Постанова
від 12.06.2024 по справі 523/2556/23
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3986/24

Справа № 523/2556/23

Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одеса справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 08 березня 2023 року по цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Білаш Євгенія Геннадійовича про тимчасове обмеження керівника юридичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

10.02.2023 року старший державний виконавець Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білаш Євген Геннадійович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» ОСОБА_1 без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. В обґрунтування зазначав, що у державного виконавця на виконанні знаходиться виконавчий лист № 815/5993/15, виданий Одеським окружним адміністративним судом 25 грудня 2015 року, про стягнення боргу з Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса капіталізованих платежів у розмірі 1 368177 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч сто сімдесят сім) грн 70 (сімдесят) коп. 03 листопада 2020 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника Товариство з додатковою відповідальністю «Одесліфт» зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження. Боржник ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань, що стало підставою для звернення до суду (а.с. 1-11).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 березня 2023 року Подання старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Білаш Євгенія Геннадійовича про тимчасове обмеження керівника юридичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа було вирішено задовольнити. Тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетину державного кордону, без вилучення паспортного документа, до виконання судового рішення згідно виконавчого листа № 815/5993/15, виданого Одеським окружним адміністративним судом 25 грудня 2015 року, про стягнення боргу з Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса капіталізованих платежів у розмірі 1 368 177,70 грн (а.с. 21-22).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, винести постанову, якою відхилити подання державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що вказана ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для справи. Таким чином, апелянт вказує, що судом під час розгляду справи не з`ясовано та залишено без належної оцінки питання отримання ОСОБА_1 рішення Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси, котрі підлягали виконанню та від виконання яких останній нібито ухилявся. Разом з тим, не встановлено чи дійсно ОСОБА_1 є керівником ТДВ «Одесліфт», чи надходила заробітна плата займаної посади та не встановлено хто є стягувачем по виконавчому провадженні на момент звернення апелянта до суду про скасування обмеження прав. Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не доведено факт ухиляння ОСОБА_1 від виконання будь-яких рішень суду (а.с .36-46).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2024 року було відкрито апеляційне провадження (а.с. 48-50) та ухвалою від 19.02.2024 року справу призначено до розгляду (а.с .57).

Сторони своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони,належним чиномповідомленні продату,час тамісце судовогорозгляду,в судовезасідання нез`явилися.06.06.2024року наадресу судунадійшла заяваапелянта щодорозгляду справиза йоговідсутності (а.с. 68). Від начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, Войтенко Валентина, надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із перебуванням державного виконавця на лікарняному, однак на підтвердження наявності існування зазначених підстав для перенесення жодних доказів в якості додатків до клопотання долучено не було, а тому апеляційний суд приходить до висновку щодо можливості розгляду справи по суті, у відповідності до положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційним судом встановлено наступні обставини справи.

25.12.2015 року Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 815/5993/15 про стягнення боргу з Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса капіталізованих платежів у розмірі 1 368 177,70 грн (а.с. 6 зворот).

03.11.2020 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, боржника - Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» (код ЄДРПОУ: 03336031) зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а.с.5зворот).

07.09.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та вимоги в порядку ст. ст. 18, 48 ЗУ Про виконавче провадження, ст. 62 ЗУ Про банки і банківську діяльність направлені до банківських, інших фінансових установ, що діють на території України (а.с. 8).

Згідно долученої копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, другим Суворовським ВДВС 08.11.2022 року було направлено поштову кореспонденцію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Дане рекомендоване повідомлення повернулося на адресу відправника із відміткою «адресат відмовився» (а.с. 3 зворот). Також було долучено копії списку рекомендованих листів від 06.01.2023 року на відправку Другим Суворовським ВДВС, в тому числі й на адресу ОСОБА_1 та ТОВ «Одесаліфт» на адресу: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 34 (а.с. 11).

Згідно копії відповіді від 17.11.2020 року на лист (вих. № 49207 від 03.11.2020 року) щодо відкриття виконавчого провадження, другий Суворовський відділ державної виконавчої служби м. Одеса було повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаліфт» за адресою направленого запиту, а саме АДРЕСА_1 не існує (а.с.5).

Керівником Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 ), що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру.

Приймаючи оскаржуване рішення щодо задоволення подання старшого виконавця Другого Суворовського ВДВС у м. Одесі про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали подання містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення керівника боржника від виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню, а саме, він достовірно знає про відкриття виконавчого провадження, не надав виконавцю декларацію про доходи та майно, не з`явився на виклик до державного виконавця, від отримання повторно направленого виклику до державного виконавця відмовився, не здійснив жодної дії, направленої на виконання виконавчого документу. Заходи примусового виконання результатів на даний час не дали. Тому, аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку що державним виконавцем надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення керівника боржника - юридичної особи від виконання зобов`язання, а також вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про обмеження боржника у праві виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи встановлено факт перебування на виконанні у Другому Суворовському ВДВС у м. Одесі виконавчого листа № 815/5993/15, за яким 03.11.2020 року було відкрито виконавче провадження та постановою від 07.09.2022 року було накладено арешт на кошти боржника за виконавчим листом. Звертаючись до суду із відповідним поданням щодо застосування відносно керівника ТОВ «Одесліфт» - ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду, державний виконавець посилається на умисне невиконання боржником рішення суду щодо стягнення боргу, та не вжиття будь-яких заходів щодо його виконання, в тому числі надання інформації щодо майна.

За положенням ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

При цьому, поняття "ухиленнявід виконаннязобов`язань,покладених наборжника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо) (лист Верховного Суду України від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України»).

Відповідно, саме по собі невиконання рішення суду не може бути єдиною підставою для застосування до боржника фізичної особи або до керівника боржника юридичної особи обмеження у праві виїзду за межі України та повинно бути доведено належними та обґрунтованими доказами у розумінні положень ст.ст. 77, 80 ЦПК України, які в своїй сукупності в повній мірі підтверджували саме наявність факту умисного ухилення особи від виконання рішення суду.

На підтвердження обізнаності ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Одесаліфт», який є боржником, щодо наявності відкритого виконавчого провадження, в тому числі необхідності надання відповідних відомостей щодо доходів та майна товариства, керівником якого значиться ОСОБА_1 , згідно наявних матеріалів справи та відомостей, які мають загальнодоступних характер, старшим державним виконавцем було долучено до матеріалів справи копію постанови про відкриття виконавчого провадження і копію постанови про накладення арешту на майно, та на підтвердження направлення даних постанов боржнику для виконання надано копію рекомендованого повідомлення від 08.11.2022 року на копію списку направлений рекомендованих повідомлень Укрпошти від 06.01.2023 року, а саме за адресом АДРЕСА_1 . Натомість, за вказаною адресою, згідно долученої безпосередньо державним виконавцем до матеріалів справи відповіді від 17.11.2020року на лист Другого Суворовського ВДВС у м. Одеса щодо наявності відкритого виконавчого провадження, було повідомлено, що дане товариство за вказаною адресою не існує. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, копії вищезазначених постанов державного виконавця направлялися саме за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_1 . При цьому, будь-яких відомостей щодо направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2020 року, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», направлення якою в свою чергу свідчило б про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, в тому числі й щодо необхідності надання відповідних документів на вимогу державного виконавця, матеріали справи в свою чергу не містять.

Вищезазначені копії рекомендованого повідомлення та списку відправки Укрпошти, згідно письмових пояснень державного виконавця (наведених безпосередньо в поданні), та зважаючи на дати направлення, свідчать в свою чергу про направлення на зазначену у виконавчому листі адресу викликів щодо прибуття до виконавчої служби, однак не підтверджують про обізнаність та проінформованість особи щодо наявного відкритого виконавчого провадження відносно ТОВ «Одесаліфт», враховуючи при цьому долучену до матеріалів справи відповідь на лист від 17.11.2020 року, згідно якої Другий Суворовський ВДВС у м. Одеса було повідомлено, що боржник, зазначений у виконавчому документі, за адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться.

Наведені обставини справи в своїй сукупності свідчать в свою чергу про відсутність в матеріалі справи належних та достатніх доказів на підтвердження саме факту ухилення ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Одесаліфт» від виконання рішення суду, будь-яких інших доказів на підтвердження існування таких на адресу суду не надано, а тому відповідно висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення відповідного подання старшого державного виконавця.

Статтею 33 Конституції України передбачено та закріплено кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантування свободи пересування, вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень ст. 2 протоколу 4 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну (ст. 1 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзду в України громадян України»). Ч. 5 ст. 6 даного Закону передбачено можливість обмеження у праві на виїзд громадян в тому числі у випадку наявності факту ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria) рішення від 26.11.2009 (заява №34383/03) Європейський суд визначив загальні стандарти щодо права на свободу пересування. При цьому у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі "Напияло проти Хорватії" п. п. 78-82).

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, оскільки наведені апелянтом доводи знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали Суворовського районного суду м. Одеси, із постановленням нової щодо відмови у задоволенні відповідного подання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 08 березня 2023 року скасувати та постановити нову. У задоволенні подання старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Білаш Євгенія Геннадійовича відмовити.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.06.2024
Оприлюднено14.06.2024
Номер документу119699284
СудочинствоЦивільне
КатегоріяІнші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Судовий реєстр по справі —523/2556/23

Постанова від 12.06.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дришлюк А. І.

Ухвала від 19.02.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дришлюк А. І.

Ухвала від 05.02.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дришлюк А. І.

Ухвала від 08.03.2023

Цивільне

Суворовський районний суд м.Одеси

Дяченко В. Г.

Ухвала від 14.02.2023

Цивільне

Суворовський районний суд м.Одеси

Дяченко В. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні