Рішення

від 12.06.2024 по справі 613/202/24

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №-613/202/24 Провадження №-2-а/613/3/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді- Уварової Ю.В.,

за участі секретаряМакушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові адміністративну справу № 613/202/24 провадження 2-а/613/3/24 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Муйдінов Р.М., до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Муйдінова Р.М. звернувся до суду з позовом до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, у якому просить скасувати електронну постанову серії ЕНА № 1053379 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування зазначив, що 02.12.2023 відносно ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відповідачем була винесена електронна постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн., у зв`язку із вчиненням ним правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Також зазначив, що ОСОБА_1 за наслідком його зупинки пред`явив співробітнику поліції тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом та повідомив, що в провадженні Сумського апеляційного суду на розгляді знаходиться апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023 по справі № 591/3501/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, який передбачений ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Представник позивача вважає вказану постанову безпідставною та не обґрунтованою, оскільки вона не містить ані відомостей співробітниками якого відділу поліції накладене таке стягнення, ані серії, номеру, виду технічного засобу, за допомогою якого зафіксовані правопорушення, ані даних, які б взагалі свідчили про факт фіксації як вчинених правопорушень, так і процедури накладання адміністративного стягнення на місці зупинки.

Крім того, зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, відповідно до статті 268 КУпАП. Підпис, який міститься у постанові, свідчить лише про те, що ОСОБА_1 отримав свій примірник постанови.

За таких обставин, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Крім того, представник позивача адвокат Муйдінов Р.М. просить стягнути з відповідача на користь позивача витраті на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 14.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

Після усунення позивачем недоліків ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.03.2024 до участі у справі залучено співвідповідача - Головне управління Національної поліції в Харківській області.

26.04.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому представник відповідача зазначив, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02.12.2023, керуючи транспортним засобом та не маючи права керування таким транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «контроль», здійснив рух без зупинки. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023 у справі № 591/3501/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17000 тисяч гривень та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Строк на оскарження даного судового рішення складав 10 днів. Отже рішення суду набрало законної сили 11.06.2023. У поліцейського на момент винесення постанови про адміністративне правопорушення були відсутні підстави вважати, що позивачем подана апеляційна скарга на постанову Зарічного районного суду м. Суми, оскільки згідно відомостей з Інформаційного порталу Національної поліції вбачається, що ОСОБА_1 01.06.2023 позбавлений права керування та відносно нього накладено стягнення. Також на підтвердження правомірності дій поліцейського, слід зазначити, що постановою Сумського апеляційного суду від 26.03.2024 постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023 відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу його захисника - ОСОБА_2 на цю постанову - без задоволення.

Крім того, з моменту винесення вищевказаної постанови до моменту притягнення інспектором ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вказане судове рішення не було скасовано, апеляційне провадження відкрито не було, тобто ОСОБА_1 на момент винесення інспектором постанови був позбавлений права керування транспортними засобами. Отже, на момент зупинки транспортного засобу (02.12.2023) відносно ОСОБА_1 01.06.2023 вже була винесена постанова суду, якою останнього позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, тому дії поліцейського є законними та жодним чином не суперечать чинному законодавству.

Крім того, посилання позивача у позові, що ним було пред`явлено поліцейському тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом не можна брати до уваги. Як вбачається із тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 , він виданий ОСОБА_1 23.04.2023. В подальшому дія тимчасового дозволу була продовжена 23.07.2023 ще на 3 місяці, тобто до 23.10.2023. Однак в подальшому у тимчасовому дозволі відсутня відмітка поліцейського про продовження терміну дії тимчасового дозволу від 23.10.2023. Таким чином, обставини, викладені в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом, оскільки був позбавлений права керування, є обґрунтованими та не суперечать матеріалам справи.

Щодо надання відеозаписів з нагрудної бодікамери поліцейського представник відповідача зазначив про таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 розділу VIII Інструкції строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб. Таким чином, строк зберігання відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського закінчився 02.01.2024, що унеможливило надати відеозапис до суду. Факт скоєння правопорушення ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 , в яких містяться обставини, встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача вважає, що поліцейським правомірно винесено постанову, оскільки ОСОБА_1 вже на момент складання постанови за постановою суду від 01.06.2023 був позбавлений права керування транспортним засобом, а тому підстави для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні.

17.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просив відмовити відповідачу ГУНП у Харківській області у прийнятті відзиву на позовну заяву у зв`язку з пропуском встановленого судом строку для його подання.

Вирішуючи питання про прийняття відзиву, суд враховує ч. 2 ст. 121 КАСУ та з метою забезпечення принципу змагальності і повного та всебічного дослідження обставин справи вважає за можливе прийняти відзив відповідача до розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що в той день він їхав на автомобілі на лікування, його зупинили працівники поліції та попрохали надати посвідчення водія. ОСОБА_1 надав їм тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами та повідомив про те, що оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в апеляційному порядку, однак відносно нього працівниками поліції було складено постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що на момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в апеляційному суді розглядалась апеляційна скарга на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На той час постанова Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023 не набрала законної сили. Працівникам поліції про вказаний факт було повідомлено, проте ними це було проігноровано та складено відносно ОСОБА_1 оскаржувану постанову, оскільки працівники поліції вважали, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Однак представник позивача вважав, що ОСОБА_1 на той час мав право керувати транспортними засобами, оскільки він мав тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами та в апеляційному суді тривав розгляд апеляційної скарги на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023. Отже, представник позивача вважав, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області в судове засідання не з`явився, надав заяву, у якій просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник відповідача - Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши думку позивача, представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.12.2023 працівниками поліції складено постанову сері ЕНА № 1053379, відповідно до якої 02.12.2023 об 11.47 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом по вул. Харківській в с-щі Максимівка, та не маючи права керування таким транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Зарічним районним судом м. Суми 01.06.2023 терміном 1 рік, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «контроль», здійснив рух без зупинки, чим порушив п. 2.1.а ПДР керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА № 1053379, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП /а.с.6/.

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь начальника поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області на адвокатський запит від 04.01.2024, з якої вбачається, що поліцейським СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Владиславом Бондарем було складено електронну постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1058379 за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.

Водію ОСОБА_1 були роз`яснені його права і обов`язки відповідно до ст. 268 КУпАП і ознайомлено з постановою, про що свідчить його особистий підпис.

Відеозапис з нагрудної камери поліцейського СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Владислава Бондара, який здійснював відеофіксацію адмінправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, стосовно водія ОСОБА_1 02.12.2023 не зберігся у зв`язку з технічними проблемами /а.с.16/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Відповідно до п.2.1.а ПДРУкраїни, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст.317-1КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 КУпАП, постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Так, з матеріалів справи слідує, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023 (справа №591/3501/23) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з витягом ІПНП «посвідчення водія», а також ІП «Адмінпрактика», посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане ОСОБА_1 20.05.2021 ТСЦ 5946, вилучено 23.04.2023, місце зберігання УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ, направлено у сервісний центр №5946, АДРЕСА_1 , дата направлення 26.06.2023 /а.с.101 на звороті, 102 на звороті/.

Суд зауважує, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, виражається саме у формі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2023 захисником ОСОБА_1 адвокатом Муйдіновим Р.М. було подано апеляційну скаргу на постанову Зарічного районного суду м. Суми, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу було прийнято до розгляду та захиснику ОСОБА_1 адвокату Муйдінову Р.М. поновлено строк на апеляційне оскарження, що підтверджується повідомленнями Сумського апеляційного суду про призначення справи до розгляду /а.с.18, 20,21/.

Постановою Сумського апеляційного суду від 26.03.2024 постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.06.2023 відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була складена до розгляду апеляційної скарги та до набрання постановою Сумського апеляційного суду законної сили, а тому на момент складення постанови серії ЕНА № 1053379 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП, позивач не вважався особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами категорії А, В, виданого на ім`я ОСОБА_1 , яка засвідчена представником позивача адвокатом Муйдіновим Р.М., з якої вбачається, що термін дії вказаного тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами було продовжено до 23.01.2024.

Згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 94 КАСУ, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАСУ якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Надана копія доказу не ставилась під сумнів представником відповідача, клопотання про витребування оригіналу цього доказу представник відповідача не заявляв, копія засвідчена представником позивача, отже суд не вбачає підстав вважати зазначений доказ недопустимим.

Також суд не бере до уваги посилання представника віповідача на показання свідка ОСОБА_3 , оскільки вказаний свідок не був допитаний безпосередньо в судовому засіданні, про кримінальну відповідальність не попереджався, клопотання про допит вказаного свідка до суду не надходило.

Отже, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Пунктом 3 ч. 3 ст.286КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірності прийнятої ним постанови, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 1058379 від 02.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн. і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи, що інспектор, який склав оскаржувану постанову, діяв від імені органів національної поліції, яким у даній справі виступає ГУНП в Харківській області, та яке є територіальним органом Національної поліції та юридичною особою публічного права, саме ГУНП в Харківській області є належним відповідачем у даній справі, а Богодухівський РВП ГУНП в Харківській області, який не є юридичною особою, є неналежним відповідачем у справі.

Отже, задоволенню підлягають вимоги саме до Головного управління Національної поліції у Харківській області.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень п.1 ч.3ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону УкраїниПро судоустрій та статус суддів, ч.5ст.242 КАС Українивраховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістомстатті 134 КАС Україниза результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представник відповідача у запереченнях на заяву про розподіл судових витрат зазначив, що розмір витрат, які просить стягнути представник позивача, є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, представник відповідача звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження про оплату позивачем вказаних послуг адвоката, а саме рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг, платіжні доручення на підтвердження фактично понесених витрат позивачем. А тому це є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача щодо понесених витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. представником позивача надано до суду Договір № 77 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року, Акт приймання наданих послуг від 31.01.2024 за договором № «77» від 02.01.2024 з переліком та вартістю наданих послуг, квитанцію № 77 від 02.01.2024, відповідно до якої адвокатом Муйдіновим Р.М. прийнято від ОСОБА_1 гонорар у розмірі 5000,00 грн. за підготовлення, подання позовної заяви про скасування постанови серії ЕНА № 1053879 /а.с.7-9 22, 23/.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення ст.134 КАСУ, складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг та значення справи для позивача і вважає, що визначений розмір не є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг.

Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 241, 242, 243, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 02 грудня 2023 року серії ЕНА № 1053379 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, код ЄДРПОУ 40108599.

Відповідач: Богодухівський РВП ГУНП в Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, м. Богодухів, вул. Ярослава Мудрого, 9.

Суддя