Рішення

від 11.06.2024 по справі 920/201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2024м. СумиСправа № 920/201/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/201/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ

(вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010,

код ЄДРПОУ 43965848)

до відповідача: Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів

Державного агентства резерву України (вул. Армійська, буд. 11, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 00956031)

про стягнення 1 845 426 грн 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Коробейник А.В.,

від відповідача: не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 26.02.2024 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 845 426 грн 11 коп., з яких: 1817 566 грн 69 коп. сума основного боргу, 2532 грн 67 коп. 3% річних, 25 326 грн 75 коп. пені за неналежне виконання зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 60Р200-2324-23-b від 11.08.2023; а також просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024, справу призначено судді Заєць С.В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.02.2024 відкрито провадження у справі №920/201/24 та призначено підготовче засідання на 28.03.2024, 10:00; позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 28.03.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №920/201/24 до 18.04.2024, 11:00.

Ухвалою суду від 28.03.2024 повідомлено Державне підприємство Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України про дату, час і місце судового засідання на 18.04.2024, 11:00.

18.04.2024 через систему Електронний суд позивачем надано до суду заяву від 18.04.2024, б/н (вх.№1160) про розгляд справи без участі.

Судове засідання 18.04.2024 не відбулось, у зв`язку з тим, що, відповідно до Акту Господарського суду Сумської області від 18.03.2024 до приймальні Господарського суду Сумської області 18.04.2024 о 10:12 надійшов телефонний дзвінок про мінування приміщення суду, у зв`язку з чим вхід до приміщення суду було обмежено.

Ухвалою суду від 18.04.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/201/24 на 25.04.2024, 12:00.

25.04.2024 позивачем надано до суду заяву від 25.04.2024, б/н (вх.32362), відповідно до змісту якої просить суд розгляд справи провести без участі представника позивача, при цьому зазначаючи, що проти закриття підготовчого провадження у справі №920/201/24 та призначення її до судового розгляду по суті не заперечує.

Ухвалою від 25.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 920/201/24 до судового розгляду по суті, призначив розгляд справи по суті на 23.05.2024, 11:15.

Розгляд справи 23.05.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці з 14.05.2024 по 03.06.2024.

Ухвалою суду від 04.06.2024 призначено розгляд справи по суті на 11.06.2024, 10:40.

В судовому засіданні 11.06.2024 представник позивача надала усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2024 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач відзиву на позов з аргументованими запереченнями не подав, доказів сплати боргу не надав.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.06.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (Постачальник, Позивач) та Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (Споживач, Відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 60Р200-2324-23-b від 11.08.2023 року (далі-Договір), згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1.1. Договору).

Положеннями Додатку 2 до Договору передбачено, що Договір на умовах даної комерційної пропозиції укладається на строк до 31.12.2023, а в частині розрахунків діє до повного їх виконання.

Відповідно до п. 5.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.6. Договору, порядок оплата за електричну енергію встановлюється згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка з Додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до Додатку 2 до Договору, Споживач здійснює оплату за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, розміром 100%, на підставі рахунку Постачальника на оплату або самостійно розрахованої, на рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача:

- у період з жовтня по грудень 2023 року 286 164 кВт год електроенергії на загальну суму 2 052 551,80 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі електроенергії від 31.10.2023, 30.11.2023 та від 31.12.2023;

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2024 сторони склали та підписали акти коригування № ТГ384000008 та ТГ384000009, яким було скориговано у сторону зменшення вартість електричної енергії за жовтень та листопад 2023 року.

18.01.2024 року Відповідачу було направлено вимогу про сплату до 29.01.2024 року боргу у сумі 1 817 566,69 грн. за спожиту у період з 01.10.2023 по 31.12.2023 електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав своїх зобов`язань по Договору в частині оплати, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1 817 566,69 грн. за 286 164 кВт год., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання мас ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно зі ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений сірок (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче мас настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Учасники ринку електричної енергії за статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

За приписами статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами в договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила).

У п. 2 вказаної Постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.

Згідно з п. 1.2.7. Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до п. 1.2.15. Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

За пунктом 3.1.7. Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Наведене узгоджується з умовами п. 3.2.6. Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (п. 3.2.14. Правил).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати вартості поставленої електричної енергії у період з жовтня по грудень 2023 року.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт постачання Позивачем Відповідачу електричної енергії, у зв`язку із відсутністю від Відповідача аргументованих заперечень чи доказів сплати заборгованості, що є предметом спору, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1 817 566 грн 69 коп. вартості отриманої Відповідачем електричної енергії визнаються судом законними та обґрунтованими.

Позивачем також заявлено до стягнення з Відповідача за порушення строків оплати за отриману електричну енергію, пеню та 3% річних.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція вільна вартість 10А/Б», унормовано, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Грошове зобов`язання є цивільним правовідношенням, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов`язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання, спрямоване на сплату певної грошової суми. Грошовими є зобов`язання, предметом якого є здійснення платежу.

Відповідно до розрахунку Позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачеві нараховані пеня в загальній сумі 25326 грн 75 коп. за період з 30.01.2024 по 15.02.2024 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 2532 грн. 67 коп. 3% річних за період з 30.01.2024 по 15.02.2024.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем послуг, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача 25326 грн. 75 коп. пені, 2532 грн. 67 коп. 3% річних.

Той же час, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Судом в даному випадку при розгляді даної справи враховано, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, суд бере до уваги фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.

При цьому, судом береться до уваги не тільки фінансовий стан сторін, а й стягнення відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки (пені) на 50% та часткове задоволення в цій частині вимог позивача, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача 12 663 грн 37 коп пені.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з Відповідача 1 817 566 грн 69 коп суми основного боргу, 12 663 грн 37 коп. пені, 2 532 грн 67 коп. 3% річних.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення 12 663 грн 37 коп. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, Позивачу за рахунок Відповідача відшкодовується 27 681 грн 39 коп судового збору, при цьому зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду не впливає на зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись статями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ до Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України про стягнення 1 845 426 грн 11 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (вул. Армійська, буд. 11, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 00956031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІЙ ГАЗЗБУТ (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) 1 817 566 грн 69 коп. суму основного боргу, 2532 грн 67 коп. 3% річних 12 663 грн 37 коп. пені, 27 681 грн 39 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення пені в сумі 12663 грн 37 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.06.2024.

СуддяС.В. Заєць