Рішення
від 03.06.2024 по справі 924/225/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2024 р. Справа № 924/225/24

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Гладій С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліга", м. Запоріжжя

до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електростанція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин, Хмельницької області

про стягнення 559808,90 грн.

Представники сторін:

від позивача: Каганович О.І. - адвокат згідно ордеру АР №1090592 від 27.03.2024р.

від відповідача: Козлюк М.М. згідно виписки

В судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрліга» м. Запоріжжя звернулося з позовом до акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії "Відокремлений підрозділ Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 559808,90 грн., з яких 549936,00 грн. основного боргу, 6618,48 грн. інфляційних втрат, 3254,42 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №53-124-01-23-20615 від 26.07.2023р. позивач здійснив відповідачу поставку товару загальною вартістю 549936,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 178 від 17.08.2023, № 180 від 06.09.2023. Відповідач за отриманий товар розрахунки не провів що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.02.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2024р.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов від 06.03.2024, у якому вказує, що він визнає позовні вимоги, тому 50% сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви у цій справі не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а підлягає поверненню з Державного бюджету України для позивача відповідно до приписів ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 129, п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем при проведенні обрахунку інфляційних втрат та 0,3% річних безпідставно не враховано приписи ст. ст. 253, 254 ЦК України за умови п. 5.1 договору щодо початку перебігу і закінчення строків для виконання зобов`язань з оплати товару, а тому вважає, що при здійсненні обрахунку 0,3% річних та інфляційних втрат хменшує загальний розмір даних нарахувань за весь період прострочення.

Відповідач зазначає, що він не мав можливості в строк, встановлений договором, і немає можливості на цей час здійснити оплату для позивача суми основного боргу, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії російської федерації проти України.

Звертає увагу, що відповідач, виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій відповідно до ст. 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Підвищення та дотримання досягнутого рівня безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій має найвищий пріоритет у діяльності експлуатуючої організації. Відповідно наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, відповідач зобов`язаний спрямовувати в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.

Також зауважує, що відповідач виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільного інтересу, а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Зазначає, що відповідач з початку роботи нової моделі ринку електричної енергії України (01.07.2019), введеної відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО), а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів, покладених на нього Державою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (зі змінами).

Вважає, що витрати відповідача на виконання фінансової моделі ПСО на мільярд гривень більші, ніж весь дохід компанії від реалізації електричної енергії. Зазначає, що відповідач фактично забезпечує покриття основного фінансового навантаження, необхідного для реалізації загальносуспільного інтересу, та зазнає надзвичайно великих фінансових витрат у межах його виконання, за відсутності джерела та механізму компенсації за виконання таких спеціальних обов`язків.

Зазначає, що фінансовий стан ускладнився ще більше через зменшення грошових надходжень Відповідача за відпущену на ринок електроенергію у зв`язку початком військової агресії збройних сил російської федерації проти України і введенням в Україні воєнного стану, а також триваючою окупацією військовими формуваннями російської федерації значної частини виробничих потужностей відповідача, а саме Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області.

Відповідач звертає увагу на те, що на теперішній час втрачено значні виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Також зазначає, що продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

Вважає, що не мав можливості раніше оплатити вартість товару за договором і не мав можливості здійснити оплату наведених у позовній заяві відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок дії об`єктивних та незалежних від Відповідача обставин, оскільки така неможливість не пов`язана із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а внаслідок законодавчих змін в країні, що призвели до зміни функціонування ринку електричної енергії, зростання заборгованості перед Відповідачем за відпущену на ринок електроенергію і як наслідок до скрутного фінансового становища Відповідача, яке ще більше ускладнилось у зв`язку зі зменшенням грошових надходжень Відповідача за відпущену на ринок електроенергію після початку військової агресії збройних сил російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а також триваючою окупацією військовими формуваннями російської федерації значної частини виробничих потужностей Відповідача, а саме Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області

Наведені обставини, які продовжують існувати і на даний час, свідчать про відсутність у відповідача реальної можливості виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю або частково позовних вимог позивача, а примусове стягнення такої заборгованості загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності через арешт банківських рахунків, примусове звернення стягнення на його кошти і майно, що унеможливить або принаймні істотно ускладнить можливість: належного фінансування відповідачем заходів на утримання в стані безпечному для належного функціонування 15 атомних енергоблоків, а також виконання інших обов`язків у сфері ядерної та радіаційної безпеки, покладених на відповідача чинним законодавством України як на експлуатуючу організацію (оператора) ядерних установок; виконання відповідачем спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО), а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів України, покладених на нього державою відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами).

З огляду на викладене, відповідач просить зменшити суму судових витрат з урахуванням визнання відповідачем суми основного боргу, відмовити у задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог позивача, надати йому відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 3 календарних місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 28.03.2024р. підготовче засідання відкладено на 11.04.2024р.

За результатами підготовчого засідання 11.04.2024р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 25.04.2024р.

24.04.2024р. позивач на адресу суду подав відзив на позов, в якому зазначає, що відповідач сам собі протирічить, визнаючи частково позовні вимоги, та одночасно вказує, що не може сплатити всю суму заборгованості разом з пенею та інфляційними витратами.

Щодо нарахування інфляційних витрат зазначає, що правомірно скористався своїм правом передбаченим чинним законодавством для захисту порушеного свого права.

Позивач щодо повернення судового збору з державного бюджету зазначає, що відповідач не визнає позову в повному обсязі, тому підстави для застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Крім того, позивач зазначає, що в зв`язку з запереченням відповідача проти позовних вимог, останній був змушений звернутись за правовою допомогою до Адвокатського бюро «Каганович та партнери», з яким 27.03.2024 було укладено договір №27/03/24-3 про надання правової допомоги. При цьому зазначає, що 02.04.2024 на підставі рахунку №27/03/24-3 від 27.03.2024 сплачено 53 191,35 грн. за надання послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 27.03.2024 №27/03/24-3, що підтверджується витягом з «Клієт-Банк».

Також заперечує проти відстрочення виконання судового рішення, в разі задоволення позовних вимог, оскільки на даний час вся економіка України знаходиться в тяжкому становищі, але не дивлячись на це позивач, як сумлінний платник податків та добросовісний постачальник, має зобов`язання перед Державою та іншими контрагентами, а тому вважає, що відстрочення виконання рішення, негативно вплине на фінансову діяльність та спричинить затримку у сплаті обов`язкових платежів та зборів, які в свою чергу наповнюють бюджет України.

За результатами підготовчого засідання 25.04.2024р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 07.05.2024р.

01.05.2024р. відповідач на адресу суду надіслав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що скористався своїм правом на визнання позову в частині позовних вимог про стягнення 549 936,00 грн. основного боргу та визнав позовну вимогу Позивача в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів у сумі 549 936,00 грн. основного боргу за Договором за поставлений товар.

Щодо заперечення проти додаткових нарахувань, зазначає, що пунктом 8.4. Договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати товару Покупець на вимогу Постачальника відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції, а також 0,3 % (нуль цілих три десятих відсотка) річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.

Відповідач вважає, що позивачем невірно визначено період прострочення оплати товару за Договором та безпідставно нараховано 3 (три) % річних, замість визначених у пункті 8.4 Договору 0,3% (нуль цілих три десятих відсотка) річних від простроченої суми, оскільки за змістом приписів частини 2 статті 625 ЦК України 3% річних можуть бути нараховані лише у випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Крім того, звертає увагу на те, що позивачем при проведенні обрахунку інфляційних втрат та 0,3% річних безпідставно не враховано приписи статей 253, 254 ЦК України та умови пункту 5.1. Договору щодо початку перебігу і закінчення строків для виконання зобов`язань з оплати товару.

Щодо твердження позивача, що застосування приписів ст.130 ГПК України не можуть застосовуватись, оскільки позовні вимоги Відповідачем не визнаються в повному обсязі, відповідач зазначає, що обґрунтовуючи правомірність повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору пропорційно до розміру визнаної позовної вимоги частини судового збору зі сплаченого ним до бюджету за подання позовної заяви у цій справі, посилався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (далі Верховний Суд) від 17.11.2022 у справі №910/14479/21. При цьому відповідач вважає, що повернення 50% сплаченого позивачем судового збору до Державного бюджету пропорційно до часткового визнання позовних вимог є можливим та правомірни.

Ухвалою суду від 07.05.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/225/24 до судового розгляду по суті на 20.05.2024р.

За результатами судового засідання 20.05.2024р. постановлено ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 03.06.2024р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги в частині основного боргу визнає, щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечує та просить в цій частині позову відмовити.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

26.07.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрліга" (позивач, постачальник) та державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (відповідач, покупець), укладено договір поставки № 53-124-01-23-20615, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: комп`ютерне обладнання (код ДК 30230000-3 (Комп`ютерне обладнання).

Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати укладання сторонами цього договору.

Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/ склад №6, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник за 3 дні до відвантаження, направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту zon.iryna@khnpp.atom.gov.ua

Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до Покупця з моменту поставки товару. (п. 3.5 договору).

Згідно п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 458280,00 грн., крім того ПДВ 20% - 91656,00 грн., всього ціна договору: 549936,00 грн.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (п. 4.2 договору).

За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 „Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії .

Відповідно до п. 5.2 договору Постачальник зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку,0 які визначені податковим кодексом України.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), не вважається форс мажорною обставиною.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом. (п. 7.2 договору).

Сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу Сторону. (п. 7.3 договору).

Згідно п. 7.4 договору якщо форс-мажорні обставини будуть діяти більше 3 місяців, Сторони мають право розірвати Договір, уклавши про це відповідну угоду.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 8.4. договору у випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.(п. 8.4 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2023р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором до спливу гарантійних строків. (п. 11.1 договору).

Згідно з пунктом 12.2 умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України, відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» , з урахуванням особливостей здійснення закупівель встановлених Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178, шляхом укладення додаткових угод.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком № 1 до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, виробник товару, країна походження товару, код УКД ЗЕД товару у порядку, передбаченому підпунктом і пунктом 201.1 ст. 201 ПК, одиниця виміру., кількість та ціну за одиницю грн.. без ПДВ. Загальна вартість товару становить 549936,00 грн. з ПДВ.

Додатком № 2 до договору оформлено технічну специфікацію, в якій визначено технічні характеристики товару.

Додатком № 3 до договору затверджено регламент взаємодії між Постачальником та Покупцем при виготовленні процедури гарантійного ремонту.

На виконання умов договору поставки №53-124-01-23-20615 від 26.07.2023р. та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 549936,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 178 від 17.08.2023 на суму 399456,00 грн., № 180 від 06.08.2023 на суму 150480,00 грн. Вказані накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень.

31.08.2023р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно п. 1 якої керуючись п. 12.2 договору сторони прийшли до згоди додатки до договору специфікація №1 (додаток №1), технічна специфікація (додаток №2) та регламент (додаток №3) прийняти до виконання в новій редакції, які є додатками до додаткової угоди №1 до договору.

Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.

Додатком № 1 до додаткової угоди №1до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, виробник товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 549936,00 грн. з ПДВ.

Додатком № 2 до додаткової угоди №1 до договору оформлено технічну специфікацію, в якій визначено технічні характеристики товару.

Додатком № 3 до додаткової угоди №1 до договору затверджено регламент взаємодії між Постачальником та Покупцем при виготовленні процедури гарантійного ремонту.

Матеріали справи містять ярлики на придатну продукцію №Я-6-190-24 від 22.08.2023, №Я-6-212-24 від 08.09.2023.

Відповідач з позивачем за отриманий товар не розрахувався Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення з позовом до суду згідно договору поставки становить 549936,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №14/12 від 14.12.2023, згідно якої просив виконати грошове зобов`язання та погасити заборгованість з урахуванням пені, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

В зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань, позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки в сумі 559808,90 грн., з яких 549936,00 грн. основного боргу, 6618,48 грн. інфляційних втрат, 3254,42 грн. 3% річних.

Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки № 53-124-01-23-20615 від 26.07.2023р. та специфікації № 1 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 549936,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковими накладними № 178 від 17.08.2023, № 180 від 06.09.2023. та ярликами на придатну продукцію №Я-6-190-24 від 22.08.2023, №Я-6-212-24 від 08.09.2023.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВРП «Складське господарство»/ склад №6, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100. (п. 3.2 договору).

Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до Покупця з моменту поставки товару. (п. 3.5 договору).

У п. 5.1 договорів сторони передбачили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 „Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії .

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання слід враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання з оплати перед позивачем, починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після оформлення ярлика на придатний товар.

Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Як вбачається із матеріалів справи, ярлик на придатну продукцію №Я-6-190-24 був оформлений 22.08.2023, у зв`язку із чим відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу кошти в сумі 399456,00 грн. за видатковою накладною №178 від 17.08.2023 у строк по 23.10.2023 включно, оскільки 21.10.2023 є вихідним днем..

Ярлик на придатну продукцію №Я-6-212-24 оформлений 08.09.2023, тому відповідач за первісним позовом зобов`язаний був сплатити кошти в сумі 150480,00 грн. за видатковою накладною №180 від 06.09.2023 у строк по 08.11.2023 включно.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором. Відповідач прийняв товар, однак обов`язку по його оплаті в строк встановлений договором не виконав.

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 53-124-01-23-20615 від 26.07.2023р. становить 549936,00 грн.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги, що відповідач не надав, а матеріали справи не місять доказів здійснення повної оплати вартості отриманого товару.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки становить 549936,00 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач нарахував 3 % річних в розмірі 3254,42 грн. за період з 20.10.2023 по 30.12.2023 на суму заборгованості в розмірі 546936,00 грн. та 6618,48 грн. інфляційних втрат за період з листопада по грудень 2023р. на суму заборгованості в розмірі 549936,00 грн.

Щодо нарахування позивачем 3% річних судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач нарахував на суму заборгованості 549936,00 грн. 3% річних, що суперечить п. 8.4 договору, яким передбачено 0,3% річних.

З огляду на викладене суд провів перерахунок та встановив, що за період з 24.10.2023р. по 30.12.2023 нарахування 0,3% річних на суму боргу в розмірі 399456,00 грн. буде становити 219,97 грн. та за період з 08.11.2023р. по 30.12.2023 нарахування 0,3% річних на суму боргу в розмірі 150480,00 грн. буде становити 64,31 грн.

Отже, позивач обґрунтовано заявив до стягнення 0,3 % річних в загальному розмірі 284,28 грн. (219,97 грн. + 64,31 грн.). Нарахування в сумі 2970,14 грн. 3 % річних є безпідставним.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати згідно договору поставки в сумі 6618,48 грн. за період за листопад грудень 2023р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній проведено з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. Тому позивач правомірно заявив до стягнення 6618,48 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 549936,00 грн. основного боргу, 284,28 грн. 0,3% річних та 6618,48 грн. інфляційних втрат. У стягненні 2970,14 грн. 0,3% річних суд відмовляє.

У відзиві на позов відповідач просить надати йому відстрочення виконання рішення суду тривалістю 3 місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану та невиконанням грошових зобов`язань перед відповідачем контрагентами.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.

Однак відповідач не надав до суду доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в значному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на 3 місяця та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через 3 місяця) виконати рішення у цій справі.

Також суд зауважує, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Так, договір №53-124-01-23-20615, за яким у відповідача виникла заборгованість у даній справі, було укладено 26.07.2023.

На момент укладення договору відповідач уже перебував у скрутному фінансовому становищі та мали місце інші обставини, зазначені відповідачем у відзиві.

За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору. Згідно з п. 5.1 оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Таким чином, укладаючи вищевказаний договір на визначених у ньому умовах, відповідач погодився взяти на себе відповідні зобов`язання, незважаючи на існування тих обставин, які він зазначає підставою для відстрочення виконання рішення, що не може свідчити про їх винятковість.

Крім того, суд приймає до уваги, що предметом спору у даній справі є основна заборгованість за отриманий товар. Позивач розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому відстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, ReportsofJudgmentsandDecisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, враховуючи вину відповідача у простроченні зобов`язань з оплати заборгованості за поставлений товар за укладеним із позивачем договором, матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 924/225/24.

Щодо судового збору за вимогами про стягнення 549936,00 грн., який становить 8249,04 грн., то суд враховує, що згідно з відзивом на позов, відповідач визнав позов в повному обсязі.

За умовами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 4228,06 грн., в зв`язку із задоволенням позову, та повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Укрліга" з Державного бюджету України 4124,52 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліга" м. Запоріжжя до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електростанція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 559808,90 грн. задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, код ВП 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліга" (м. Запоріжжя, вул. Червона, 3, код 42101349) 549936,00 грн. (п`ятсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень 00 коп.) основного боргу, 284,28 грн. (двісті вісімдесят чотири гривні 28 коп. 0,3% річних, 6618,48 грн. (шість тисяч шістсот вісімнадцять гривень 48 коп.) інфляційних втрат, 4228,06 грн. (чотири тисячі двісті двадцять вісім гривень 06 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В позові в частині стягнення 2970,14 грн. 3% річних відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Укрліга" (м. Запоріжжя, вул. Червона, 3, код 42101349) з Державного бюджету України 4124,52 грн. (чотири тисячі сто двадцять чотири гривні 52 коп.) сплаченого судового збору.

Примірник платіжної інструкції № 15 від 23.01.2024 про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 13.06.2024р.

СуддяС.В. Гладій

Відрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (електронний суд)

3 - відповідачу (електронний суд)

СудГосподарський суд Хмельницької області
Дата ухвалення рішення03.06.2024
Оприлюднено14.06.2024
Номер документу119706427
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —924/225/24

Рішення від 03.06.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

Ухвала від 13.06.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

Ухвала від 07.05.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

Ухвала від 10.04.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

Ухвала від 28.03.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

Ухвала від 07.03.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

Ухвала від 28.02.2024

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні