Постанова

від 11.06.2024 по справі 120/2450/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2450/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

11 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів", ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі території України,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Головне управління ДПС у Вінницькій області, звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький завод залізобетонних виробів" та до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Серед іншого, апелянт відзначає, що податковий орган, звертаючись до суду, самостійно визначає порядок такого звернення, про що зазначає в самій заяві.

З урахуванням вимог ст. 312 КАС України та враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участю, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, встановила наступні обставини справи.

Підставою для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної в межах даної справи ухвали є факт невиконання позивачем вимог Вінницького окружного адміністративного суду та не усунення виявлених недоліків позову, шляхом:

- надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску такого строку з доказами на їх обґрунтування;

- надання доказів надсилання/вручення ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" податкової вимоги про необхідність сплати податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень;

- надання доказів несплати ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" податкового боргу, який перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

На виконання вимог суду позивач 29.02.2024 подав до суду клопотання, в якому наголосив, що позивачем подано саме позовну заяву в порядку загального провадження, а не заяву у порядку визначеному статтею 283 КАС України, а тому тримісячний строк звернення до суду позивачем не пропущений.

В обгрунтування власної позиції заявник зазначив, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини 4 статті 283 КАС України у зв`язку з наявністю спору про право. Відмова у відкритті провадження, відповідно до частини 5 цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 КАС України, адже спір про право може виникнути і на етапі звернення до суду податковим органом, а тому, звернення до суду з заявою відповідно до статті 283 КАС України в такому випадку може бути недоцільним. Також вказав, що відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України у податкового органу був відсутній обов`язок надіслання податкової вимоги ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" повторно.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позов, виходив з того, що заява в даній справі, незалежно від формулювання її назви, має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту ухвалення керівником контролюючого органу рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання вимог ухвали суду від 29.02.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Так, підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

При цьому, суд першої інстанції доцільно звернув увагу на те, що статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30.11.2021 №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01.01.2022 (далі - Закон №1914-IX).

В свою чергу, Законом №1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Також, Законом №1914-ІХ доповнено статтею 289-2 КАС України - "Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України".

Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Як встановлено з матеріалів справи, у зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом за місцем обліку ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" було сформовано податкову вимогу форми "Ю" №0000061-1312-0232 від 04.04.2023 на суму 584441,45 грн., яку в подальшому направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідна податкова вимога не була вручена ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" та повернулась на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Відтак, з огляду на приписи п. 42.5 ст. 42 ПК України, та враховуючи, що відмітка про неможливість вручення поштового відправлення проставлена 01.05.2023, 240-й календарний день з моменту вручення платнику податкової вимоги сплинув 27.12.2023.

Натомість, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі 28.02.2024.

Надаючи оцінку питанню дотриманням позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, враховував, що пункт 7 частини 1 статті 283 КАС України встановлює, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента - боржника у праві виїзду за межі України.

Відтак, норми пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України передбачають право податкового органу звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, яке кореспондує з приписами п. 87.13 статті 87 Податкового кодексу України.

Варто зауважити, що наведені вище норми введено у дію згідно Закону України від 30.11.2021 № 1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", який набрав чинності з 01.01.2022, та яким до Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України внесено відповідні зміни та вони регулюють однопредметні правовідносини.

Статтею 122 КАС України визначено строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України).

В свою чергу, статтею 283 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів, зокрема частиною другою, визначено, що заява податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Вказана норма частини 2 статті 283 КАС України є спеціальною нормою порівняно зі статтею 122 КАС.

В контексті викладеного, варто звернути увагу на те, що норма статті 289-2 КАС України, як і норма пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена п. 87.13 статті 87 Податкового кодексу України.

Разом з тим, стаття 87 Податкового кодексу України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

При цьому, згідно частини 3 пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стаття 289-2 КАС України містить конкретну підставу для звернення до суду - несплату податкового боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. А стаття 283 КАС України (п. 7 ч. 2) такої вимоги не містить та пов`язує звернення до суду податкового органу з виконанням ним визначених законом повноважень.

Слід зазначити, що норми ст. 289-2 КАС України не встановлюють інших строків звернення до суду, ніж передбачені ч. 2 ст. 283 КАС України, визначаючи необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги як необхідний запобіжник, який дозволяє уникнути передчасного звернення до суду податкового органу з позовом про обмеження виїзду керівника платника податків - боржника до спливу строку, коли платник податків має можливість самостійно сплатити податковий борг.

Разом з тим, ст. 289-2 КАС України передбачає особливості провадження даної категорії справ шляхом зазначення про скорочені строки розгляду справи протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви і розгляду апеляційним судом у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Також, як зазначено вище, стаття 283 КАС України вказує на можливість звернення податкового органу до суду при здійсненні ним визначених законом повноважень, що включає необхідність забезпечення виконання рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява чи заява) у випадку подання її відповідно до вимог ст. 289-2 КАС України, така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (в цьому випадку, як самостійно вказує податковий орган, після спливу 240 днів з дня вручення податкової вимоги).

Враховуючи, що підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника ТОВ "Хмільницький завод залізобетонних виробів" є податкова вимога форми "Ю" №0000061-1312-0232 від 04.04.2023, яка вважається врученою платнику податків 01.05.2023, тому право на звернення до суду виникло у податкового органу після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги, тобто з 27.12.2023.

Натомість, до суду податковий орган звернувся 28.02.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду, який становить 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовили його звернення.

Відповідно до ч.3 ст. 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

Беручи до уваги те, що податковим органом пропущено строк звернення до суду протягом 24 годин з дня виникнення підстав, що надають йому право звернутися до адміністративного суду з заявленими вимогами, а в поданому, на виконання ухвали про залишення заяви без руху, клопотанні відсутні доводи на спростування вказаного висновку, враховуючи також невиконання вимог ухвали суду від 29.02.2024 року про залишення позовної заяви без руху, судова колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху, у зв`язку з чим ця заява підлягає поверненню заявнику.

Колегія суддів також наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.