Постанова

від 19.11.2007 по справі 13/173а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/173а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                                                            Справа №

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів,пр. Миру,20,тел. 7-99-18

Іменем України

ПОСТАНОВА

19 листопада 2007 року   15:45          год. Господарський суд Чернігівської області у складі :

Головуючого -                                                               судді Фетисової І.А.

Суддів                                                                                          Мурашко І.Г., Сидоренко А.С.

При секретарі судового засідання -                                         Шинкаренко І.М.

За участю  представників сторін:

Від позивача:                                                                       Вінтонятк А.В.

Від відповідача:                                                                       Калиновська І.Г., Помазна С.І.

Розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні          справу  № 13/173а

За позовом:   Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІМ ПРЕВЕНТ –УКРАЇНА”

                        14000 м. Чернігів, пр-т Перемоги, 90/38

До відповідача: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та

                            гірничого нагляду  

01023 м. Київ, вул. Еспланадна 8/10

Про визнання недійсним рішення, зобов'язання надання дозволу та стягнення 10000 грн. моральної шкоди

Постанова проголошується після оголошеної 08.11.2007 р. перерви відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем подано позов про визнання недійсним рішення Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду про відмову у видачі дозволу позивачу, зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл № 1363.30.07-74.30.0, стягнення з відповідача 10000 грн. моральної шкоди.

Позивачем подано 16.07.2007 р. уточнення до позовних вимог, в яких просить визнати незаконним рішення відповідача про анулювання дозволу №1363.07.30-74.30.0 від 08.05.2007 року,  зобов'язання відповідача надати дозвіл №1363.07.30-74.30.0, направити офіційний лист на адресу всіх експертно-технічних центрів щодо незаконного анулювання дозволу №1363.07.30-74.30.0, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та відшкодувати судові витрати.

Відповідач в письмових поясненнях повідомив про невизнання позовних вимог.

Позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від позовних вимог, які були заявлені у позовній заяві та просить суд задовольнити вимоги, які були викладені в уточненні до позовних вимог. Судом прийнято відмову позивача в частині заявлених раніше вимог щодо визнання недійсним рішення Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці  та гірничого нагляду про відмову у видачі дозволу позивачу, в зв'язку з чим ухвалою від 24.09.2007 р. закрито провадження в у справі в частині заявлених первісних вимог, а саме визнання недійсним рішення Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці  та гірничого нагляду про відмову у видачі дозволу позивачу.

Заслухавши позовні вимоги та позицію позивача, відповідача, їх усні пояснення, дослідивши та  оцінивши докази  надані сторонами, суд встановив:

08.05.2007 року позивачу надано Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №1363.07.30-74.30.0. на підставі заяви власника від 20.04.2007 року №24

Як вбачається з тексту  копії примірника Дозволу №1363.07.30-74.30.0 останній виданий на підставі  висновку експертизи Східного ЕТЦ від 16.04.2007 року № 63.2.04-0910.07.

08.05.2007 року відповідачем отримано доповідну записку від начальника ДП „Кіровоградський експертно-технічний центр”, в якій повідомлено про проведення експертизи для позивача працівниками центру, які з березня 2007 року працюють державними інспекторами.

10.05.2007 року, як вбачається з відмітки на примірнику Дозволу, останній  відповідачем було направлено позивачу.

11.05.2007 року відповідачем  на підставі наказу №19 створена комісія для перевірки відповідності дійсності інформації, наведеної у висновку експертизи Східного ЕТЦ від 16.04.2007 року № 63.2.04-0910.07..

На підприємство позивача 14.05.2007 року була направлена перевірка у складі комісії, що створена за наказом №19 від 11.05.2007 року, що підтверджує сам позивач копією витягу з журналу перевірок.

За результатами перевірки,  14.05.2007 року була складена Довідка  , якою зафіксовано та встановлено низькій рівень  висновку експертизи № 63.2.04-0910.07. та зазначено недоліки, а саме : допущені довільні трактування та висновки, які не відповідають реальному стану справ, відсутні посвідчення про атестацію експертів, відсутні підтверджуючі документи щодо залучення технічних експертів, відсутні організаційно-методичні документи щодо технічних оглядів та експертного обстеження для складання програм експертних обстежень та інше.

18.05.2007 року відповідач листом №01/3134 повідомив про це позивача та  зазначив, що висновок експертизи  не може вважатись як такий, що підтверджує спроможність підприємства забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт та не може бути підставою для видачі дозволу. Цим же листом відповідач повідомив позивача, що питання видачі Дозволу буде вирішене після надання Комітету висновку експертизи, який би однозначно підтверджував спроможність виконання підприємством позивача заявлених робіт підвищеної небезпеки з додержанням вимог законодавства з охорони праці.

Позивачем на спростування висновків Довідки від 14.05.2007 року докази суду не подавались, в той час як відповідачем подані докази на підтвердження фактів викладених по Довідці від 14.05.2007 року.

18.06.2007 року відповідачем видано наказ №134  про анулювання дозволу №1363.07.30-74.30.0 від 08.05.2007 року на підставі п.12 ст.7 Закону України „Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності”. Наказ №134 позивачем не оспорюється.

Відповідно до наданої відповідачем довідки № 01/02-03/8393 від 16.11.2007 року , інформація про анулювання дозволу за №1363.07.30-74.30.0 була розміщена на офіційному веб-сайті Держгірпромнагляду 25.06.2007 року. Подана довідка не спростовувалась й не заперечувалась позивачем.

07.09.2007 року позивач звернувся до відповідача із заявою №104 на одержання дозволу з переліком робіт та додатком,  до заяви надав висновок експертизи № 63.2.04-2396.07 від 04.09.2007 року , виконаний Східним ЕТЦ.

17.09.2007 року позивачу надано Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №2734.07.30-74.30.0 на підставі заяви власника від 11.09. 2007 року .

Як вбачається з тексту копії примірника Дозволу №2734.07.30-74.30.0 останній видано на підставі висновку експертизи Східного ЕТЦ від 04.09.2007 року № 63.2.04-2396.07.

Надана копія примірнику висновку Східного ЕТЦ від 04.09.2007 року № 63.2.04-2396.07. свідчить про те, що останній  розроблено на заміну висновку експертизи Східного ЕТЦ від 16.04.2007 року № 63.2.04-0910.07. за результатами повторної експертизи підприємства позивача. Окрім того, як зазначено по тексту висновку № 63.2.04-2396.07. від 04.09.2007 року  повторну експертизу проведено за результатами перевірки Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Чернігівській області достовірної інформації, викладеної у висновку ДП „Східний експертно - технічний центр” № 63.2.04-0910.07. Метою повторної перевірки була оцінка спроможності підприємства позивача, а саме його випробувальної лабораторії додержуватись вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки в процесі проведення робіт з підвищеної небезпеки.

Слід зазначити, що обидва експертні висновки ( від 16.04.2007 року та від 04.09.2007 року) проведено на підставі заявок на експертну оцінку  підприємства позивача, однак мають різні переліки заявлених робіт , які й оцінювались експертною установою.

З урахуванням поданої заявки позивача й зроблено висновок експертною установою Східним ЕТЦ від 04.09.2007 року № 63.2.04-2396.07..

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено та малась мета на отримання Дозволу відповідача саме з урахуванням останнього переліку робіт оціненого експертною установою.

 Регламент діяльності відповідача щодо правовідносин по видачі та анулюванню дозволів визначений Законом України „Про охорону праці”, Законом України „Про  дозвільну систему у сфері господарської діяльності” та Постановою КМУ від 15.10.2003 року №1631 зі змінами  по Постанові КМУ № 313  від 11.03.2004 року.

Відповідач, відповідно до Постанови КМУ №1640 від 23.11.2006 року є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з  вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 цього Положення встановлено, що Держгірпромнагляд    у    своїй    діяльності    керується Конституцією України та законами України,  а також указами Президента  України  та  постановами   Верховної   Ради   України, прийнятими відповідно  до  Конституції  України   та законів  України,  актами  Кабінету  Міністрів  України   та   цим Положенням.

Повноваження відповідача щодо видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки встановлені п.4. пп.19 Положення, право на скасування або припиняти дії виданих дозволів та ліцензій п.5 пп.4 Положення  про Держгірпромнагляд,  затверджений Постановою КМУ №1640 від 23.11.2006 року.

Приписами п.14 Порядку ( далі по тексту Порядок)  видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ від 15.10.2003 року №1631 зі змінами  по Постанові КМУ № 313  від 11.03.2004 року, встановлено, що державний нагляд за додержанням умов дозволу здійснюють посадові особи Держнаглядохоронпраці або його територіальні органи шляхом проведення перевірок в установленому законодавством порядку.

Пунктами 16,17 Порядку передбачено, що дозвіл може бути анульовано наказом органу, який його видав, та вилучений у суб'єкта господарської діяльності на підставі письмового повідомлення у разі, в тому числі й  виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарської діяльності для одержання дозволу.

Такими документами, виходячи зі змісту п.4 Порядку є заява та експертний висновок.

Приписами  п.1 ст.4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” ( №2806)  встановлено, що виключно законами,  які регулюють відносини,  пов'язані  з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється:      необхідність одержання документа дозвільного характеру; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;  платність або  безоплатність  видачі  документа   дозвільного характеру;строк прийняття  рішення  про  видачу  або  відмову  у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та  анулювання документа дозвільного характеру; можливість набуття    суб'єктом   господарювання   права   на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Відповідно до п.2 ст.4 цього Закону України ( №2806)  Порядок    видачі    документів    дозвільного   характеру центральними органами виконавчої  влади  установлюється  Кабінетом Міністрів  України  за  поданням  відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом й такий порядок має  передбачати,  зокрема,  вичерпний  перелік документів,  які  необхідно  подати  суб'єкту  господарювання  для одержання документа  дозвільного характеру,  та строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку його дії.

При цьому, слід зазначити, що спеціального Закону щодо порядку видачі та анулюванню таких дозволів  саме для Держгірпромнагляду законодавчою владою не прийнято, а Постанова КМУ  №1631 від 15.10.2003 року зі змінами  по Постанові КМУ № 313  від 11.03.2004 року є чинною на момент розгляду справи.

Відсутність встановленого спеціальним законом порядку та підстав для анулюванню дозволів виданих раніше відповідачем, в тому числі в разі подання недостовірних відомостей при отриманні дозвільного документу, створює перешкоди у виконанні покладених на відповідача державних  функцій, що по собі унеможливлює застосовування превентивних мір до суб'єктів господарських відносин у сфері  безпеки та охорони праці, здійснення нагляду та контролю за підприємствами з небезпечними умовами праці та  забезпечення   виконання  органами  виконавчої  влади,  суб'єктами господарювання   і   працівниками   вимог   законів    та    інших нормативно-правових   актів,  які  регулюють  питання  промислової безпеки  і  безпеки  праці  в  процесі  трудової   діяльності .

Як вбачається з конструкції правової норми, а саме ст.7 Закону України „Про  дозвільну систему у сфері господарської діяльності” приписи останньої містять як встановлення регламентів для місцевих дозвільних органів, так й містять приписи які розповсюджуються на всі дозвільні органи, до яких відповідно до ст.1цього Закону  віднесено й центральні ( спеціально уповноважені)  дозвільні органи. Як вбачається з приписів ч.12 ст.7 цього Закону дозвільному органу надано право встановлювати факт неподання недостовірної інформації та на цій підставі анулювати дозвіл. Однак, ч.12 ст.7  не містить зазначення  виключної компетенції тільки для місцевих дозвільних органів, як вважає позивач.  Статтею 2 цього Закону передбачено поширення дії цього Закону на дозвільні органи, до яких віднесено й відповідача.

Право видачі та анулювання дозвільного документу для відповідача , встановлено Постановою №1631, а тому лише відповідач як центральний дозвільний орган мав право анулювати виданий ним  позивачу дозвіл на підставі ч.12 ст.7, ст.1 Закону України „Про  дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

За таких обставин, враховуючи попередній висновок суду, застосування відповідачем п.12 ст.7 цього Закону при прийнятті  наказу №134 від 18.06.2007 року про анулювання дозволу № 1363.07.30-74.30.0.від 08.05.2007 року   було правомірним.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позиція  позивача щодо не розповсюдження ст.7 Закону України „Про  дозвільну систему у сфері господарської діяльності” на відповідача як центрального дозвільного органу  є помилковою, а тому судом до уваги не приймається.

З урахуванням наведеного, надані сторонами листи з роз'ясненнями Державного комітету України  з питань регуляторної політики та підприємництва, які містять суперечливі роз'яснення щодо застосування п.12 ч.7 Закону України  „Про  дозвільну систему у сфері господарської діяльності” , судом до уваги не приймаються.

Посилання позивача на приписи наказу від 30.03.2004  N 92 ,                                зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 р.  за N 1074/9673,               Про затвердження Положення про порядок організації державного нагляду за охороною               праці та гірничого нагляду в системі   Держнаглядохоронпраці України, щодо неправомірності проведення перевірки позивача не можуть бути прийняті до уваги , оскільки проведення перевірки регламентованої цим наказом  здійснюється вже для підприємств які здійснюють господарську діяльність на підставі виданих дозволів, а підприємство позивача цю діяльність ще фактично не розпочало.

Окрім того, відносини заявника та дозвільного органу на стадії видачі та отримання дозвільного документу, регламентується саме Постановою №1631 й  передуванню встановлення дозвільним органом факту подання недостовірної інформації заявником, чого вимагає ч.12 ст.7 Закону України „ Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, є в обов'язковому порядку  проведення перевірки, однак не на підставі вищеописаного наказу  №92.

За таких обставин , суд приходить до висновку, що вимоги про визнання незаконним рішення відповідача про анулювання дозволу №1363.07.30-74.30.0 від 08.05.2007 року,  задоволенню не підлягають.

Як зазначалось вище, позивач скористався правом отримання дозволу на підставі заяви від 11.09. 2007 року, в зв'язку з чим відповідачем 17.09.2007 року позивачу надано Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №2734.07.30-74.30.0.

При цьому слід зазначити, що отримання двох дозволів на одні й ті самі , заявлені позивачем, види робіт чинним законодавством не передбачено. За таких обставин, вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл №1363.07.30-74.30.0 від 08.05.2007 року , в тому числі з урахуванням правомірного його анулювання відповідачем наказом №19 від 18.06.2007 року,  є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищезазначеного, заявлені вимоги щодо зобов'язання відповідача  направити офіційний лист на адресу всіх експертно-технічних центрів щодо незаконного анулювання дозволу №1363.07.30-74.30.0, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. , є необґрунтованими  й  задоволенню не підлягають.

          Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 70,71,86,94,158-163,167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

         Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

         У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

         Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.     

         Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

         Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.

         Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

         Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Головуючий суддя                                                  І.А.Фетисова

                    Суддя                                                                      А.С.Сидоренко

                    Суддя                                                                      І.Г.Мурашко