Постанова

від 11.06.2024 по справі 233/418/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5544/24 Справа № 233/418/24 Суддя у 1-й інстанції - Каліуш О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 233/418/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальний заклад «Костянтинівський медичний фаховий коледж»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Комунального закладу «Костянтинівський медичний фаховий коледж» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2024 року,яке ухваленосуддею КаліушО.В.у містіКостянтинівка Донецькоїобласті таповне судоверішення складено29березня 2024року,

УСТАНОВИВ:

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу «Костянтинівський медичний фаховий коледж» про визнання протиправним наказу.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач перебуває у трудових правовідносинах з Комунальним закладом «Костянтинівський медичний фаховий коледж», де працює на посаді лаборанта.

31 жовтня 2023 року відповідачем було прийнято Наказ № 74-к відповідно до якого оголошено призупинення трудових відносин зі позивачем, як з працівником з 01 листопада 2023 року до дня припинення або скасування воєнного стану.

Наказ прийнятий відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136 та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ.

Позивач вважає, Наказ КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» №74-к від 31 жовтня 2023 року є незаконним, таким, що винесений відповідачем з порушенням норм трудового законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому позивач зазначала, що на теперішній час КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» продовжує свою діяльність в повному обсязі, усі працівники, в тому числі керівний склад підприємства, продовжують виконувати посадові обов`язки, отримують заробітну плату, на заробітну плату нараховуються внески та обов`язкові платежі до відповідних фондів.

Відповідач при винесені оспорюваного позивачем Наказу не перевірив можливості працівника виконувати свої обов`язки в тому числі дистанційно.

Також звертала увагу, що головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Позивач, як працівник підприємства, бажає продовжувати роботу та має для цого можливість, а відповідач продовжує свою діяльність та може надати їй робоче місце.

Також вказувала на те, що оспорюваний Наказ винесено після 18 місяців з для початку повномасштабного вторгнення, а до цього Відповідач надавав їй можливість працювати, з того моменту майже нічого не змінилося.

Крім того, позивач є матеріально відповідальною особою та у жовтні 2023 року проводилася інвентаризація майна разом із бухгалтерією.

На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати протиправними та скасувати наказ КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» від 31 жовтня 2023 року № 74-к про призупинення трудових відносин з нею та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2023 року по 22 січня 2024 року в сумі 17 837,47 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» від 31 жовтня 2023 року № 74-к в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 .

Стягнуто з КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2023 року по 22 січня 2024 року у розмірі 17 837 грн 47 коп.

Стягнуто з КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Зазначено, що рішення в частині стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В апеляційнійскарзі відповідачставить питанняпро скасуваннярішення судупершої інстанціїта ухваленнянового рішенняпо справіпро відмовув задоволенніпозовних вимогпозивача посилаючисьна те,що з позивачем призупинено трудові відносини внаслідок збройної агресії у відповідності із ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Апелянт зауважує на тому, що з самого початку повномасштабного вторгнення приміщення КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж», де розташовані всі кабінети, приміщення та лабораторії, за призначенням під час освітнього процесу не використовуються, оскільки перебування там працівників закладу та учнів може становити небезпеку.

На теперішній час будівля закладу зазнала втручання ворожої ракети та має пошкодження, що підтверджується актом обстеження та листом КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» до Костянтинівської міської військової адміністрації.

Відповідно до посадової інструкції лаборанта кабінету (лабораторії) КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж», весь робочий час лаборанта та всі його посадові функції безпосередньо прив`язані до приміщення навчального кабінету (лабораторії), тому, за умови часткової руйнації та небезпечного подальшого використання приміщень КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» лаборант не може виконувати роботу, а адміністрація закладу не може надати роботу, що є підставою для призупинення дії трудового договору

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення,як необґрунтовану.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,з наступних підстав.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 27 жовтня 2020 року перебуває у трудових правовідносинах з Комунальним закладом «Костянтинівський медичний фаховий коледж», де працює на посаді лаборанта, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форма ОК-5, довідкою № 01/035-02 від 20 березня 2023 року та не заперечується відповідачем (а. с. 6,7).

Згідно з витягом із наказу в.о. директора КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» від 31 жовтня 2023 року № 74-к «Про призупинення дії трудового договору», у зв`язку із збройною агресією проти України, введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також вимушеним виїздом працівників КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» в різні частини території України, виключена можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором між Закладом та працівниками - оголошено призупинення трудових правовідносин, зокрема, з ОСОБА_1 - лаборантом. Призупинення діє з 01 листопада 2023 року до дня припинення або скасування воєнного стану. На період призупинення трудового договору за працівниками зберігається робоче місце та посада, а по завершенню воєнного стану працівники приступають до роботи на попередніх умовах згідно із трудовим договором. Заступнику директора із адміністративно-господарської роботи ОСОБА_2 ознайомити працівників засобами дистанційного зв`язку (а.с.13).

Звертаючись до суду з даним позовом про визнання протиправним наказу, позивач посилалась на те, що наказ відповідача від 31 жовтня 2023 року № 74-к «Про призупинення дії трудового договору» в частині оголошення призупиненими трудових відносин з ОСОБА_1 є незаконним, винесеним з порушенням норм трудового законодавства та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на теперішній час КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» продовжує свою діяльність в повному обсязі, усі працівники, в тому числі керівний склад підприємства, продовжують виконувати посадові обов`язки, отримують заробітну плату, на заробітну плату нараховуються внески та обов`язкові платежі до відповідних фондів та відповідач при винесені оспорюваного позивачем Наказу не перевірив можливості працівника виконувати свої обов`язки в тому числі дистанційно.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано беззаперечних доказів щодо абсолютної неможливості надати роботу працівнику та доказів, що працівник не може її виконувати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днівдо відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням іне застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повномуобсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як на підставу для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач в оспорюваному наказі посилався на введення в Україні воєнного стану та на вимушений виїзд працівників КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» в різні частини території України, у зв`язку з чим виключена можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Однак обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів.

За встановленими судом першої інстанції обставин, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» здійснює свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками.

Принцип такої вибірковості КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» не обґрунтувало.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що оспорюваний наказ винесено після 18 місяців з початку повномасштабного вторгнення, але до цього, за твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» надавав їй можливість працювати; позивач є матеріально відповідальною особою та у жовтні 2023 року провадилася інвентаризація майна разом з бухгалтерією.

Отже, КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» не було позбавлене можливості надати позивачу роботу.

Крім того слід зауважити, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваним наказом, який хоча і має назву «про призупинення дії трудового договору», фактично оголошене призупинення трудових відносин з працівником ОСОБА_1 , що суперечить чинному законодавству, оскількист.13 Закону № 2136регулює призупинення дії трудового договору, а не трудових відносин.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем єнезаконним, оскільки обставин неможливості відповідачау зв`язку звійськовою агресією проти Українинадати позивачу роботу, а останній її виконувати не встановлено й доводи апеляційної скарги КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» цього не спростовують.

При цьому посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що на теперішній час будівля закладу зазнала втручання ворожої ракети та має пошкодження, що підтверджується актом обстеження та листом КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» до Костянтинівської міської військової адміністрації не є достатньою підставою вважати, що відповідач був позбавлений можливості надати позивачу роботу, оскільки пошкодження будівлі та споруд КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» внаслідок збройної агресії рф мало місце 17 липня 2022 року (а.с.58), при цьому протягом 15 місяців КП «Костянтинівський медичний фаховий коледж» надавало позивачу можливість працювати.

При цьому оспорюваний позивачем Наказ не містить посилання на те, які саме конкретно обставини унеможливлюють продовження трудової діяльності сторонами. Посилання відповідача у Наказі на збройну агресію та військовий стан, а також про те, що працівники КЗ «Костянтинівський медичний фаховий коледж» виїхали в різні частини території України, само по собі не може бути підставою для призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 .

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Костянтинівський медичний фаховий коледж» залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: