Рішення

від 30.05.2024 по справі 910/18069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024Справа № 910/18069/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Калцекс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Право",

2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання недійсними свідоцтв на торговельні марки та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Середа О.В.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Гладюк О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Калцекс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" (далі - відповідач 1) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати недійсними повністю свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" відносно всіх товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг;

- визнати недійсним повністю свідоцтво України № НОМЕР_2 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я", відносно всіх товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг;

- зобов?язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки про визнання недійсними свідоцтв України №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у 2016 році отримав в Україні реєстраційне посвідчення № UA/15324/01/01 на лікарський засіб "ІНФОРМАЦІЯ_3", розчин для ін`єкцій, 20 мг/мл", у зв`язку з чим, на думку позивача, реєстрація торговельних марок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 порушує охоронювані законом інтереси позивача на використання позначення "ІНФОРМАЦІЯ_2" під час виробництва своїх лікарських засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Калцекс" - залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Калцекс" строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.12.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Калцекс" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана до суду засобами поштового зв`язку - 08.12.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.01.2024.

08.01.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки відповідач-1 на підставі договору № 1 від 26.06.2023 передав ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров`я" майнові права (в т. ч. всі виключні майнові права) на торговельні марки, зокрема № НОМЕР_1 від 10.07.2020 та № НОМЕР_2 від 10.07.2020, про що в подальшому було здійснено державну реєстрацію та публікацію в бюлетені «Промислова власність» № 39.

15.01.2024 до суду надійшли письмові пояснення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" на позовну заяву, в яких відповідач-2 зазначає, що на підставі висновку закладу експертизи про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи заявок були прийняті рішення про реєстрацію заявок. Також, відповідач-1 зазначає, що на момент прийняття рішень про реєстрацію торговельних марок «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» за заявками відповідача-1 №№ m201810770, m201810743 у Мінекономіки (Установи) не було підстав для відмови у наданні правової охорони заявленим позначенням. Також, відповідачем-2 надано для долучення до матеріалів справи копії матеріалів заявки №№ m201810770, m201810743 на торговельні марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

18.01.2024 до суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Калцекс" про залучення співвідповідача, в якому позивач зазначає, що йому зі спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ стало відомо, що під час розгляду даної справи відповідач-1 передав права на торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 спочатку іншій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я", а потім - Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал-право», на підтвердження чого надає роздруківки інформації з Державного реєстру торговельних марок. Тож, позивач просить суд залучити до участі у справі № 910/18069/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал-право» як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я", у зв`язку з передачею виключних майнових прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України № НОМЕР_2.

У судовому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 01.02.2024.

У судовому засіданні 01.02.2024 оголошено перерву до 08.02.2024.

06.02.2024 до суду надійшли уточнення позивача до клопотання про залучення співвідповідача, відповідно до яких оскільки права власності на торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал-право» позивач просить суд замінити Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал-право».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 клопотання Акціонерного товариства "Калцекс" про заміну відповідача-1 у справі - задоволено. Замінено відповідача-1 у справі № 910/18069/23 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична група «Здоров`я» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал-Право», у зв`язку з передачею виключних майнових прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України № НОМЕР_2. Зокрема, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал-Право» в строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Підготовче засідання відкладено на 29.02.2024.

У судовому засіданні 29.02.2024 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/18069/23 призначено на 25.04.2024.

Судове засідання призначене на 25.04.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 призначено судове засідання на 30.05.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач-1 повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду у даній справі були направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Матросова, буд. 10-А, квартира 17, м. Харків, 61124,, проте до суду повернулися поштові конверти з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», в той же час, ані поштовий конверт, ані рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу-1 ухвали суду від 06.05.2024, до суду не повернулися.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 06.05.2024 у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача-1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача-1 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.05.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, Акціонерне товариство "Калцекс" є європейським фармацевтичним виробником з потужностями по виробництву високоякісних лікарських препаратів у Латвії та Словенії, що підтверджується Сертифікатом належної виробничої практики (GMP) та реєстрацією продукції в ряді європейських країн.

Позивач вказує, що ще у 2016 році отримав в Україні відповідне Реєстраційне посвідчення № UA/15324/01/01 на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_3», розчин для ін?єкцій, 20 мг/мл» - згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28.07.2016 року №787. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_3, розчин для ін?єкцій», була затверджена Міністерством охорони здоров`я України ще 28.07.2016 року.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову АТ «Калцекс» також є виробником лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_3» за реєстраційним посвідченням № UA/15324/01/01, що підтверджується роздруківкою інформації з Державного реєстру лікарських засобів України, а також роздруківками з сайтів різних аптек щодо пропозицій до продажу лікарських препаратів «ІНФОРМАЦІЯ_3» .

Лікарський засіб «Promedols 20 мг/мл розчин для ін?єкцій» є зареєстрованими у передбаченому законодавством Латвії порядку з 06.06.1996 року - реєстрація цього лікарського засобу в Латвії підтверджується Свідоцтвом № НОМЕР_3 про реєстрацію лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2 20 мг/мл розчин для ін?єкцій» від 24.03.2016 року.

Крім цього, лікарський засіб «Promedols 20 мг/мл розчин для ін?єкцій» є зареєстрованим у багатьох інших країнах, а саме: Латвія - 06.06.1996 року, Грузія - 26.11.2013 року, Вірменія - 05.08.2014 року, Молдавія - 20.03.2015 року, Азербайджан - 05.10.2012 року, Киргизія - 18.01.2017 року, Узбекистан - 11.04.2017 року.

АТ «Калцекс» також є власником торговельної марки - «ІНФОРМАЦІЯ_4» (міжнародна реєстрація № НОМЕР_4 від 20.06.2016 для товарів 1 та 5 класу МКТП.

Проте, в грудні 2022 року позивачу стало відомо, що в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки зареєстровані наступні торговельні марки:

- «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1, зареєстрована для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме: фармацевтичні препарати; хіміко-фармацевтичні препарати; ліки для людей; наркотики; наркотики на фармацевтичні потреби.

- «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України № НОМЕР_2, зареєстрована для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме: ліки для людей; наркотики; наркотики на фармацевтичні потреби; фармацевтичні препарати; хіміко-фармацевтичні препарати - всі вищезазначені товари, які призначені для втамування болю.

Власником вказаних торговельних марок є Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Право".

Позивач вважає, що торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 видані із порушенням вимог законодавства, оскільки не відповідають умовам надання правової охорони, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» є загальновживаними позначеннями певного виду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що свідоцтва України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1», мають бути визнані недійсними повністю через невідповідність торговельних марок умовам надання правової охорони, передбачених ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Крім того, позивач зазначає, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке як видове позначення товарів 5 класу МКТП, не має розрізняльної здатності, оскільки препарат «ІНФОРМАЦІЯ_2» ще за радянських часів вироблявся численними виробниками і з того часу дане позначення стало загальновживаним. Позивач є однією з осіб, які зацікавлені у використанні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» в назві своїх зареєстрованих лікарських засобів та торговельних марок. Позивач вважає, що реєстрацією вказаних торговельних марок порушені його охоронювані законом інтереси на використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» під час виробництва своїх лікарських засобів, а тому він має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними Торговельних марок «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч.3 ст.418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч.1 ст.155 Господарського кодексу України та ч.1 ст.420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч.1 ст.157 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (ст. 492 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991, з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3 ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Згідно ст. 495 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. При цьому, використанням торговельної марки визнається:

- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

- застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

З частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» вбачається, що не можуть одержати правову охорону також позначення, які, зокрема:

- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

- складаються лише з позначень, що складаються лише з позначень, що є загальновживаними у сучасній мові або у добросовісній та усталеній торговельній практиці щодо товарів і послуг;

- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, свідчать про вид, якість, склад, кількість, властивості, передбачене призначення, цінність товарів і послуг, географічне походження, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, або на інші характеристики товарів чи послуг;

- можуть ввести в оману щодо товарів чи послуг, зокрема щодо їх властивості, якості або географічного походження;

- можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності;

Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, сьомому і восьмому цього пункту, можуть бути внесені до торговельної марки як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки.

Крім того, відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з:

- торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

- торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6Паризької конвенції щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

- торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6Паризької конвенції щодо неспоріднених товарів і послуг, якщо використання торговельної марки іншою особою щодо таких неспоріднених товарів і послуг свідчитиме про зв`язок між ними і власником добре відомої торговельної марки та може завдати шкоди інтересам такого власника;

- комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до НОІВ заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;

- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку;

- торговельними марками, що використовуються іншою особою в іноземній державі, якщо заявка подана від свого імені агентом чи представником такої особи в розумінні статті 6 septies Паризької конвенції без дозволу такої особи і відсутні докази, що обґрунтовують таке подання, за наявності заперечення такої особи.

Частиною 1 ст. 499 Цивільного кодексу України встановлено, що права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28.07.2016 року №787 отримав в Україні реєстраційне посвідчення № UA/15324/01/01 на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_3», розчин для ін?єкцій, 20 мг/мл».

Також позивач є виробником лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_3» за реєстраційним посвідченням № UA/15324/01/01, що підтверджується роздруківкою інформації з Державного реєстру лікарських засобів України.

Крім того, АТ «Калцекс» є власником торговельної марки - «ІНФОРМАЦІЯ_4» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_4 від 20.06.2016 для товарів 1 та 5 класу МКТП.

Як зазначає позивач, свідоцтва України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на торговельні марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки є загальновживаними позначеннями певного виду, порушують охоронювані законом інтереси позивача на використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» під час виробництва своїх лікарських засобів.

Суд зазначає, що до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо того, чи є позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровані, як торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 такими, що складаються лише з позначень, що є загальновживаними, як позначенням товарів певного виду.

Частинами 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Суд відзначає, що у вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта.

На підтвердження власних доводів позивачем було долучено до матеріалів справи висновок експерта № 251 від 23.08.2023 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складений для подання до суду.

Дослідивши висновок експерта № 251 від 23.08.2023 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складений для подання до суду, суд зазначає наступне.

Так, на вирішення експерта позивачем було поставлено наступні питання:

- Чи є позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстроване як торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 10.07.2020, таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів певного виду станом на 07.05.2018 - дату подання заявки на видачу свідоцтва?

- Чи є позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстроване як торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.07.2020, таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів певного виду станом на 07.05.2018 - дату подання заявки на видачу свідоцтва?

У висновку експерта № 251 від 23.08.2023 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складеному судовим експертом Жилою Богданом Володимировичем для подання до суду, експерт дійшов наступного висновку:

1) Станом на 07.05.2018 - дату подання заявки № m 201810770, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке є єдиним елементом торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 10.07.2020, було загальновживаним як позначення товарів певного виду.

2) Станом на 07.05.2018 - дату подання заявки № m 201810743, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке є єдиним елементом торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.07.2020, було загальновживаним як позначення товарів певного виду.

Суд зазначає, що судовим експертом у висновку № 251 від 23.08.2023, зокрема встановлено, що:

- слово «ІНФОРМАЦІЯ_1», з якого складається торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1, є точною транслітерацією латинськими літерами слова «ІНФОРМАЦІЯ_2», з якого складається торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_2, а також те, що обидві торговельні марки зареєстровано, серед іншого, для таких товарів 05 класу МКТП, як фармацевтичні препарати, хіміко-фармацевтичні препарати, у зв`язку з чим, при проведенні дослідження експерт керується тим, що об?єктом обох торговельних марок є назва одного і того ж фармацевтичного препарату в кириличному та латинському (англомовному) написанні.

- при визначенні часу та території використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_1») взята до уваги та обставина, що з 06.01.1919 по 24.08.1991 Україна мала статус союзної республіки СРСР та знаходилась у єдиному економічному, політичному та культурному просторі разом з адміністративно територіальними утвореннями, що входили до складу Радянського Союзу. Отже, використання позначення за часів СРСР має розглядатись і як використання його в Україні;

- позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» фігурує у численних нормативних документах;

- станом на 07.05.2018 - дату подання заявок, на підставі яких було видано свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та № НОМЕР_2 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2», позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_1») було загальновживаними як позначення товару певного виду, а саме фармацевтичного препарату знеболювальної дії, наркотичного анальгетику, наркотичного засобу (наркотику). При цьому, такі товари 05 класу МКТП, як фармацевтичні препарати; хіміко-фармацевтичні препарати, ліки для людей; наркотики; наркотики на фармацевтичні потреби, наведені у свідоцтві України № НОМЕР_1 на торговельну марку, та такі товари 05 класу МКТП, як ліки для людей; наркотики; наркотики на фармацевтичні потреби; фармацевтичні препарати; хіміко-фармацевтичні препарати - всі вищезазначені товари, які призначені для втамування болю, наведені у свідоцтві України № НОМЕР_2 на торговельну марку належать до тієї ж галузі, що й фармацевтичні препарати знеболювальної дії, наркотичні анальгетики, наркотичні засоби (наркотики) - медицина, фармацевтика.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи висновок експерта експерта № 251 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 23.08.2023, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Жилою Богданом Володимировичем, який має вищу юридичну освіту (освітній рівень «спеціаліст») та вищу спеціальну освіту у сфері інтелектуальної власності (освітній рівень «спеціаліст»), статус патентного повіреного України (реєстраційни номер 299), кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за спеціальністю: 13.6 «Дослідження, пов?язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями» (свідоцтво № 31-22/П видане Міністерством юстиції України 17.02.2022 і дійсне до 17.02.2025), стаж експертної роботи з 2006 року, стаж роботи в галузі інтелектуальної власності з 2000 року.

Крім того, у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, висновок експерта № 251 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 23.08.2023 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

В той же час, відповідачами-1 та 2 зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від того, що наданий судовим експертом Жилою Б.В.

Статтею 431 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони; наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність умовам надання правової охорони торговельних марок «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвами України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, встановленим ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», у зв`язку з чим наявні підстави для визнання свідоцтв України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на торговельні марки «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_2», які зареєстровані за ТОВ "Реал-Право" недійсними повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, зокрема і на підставі ч. 4 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. В ст. 2 цього Закону встановлено, що установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 №10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність».

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 23.08.2016 за № 585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

16.06.2020 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" за № 703-IX, який набрав чинності 14.10.2020 року (в редакції 05.01.2022), яким було створено національний орган інтелектуальної власності та внесено зміни у відповідні закони, якими регулюються правовідносини в сфері інтелектуальної власності, зокрема і в Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, із наступними змінами), яким регулюються спірні правовідносини у даній справі.

Так, Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" було доповнено статтею 2-1 наступного змісту: Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 1267-р «Про національний орган інтелектуальної власності» визначено: на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 червня 2020 р. N 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" визначити, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

Тож, тимчасово функції Національного органу інтелектуальної власності було покладено на Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності".

Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року № 943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності", було визначено, що Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року № 943-р набрало чинності з 08.11.2022 року, отже функції Національного органу інтелектуальної власності, зокрема, і щодо ведення Реєстру торгівельних марок і внесення до Реєстру змін та відомостей, з 08.11.2022 перейшли від Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".

За наведених обставин, у зв`язку з задоволенням вимоги про визнання свідоцтв України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на торговельні марки «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_2» недійсними, позовні вимоги Акціонерного товариства "Калцекс" про зобов?язання Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки про визнання недійсними свідоцтв України № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Право"), як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Калцекс" - задовольнити.

2. Визнати недійсним повністю свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Право" відносно всіх товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

3. Визнати недійсним повністю свідоцтво України № НОМЕР_2 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Право", відносно всіх товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

4. Зобов?язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (вул. Годзенка Дмитра, буд. 1, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 44673629) внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

5. Зобов?язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (вул. Годзенка Дмитра, буд. 1, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 44673629) внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_2 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Право" (вул. Матросова, буд. 10-А, квартира 17, м. Харків, 61124, ідентифікаційний код - 38160754) на користь Акціонерного товариства "Калцекс" (вул. Крустпілс 53, LV-1057, м. Рига, Латвійська Республіка, реєстраційний номер - 40003059981) 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн 00 коп. - судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 10.06.2024

Суддя С. О. Щербаков