Постанова

від 12.06.2024 по справі 200/5675/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 200/5675/21

касаційне провадження № К/990/20896/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (головуючий суддя - Михайлик А.С.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Казначеєв Е.Г.; судді - Геращенко І.В., Блохін А.А.)

у справі № 200/5675/21

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд»

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Облдоррембуд» (далі - ТДВ «Облдоррембуд»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2021 року № 0051400715, від 28 квітня 2021 року № 0051420715, від 28 квітня 2021 року № 0051410715.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 серпня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року № 0051400715, від 28 квітня 2021 року № 0051410715, від 28 квітня 2021 року № 0051420715 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1659514,00 грн за основним платежем та 829757,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 01 березня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «БІОІЛ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТІНЕРА», Приватним підприємством «НАФТОДОРБУД», Товариством з обмеженою відповідальністю «БІС-2017».

Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Облдоррембуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт від 07 квітня 2021 року № 3503/05-99-07-151/05505963.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів, бітуму шляхового, пічного палива тощо) в Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «БІОІЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТІНЕРА», Приватного підприємства «НАФТОДОРБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС-2017» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій, що мотивовано недостатністю в контрагентів платника трудових та виробничих ресурсів, непідтвердженням придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання, недоліками представлених для здійснення контрольного заходу товарно-транспортних накладних, наявністю кримінальних проваджень.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення ГУ ДПС у Донецькій області 28 квітня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0051420715, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1659514,00 грн за основним платежем та 829757,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0051400715, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1786404,00 грн за основним платежем та 893202,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0051410715, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 57500,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в розглядуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат і податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; банківських виписок; товарно-транспортних накладних; сертифікатів відповідності; паспортів (посвідчень) якості.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТДВ «Облдоррембуд» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи відповідача про недостатність у контрагентів платника трудових та виробничих ресурсів, а також непідтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб і дослідження первинних документів.

Посилання ГУ ДПС у Донецькій області на наявність кримінальних проваджень також доцільно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки за правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

За наведених обставин висновок судів попередніх інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Донецькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник