Постанова

від 12.06.2024 по справі 300/7134/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7134/23 пров. № А/857/1585/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 300/7134/23 за адміністративним позовом Малого підприємства «Обрій» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Могилою А.Б., в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області 13 грудня 2023 року), -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Обрій» (далі також МП, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі також ГУ ДПС, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.07.2023 № 006980/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 89210 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що в ході перевірки позивача контролюючим органом встановлено, що МП не включило до доходу кошти, які були безповоротно отримані від ОСОБА_1 , що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 71368,14 грн. Кошти отримані від засновника підприємства, які внесені в готівковій формі в касу підприємства, та обліковувалися на рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами» не можна кваліфікувати як операцію із збільшенням капіталу за рахунок внесків учасників підприємства.

Тобто вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тими ж доводами, що й відзив на адміністративний позов.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що МП пройшло процедуру державної реєстрації 18.04.1991, перебуває на обліку в органі податкової служби.

Основний вид діяльності платника податків за КВЕД є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства МП, за результатами якої складено акт від 12.06.2023 № 6667/09-19-07-01/20544759.

В ході перевірки контролюючим органом становлено ряд порушень:

- заниження податку на прибуток в загальній сумі 71368,14 грн., в тому числі за 2017 рік 66094,93 грн. та за 2018 рік 5273,21 грн.;

- неперерахування до бюджету військового збору з сум заробітної плати найманих працівників в сумі 44,15 грн. за період з 01.11.2017 по 30.04.2023;

- несвоєчасне подання до податкового органу за місце реєстрації повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувалися підприємством в господарській діяльності.

Не погодившись із висновками акту, МП 23.06.2023 подало контролюючому органу свої заперечення та додаткові документи, які просило врахувати при їх розгляді.

За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС надало відповідь від 10.07.2023, в якій контролюючий орган вказав, що МП не надало обґрунтованих пояснень, долучені документи до заперечення не спростовують факти, викладені в акті. Висновок акта перевірки від 12.06.2023 за результатами розгляду заперечення, залишено без змін.

На підставі акту перевірки 11.07.2023 контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 06983/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання по військовому збору на 55,18 грн. (в тому числі за податковим зобов`язанням - 44,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11,03 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 006984/0701, яким за несвоєчасне подання повідомлень про об`єкти оподаткування застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 006980/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 89210 грн. (в тому силі за податковим зобов`язанням 71368 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17842 грн.

Підприємство скористалося правом подання скарги до ДПС України на податкове повідомлення-рішення від 11.07.2023 № 006980/0701, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 06.09.2023 № 26119/6/99-00-06-01-01-06, яким залишено без змін вказане повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 11.07.2023 № 006980/0701 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позикодавцем та кредитором у зобов`язанні за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 23.01.2010 та 12.04.2016 є засновники підприємства, відповідно жодного доходу/витрат на дату балансу бути не повинно.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем Рішення згідно вимог частини другої статті 2 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з огляду на таке.

Виходячи зі змісту статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі також - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також Закон № 996-XIV) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Законом № 996-XIV та Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі також Положення № 73) визначено поняття доходів та витрат.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі також Положення № 290).

У пункті 5 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи (пункт 7 Положення № 290).

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі також Положення № 318), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктом 6 Положення № 318 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до визначень доходів і витрат, наданих у статті 1 Закону № 996-XIV, пункті 3 розділу І Положення № 73, пункті 5 Положення № 290 та пункті 6 Положення № 318, зроблено спеціальні застереження, що операції з вкладами та вилученням капіталу власниками, не мають впливати на доходи і витрати, тобто на фінансовий результат підприємства.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що донарахування фінансового доходу від власників не передбачені нормами Закону № 996-XIV та діючими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Суму поворотної фінансової допомоги не слід визначати як прибуток, оскільки, у товариства існував обов`язок таку суму повернути, тобто кошти, які були отримані та перебували у розпорядженні товариства при поверненні, віднімаються від фінансового результату. У разі незмінності суми поворотної фінансової допомоги, товариство таку суму повертає та відображає отримання фінансової допомоги від фізичної особи в бухгалтерському обліку.

Отримання поворотної фінансової допомоги не призводить до збільшення активів або зменшення зобов`язань і до зростання власного капіталу. Інакше вказуючи, отримання позивачем поворотної фінансової допомоги та її повернення не призводить до виникнення доходів і витрат як у бухгалтерському, так і податковому обліку.

Таким чином, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, така база повинна бути визначена у грошовому виразі, має виражатись у формі прибутку, однак таке зобов`язання у платника податків виникає у разі дійсного визначення бази оподаткування після проведення операції з оборотним активом. У разі коли активом є предмет, який необхідно повернути, такий не буде вважатись прибутком а отже і не оподатковується.

Суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками МП, то отримана від них поворотна фінансова допомога не впливає на фінансовий результат до оподаткування, а враховується безпосередньо у складі іншого додаткового капіталу, а відповідач не врахував винятків за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання доходів і витрат за операціями із власниками для цілей податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції, враховуючи у тому числі, що апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в суді першої інстанції, і з урахуванням яких суд вже надав правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Таким чином, на підставі вищенаведених висновків про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.07.2023 № 006980/0701, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення адміністративного позову МП, і доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справ- и та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 300/7134/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар