Постанова

від 05.06.2024 по справі 380/15682/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15682/21 пров. № А/857/9578/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

за участю представника позивача Богданова О.В.,

за участю представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «УЛАР» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, прийняте суддею Карп`як О.О. о 10 годині 29 хвилині у м. Львові, повний текст складено 14.07.2022 року у справі за позовом Фермерського господарства «УЛАР» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Фермерське господарство «УЛАР» (надалі ФГ «УЛАР», позивач) звернулося з адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області (надалі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.08.2021 №19726/13-01-07-06.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 відмовлено в позові.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів та їх результати (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Подані суду специфікації підписані від ФГ «Зерносвіт+» Москаль Н.О., хоча на момент складення таких документів керівником такого підприємства була ОСОБА_1 . Також відсутні докази наявності у такої особи повноважень на підписання подібних документів.

Щодо долучених позивачем товарно транспортних накладних (ТТН), суд звернув увагу на те, що такі є неналежно оформлені, оскільки в них не зазначено супровідних документів на вантаж, відсутня інформація про здійснення навантажувальних та розвантажувальних операцій.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до специфікації від 03.11.2020, від 10.11.2020 та від 03.12.2020 поставка товару мала здійснюватися транспортом покупця (ФГ «УЛАР»), в той час як згідно поданих ТТН перевізником та вантажовідправником вказано ФГ «Зерностіт+», вантажоодержувач позивач, пунктом навантаження є с. Воробіївка, Підволочинський район, Тернопільська обл.

Суд зазначив, що всі суб`єкти господарювання, задіяні в схемі постачання ТМЦ до ФГ «УЛАР», не є імпортерами та виробниками реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу) унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема і до позивача.

ФГ не надало документів на кукурудзу - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, відсутні відповідні документи, які підтверджують якість поставленої продукції, як це передбачено ст. ст. 21, 37 Законом України « Про зерно та ринок зерна в Україні».

Суд зазначив, що ФГ «Зерносвіт+» не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутністю відповідних складських приміщень для належного зберігання кукурудзи у кількості 2000т.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФГ «УЛАР» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права

В апеляційній скарзі зазначає, що у преамбулах специфікацій зазначено ««Постачальник»: Фермерське господарство «Зерносвіт+», що є платником єдиного податку 4 групи та є платником ПДВ, в особі Директора - Москалець Наталії Олександрівни, що діє на підставі Статуту... » , а у п. 6 специфікацій у графах, де є підписи директора ФГ «Зерносвіт+» ОСОБА_1 , допущено опечатку у прізвищі вказаного директора, а саме замість Москалець зазначено Москаль.

У видаткових накладних зазначено рукописний текст прізвища директора ФГ «Зерносвіт+» Москалець Н.О., що в силу почерку людини видається ніби як ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд першої інстанції помилково прочитав прізвище вказаного директора у видаткових накладних, а саме замість Москалець прочитав Москаль.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підписи у договорі, специфікаціях і видаткових накладних є однаковими.

Зазначає, що товарно-транспортні накладні є неналежно оформлені, оскільки в них не зазначено супровідних документів на вантаж, відсутня інформація про здійснення навантажувальних та розвантажувальних операцій.

Проте судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до постанови Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №807/143/16, ТТН не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Відповідач не перевірив наявність у ФГ «Зерносвіт+» транспортних засобів на праві оренди або лізингу або укладених договорів на транспортно - експедиційне обслуговування.

При аналізі судом першої інстанції ФГ «Зерносвіт+» та його постачальників кукурудзи ТОВ «Ол-Сер» (ЄДРПОУ 43051540), ТОВ «ЗУГ» (ЄДРПОУ 43284564), ТОВ «Галада» (ЄДРПОУ 43769655), суд першої інстанції не взяв до уваги судову практику Верховного Суду.

Звертає увагу, що відповідач у Акті від 27.07.2021 за №15295/13-01-07-06/32461669 приходить до висновків про нереальність господарських операцій на основі лише аналізу інформації відносно постачальника ФГ «Зерносвіт+» і його контрагентів по ланцюгу постачання наявної в інформаційно-аналітичних базах.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13-а зазначає, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними.

Звертає увагу на те, що судами щодо ФГ «Зерносвіт+» і його контрагентів по ланцюгу не виносилися вироки.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що ФГ «Зерносвіт+» не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутністю відповідних складських приміщень для належного зберігання кукурудзи у кількості 2000 т.

Покликається на те, що складські документи на зерно не можуть бути у позивача чи його контрагента, оскільки не придбавалося через зерновий склад і не зберігалося в ньому.

Окремо звертає увагу на те, що підставою для винесення оскаржуваного повідомлення рішення стало не наявність чи відсутність складських документів на зерно, а акт перевірки ФГ «УЛАР», а точніше, обставини, описані на стор. 12 -13 акту, де в цілому описується діяльність контрагента позивача ФГ «Зерносвіт+», а саме віднесення його до категорії ризикових та наведено схеми постачання кукурудзи що нібито не підтверджені по ланцюгу постачання.

Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФГ «УЛАР» (32461669) зареєстроване 26.03.2003, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.03.2003 № 2031. До основних видів діяльності підприємства віднесено: розведення свійської птиці (основний); виробництво м`яса; виробництво м`яса свійської птиці; оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

На підставі направлення від 14.07.2021 №7801 виданих ГУ ДПС у Львівській області та на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.07.2021 №2405-ПП проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФГ «УЛАР»(32461669) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Агро Захід Львів» (43183899) за період вересень 2020, ТОВ «Агроті» (41648390) за період листопад 2020, ФГ «Зерносвіт+» (42912470) за період листопад, грудень 2020, ТОВ «Аквент» (43401130) за період грудень 2020, ТОВ «Зернова Група Київ» (40154425) за період грудень 2020 та правомірності їх відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за період вересень, листопад, грудень 2020, лютий 2021, за результатами якої складено акт від 27.07.2021 №15295/13-01-07-06/32461669 (далі акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 20.08.2021 №19726/13-01-07-06, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 2562 506,25 грн., в тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями 2050 005 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 512501,25 грн.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на 2050 005 грн., в тому числі за листопад 2020 на 1708 362 грн., грудень 2020 на 242098 грн., лютий 2021 на 99545 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що за рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху товарів (робіт, послуг) від ФГ Зерносвіт+» до ФГ «УЛАР» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 2 050 005 грн., в тому числі за листопад 2020 на 1708362 грн. та за грудень 2020 на 242098 грн., лютий 2021 на 99545 грн., по взаємовідносинах з ФГ «Зерносвіт+».

В акті перевірки вказано, що зазначені операції ФГ (позивача) із ФГ «Зерносвіт+» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) від разової реалізації товару. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ФГ «Зерносвіт+» є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів в тому числі ФГ. З урахуванням зазначеного, перевіркою встановлено не підтвердження факту реалізації кукурудзи ФГ «Зерносвіт+» на адресу позивача. Таким чином, в первинних документах, виписаних ФГ «Зерносвіт+» для ФГ «УЛАР», зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з чим, дані документи не мають юридичної сили первинних документів, відповідно ФГ «Зерносвіт+» неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів. В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про «дефектність» документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій ФГ із ФГ «Зерносвіт+», а саме:

відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій;

відсутність виробників (імпортерів) реалізованих товарів по ланцюгах постачання;

відсутність у ФГ «Зерносвіт+», ТОВ «ОЛ-СЕР», ТОВ «ЗУГ», ТОВ «Валовий СПГ», ТОВ «Галада», ТОВ «Яков агро» умов щодо введення в обіг даних товарів, зокрема відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/ розвантаження), зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмеженому проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійснення задекларованих операцій;

не підтвердження транспортування ТМЦ, у зв`язку із рядом невідповідностей, що містяться в товарно-транспортних накладних.

Враховуючи вищенаведене, контролюючим органом встановлено наступне. Зокрема, що ФГ «Зерносвіт+» не могли фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для здійснення даних робіт. Проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що у ФГ «Зерносвіт+» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів/робіт (послуг), що в свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства. Отже, ФГ Зерносвіт+» як «продавець» не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у «покупців». Оскільки реальність вчинення господарських операцій по ФГ «Зерносвіт+» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ФГ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Зазначені операції ФГ із ФГ Зерносвіт+» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) від разової реалізації товару. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ФГ «Зерносвіт+» є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів в тому числі ФГ .

09.08.2021 позивачем подано заперечення на акт перевірки, розглянувши яке відповідачем прийнято рішення 06.05.2021 висновки акта перевірки вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ФГ «УЛАР» залишено без задоволення.

ФГ укладено договір купівлі-продажу з ФГ «Зерносвіт+» від 30.09.2020 №30/09/2020 згідно якого ФГ «УЛАР» «Покупець», а ФГ Зерносвіт+» «Постачальник». Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець примати та оплачувати визначені Сторонами товари (надалі-Товар) відповідно до умов цього Договору, протягом його дії. Відповідно до п.1.2 договору, товар поставляється в асортименті, за цінами, складовими та якісними характеристиками, що узгоджені сторонами в накладних та інших додатках (специфікації, протоколи тощо) до цього договору, які є невід`ємними його частинами. Відповідно до п.1.3 договору, кількість товару, асортимент, ціна, інші характеристики конкретної партії вказуються у замовленні узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку. Замовлення це факт узгодження сторонами умов поставки кожної окремої партії товару. Замовлення може здійснюватися в письмовій, електронній, а також усній формі, якщо цього вимагають інтереси сторін. Замовлення не є невід`ємними частинами цього договору. У п.2.1 договору вказано, асортимент, ціна товару, що поставляється за Договором, його окремі характеристики визначаються сторонами в накладних. Договір від постачальника ФГ «Зерносвіт+» підписано ОСОБА_1 .

03.11.2020 складено специфікацію про поставку кукурудзи сухої 500т на загальну суму 3 500 000грн.

10.11.2020 складено специфікацію про поставку кукурудзи сухої 500т на загальну суму 3450 000грн.

03.12.2020 складено специфікацію про поставку кукурудзи сухої 1000 т на загальну суму 7200 000грн.

При цьому, вказані специфікації підписані від ФГ «Зерносвіт+» Москаль Н.О. і відсутні докази наявності у такої особи повноважень на підписання специфікацій по договору від даного підприємства.

Як вказано на сторінці 11 акта перевірки, до перевірки також представлено видаткові накладні за листопад, грудень 2020, що наведені в таблиці.

Згідно наданих суду копій видаткових накладних (а.с.54-68) такі від ФГ «Зерносвіт+» підписані Н.Москаль. При цьому, відсутні докази наявності у такої особи повноважень на підписання видаткових накладних по договору від даного підприємства, а також відношення вказаної особи до такого підприємства. Згідно листа ФГ «Зерносвіт+» від 20.05.2022 (а.с.225), директор вказаного підприємства вказав: «оглянувши видаткові накладні, що виписувались ФГ «УЛАР» підтверджуємо їх підписання тодішнім директором ОСОБА_1 ». Однак, така інформація не відповідає даним, вказаним у долучених позивачем видаткових накладних, тому не береться судом до уваги.

Відповідно до представлених ТТН транспортування товару здійснювалось ФГ «Зерносвіт+» (а.с.48- 53).

Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих платіжних документів, ФГперераховано у листопаді-грудні 2020 кошти на ФГ «Зерносвіт+» в загальній сумі 12300 000 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рах.631 по розрахунках з ФГ Зерносвіт+» сальдо станом на 01.11.2020 по Кт становить 0,0 грн., станом на 31.12.2020 сальдо по Кт становить 32,00 грн.

Відповідно до умов договору ФГ Зерносвіт+» виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних для ФГ податкові накладні, перелік яких наведено на сторінці 11 акта перевірки.

Як вказано у акті перевірки, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними, включено до складу податкового кредиту за період листопад 2020 в сумі 1708362,66 грн., та за грудень 2020 в сумі 242098 грн., за період лютий 2021 в сумі 99544,67 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Як вказано в акті перевірки, 30.12.2020 прийнято рішення про відповідність ФГ «Зерносвіт+» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1.231 статті 231 цього ж Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

На підставі пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Для досягнення такої мети дії платника податку мають бути обґрунтовані наміром одержати економічний ефект, і тому націлені на максимальне зниження витрат, у тому числі у частині придбання ТМЦ, основних засобів чи послуг шляхом пошуку на ринку як найдешевших пропозицій.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення удаваних правочинів тощо.

Відповідно до Податкового кодексу України, а саме:

пункту 198.1, статті 198 - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункту 198.3, статті 198 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пункту 198.2, статті 198 - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг;

п.198.3 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 200.1 статті 200 - сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 вказаного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 даного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 у справі № 826/487/16 та інш. неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №280/4078/19.

Щодо правовідносин позивача з його контрагентом ФГ «Зерносвіт+», то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, що є предметом договорів, в т.ч. про фактичний рух активів.

Подані суду специфікації підписані від ФГ «Зерносвіт+» Москаль Н.О., хоча на момент складення таких документів керівником такого підприємства була ОСОБА_1 . Також відсутні докази наявності у такої особи ( ОСОБА_1 ) повноважень на підписання специфікацій по договору від даного підприємства.

Згідно наданих суду копій видаткових накладних (а.с.54-68) такі від ФГ «Зерносвіт+» підписані Н.Москаль. При цьому, відсутні докази наявності у такої особи повноважень на підписання видаткових накладних по договору від даного підприємства а також відношення вказаної особи до такого підприємства. Згідно листа ФГ «Зерносвіт+» від 20.05.2022 (а.с.225), директор вказаного підприємства вказав: «оглянувши видаткові накладні, що виписувались ФГ «УЛАР» підтверджуємо їх підписання тодішнім директором ОСОБА_1 », проте, така інформація не відповідає даним, вказаним у долучених позивачем видаткових накладних, тому не береться судом до уваги.

Виходячи із змісту договору відносно обов`язку доставити продукцію, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки продукції, задекларованих обсягів поставки, вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.

Щодо товарно транспортних накладних, то суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що такі є неналежно оформлені, оскільки в них не зазначено супровідних документів на вантаж, відсутня інформація про здійснення навантажувальних та розвантажувальних операцій.

Відповідно до специфікації від 03.11.2020, від 10.11.2020 та від 03.12.2020 поставка товару має здійснюватися транспортом покупця (ФГ «УЛАР»), в той час як згідно поданих ТТН перевізником вказано ФГ «Зерностіт+», вантажовідправник ФГ «Зерностіт+», вантажоодержувач ФГ, пунктом навантаження є с. Воробіївка, Підволочинський район, Тернопільська обл.

Окрім того, згідно відповіді, наданої на запит відповідача, РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області від 15.11.2021, контрагентом позивача ФГ «Зерносвіт+» (ЄДРПОУ 42912470) транспортні засоби не реєструвались, відповідно до даних Реєстру транспортних засобів за номерним знаком НОМЕР_1 не реєструвався.

Судом враховано той факт, що постачальниками кукурудзи ФГ «Зерносвіт+» були постачальники: ТОВ «Ол-Сер» (ЄДРПОУ 43051540), ТОВ «ЗУГ» (ЄДРПОУ-43284564), ТОВ «Галада» (ЄДРОПУ 43769655) у листопаді 2020 та ТОВ «ЗУГ» у грудні 2021.

ТОВ «ЗУГ» (43284564) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Франківський район), основний вид діяльності неспецiалiзована оптова торгiвля, відповідно до поданої звітності чисельність працівників становить 1 чол., основні засоби відсутні.

30.12.2020 прийнято рішення про відповідність ТОВ «ЗУГ» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.

ТОВ «ОЛ-СЕР» (43051540) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Франківський район), основний вид діяльності неспецiалiзована оптова торгiвля, відповідно до поданої звітності кількість працівників становить 3 чол., основні засоби відсутні.

30.11.2020 прийнято рішення про відповідність ТОВ «ОЛ-СЕР» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.

ТОВ «Галада» (43769655) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Франківський район), основний вид діяльності неспецiалiзована оптова торгiвля, відповідно до поданої звітності кількість працівників становить 3 чол., основні засоби відсутні.

08.12.2020 прийнято рішення про відповідність ТОВ «Галада» критеріям ризиковості платника податку, відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.

Усі вищенаведені суб`єкти господарювання, задіяні в схемі постачання ТМЦ до ФГ «УЛАР», не є імпортерами та виробниками реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу) унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема і до ФГ.

У даних суб`єктів господарювання відсутні умови щодо введення в обіг даних товарів, зокрема відсутні матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійснення задекларованих операцій.

Крім цього, як вказано в акті перевірки, відповідно до ст.74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV (із змінами та доповненнями), ГУ ДПС у Львівській області отримано наступну податкову інформацію, зокрема відповідно до ували Залізничного районного суду м. Львова від 21.01.2021 у справі 462/7976/20 встановлено, що Залізничним ВП ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42020141090000068 від 30.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України. Також встановлено, що так званий «конвертаційний центр» включає в себе суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності» та «транзитності», які зареєстровані у м. Львові та інших регіонах України, а саме: …ТОВ «ОЛ-СЕР» (код ЄДРПОУ 43051540), ФГ «ВАЛОВИЙ СПГ» (код ЄДРПОУ 42912879), ТОВ «Галада» (код ЄДРПОУ 43769655), ТОВ «ЗУГ» (код ЄДРПОУ 43284564), ТОВ «Яковагро» (код ЄДРПОУ 43234890), ФГ «Зерносвіт+» (код ЄДРПОУ 42912470),

Ст.24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Як вказано у акті перевірки, за результатами проведеного аналізу наявної податкової інформації встановлено, що в ФГ «Зерносвіт+» відсутні умови щодо введення в обіг даних товарів, зокрема відсутні матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійснення задекларованих операцій.

Крім того, ні в ході проведення контролюючим органом перевірки, ні в ході судового розгляду позивач не надав документів на кукурудзу - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, які передбачені ст.37 Законом України « Про зерно та ринок зерна в Україні».

Документи, які підтверджують якість поставленої продукції, як це встановлено ст.21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» відсутні.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ФГ «Зерносвіт+» не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутністю відповідних складських приміщень для належного зберігання кукурудзи у кількості 2000т.

Верховний Суд у справі №160/2636/19 зробив висновок, відповідно до якого: «встановивши, зокрема відсутність можливості у контрагента позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у нього транспортних засобів для транспортування будівельних матеріалів, машин та механізмів на об`єкт; не підтвердження факту придбання контрагентом такої послуги із залученням третіх осіб; ненадання доказів позивачем щодо реального виконання робіт зазначеним в акті перевірки контрагентом; не спростування доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, є формально складеними, а господарські операції є нереальними».

Аналогічна правова позиція щодо необхідності дослідження можливості контрагентами здійснювати задекларовані обсяги господарських операцій відображена у постановах Верховного Суду: від 24.03.2021 у справі №640/11686/19, від 13.11.2020 у справі №820/820/18 та від 19.11.2019 у справі №820/922/17.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2019 у справі №520/12050/18 сформував правовий висновок, згідно якого зазначив, щоапеляційним судом правильно було вказано на такі недоліки наданих позивачем видаткових накладних, як відсутність прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб, а також реквізитів довіреностей на отримання товару від постачальника.

Зазначені реквізити в силу вимог чинного законодавства є обов`язковими, а тому відсутність останніх у відповідних документах позбавляє можливості розцінювати їх як належні первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 у справі №1540/4936/18 предмет дослідження якої складали тотожні правовідносини.

Щодо застосування Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 по справі №810/3834/13-а висловлено правову позицію, згідно з якою наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання.

Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

У постанові від 18.03.2021 у справі № 822/2562/16 Верховний Суд наголосив, що визначальним для вирішення даної категорії справ є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У постанові від 13.11.2020 у справі №820/820/18 Верховним Судом зроблено висновок, що вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Отже, за наслідками дослідження специфіки та умов договорів поставки кукурудзи, з урахуванням обсягу та характеристики товару, виявлених розбіжностей в поданих позивачем документах та обставинах поставок товару, суд дійшов висновку, що надані до перевірки документи не підтверджують факт реальності поставки (продажу) товару від контрагента позивача. Наявні ж у позивача договори, видаткові та податкові накладні по суті фіксують лише сам факт укладення правочинів, відображають лише паперову суть договору і не є тими документами, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. Час та можливість стороні позивача судом апеляційної інстанції надавалась.

Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «УЛАР» залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі 380/15682/21 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 12.06.2024.