Постанова

від 12.06.2024 по справі 140/25391/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/25391/23 пров. № А/857/25963/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинського національного університету імені Лесі Українки на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (головуючий суддя Костюкевич С.Ф.) ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторіну справі № 140/25391/23 за адміністративним позовом першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Волинського національного університету імені Лесі Українкипро зобов`язання вчинити дії,

встановив:

перший заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі ГУ ДСНС у Волинській області, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Волинського національного університету імені Лесі Українки (далі ВНУ ім. Л. Українки, відповідач) про зобов`язання привести у стан готовності захисну споруду № 04056, що знаходиться за адресою: просп. Соборності, 7, м. Луцьк, з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 позов задоволено.

Суд зазначив, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України та пунктом 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільною захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку.

На час розгляду справи відповідачем суду не надано доказів приведення захисної споруди № 04056 у стан готовності використання її за призначенням, зокрема відповідного акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту.

З письмових матеріалів справи вбачається, що оцінка стану готовності захисної споруди № 04056 проводилась неодноразово та за її результатами складено відповідні акти, якими дане укриття оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням.

Таким чином, під час збройної агресії проти України укриття № 04056 перебувало в стані не готовим до використання за призначенням.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідачем у справі визначено Волинський національний університет імені Лесі України, який ніби то являється суб`єктом владних повноважень в силу свого статуту як закладу вищої освіти, однак такий не виконує делегованих публічно - управлінських функцій та спір не виник з приводу виконання чи невиконання таких управлінських функцій, тому справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З Актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного стану протирадіаційного укриття (далі - ПРУ) за 2018-2022 року вбачалося, що захисна споруда № 04056 можлива у використанні в режимі ПРУ.

За Актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного стану ПРУ, проведених у 2023 роках, встановлено про можливість приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням упродовж 12 годин, а також те, що ця споруда працює в режимі захисної споруди (Акт оцінки від 15.09.2023).

Вважає, що суд не розібрався належним чином, чи виявлені порушення стосуються захисної споруди, що є на балансі ВНУ ім.Лесі Українки.

Також зазначає що такий спосіб захисту як зобов`язати привести у стан готовності захисну споруду у відповідності до вимог нормативно-правового акту не є конкретним способом захисту.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно інформації Луцького РУ ГУ ДСНС у Волинській області від 12.12.2022 № 48-04-01-1865/48-04.02 встановлено, що у м. Луцьку наявна захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття (ПРУ) № 04056 (балансоутримувач - Волинський національний університет імені Лесі Українки), стан готовності обмежено готове.

Відповідно до наданого ВНУ ім. Л. Українки паспорту сховища № 04056 - останнє знаходиться за адресою: просп. Соборності, 7, м. Луцьк, Волинської області (гуртожиток № 4/літер. А-9) та становить площу 616,7 м. кв., у разі наявної загрози розраховане на утримання в ньому 640 осіб. Введена в експлуатацію вказана споруда у 1982.

Згідно облікової картки даної захисної споруди цивільного захисту вбачається, що обліковий номер укриття - 04056, форма власності - державна, балансоутримувач - ВНУ ім. Л. Українки.

Відповідно до свідоцтва виконавчого комітету Луцької міської ради від 22.03.2011 гуртожиток № 4/літер. А-9, що знаходиться по проспекту Соборності, 7, у м. Луцьку належить державі Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на праві державної власності, а ВНУ ім. Л. Українки на праві оперативного управління.

Водночас, з інформації Луцького РУ ДСНС у Волинській області від 12.12.2022 вбачається, що ПРУ № 04056, вбудоване в дев`ятиповерхову будівлю по проспекту Соборності, 7, у м. Луцьку (гуртожиток № 4/літер. А-9), балансоутримувачем якого є ВНУ ім. Л. Українки, оцінено як обмежено готове до експлуатації.

Обмежена готовність протирадіаційного укриття № 04056 також підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, які проведено від 08.11.2018, 11.11.2019, 15.10.2020, 23.03.2021, 18.07.2022, 10.05.2023, 15.09.2023 балансоутримувачем із участю працівників Луцького РУ ДСНС України у Волинській області.

Згідно акту оцінки від 15.09.2023 ПРУ № 04056 повторно надано статус обмежено готового до експлуатації за призначенням. Зокрема, вказаним актом встановлено пошкодження системи вентиляції корозією, відсутність ємностей для питної води, відсутність системи зв`язку та оповіщення, відсутність автоматичної системи пожежогасіння та сигналізації, а також відсутність ряду документації на споруду.

Таким чином, з урахуванням наведених порушень, в ході здійснення щорічної оцінку стану готовності захисної споруди до використання, актами від 08.11.2018, 11.11.2019, 15.10.2020, 23.03.2021, 18.07.2022, 10.05.2023, 15.09.2023 встановлено та підтверджено обмежену готовність до експлуатації зазначеної захисної споруди з обліковим номером 04056, що розташована по проспекту Соборності, 7, у м. Луцьку.

З аналізу долучених актів прослідковується, що вищевказані порушення із року в рік є однаковими, що свідчить про їх тривалий характер та, як наслідок, невжиття відповідних заходів балансоутримувачем з метою усунення зафіксованих порушень та приведення захисної споруди у стан придатний до готовності.

Протирадіаційне укриття № 04056, яке знаходиться на балансі ВНУ ім. Л. Українки, є важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів здатна розмістити 640 осіб.

Позивач вважає, що зазначені порушення є підставою для зобов`язання ВНУ ім. Л. Українки вжити відповідних заходів задля приведення укриття пристосованого під протирадіаційне № 04056 в стан готовності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України, одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене ст.ст. 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно із положеннями ст.23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Частиною 4 ст.53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Хоча уКонституції Українине йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, спосіб реалізації яких визначенийзаконом- КЦЗ України, приписами якого передбачено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

Апеляційний суд вважає, що саме позов прокурора із зазначеними вимогами є єдиним способом спонукання відповідача до приведення захисної споруди цивільного захисту у належний стан.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією рф проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. В подальшому, указами Президента України продовжено строки дії воєнного стану в Україні, який діє і на даний час.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права (стаття 3 Закону України «Про оборону України»).

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України (стаття 1).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Пунктом 15 та 16 частини 1статті 20 Кодексу передбачено, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні).

Пункт 1 частини 1статті 32 Кодексу визначає, що до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

Частиною 5статті 32 Кодексу передбачено, що порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (частина 8статті 32 Кодексу).

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 №138 (далі - Порядку) визначено, що балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі; утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Пунктом 9, 10 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Судом встановлено, що балансоутримувачем захисної споруди № 04056 по проспекту Соборності, 7, у м. Луцьку є ВНУ ім. Л. Українки.

Згідно із пунктом 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Відповідно до п.1 Розділу І «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, (далі - Вимоги) споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (п.п.1 п.2 розділу III Вимог).

Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (п.6 Розділу VIII Вимог).

Відповідно до п.п.1 п.2 розд.VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) - здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (п.п.4 п.2 Розділу VI Вимог).

Підпунктами 5, 6 п.2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до п.п.8 п.2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (п.п.8 п.2 Розділу VI Вимог).

З аналізу зазначених норм вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено п.8 ст.32 Кодексу та п.9 Порядку.

Апеляційний суд наголошує, що після початку 24.02.2022 повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання укриття безпосередньо за призначенням. Невжиття відповідачем усіх визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди № 04056 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надано доказів приведення захисної споруди № 04056 у стан готовності використання її за призначенням, зокрема відповідного акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що починаючи з 2018, згідно актів оцінки стану готовності захисної споруди №04056, остання жодного разу не визнавалася готовою до експлуатації за призначення, що свідчить про тривале та систематичне порушення відповідачем законодавства у сфері експлуатації та утримання захисних споруд.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на відповідача, як балансоутримувача, покладено обов`язок з утримання захисної споруди в належному технічному стані. Відповідачем не спростовані виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, відомості зазначені в актах перевірок не оскаржувались, а, відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невжиття відповідачем усіх визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди № 04056 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Щодо покликання скаржника на те, що ВНУ ім. Лесі Українки не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, то апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини виникли не з приводу цивільних відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а з приводу публічно-правових відносин, пов`язаних із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, а, відтак, такий спір є публічно-правовим.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/12192/16.

При цьому покликання на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.09.2020 по справі № 420/3453/19, не заслуговують на увагу, оскільки стосується інших правовідносин проходження стажування в університеті.

Щодо покликання відповідача на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту інтересів держави, то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання ВНУ імені Лесі Українки привести у стан готовності захисну споруду № 04056, що знаходиться за адресою: просп. Соборності, 7, м. Луцьк Волинської області, зважаючи на тривале порушення балансоутримувачем вимог законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту, а також беручи до уваги наявний виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Волинського національного університету імені Лесі Українки залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 140/25391/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар