Постанова

від 11.06.2024 по справі 646/3166/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» червня 2024 року

м. Харків

справа № 646/3166/24

провадження № 22ц/818/2013/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , представниця позивачки ОСОБА_2 ,

відповідачі Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В., Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_3 , представниця відповідачки ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Литвинова А.В. від 03 квітня 2024 року

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ГончаровоїЕльміри Вікторівни про визнання недійсними результатів електронних торгів, акту приватного виконавця, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, в якому просила визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 85,4 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0991 га, кадастровий номер 6310138800:03:017:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 08 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № 67264188; визнати недійсними та скасувати протоколи № 605410 проведених електронних торгів від 08 лютого 2024 року та № 606267 від 23 лютого 2024 року, а також акт від 01 березня 2024 року про проведені електронні торги з реалізації арештованого майна, виданий та затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Цимбалом С.В. у виконавчому провадженні № 67264188; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер 334, видане 08 березня 2024 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Межевою І.М. щодо вказаного нерухомого майна, вирішити питання щодо судових витрат.

Також у березні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що на електронних торгах реалізовано житловий будинок та земельну ділянку, які були спільною сумісною власністю її та її чоловіка. Вона не є учасницею виконавчого провадження та судових справ, не виступала поручителем за зобов`язаннями чоловіка, не надавала згоди на розпорядження спільним майном. Проте спірне майно продане на електронних торгах разом з її часткою. Право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_3 . В силу об`єктивних обставин існує ймовірність відчуження переможцем торгів спірного нерухомого майна, придбаного на торгах, які вона просила визнати недійсними, на користь інших осіб, що призведе до необхідності залучення до участі у справі інших осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, а також може зумовити необхідність звернення з іншим позовом для захисту своїх прав.

Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 85,4 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797080563101 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0991 га, кадастровий номер 6310138800:03:017:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1870589463101.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 задоволено, забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме:житловий будинок, загальною площею 85,4 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797080563101 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0991 га, кадастровий номер 6310138800:03:017:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1870589463101.

Не погоджуючись з ухвалою судді Гончарова Е.В. через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та відмовити у забезпеченні позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процессуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заява про забезпечення позову не містить обґрунтувань необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як арешт майна з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 містить лише немайнові вимоги. Суд не врахував надані нею заперечення проти заяви про забезпечення позову. Арешт порушує її право користуватися та володіти своїм майном, є неспівмірним заходом забезпечення щодо заявлених немайнових позовних вимог.

31 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення залишити без змін. Акцентувала увагу суду на тому, що в силу об`єктивних обставин існує ймовірність відчуження переможцем торгів спірного нерухомого майна, придбаного на електронних торгах, які позивач просив визнати недійсними, на користь інших осіб, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.

В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_3 підтримала доводиапеляційної скаргита просилаїї задовольнити.Акцентувала увагусуду натому,що у ОСОБА_3 немає наміруреалізовувати придбанунерухомість.Вона бажаєїї відремонтуватита проживатив ній. ОСОБА_1 ,звертаючись зпозовом,навіть неє власницеюспірного майна.Судових рішеньщодо поділумайна міжподружжям ОСОБА_1 та їїчоловіком немає.

В свою чергу представниця ОСОБА_1 підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 . Разом з тим не заперечувала, що будь які оголошення щодо реалізації спірного майна відсутні.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, яке відчужене на оспорюваних електронних торгах, є необхідним задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду в разі його прийняття.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від15вересня 2020року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Подібні правові висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, від 31 січня2023 року у справі № 295/5244/22 (провадження № 61-12011св22), від 28 серпня 2023 року у справі № 493/1457/22 (провадження № 61-6886св23).

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Арешт майна і заборона на відчуження майнає самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Зазначений висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали у провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В., Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів, акту приватного виконавця, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Встановлено, що позивачка просила суд визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, протоколи проведених електронних торгів та акт про проведені електронні торги, а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з торгів. Тобто предметом позову у цій справі є визнання недійсними/скасування напідставі судовогорішення документів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ відповідачки ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно. Позов забезпечено шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Разом з тим, забезпечуючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що потенційних труднощіву подальшомувиконанні судовогорішення ОСОБА_1 не навела. В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували проти того, що будь яких дій щодо відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_3 не здійснювала та не здійснює. Вона є добросовісним набувачем, бажає відремонтувати придбане нерухоме майно та користуватися ним.

Тобто доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову (арешту) може призвести до того, що відповідачка до ухвалення рішення у справі матиме можливість відчужити спірне нерухоме майно, придбане за результатами торгів, що може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову тапризведе до обмеження прав позивачки на ефективний судовий захист матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що ухвалу судді постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з чим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Однак, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися з відповідною заявою про забезпечення позову в разі наявності підстав для його забезпечення.

Оскільки справа по суті спору не розглядалась, підстави для розподілу судового збору судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.