Ухвала

від 07.06.2024 по справі 911/497/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" червня 2024 р. Справа № 911/497/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В.,

за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1. Північного офісу Держаудитслужби

2. Вишгородської міської ради

до 1. Комунального некомерційного підприємства «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності

за участю представників:

від прокуратури: Постемський А.В. (службове посвідчення № 069061 від 01.03.2023)

від позивача 1: Аіріней М.-С.С. (самопредставництво)

від відповідача 2: Луковкін А.Г. (ордер серії АА № 1429774 від 12.04.2024)

установив:

26.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області (далі прокурор / прокуратура) в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (далі позивач 1) та Вишгородської міської ради (далі позивач 2) до Комунального некомерційного підприємства «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради (далі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1» (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.03.2024 залишив позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

14.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області прокурор подав письмові пояснення на виконання вказаної ухвали разом з доказами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.03.2024 у цій справі, зокрема, прийняв позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вишгородської міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, призначив підготовче засідання на 12.04.2024 та витребував у Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчені копії рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/30-р/к від 06.04.2023 у справі № 75/60/77-рп/к.21, а також документів, на підставі яких було прийняте вказане рішення.

03.04.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1» надіслало відзив на позовну заяву, згідно змісту якого заперечило щодо наведених прокурором обставин та правових підстав позову. У підготовчому засіданні 12.04.2024 суд долучив відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами до матеріалів справи.

08.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області Північний офіс Держаудитслужби подав пояснення щодо позову, згідно яких виклав свою позицію стосовно заявлених в означеній справі позовних вимог. У підготовчому засіданні 12.04.2024 суд долучив такі пояснення разом з доданими до них додатками до матеріалів справи.

12.04.2024 через підсистему «Електронний суд» Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі третя особа) надіслало клопотання про долучення документів до матеріалів справи, відповідно до якого надало копію рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/30-р/к від 06.04.2023 у справі № 75/60/77-рп/к.21, а також повідомило суд про те, що у матеріалах справи № 75/60/77-рп/к.21 відсутнє розмежування відомостей та документів по кожній окремій тендерній процедурі закупівлі, відтак виокремлення матеріалів, що стосуються виключно тієї, де замовником виступає Комунальне некомерційне підприємство «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради не є можливим, як наслідок, в цій частині виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 19.03.2024 у справі № 911/497/24 третя особа не в змозі. У підготовчому засіданні 12.04.2024 суд долучив надану третьою особою копію рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/30-р/к від 06.04.2023 у справі № 75/60/77-рп/к.21 до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 12.04.2024 прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 12.04.2024 у справі № 911/497/24, зокрема, задовольнив клопотання Вишгородської окружної прокуратури Київської області про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 10.05.2024.

12.04.2024 через підсистему «Електронний суд» прокуратура надіслала відповідь на відзив, згідно змісту якої заперечила проти доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1» з огляду на їх спростування викладеними у позовній заяві аргументами та долученими до позову доказами. У підготовчому засіданні 10.05.2024 суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.05.2024 у справі № 911/497/24 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.06.2024.

27.05.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області Вишгородська міська рада надіслала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

28.05.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1» надіслало заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких виклало свої пояснення щодо наведених прокурором у відповіді на відзив міркувань. У судовому засіданні 07.06.2024 суд долучив такі заперечення до матеріалів справи.

У судове засідання 07.06.2024 представники позивача 2, відповідача 1 та третьої особи не з`явилися, тоді як про розгляд цієї справи Вишгородська міська рада, Комунальне некомерційне підприємство «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради та Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомлені належним чином через направлення до їх електронних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвали Господарського суду Київської області від 10.05.2024 у справі № 911/497/24, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

До того ж ухвалу Господарського суду Київської області від 10.05.2024 у справі № 911/497/24, як і всі постановлені у цій справі ухвали, офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі Реєстр) і такі ухвали знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Отже, позивачу 2, відповідачу 1 та третій особі надано право бути обізнаними про прийняті у цій справі рішення, зокрема, через доступ до Реєстру.

Приписами ч. 2 ст. 177, п. 3 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 195, ч. 1-3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пп. 1-31 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься.

Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Отже, вказаними нормами чітко визначений момент початку розгляду справи по суті, а саме з моменту оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/9490/20.

Як випливає з матеріалів означеної справи, Господарський суд Київської області ухвалою від 10.05.2024 закрив підготовче провадження у справі № 911/497/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.06.2024.

Водночас в судовому засіданні 07.06.2024 головуючий судового засідання не оголошував про початок розгляду справи по суті та не вчиняв дій, які б свідчили, що суд перейшов до початку розгляду справи по суті, зокрема: не надав вступне слово учасникам справи, не перейшов до з`ясування обставин та дослідження доказів тощо, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.06.2024 у справі № 911/497/24 та технічною фіксацією судового процесу.

З огляду наведеного суд дійшов висновку про те, що розгляд означеної справи по суті розпочато не було, відтак вважає за можливе розглянути питання стосовно зупинення провадження у справі № 911/497/24 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, не починаючи розгляду справи по суті, перевіривши у судовому засіданні 07.06.2024 матеріали справи № 911/497/24 в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228, ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Отже, приписами п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції через врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини» - на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

За такої умови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Як випливає з наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13.06.2023 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 918/1043/21.

Позовні вимоги у справі № 918/1043/21 обґрунтовані тим, що за укладеним договором поставки мережевого обладнання позивач, не будучи обізнаним з реальною вартістю товару, купив у відповідача товар за ціною, яка значно перевищує його реальну вартість, що свідчить про введення його в оману відповідачем. Зважаючи на те, що позивач як сторона договору розпорядився бюджетними коштами, уклавши невигідний для держави спірний договір; спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, позивач просив визнати його недійсним на підставі ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228, ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України та стягнути на свою користь сплачені за спірним договором кошти.

Обґрунтовуючи підстави передачі справи № 918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України з урахуванням ст. 203, 216 цього Кодексу та ст. 208 Господарського кодексу України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшли висновку, що ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тоді як приписами ст. 228 Цивільного кодексу України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Суд зауважив, що з буквального тлумачення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України випливає, що такий критерій як «умисел» в однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у відповідача суди у цій справі визнали оспорюваний договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.

До того ж, на думку суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великою Палатою Верховного Суду щодо того, хто може звертатись з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а у разі відсутності такого органу - прокурор чи таке право мають і інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав / інтересів через вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства, а також у відступі від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02.08.2023 прийняла до розгляду справу № 918/1043/21 та призначила її на 18.10.2023. Надалі Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17.04.2024 повідомила учасників справи № 918/1043/21, що судове засідання відбудеться 19.06.2024.

З огляду на матеріали справи № 911/497/24 предметом позову є вимоги керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Вишгородської міської ради до Комунального некомерційного підприємства «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1» про:

-визнання недійсним договору № 1 від 03.01.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської районної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1»;

-стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1» на користь Комунального некомерційного підприємства «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради 2 618 215, 04 грн, з подальшим стягненням з Комунального некомерційного підприємства «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради одержаних ним за рішенням суду 2 618 215, 04 грн в дохід держави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що договір № 1 від 03.01.2020, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської районної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1» за підсумками процедури закупівлі UA-2019-12-06-003386-b, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями учасника (відповідача 2), на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України належить визнати недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Кардинал-1», а одержані останнім кошти в розмірі 2 618 215, 04 грн за цим правочином - повернути Комунальному некомерційному підприємству «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської районної ради, з подальшим стягненням цих коштів у дохід держави.

Зі свого боку відповідач 2, заперечуючи проти вимог прокурора, зауважує про те, що ознаками недійсного господарського договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору, у зв`язку з чим для правильного вирішення означеного спору необхідно встановити у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

З огляду на те, що як у справі № 911/497/24, так і у справі № 918/1043/21 прокурор та позивач відповідно просять суд визнати недійсними невигідні, на їх думку, для держави спірні договори на підставі ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнути сплачені за такими договорами кошти, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у таких справах є подібними, насамперед, за змістовим критерієм.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 918/1043/21 матиме значення для надання правової оцінки, зокрема, щодо застосування норм ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у справі № 911/497/24, та, зважаючи на те, що вирішення відповідної правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі та задля забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, суд дійшов висновку про пов`язаність цих справ та об`єктивну неможливість розгляду справи № 911/497/24 до вирішення справи № 918/1043/21.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку про зупинення провадження в справі № 911/497/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Керуючись ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Зупинити провадження у справі № 911/497/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Повна ухвала складена та підписана 12.06.2024, набирає законної сили негайно після її проголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення відповідно до ст. 255, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.В.Горбасенко