Ухвала

від 12.06.2024 по справі 909/82/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/82/16

У Х В А Л А

12.06.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз",

за участю:

арбітражного керуючого: Касаткіна Дениса Миколайовича (в режимі відеоконференцзв`язку),

від кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кавертон": Сокол Тетяни Леонідівни (в режимі відеоконференцзв`язку),

від кредитора - Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпро: Шандарівського Тараса Григоровича (в режимі відеоконференцзв`язку),

від кредитора - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк": Старенко Тетяни Миколаївни (в режимі відеоконференцзв`язку),

інші учасники у справі про банкрутство: в судове засідання не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області на стадії процедури санації перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз", керуючий санацією - Касаткін Денис Миколайович.

Ухвалою від 15.05.2024 суд задовольнив клопотання керуючого санацією Касаткіна Д. М. про відкладення розгляду справи (вх. № 8002/24 від 14.05.2024); розгляд справи та розгляд скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого санацією Касаткіна Д. М. (вх. № 2107/24 від 05.03.2024) відклав на 12.06.2024; явку арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. визнав обов`язковою.

Дослідивши матеріали скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого санацією Касаткіна Д. М., заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи про банкрутство, з`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Обґрунтовуючи необхідність звернення з даною скаргою скаржник посилається на те, що керуючим санацією не надано детальної розшифровки дебіторської заборгованості боржника, що обліковувалась на балансі на момент затвердження Плану санації. Наданий до суду Аналіз дебіторської заборгованості не надає розуміння яка заборгованість, передбачена Планом санації погашена, яка накопичилась внаслідок господарської діяльності. Із наданих до суду копій платіжних документів в підтвердження погашення дебіторської заборгованості неможливо встановити, чи погашалась дебіторська заборгованість, що зазначена у плані санації, чи поточна.

Окрім цього, скаржник вказав, що керуючий санацієюне вчинив жодних заходів по стягненню всієї дебіторської заборгованості, і не вбачає своїм завданням її стягнення. Витрачання керуючим санацією грошових коштів, що надійшли від погашення дебіторської заборгованості суперечить умовам Плану санації, порушує права Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на задоволення вимог у розмірі більшому ніж встановлено Планом санації.

Разом із тим, скаржник зазначає, що надані до суду договори оренди не підтверджують факт збільшення розміру орендної плати, по деяких договорам на думку Банку визначено занижену вартість оренди. Керуючим санацією виявлено бездіяльність в частині не припинення дії договорів, орендна плата за якими є заниженою. Керуючим санацією надано не всі договори.

Представник Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в поданій скарзі стверджує, що керуючий санацією приховує факт погашення дебіторської заборгованості у більшому розмірі ніж визначено Планом санації.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень.

Частиною 3 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Згідно частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

У відповіді на скаргу, з метою спростування доводів скаржника стосовно приховування керуючим санацією від суду та кредиторів інформації про дебіторську заборгованість боржника, керуючий санацією Касаткін Д. М. надав детальну розшифровку балансів станом на 31.03.2022 (останній баланс перед затвердженням Плану санації) та актуальний баланс за 2023 рік, з яких вбачається, що до Плану санації Боржника увійшла дебіторська заборгованість, яка обліковувалась у строці 1125 станом на 01.05.2022 у розмірі 24 937 926, 15 гривень. Інша дебіторська заборгованість: строки 1130, 1135 - 1136, 1155 не включена до Плану санації у зв`язку з фактичною відсутністю та не зняттям з обліку (з балансу), неможливістю використання - переплатою по податкам, обов`язковим платежам.

Керуючий санацією Касаткін Д. М. вказав, що іншої, крім тієї, що зазначена у Плані санації дебіторської заборгованості (за рахунок якої можливе погашення кредиторських вимог) у Боржника немає. В свою чергу, дебіторська заборгованість, що зазначена у Плані санації за період з 2022 року по 2023 рік була погашена:

- у 2022 році 13 415 232, 98 гривень, з яких 100 000, 00 гривень - направлено на погашення кредиторських вимог; 13 315 232, 98 гривень - використано для підтримки в експлуатаційному стані приміщень, які здаються в оренду Боржником;

- у 2023 році 5 389 853, 85 гривень, які повністю направлені на погашення кредиторських вимог.

Залишок неповернутої дебіторської заборгованості складає 6 132 839, 32 гривень.

Відтак, детальна розшифровка балансів станом на 31.03.2022 та 31.12.2023 наочно показує стан дебіторської заборгованості перед затвердженням Плану санації і актуальний стан із відокремленням поточної заборгованості від заборгованості, визначеної Планом санації.

Разом із тим, Планом санації Боржника передбачено такий захід відновлення платоспроможності як "Ліквідація дебіторської заборгованості", відповідно до якого за результатами проведеної роботи (перемовини, претензії, позови) до 2028 року очікується отримати 24 938 тис. грн.

Так, керуючий санацією зазначає, що ним було тричі направлено претензії дебіторам, проведено перемовини та спілкування на предмет строків та розміру погашень. Дані заходи мали позитивний результат повернення 19 млн. грн. з 24, 9 млн. грн. за два роки, замість 7 років.

За позицією керуючого санацією є пріоритетним повернення боргу у добровільному порядку, оскільки стягнення боргу у судовому порядку збільшує витрати Боржника (сплата судового збору з грошових коштів, які надходять на санаційний рахунок і які повинні направлятися на погашення кредиторських вимог; витрати на юридичний супровід всіх позовних заяв), збільшує час для повернення боргу (стягнення боргу у судовому порядку, примусове стягнення боргу не менше 2 - 3 років з урахуванням можливих оскаржень).

При цьому, керуючий санацією зазначає, що з частиною дебіторів Боржник продовжує вести господарську діяльність та має сталі господарські відносини. Відтак подача позовів до відповідних дебіторів матиме наслідком, окрім іншого, розірвання господарських відносин, що в свою чергу вплине на розмір прибутку Боржника та необхідність пошуку нових контрагентів. В даному випадку є очевидним факт результативності повернення дебіторської заборгованості у добровільному порядку без використання засобів судового впливу.

Водночас, щодо твердження скаржника про те, що витрачання керуючим санацією грошових коштів, що надійшли від погашення дебіторської заборгованості суперечить умовам Плану санації та порушує права Банку на задоволення вимог у розмірі більшому ніж встановлено Планом санації, керуючий санацією зазначив, що основним видом господарської діяльності Боржника є надання послуг з оренди, у зв`язку із чим підтримка власного майна у належному стані є необхідною умовою для ведення господарської діяльності та отримання прибутку.

Так у 2023 році виникли додаткові витрати на здійснення термінового ремонту нерухомого майна Боржника, що є безумовною умовою для його здачі в оренду. У зв`язку із чим, Боржником було витрачено 13 315 232, 98 гривень, які отримані від повернення поточної дебіторської заборгованості на придбання ТМЦ для здійснення ремонту приміщень (для підтримки їх в належному стані та покращенні умов для здачі в оренду). Метою здійснення ремонту перш за все було: підтримання в експлуатаційному стані приміщень для здачі в оренду, в стані, який у подальшому дозволяє продати майно і не зменшувати його вартість (з причин занедбаності). Здійснені поліпшення призвели до можливості здачі в оренду додаткових приміщень та збільшення розміру оренди чи збільшення у майбутньому орендної плати.

Керуючий санацією Касаткін Д. М. зазначає, що здійснені заходи не погіршують становища кредитора, оскільки за Планом санації АТ "Державний експортно-імпортний банк України" повинен був отримати - 24 947 172, 29 гривень, така ж сума погашення кредиторських вимог Банку передбачена й Змінами до Плану санації Боржника.

Окрім того, суд враховує що дії керуючого санацією щодо використання грошових коштів, що надійшли від ліквідації дебіторської заборгованості для здійснення ремонту приміщень Боржника, погоджені зборами кредиторів при схвалені Змін до Плану санації та не порушують права та інтереси скаржника.

Керуючий санацією Касаткін Д. М. звертає увагу, що надаючи оцінку вартості оренди/розміру орендних платежів по певним орендарям, що орендують площі по одній адресі, скаржник приймає до уваги лише розмір площі, та ігнорує безпосередньо оцінку об`єктів оренди, адже орендуються різні об`єкти: допоміжна будівля технологічного майданчика/чи мостіння. Також скаржником не враховано в якому стані дані об`єкти та інші показники, які впливають на вартість орендної плати. Зокрема за договорами, на який посилається Банк ( ОСОБА_1 та ТОВ "Раллі") оренді підлягають відкриті участки землі без забудови, в той час як наприклад ТОВ "АВК Конфекшенері" (майно за тією ж адресою) з яким порівнює Банк - здано в оренду закрите приміщення складу.

За твердженням керуючого санацією договори, які на думку Банку мають занижену вартість оренди не укладались керуючим санацією. Під час виконання покладених на керуючого санацією обов`язків здійснюється та буде здійснюватися перегляд діючих договорів оренди на предмет їх доцільності та прибутковості. Окрім того, за діяльності керуючого санацією Касаткіна Д. М. показники прибутку Боржника збільшилися, що безпосередньо підтверджується звітом про фінансові результати і свідчить про результативність роботи останнього.

Щодо розбіжностей розміру погашень дебіторської заборгованості і даними банківської виписки керуючий санації у відповіді на скаргу вказав, що в матеріалах справи наявні належні докази в підтвердження погашення заборгованості - платіжні документи. При цьому слід врахувати, що у плані санації було вказано дебіторську заборгованість станом на 01.05.2022, а безпосередньо План санації затверджено 30.08.2022, відтак за період з 01.05.2022 до відкриття санаційного рахунку - вересень 2022 року, дебіторами було частково здійснено погашення заборгованості на інший рахунок Боржника НОМЕР_1 , які в подальшому було перераховано на санаційний рахунок, у зв`язку із чим частина платежів не відображена у виписках по банківському рахунку. Рахунок НОМЕР_1 закрито 16.11.2022.

З відповіді керуючого санацією Касаткіна Д. М. на скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" встановлено, що дебітори, заборгованість за якими обліковувалась 01.05.2022 у Плані санації продовжують вести господарську діяльність з Боржником і щомісячно здійснюють оплату вартості наданих Боржником послуг (оренда, охорона, відшкодування вартості комунальних платежів та інше). Враховуючи наведене, від вказаних юридичних осіб надійшли кошти у набагато більшому розмірі ніж зазначено у Плані санації. Однак дані грошові кошти не є дебіторською заборгованістю, як санаційне джерело "Ліквідація дебіторської заборгованості", а є поточними платежами по господарській діяльності Боржника і які відносяться до санаційного джерела як прибуток від "Господарської діяльності".

Отже, дослідивши питання за якими договорами, за які періоди здійснені поточні платежі очевидним є факт оплати поточних зобов`язань, в тому числі за договорами 2023 року, що вказує на відсутність прихованих керуючим санацією боржника 50, 5 млн. грн. - повернення дебіторської заборгованості.

Інші доводи Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Касаткіним Д. М. обов`язків керуючого санацією також не підтверджені документально та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 50 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і постановляє ухвалу про введення процедури санації. Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Згідно частини 6 статті 50 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий санацією зобов`язаний: прийняти в господарське відання майно боржника; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; забезпечити ведення боржником бухгалтерського обліку і статистичного звіту та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які відповідно до закону або договору несуть з боржником субсидіарну чи солідарну відповідальність; розглядати вимоги конкурсних кредиторів; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог конкурсних кредиторів; повідомляти у десятиденний строк з дня постановлення господарським судом відповідної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов`язків; повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалізацію плану санації щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; надавати господарському суду на його вимогу інформацію про виконання плану санації; на період санації виступати представником сторони (власника) у колективному договорі; щокварталу звітувати перед комітетом кредиторів та судом про виконання плану санації; здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.

Заразом суд звертає увагу скаржника, що клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути обґрунтованим та вмотивованим. У ньому, зокрема, може надаватися оцінка професійним якостям арбітражного керуючого, його компетентності, доброчесності при виконанні повноважень арбітражного керуючого та інше. Однак, у будь-якому випадку, таке мотивування повинно враховувати принцип незалежності арбітражного керуючого (частина 1 статті 13 Кодексу України з процедур банкрутства). У зв`язку із чим, суд повинен з`ясувати мотиви цього клопотання через призму принципу незалежності арбітражного керуючого.

Порушення вказаного принципу може привести до процесуальних зловживань з боку учасників провадження у справі про банкрутство з метою зміни кожного арбітражного керуючого, який буде призначатися господарським судом відповідно до процедури, встановленої Кодексом України з процедур банкрутства, що у свою чергу негативно позначиться на ефективності здійснення процедури банкрутства в цілому.

Слід мати на увазі, що після призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство, на нього покладаються відповідні обов`язки в залежності від введеної процедури. Кодекс України з процедур банкрутства встановлює гарантії діяльності арбітражного керуючого як суб`єкта незалежної професійної діяльності, в тому числі право на отримання грошової винагороди за виконання своїх повноважень (п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства). Тобто, після призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство, він має легітимні очікування як суб`єкт, який призначений господарським судом, на дотримання своїх прав.

Враховуючи вищезазначене, безпідставне відсторонення арбітражного керуючого не допускається як таке, що порушує права та законні інтереси арбітражного керуючого, принципи його діяльності та завдає шкоду ефективності процедури банкрутства. Суд має виступати гарантом захисту прав, свобод та інтересів кожного учасника справи про банкрутство - як кредиторів, так і арбітражного керуючого.

Натомість, суд звертає увагу, що скаржником при зверненні до суду із даною скаргою, не наведено обґрунтованих доказів негативного впливу дій чи бездіяльності керуючого санацією Касаткіна Д. М., як і порушення такими діями чи бездіяльністю прав та законних інтересів кредитора.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Більш того, у визначенні справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду; відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

З наведеного вище вбачається, що за змістом статті 6 Конвенції та усталеної практики ЄСПЛ однією із іманентних ознак справедливої судової процедури є мотивоване, аргументоване судове рішення.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені вище обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого санацією Касаткіна Дениса Миколайовича.

Керуючись статтями 2, 50 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого санацією Касаткіна Д. М. (вх. № 2107/24 від 05.03.2024) - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 12.06.2024 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

3. Повний текст ухвали складено - 13.06.2024.

Суддя В. В. Михайлишин