня після отримання 24 липня 2023 року відмови відповідачки добровільно виконати пред`явлену Сумським апеляційним судом вимогу, тобто з 25 липня 2023 року.

ОСОБА_1 04 квітня 2024 року подала через підсистему "Електронний суд" клопотання про залишення позову Сумського апеляційного суду без розгляду, яке мотивує тим, що заяву позивача по справі № 480/11300/23 від 04.04.2024 не можна визнати усуненням недоліків, оскільки частиною 3 статті 123 КАС України не передбачено іншого шляху вирішення питання поновлення пропущеного строку окрім подання позивачем заяви про поновлення порушеного процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Крім того, ОСОБА_1 наполягає, що застосування тримісячного терміну звернення до суду з цим позовом є безпідставним, так як для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. На підтвердження правомірності застосування місячного терміну звернення до суду з позовом у справах щодо публічної служби ОСОБА_1 навела правову позицію Верховного Суду, викладену у справах: № 360/917/19 від 11 лютого 2021 року; № 340/685/19 від 30 вересня 2019 року; № 140/721/19 від 10 жовтня 2019 року; № 824/284/19-а від 24 грудня 2019 року; № 560/1942/19 від 29 квітня 2020 року; № 140/2024/19 від 18 червня 2020 року; № 400/1758/19 від 01 липня 2020 року; № 400/2654/19 від 19 листопада 2020 року; № 160/11957/19 від 20 листопада 2020 року; № 520/1559/2020 від 21 січня 2021 року; № 520/6265/2020 від 28 січня 2021 року, а також у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 520/4820/21.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України, який позивачем не дотримано. Доводи позивача щодо початку перебігу процесуального строку звернення до суду з позовом 25 липня 2023 року - тобто після отримання 24.07.2023 відмови ОСОБА_1 на письмову заяву Сумського апеляційного суду від 20 липня 2023 року щодо повернення надмірно отриманої суми 220457,76 грн, суд вважав хибними, оскільки днем виникнення підстав, що давали суб`єкту владних повноважень - Сумському апеляційному суду право на пред`явлення вимог про повернення надмірно сплачених коштів є наступний день після звільнення судді ОСОБА_1 уповноваженим органом у відставку, тобто з 07.07.2023.

Крім того, суд дійшов висновку, що заява позивача, подана на виконання ухвали від 25.03.2024 про залишення позовної заяви без руху не відповідає вимогам ст. 123 КАС України та не є по суті заявою про поновлення строку звернення до суду, оскільки не містить відповідного прохання, а тому не підлягає розгляду.

Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

За змістом частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернення до суду поза межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить його поновлювати.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Так, колегією суддів встановлено, що предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 надмірно сплачених сум, у зв`язку із її звільненням під час перебування у щорічній оплачуваній відпустці.

Відповідно до приписів частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Колегія суддів при розгляді цієї справи враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 12.03.2024 по справі № 520/4820/21 при вирішенні аналогічних правовідносин, відповідно до якого у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб позивач визначився чи звертатиметься він до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, до повноважень якої, зокрема віднесено ухвалення рішень про звільнення судді з посади.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 по справі № 320/1735/19, суддя вважається звільненим виключно з дня прийняття Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення та з підстав, зазначених у ньому.

У свою чергу, на підставі пункту 4 частини першої статті 29 Закону № 1402-VIII голова апеляційного суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Тож до повноважень голови апеляційного суду належить оформлення чи припинення трудових відносин судді із відповідним судом, тобто зарахування до штату суду чи відрахування судді зі штату суду на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 06.07.2023 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Сумського апеляційного суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 13-14).

Наказом Сумського апеляційного суду від 27.07.2023 № 6-ОСГ, на підставі вищезазначеного рішення ВРП, ОСОБА_1 звільнено з посади судді та відраховано зі штату Сумського апеляційного суду 28 липня 2023 року у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що Сумський апеляційний суд про порушення свого права дізнався щонайменше з 27.07.2023, коли головою Сумського апеляційного суду було видано наказ №6-ОСГ про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Сумського апеляційного суду.

Таким чином, місячний строк звернення до суду сплив 28.08.2023 (з урахуванням вихідних днів), водночас позивач звернувся до суду лише 19.10.2023, що підтверджується, як датою формування позову в системі електронний суд, так і відтиском штампу Сумського окружного адміністративного суду, отже з пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.

Доводи позивача, про те, що до спірних правовідносин має бути застосований тримісячний строк звернення до суду, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже зазначалось до цієї категорії спорів належить застосовувати саме місячний строк на звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, адже це питання пов`язане із проходженням особою публічної служби.

Колегія суддів зауважує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють ті, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання повернення надмірно виплачених сум суддівської винагороди, навіть якщо подання відповідного позову про стягнення указаних сум відбувається після її звільнення з публічної служби.

Так само не є поважною причиною пропуск строку звернення до суду з огляду на спроби досудового урегулювання спору. Позивач отримав відмову ОСОБА_1 на письмову заяву Сумського апеляційного суду від 20 липня 2023 року щодо повернення надмірно отриманої суми 220457,76 грн, 24.07.2023 (а.с. 8 зворот, а.с. 9), проте, у місячний строк від цієї дати до суду не звернувся.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, встановлення законом процесуальних строків має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі процесуальних строків її подачі.

Водночас, матеріали справи не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Наведені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду ґрунтуються на помилковому застосуванні до спірних правовідносин приписів частини 2 статті 122 КАС України, мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлений КАС України строк для цієї категорії справ.

Доводи апелянта про те, що подана заява про усунення недоліків на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 про залишення позовної заяви без руху фактично і є клопотанням про поновлення строку на звернення до суду з позовом, жодним чином не спростовують висновків суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що Сумський апеляційний суд, як орган, що здійснює правосуддя, будучи обізнаним зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду та підставами для їх поновлення, не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. Позивачем не доведено та не підтверджено доказами, що саме через зазначені ним обставини, останній був позбавлений можливості дотриматись строку, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги дату, коли позивач дізнався про порушення своїх прав (27.07.2023) та дату звернення до суду у даній справі (19.10.2023), з урахуванням приписів частини 5 статті 122 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позовної заяви Сумського апеляційного суду положень частини 2 статті 123 КАС України.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 24.06.2022 у справі № 640/21107/19, від 02.02.2023 у справі № 580/1911/21, згідно з якими до спірних правовідносин щодо публічної служби за зверненнями суб`єкта владних повноважень належить застосовувати тримісячний строк звернення, передбачений частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію, яка в свою чергу викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 по справі № 520/4820/21.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сумського апеляційного суду - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 480/11300/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова