Рішення

від 12.06.2024 по справі 903/385/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2024 року Справа № 903/385/24

за позовом: Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації, м.Полтава;

- Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Акціонерне товариство Українська залізниця, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шкарпетки Гермеса, м.Луцьк

про стягнення 7 313 379 грн 08 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

від третьої особи: Гуменюк І.П., довіреність від 04.01.2024

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Коломий О.О.

встановив: 18.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Шкарпетки Гермеса про стягнення 7 313 379 грн 08 коп.

Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву залишено без руху. Зобов`язано прокуратуру не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази надіслання позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек).

Прокуратура ухвалу суду отримала 22.04.2024.

Строк для усунення недоліків по 29.04.2024.

25.04.2024 надійшла заява прокуратури про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів її надіслання на юридичну адресу відповідача.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.05.2024 об 11 год 30 хв. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Акціонерне товариство Українська залізниця. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати прокурору, позивачам, третій особі, докази чого подати суду; прокуратурі, позивачам - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, третій особі; відповідачу - заперечення на відповідь прокуратури, позивачів протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокуратурі, позивачам, третій особі; третій особі - не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали подати суду письмові пояснення по суті пред`явленого позову, документи в їх обґрунтування, докази їх надіслання іншим учасникам по справі.

Відповідач ухвалу суду отримав 29.04.2024 (а.с. 114 на звороті), третя особа 30.04.2024 (а.с. 112).

Строк для подання відзиву по 14.05.2024, пояснень третьої особи 15.05.2024.

14.05.2024 надійшли пояснення третьої особи, згідно яких позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у поясненнях від 17.05.2024, Полтавська обласна державна адміністрація у поясненнях від 10.05.2024 (на адресу суду надійшли 20.05.2024) позовні вимоги просять задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі їх представників.

Третя особа у заяві від 28.05.2024 підготовче засідання просить відкласти у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представника третьої особи у підготовчому засіданні не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалами суду в межах даної справи.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Третя особа мала можливість видати довіреність іншому представнику.

Отже за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах підготовчого провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, предмет позову (стягнення коштів до державного бюджету), розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, відсутність нерозглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 29.05.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 12.06.2024 о 10 год 00 хв.

У судовому засіданні прокурор, представник третьої особи дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 185) уповноважено АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 № 528 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями п.п. 3-5 Порядку № 528 передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

З метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Полтавською обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 № 148.

Між Полтавською ОВА, як замовником, АТ «Укрзалізниця», як платником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продоптом» (перейменоване на ТОВ «Шкарпетки Гермеса»), як постачальником, укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, які відповідають формі договору, оприлюдненому на веб-сайті АТ «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (далі - договір).

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та постачання яких зазначаються замовником у заявках, а замовник - прийняти вказаний товар, платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору (п. 1.1). Постачальник гарантує якість товару в цілому. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативним документам, діючим в Україні стандартам і підтверджуватися супроводжуючими товари документами, передбаченими законодавством України (п. 3.1). Поставка вважається виконаною після фактичного отримання замовником товару належної якості та кількості, та підписання уповноваженими працівниками сторін видаткових накладних. Замовник має право відмовитися від прийняття товару, який не відповідає умовам цього договору (п. 5.3). Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати (п. 5.4). У разі затримки поставки товару або постачання не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки (п. 6.1). Замовник має право розірвати договір достроково у разі порушення постачальником договірних зобов`язань (у разі поставки неякісного товару, недотримання термінів постачання, ненадання сертифікатів якості товару (продукції), при відсутності санітарного паспорту на транспорт, санітарної книжки водія тощо) з обов`язковим письмовим повідомленням про це постачальника за 5 (п`ять) календарних днів до запланованої дати розірвання та проводить остаточні розрахунки за фактично поставлений товар протягом 10 (десяти) робочих днів з дня розірвання договору (п. 6.3). Постачальник зобов`язується забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам договору (п. 6.3.2). Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше ніж 5 банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка (п. 6.8). Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1) (а.с. 44-48).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

01.04.2022 Полтавською обласною військовою адміністрацією підписано дві заявки на поставку товару - консерва м`ясна-свинина (0,5 кг), код ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) 15130000-8 м`ясопродукти, в кількості 40 320,00, адреса поставки товару м. Полтава, вул. Заводська, 3, загальною кількістю 80 640 (а.с. 49-50).

ТОВ «Продоптом» (постачальник) виставлено рахунок №1 від 01.04.2022 на оплату товару - консерв м`ясних кількістю 80 640, ціна без ПДВ 79,17 грн на загальну суму 7 661 122 грн 56 коп згідно договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (в редакції, оприлюдненій на сайті АТ «Укрзалізниця»). Визначено: аванс 30% - 2 298 336 грн 77 коп, остаточна оплата 70% 5 362 785 грн 79 коп (а.с. 51).

Згідно рахунку відповідача № 2 від 08.06.2022 аванс сплачено згідно рахунку на оплату від 01.04.2022 №1 в сумі 2 298 336 грн 77 коп (а.с. 52).

АТ «Укрзалізниця» перераховано ТОВ «Продоптом» грошові кошти в сумі 2 298 336 грн 77 коп 04.04.2022 з призначенням платежу «передоплата по дог. на постач.продов.товарів тривал.зберіган. з-но рахунку №1 від 01.04.2022 за бюджетною програмою 3101710», в сумі 4 804 162 грн 27 коп 27.07.2022 з призначенням платежу «остаточна оплата по дог. на постач. прод.тов.трив.зберіг. зг. рах. №2 від 08.06.2022 ПКМУ 528 від 03.05.2022, 3121150», що підтверджується платіжними інструкціями №№590, 21523 (а.с. 57, 57 на звороті). Всього перераховано 7 102 499 грн 04 коп.

Оскільки попередня оплата здійснена 04.04.2024, у відповідності до п. 5.4 договору термін постачання товару - до 07.04.2022.

Поставка товару на загальну суму 7 661 122 грн 56 коп здійснена:

-13.04.2022 на суму 2 553 707 грн 52 коп;

-18.04.2022 на суму 2 553 707 грн 52 коп;

-22.04.2022 на суму 1 995 084 грн 00 коп;

-25.04.2022 на суму 558 623 грн 52 коп, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 53-54).

Товариству з обмеженою відповідальністю «Продоптом» повернуто товар, свинина тушкована ж/б 525 г ТМ «ПМК» в кількості 5 880 штук на суму 558 623 грн 52 коп, що підтверджується накладною на повернення №ОП-0000001 від 08.06.2022 (а.с. 56).

08.06.2022 ТОВ «Продоптом» та Департаментом агропромислового розвитку Полтавської облвійськадміністрації підписано акт приймання-передачі консерв м`ясних в кількості 74 760 банок на суму 7 102 499 грн 04 коп (а.с. 55).

ТОВ «Продоптом» виставлено рахунок №2 від 08.06.2022 на оплату товару - консерв м`ясних кількістю 74 760, ціна без ПДВ 79,17 грн на загальну суму 7 102 499 грн 04 коп згідно договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (в редакції, оприлюдненій на сайті АТ «Укрзалізниця»). Визначено аванс 30% сплачено згідно рахунку на оплату від 01.04.2022 №1: 2 298 336 грн 77 коп, остаточна оплата 70% 4 804 162 грн 27 коп (а.с. 52).

Прокурор просить стягнути з відповідача за несвоєчасну поставку товару 45 695 грн 81 коп пені та з посиланням на ст. 625 ЦК України 6 854 грн 37 коп 3% річних, 158 329 грн 86 коп інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

П. 6.1 договору визначено, що у разі затримки поставки товару або постачання не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки

Суд здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що нараховані прокуратурою 45 695 грн 81 коп пені підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст. 549 ЦК України, п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору, а зобов`язання поставити товар не набуває характеру грошового.

Поставка товару за договором не є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а тому їх нарахування є помилковим, у зв`язку з чим у задоволенні позову про стягнення з відповідача 6 854 грн 37 коп 3% річних, 158 329 грн 86 коп інфляційних втрат слід відмовити.

У відповідача в межах даної справи також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали видаткові накладні та акти приймання-передачі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Справа № 686/21962/15-ц, на висновки у якій посилається прокурор при правовому обґрунтуванні позову, розглядалася за позовом про стягнення "інфляційних втрат" і 3% річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2009 в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000,00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

В межах даної справи відповідач, як постачальник, зобов`язувався поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язався прийняти товар, а платник своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору. Відтак відповідач, як постачальник за договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за договором не мав.

Проаналізувавши висновки, що викладені в постанові Верховного Суду в справі № 686/21962/15-ц щодо стягнення "інфляційних втрат" та 3% річних, на які посилався прокурор, суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі.

Крім того, прокуратура просить стягнути з відповідача 7 102 499 грн 04 коп сплачених коштів за не якісний товар.

Згідно висновку Науково-дослідного випробувального центру харчової продукції Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 26.05.2022 № 11-08/876, підтвердженого протоколами випробувань, зокрема № 0767 від 25.05.2022 (виробник - ТОВ «Продоптом», дата виготовлення продукції - 23.02.2022, 25.02.2022) за результатами проведених випробувань встановлено, що консерви м`ясні «Свинина тушкована» не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 «Консерви м`ясні. М`ясо тушковане. Технічні умови» за органолептичними показниками, є неякісними відповідно до статті 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».

Згідно висновку Науково-дослідного випробувального центру харчової продукції Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 09.05.2022 № 11-08/758, підтвердженого протоколами випробувань №№ 0641, 0643, 0645, 0647, 0649, 0651, 0653, 0655, 0657 від 05.05.2022 (виробник - ТОВ «Продоптом», дата виготовлення - 25.02.2022, 25.03.2022 за результатами проведених випробувань встановлено, що консерви м`ясні «Свинина тушкована», виготовлені ТОВ «Продоптом», не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 «Консерви м`ясні. М`ясо тушковане. Технічні умови» за органолептичними показниками, та є неякісними відповідно до статті 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», а саме: запах та смак (дата виробництва 25.02.2022 - фактично не властиві тушкованому м`ясу із стороннім запахом та присмаком, дата виробництва 25.03.2022 - фактично властиві тушкованому м`ясу з ароматом прянощів, без стороннього запаху та присмаку при допустимому нормативному рівні вказаного органолептичного показника - «Властиві тушкованому м`ясу з ароматом прянощів, без стороннього запаху та присмаку»); зовнішній вигляд (дата виробництва 25.02.2022 - фактично м`ясо тушковане шматочками, в основному, масою не менше ніж 30 г, без хрящів, але із сполучною тканиною, дата виробництва 25.03.2022 - фактично м`ясо тушковане шматочками, в основному, масою не менше ніж 30 г, в якому присутня сполучна тканина при допустимому нормативному рівні вказаного органолептичного показника - «М`ясо тушковане шматочками, в основному, масою не менше ніж 30 г, без хрящів, судинних пучків і грубої сполучної тканини»), консистенція (дата виробництва 25.02.2022 - фактично м`ясо переварене, яке розпадається під час обережного виймання з банки, дата виробництва 25.03.2022 - фактично м`ясо переварене, яке розпадається під час обережного виймання з банки при допустимому нормативному рівні вказаного органолептичного показника - «М`ясо соковите, не переварене, не розпадається під час обережного виймання шматочків»).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 № 440/11249/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023, позов Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 5 вимоги Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 30.11.2022 № 201620-15/3558-2022. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що пункт 2 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про усунення виявлених порушень № 201620-15/3558-2022 від 30.11.2022, яким зобов`язано Департамент агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації забезпечити відшкодування шкоди (збитків) на загальну суму 7 102 499,04 грн шляхом вирішення питання відшкодування ТОВ «Продоптом» (ТОВ «Шкарпетки Гермеса») нанесеної бюджету матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму відповідно до вимог ст. ст. 216, 229 Господарського кодексу України та ст. ст. 22,610, 625 Цивільного кодексу України, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з урахуванням обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині відповідно не підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Правові наслідки передання товару неналежної якості визначені приписами ст. 678 Цивільного кодексу України.

Так, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Тобто, у випадку поставки неякісного товару покупець має право діяти альтернативно: або відмовитися від прийняття і оплати товару, або вимагати повернення сплаченої суми.

Поняття недоліку визначено в п. 15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Разом з тим, у п. 12 ст. 1 вказаного Закону наведено поняття істотного недоліку - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Строк дії договору, укладеного між ПОВА та ТОВ «Продоптом», до 31.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі №910/16750/18.

Враховуючи вищевикладене, що матеріалами справи підтверджено оплату отриманого товару замовником/платником, поставку відповідачем товару, що не відповідає за якісними показниками погодженим сторонами умовам щодо якості, а саме ДСТУ, оскільки продавець не спростував належними та допустимими доказами вказані в висновках щодо відповідності встановленим вимогам обставини, не довів відсутність своєї вини у постачанні неякісного товару, підстав для звільнення його від відповідальності за виявлені недоліки товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 7 102 499 грн 04 коп сплачених коштів за постачання неякісного товару.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану, на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки й порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Повноваження військових адміністрацій передбачені статтею 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 11.03.2022 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» визначено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України №64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Постановою Кабінету Міністрів України №528 від 03.05.2022 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» затверджено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.

Субвенція надається шляхом її перерахування міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий у державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

У п.п. 3 п. 1 постанови № 328 зазначено, що на період дії воєнного стану для безоплатного забезпечення населення продовольчими товарами можуть використовуватися товари, закуплені за рахунок коштів державного бюджету, зокрема передбачених за програмою «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (бюджетна програма 3101710).

Також указаною постановою визначено обласні, Київську міську військові адміністрації одержувачами продовольчих товарів тривалого та нетривалого зберігання, закупівля яких здійснюється відповідно до вимог постанови № 185 (п.п. З, 5 постанови № 328).

Необхідно зауважити, що за рішенням Уряду України до Переліку та обсягів продовольчих товарів, що використовуються для безоплатної видачі населенню, затвердженого постановою № 328, зокрема включено консерви м`ясні, рибні, бобові в обсязі 2,5 кг на місяць на одну особу.

Отже, як убачається з аналізу вказаних рішень Уряду України, закупівля державою продовольчих товарів тривалого зберігання для безоплатної видачі населенню на територіях, на яких тривають активні бойові дії, є одним зі першочергових заходів задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану та є однією із найважливіших складових забезпечення інтересів національної безпеки і оборони.

Укладений між Полтавською ОВА та ТОВ «Продоптом» (нині ТОВ «Шкарпетки Гермеса») договір поставки фінансувався державою за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка виділялася безпосередньо з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), а отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договорами, які укладалися з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану та на фінансування яких державою виділялись бюджетні кошти у великому розмірі. Водночас несвоєчасне виконання постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів, підірвало можливості, пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, що беззаперечно порушує державні інтереси у спірних правовідносинах.

Крім того, ТОВ «Продоптом» здійснено поставку неякісного товару, тобто продукції, а саме консерви м`ясні «Свинина тушкована» поставлені товариством не відповідають вимогам ДСТУ 4450:2005 «Консерви м`ясні. М`ясо тушковане. Технічні умови», що ставить під загрозу здоров`я громадян, тобто невизначеного кола осіб.

Законодавче регулювання безпечності та якості харчових продуктів в Україні наголошує право громадян на вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту (ст. 50 Конституції України).

Харчова безпека є запорукою збереження здоров`я та профілактики цілого спектру захворювань громадян, тому держава здійснює регулювання у сфері безпечності харчових продуктів та окремих показників якості харчових продуктів з метою захисту життя, здоров`я та інтересів споживачів, шляхом здійснення державного контролю.

Держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів в тому числі і шляхом притягнення операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності у разі порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів (ст. 4 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»).

Недотримання постачальником договірних зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану, вочевидь не відповідає суспільному інтересу, більше того постачання неякісного товару загрожує життю і здоров`ю громадян.

Ураховуючи наведене, у вказаному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері та в сфері безпечності та якості харчових продуктів, що є підставою для вжиття уповноваженим органом заходів, спрямованих на їх захист.

Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів із постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже - і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору, дозволить дисциплінувати постачальників товарно-матеріальних цінностей, закуплених за бюджетні кошти, а також запобігти випадкам постачання виробниками неякісної продукції.

Пунктами 3, 5 постанови № 328, зокрема Полтавську обласну військову адміністрацію визначено одержувачем продовольчих товарів тривалого та нетривалого зберігання, закупівля яких здійснюється відповідно до вимог постанови № 185.

Згідно з умовами укладених договорів на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання ПОВА є їх стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (п.п. 1.1, 6.5, 9.3 договору № 1).

Таким чином Полтавська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Полтавська обласна прокуратура листом від 26.01.2024 № 15/2-63 вих 24 повідомила Полтавську обласну військову адміністрацію про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням ТОВ «Продоптом», як постачальником, своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та постачання неякісного товару з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку.

У відповіді від 21.02.2024 № 1671/1/01-52 Полтавська обласна військова адміністрація повідомила обласну прокуратуру, що поставка товару відбулася в узгоджені строки, порушення договірних умов не відбулося та відсутні підстави для вжиття заходів до поновлення інтересів держави.

Полтавська обласна прокуратура 01.03.2024 № 15/2-172 вх-24 направила повторний лист Полтавській обласній військовій адміністрації про надання підтверджуючих документів про внесення змін до договору щодо строку постачання товару.

Листом від 27.03.2024 № 3714/1/01-52 Полтавська обласна військова адміністрація повідомила обласну прокуратуру, що зміни до договору щодо строків поставки товару не вносилися, відповідні документи не складалися.

Отже з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Полтавська обласна військова адміністрація), допущено бездіяльність у виді не здійснення відповідного захисту порушених державних інтересів.

Також Полтавською обласною прокуратурою листом від 26.01.2024 № 15/2-64 вих-24 про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану та постачання неякісного товару і наявності підстав для стягнення відповідних сум в судовому порядку, повідомлено Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

З відповіді цього міністерства від 31.01.2024 № 293/34/10-24 вбачається, що воно не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ «Продоптом» оскільки вважає, що не є стороною договору та не може заявляти позовних вимог. Наведене не відповідає дійсності, відтак, свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту державних інтересів.

Таким чином, з боку органу, уповноваженого державою на захист її порушених інтересів, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, допущено нездійснення відповідного захисту: не пред`явлено до суду позову на захист інтересів держави про стягнення з ТОВ «Продоптом» до Державного бюджету України відповідних сум у зв`язку з несвоєчасним виконанням постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог в сумі 107 222 грн 92 коп слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкарпетки Гермеса» (просп. Волі, 12А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44159762) на користь Державного бюджету України

- 45 695 грн 81 коп пені, 7 102 499 грн 04 коп сплачених коштів за постачання неякісного товару, а всього: 7 148 194 грн 85 коп (сім мільйонів сто сорок вісім тисяч сто дев`яносто чотири грн 85 коп).

3. У позові на суму 165 184 грн 23 коп відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкарпетки Гермеса» (просп. Волі, 12А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44159762) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) 107 222 грн 92 коп (сто сім тисяч двісті двадцять дві грн 92 коп) витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 13.06.2024.

Суддя А. М. Кравчук