Постанова

від 04.10.2024 по справі 909/82/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2024 р. Справа №909/82/16

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

за участю представників учасників у справі від:

скаржника: Шандерівський Т.Г. адвокат;

кредитора: Сокол Т.Л. - адвокат від ТОВ «ФК «Кавертон»;

боржника: арбітражний керуючий (керуючий санацією) Касаткін Д.М.;

розглянувши апеляційну скаргуАкціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України від 20.06.2024 (вх.ЗАГС №01-05/1772/24 від 21.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2024 (повний текст - 13.06.2024, суддя Михайлишин В.В.)

у справі№ 909/82/16

за заявоюКомпанії Naran advisory corporation, м. Беліз

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агро-Союз, смт.Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 11.02.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Корпорація «Агро-Союз»; визнано безспірні грошові вимоги Компанії Naran advisory corporation в сумі 600 000,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі та процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тритяченко О. В.

15.02.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство «Корпорація «Агро-Союз».

Ухвалою від 08.11.2017 припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Тритяченко О.В. та призначено розпорядником майна боржника, арбітражного керуючого Чопенка Д.В.

Ухвалою суду від 19.09.2019 визнано грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кавертон» у розмірі 235 315 959, 82 грн, які забезпечені заставою майна боржника, 2 756, 00 грн першої черги та 26 252 260, 65 грн четвертої черги.

Ухвалою від 18.09.2019 заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Дніпрі про визнання кредитором з вимогами до боржника ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» на суму 82 034 881, 71 грн задоволено частково; визнано грошові вимоги такого кредитора в сумі 2 756, 00 грн - як вимоги першої черги та у сумі 20 676 885, 59 грн - як забезпечені заставою майна боржника; відмовлено у визнанні грошових вимог в сумі 61 355 240, 21 грн.

Надалі постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 скасовано ухвалу суду від 18.09.2020 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог. В цій частині прийнято нове рішення, яким визнано вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» в місті Дніпрі у сумі розмірі 61 355 240, 21 грн як забезпечені заставою майна. У решта частині оскаржувану ухвалу залишено без змін.

Ухвалою від 13.11.2019 узагальнено усі визнані вимоги кредиторів та встановлено, що їх загальна сума складає розмір 680 112 082, 52 грн, з яких: 420 664 979,93 грн вимог забезпечених заставою майна боржника; 53 450,00 грн вимоги першої черги; 238 560 116,05 грн вимог четвертої черги; 20 833 536,54 грн вимоги шостої черги. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання для визначення подальших судових процедур у цій справі про банкрутство боржника на 18.12.2019.

Ухвалою від 30.08.2022 суд задовольнив клопотання ТОВ «Фінансова Компанія «Кавертон» про введення процедури санації боржника та затвердив план санації, схвалений зборами кредиторів 18.07.2022, ввів процедуру санації боржника та призначив керуючим санацією - арбітражного керуючого Касаткіна Д.М.

Ухвалою від 28.02.2024 клопотання керуючого санацією Касаткіна Д.М. про затвердження змін до плану санації ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» задоволено, затверджено зміни до плану санації, схвалені зборами кредиторів.

05.03.2024 від АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшла до суду скарга на бездіяльність керуючого санацією Касаткіна Д.М.

Ухвалою від 12.06.2024 у задоволенні скарги на бездіяльність керуючого санацією Касаткіна Д.М. відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що дослідивши питання за якими договорами і за які періоди здійснені поточні платежі, очевидним є факт оплати поточних зобов`язань, в тому числі за договорами 2023 року, що вказує на відсутність приховання керуючим санацією даних про повернення дебіторської заборгованості у сумі 50,5 млн. грн.

Інші доводи АТ «Державний експортно-імпортний банк України» щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Касаткіним Д. М. обов`язків керуючого санацією також не підтверджені документально та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подано апеляційну скаргу на означену вище ухвалу, яка загалом мотивована таким:

керуючим санацією не надано ні суду, ні кредиторам, детальної розшифровки дебіторської заборгованості боржника , що обліковувалася на балансі на дату затвердження плану санації. Із наданих суду копій платіжних документів неможливо встановити, чи погашалася дебіторська заборгованість, що зазначена у плані санації, чи погашалася поточна;

керуючий санацією не вжив жодних заходів для примусового стягнення всієї дебіторської заборгованості. Витрачені кошти керуючим санацією на ремонт приміщень, які надійшли на рахунок боржника понадпланово, доцільно було б використати для погашення вимог заставного кредитора у більшому розмірі, який було передбачено планом санації, а кошти дебіторської заборгованості, що надійшли понад планово, можливо було б використати на ремонт приміщень.

Тобто, апеляційна скарга фактично стосується двох обставин: 1) неповне надання арбітражним керуючим інформації про рух коштів; 2) незгода із вирішенням керуючим санацією питань господарської діяльності (витрати коштів на ремонт приміщень).

У відзиві на апеляційну скаргу керуючим санацією надано детальну інформацію про рух коштів на рахунку боржника, яку ним було подано суду після подання скарги на дії та бездіяльність арбітражного керуючого, тому на дату подання апеляційної скарги такий її довід не є актуальним, а також вказав, що незалежно від того, чи погашається дебітором поточний чи борг зазначений у плані санації, згідно умов плану санації в першу чергу погашаються борги, визначені у плані санації; в другу чергу поточні борги боржника та в третю чергу нараховані штрафні санкції.

Позиція банку про необхідність примусового погашення дебіторської заборгованості є помилковою, оскільки дебіторами за письмовими претензіями керуючого санації і так у більшій мірі, ніж передбачено планом санації, погашається дебіторська заборгованість, а примусове стягнення через суд є крайнім заходом, який буде пов`язаний із зайвими матеріальними витратами.

Присутній у судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі. Просив її задовольнити, а також усно визнав те, що арбітражним керуючим уже під час розгляду справи у суді надано вичерпну і достовірну інформацію про рух коштів боржника на його санаційному рахунку і є зрозумілим витрачання ним коштів з надходжень від погашення дебіторської заборгованості.

Присутні в судовому засіданні представник конкурсного кредитора та безпосередньо керуючий санацією заперечили щодо доводів апеляційної скарги, просили у її задоволені відмовити.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами представників, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та відповідно залишення без змін оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, керуючий санацією Касаткін Д. М. надав детальну розшифровку балансів станом на 31.03.2022 (останній баланс перед затвердженням плану санації) та актуальний баланс за 2023 рік, з яких вбачається, що до плану санації боржника увійшла дебіторська заборгованість, яка обліковувалась у строці 1125 станом на 01.05.2022 у розмірі 24 937 926, 15 грн. Інша дебіторська заборгованість: строки 1130, 1135 - 1136, 1155 не включена до плану санації у зв`язку з фактичною відсутністю та не зняттям з обліку (з балансу), неможливістю використання - переплатою по податках, зборах, обов`язкових платежах. Іншої, крім тієї, що зазначена у плані санації дебіторської заборгованості (за рахунок якої можливе погашення кредиторських вимог) у боржника немає. В свою чергу, дебіторська заборгованість, що зазначена у плані санації була погашена:

- у 2022 році 13 415 232, 98 грн, з яких 100 000, 00 гривень - направлено на погашення кредиторських вимог; 13 315 232, 98 грн - використано для підтримки в експлуатаційному стані приміщень, які здаються в оренду боржником;

- у 2023 році 5 389 853, 85 грн, які повністю направлені на погашення кредиторських вимог.

Залишок неповернутої дебіторської заборгованості складає 6 132 839, 32 грн.

Планом санації передбачено такий захід відновлення платоспроможності як ліквідація дебіторської заборгованості, відповідно до якого за результатами проведеної роботи (перемовини, претензії, позови) до 2028 року очікується отримати 24 938 тис. грн.

Керуючим санацією, що підтверджується документально, три претензії було надіслано різним дебіторам, а виходячи із його тверджень, проведено усні перемовини з такими та іншими дебіторами. Дані заходи дали позитивний результат повернення 19 млн грн з 24, 9 млн грн за два роки, замість 7 років, як передбачено планом санації.

Окрім цього, як зазначалося вище, представником скаржника у цьому удовому засіданні усно визнано, що керуючий санацією до завершення розгляду скарги у суді першої інстанції надав зрозумілу та достовірну інформацію про рух коштів на санаційному рахунку боржника в ракурсі надходження - витрачання.

Щодо доводів скаржника про витрачання керуючим санацією грошових коштів, що надійшли від погашення дебіторської заборгованості суперечить умовам плану санації та порушує права банку на задоволення вимог у розмірі більшому ніж встановлено планом санації, обґрунтованими у цьому ракурсі є твердження арбітражного керуючого, що основним видом господарської діяльності боржника є надання послуг з оренди, у зв`язку із чим підтримка власного нерухомого майна у належному стані є необхідною умовою для ведення господарської діяльності та отримання прибутку.

З метою підтримання у належному стані об`єкти нерухомого майна, керуючим санацією як особою, яка виконує обов`язки керівника боржника і здійснює управлінням господарською діяльністю боржника (тобто, в межах наявної дискреції) було витрачено 13 315 232,98 грн, які отримані від повернення поточної дебіторської заборгованості на придбання ТМЦ для здійснення ремонту приміщень, що у свою чергу дало змогу передати в оренду більші площі нерухомого майна та збільшити доходи від такого виду господарської діяльності.

Вказані обставини буд-яким чином не впливали і не впливають на виконання плану санації в частині планових платежів погашення конкурсних вимог скаржника.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно було взято до уваги те, що дії керуючого санацією щодо використання грошових коштів, що надійшли в рахунок погашення дебіторської заборгованості для здійснення ремонту приміщень боржника, погоджені зборами кредиторів при схвалені змінами до плану санації.

Надаючи оцінку означеним вище спірним правовоідносинам між одним із кредиторів та керуючим санацією, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке нормативне регулювання таких правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст. 12 КУзПБ, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Згідно ч.4 ст. 28 КУзПБ, відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Якщо заяву про відсторонення арбітражного керуючого подано не учасником провадження у справі, така заява залишається судом без розгляду.

Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги означені норми закону, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами та спростуваннями, які взяті у основу судом першої інстанції під час постановлення ухвали про відмову у задоволенні скарги на дії і бездіяльність арбітражного керуючого, яка подана учасником провадження у справі про банкрутство, оскільки такі відповідають вимогам закону, передбачені планом санації, а окремі з них є діями в межах забезпечення підтримання господарської діяльності боржника та прийняті ним в межах наданих законом повноважень. При цьому, у його діях відсутні обставини, що можуть вказувати на формальне дотримання вимог закону, але за своєю сутністю є недобросовісними чи несправедливими щодо хоча б одного із учасників провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006).

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, з огляду на що, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2024 у справі №909/82/16 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК