Рішення

від 06.06.2024 по справі 925/1789/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Справа № 925/1789/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Звенигородської окружної прокуратури Олійник І.А. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача Мішенко О.О. - представник,

від першого відповідача представник не з`явився,

від другого відповідача представник не з`явився,

від третіх осіб:

від Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства представник не з`явився,

від філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України Воронецький Р.А. представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Звенигородської окружної прокуратури, м. Звенигородка,

Черкаської області в інтересах держави в особі:

Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси

до 1. Лисянської селищної ради, смт Лисянка, Звенигородського

району, Черкаської області;

2. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та

мисливського господарства, м. Вінниця;

2. філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного

спеціалізованого господарського підприємства Ліси України,

м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області;

про витребування земельної ділянки, визнання незаконною та

скасування реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Лисянської селищної ради про витребування із незаконного володіння Лисянської селищної ради на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації частину земельної ділянки за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 у розмірі 4.4 га.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 01 лютого 2024 року.

Залучено Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства та філію Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 01 лютого 2024 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 27 лютого 2024 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27 лютого 2024 року, суд встановив прокурору додатковий строк для подання доказів до 05 березня 2024 року, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 30 хв. 26 березня 2024 року.

18 березня 2024 року до суду від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить суд:

- витребувати із незаконного володіння Лисянської селищної ради на користь держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації частину земельної ділянки за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 у розмірі 4,4 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 76 виділ 9, 14 Лисянського лісництва ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 площею 8,5912 га.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року заяву Звенигородської окружної прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Клопотання Звенигородської окружної прокуратури про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено.

Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 16 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 23 травня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 23 травня 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 06 червня 2024 року.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів та Центрально-західного міжрегіонального управління лісове та мисливське господарство в судове засідання не з`явилися.

В матеріалах справи міститься клопотання Центрально-західного міжрегіонального управління лісове та мисливське господарство про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 86-88). Водночас, у вказаному клопотанні третя особа позов прокурора підтримала.

Також від другого відповідача 09 квітня 2024 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Перший відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

26 січня 2024 року від філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України надійшли пояснення, в яких третя особа вказувала, що у складі земельної ділянки з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 площею 8,5912 га перебуває частина земельної ділянки площею 4,4 га, що відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні Філії.

Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України до виникнення спірного питання використовували спірну земельну ділянку відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в зв`язку з чим позов прокурора Філія підтримує.

09 квітня 2024 року від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній вказував, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад Головним управління здійснено передачу земельних ділянок у власність територіальним громадам.

Станом на час проведення робіт по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Лисянської селищної ради земельні ділянки формувались за рахунок земель, які відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форма 6-зем та наявних у відділі планово-картографічних матеріалів обліковувались в землях сільськогосподарського призначення пасовище та сіножаті відповідно.

При розробці технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Лисянської селищної ради Черкаської області були зібрані, вивчені та оцінені всі матеріали з Державного фонду документації із землеустрою.

У ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство відсутні документи, що посвідчують їх право користування даними земельними ділянками - державний акт на право постійного користування.

З посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України другий відповідач зазначав, що оскільки Лісовий кодекс України набув чинності 13 квітня 1994 року, а вказані земельні ділянки не передавались в постійне користування ДП Корсунь - Шевченківське лісове господарство до вказаної дати, є підстави вважати, що ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство не може вважатись постійним землекористувачем вказаних земельних ділянок, та відповідно жодні інтереси держави в особі Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства (який також не є постійним користувачем вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення) не можуть бути порушені.

З огляду на вищезазначене, другий відповідач вважає, що наказ Головного управління №23-1873/14-19-СГ від 18 червня 2019 року Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність було прийнято правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, з посиланням на п.13 ст.791 ЗК України другий відповідач стверджував, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

У випадку, якщо суд дійде висновку, що реєстрація земельної ділянки відбулася незаконно, то Головним управлінням буде скасовано таку реєстрацію без зобов`язальної вимоги.

Враховуючи вищенаведене, другий відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Разом з тим другий відповідач просив суд не покладати на нього витрати зі сплати судового збору.

У відповіді на відзив прокурор зазначав, що за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року спірна земельна ділянка накладається (площа накладення 4,4 га) на землі лісового фонду квартал 76 виділ 9,14 Лисянського лісництва та перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України та закріплена за Філією Корсунь-Шевченківське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (наказ Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України від 04 січня 2023 року № 202 Про закріплення майна за філією Корсунь-Шевченківське лісове господарство) правонаступника - ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

Базове лісовпорядкування 2013 року проведено за І розрядом Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання БО Укрдержліспроект Державного агентства лісових ресурсів України відповідно до вимог чинної лісовпорядної інструкції, рішенням першої лісовпорядної

наради і технічної наради за підсумками польових робіт та координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт базового лісовпорядкування в державних підприємств Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Отже, Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України користується спірною земельною ділянкою.

Разом з тим факт накладення земель лісогосподарського призначення на спірну земельну ділянку доводиться зображенням спірної земельної ділянки з Публічної кадастрової карти з фільтром (ліси).

Водночас, спірна земельна ділянка сформована 22 листопада 2013 року Відділом Держземагентства у Лисянському районі на підставі проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі як Землі сільськогосподарського призначення.

За даними сервісу перевірки контрагентів YouControl діяльність юридичної особи - Відділ Держземагентства у Лисянському районі припинено 17 грудня 2015 року.

Верховним Судом 20 грудня 2023 року у постанові №916/1517/22 зазначено, що визнання незаконними і скасування спірних наказів, визнання недійсними результатів

земельних торгів та договору оренди, а також скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на цю земельну ділянку та поновить права ДСГП Ліси України на користування землями державного лісового фонду.

Прокурор вказував, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі: здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; організовує виконання робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п.п. 12-15 п. 4 Положення).

23 квітня 2024 року від другого відповідача надійшов інший відзив на позовну заяву, в якому останній зазначав, що з Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 7122882000:05:001:0063 вбачається, що на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленою Черкаською регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру до Державного земельного кадастру внесені відомості щодо державної реєстрації названої земельної ділянки.

Як передбачено п.п. 3.6, 3.7 Статуту ДП Центр ДЗК, Держава та Держкомзем не несуть відповідальності за зобов`язаннями ДП Центр ДЗК.

Згідно норм Типового положення про районний (міський) відділ регіональної філії ДП Центр ДЗК (далі - Відділ), Відділ є структурним підрозділом регіональної філії ДП Центр ДЗК, нею створюється та їй підпорядковується.

На даний час, Черкаський територіальний виробничий відділ є структурним підрозділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру.

Поряд з цим, п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 08 березня 2023 року №85, передбачено, що Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 квітня 2024 року виключно Головне управління залучено до участі у справі як співвідповідача.

В частині вимог прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру), що не відповідає ч. 1 ст. 45 ГПК України.

Враховуючи зміст позовних вимог, правову природу спірних правовідносин Головне управління є неналежним співвідповідачем у справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 червня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1789/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 червня 2019 року №23-1873/14-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, передано Лисянській селищній раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1184,3842 га, які розташовані в адміністративних межах Лисянської селищної ради, Дашуківської, Писарівської, Почапинської, Шестеринської сільських рад Лисянського району Черкаської області.

Згідно з п. 86 додатку до вказаного наказу до переліку земельних ділянок на території Шестеринської сільської ради включено земельну ділянку за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 площею 8,5912 га.

Разом з цим, згідно з п.п. 1, 2 рішення Лисянської селищної ради Про реорганізацію сільських рад, що об`єдналися та входять до складу Лисянської селищної об`єднаної територіальної громади від 04 січня 2019 року №47-10/VІІ розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб, у тому числі, Шестеринської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Лисянської селищної ради, яка є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків Шестеринської сільської ради.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Лисянської селищної ради Міняйло В.С. 03 липня 2019 року зареєстровано право комунальної власності за Лисянською селищною радою на земельну ділянку за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 площею 8,5912 га, за цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.

Підставою вказаної державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18 червня 2019 року, наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18 червня 2019 року №23-1873/14-19-СГ.

Разом з цим, частина земельної ділянки за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063, площею 4.4 га, за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 76 виділ 9,14 Лисянського лісництва ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство, що підтверджується викопіюванням з матеріалів лісовпорядкування 2013 року державного лісового фонду.

З користування державного підприємства вказана земельна ділянка не вилучалася.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21 вересня 2021 року №511 припинено діяльність державного підприємства Лисянське лісове господарство шляхом реорганізації, а саме - приєднання до державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство, яке у подальшому приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року №930.

Відповідно до п. 8 наказу від 28 жовтня 2022 року №930 Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

Факт правонаступництва сторони не заперечують.

16 грудня 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про реєстрацію відокремленого підрозділу ДП Ліси України - Філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ЄДРПОУ 45101740).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04 січня 2023 року №28 затверджено передавальний акт державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство, згідно з яким балансові рахунки, необоротні і оборотні активи, зобов`язання, матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство, яке координується Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства передано ДП Ліси України.

Згідно з цим актом ДП Ліси України також передано матеріали лісовпорядкування та картографічні матеріали.

Наказом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України від 04 січня 2023 року №202 за Філією Корсунь- Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04 січня 2023 року №28 Про затвердження передавального акту державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

Також згідно з інформацією Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 06 червня 2023 року №625, частина земельної ділянки за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 належить до земель лісового фонду.

Земельна ділянка за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063, що накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі 76 виділі 9,14 Лисянського лісництва згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Лисянське лісове господарство (редакція Ірпінь-2014) за матеріалами лісовпорядкування 2013 року державного лісового фонду Філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство Лисянське лісництво має склад насадження: сосна звичайна - 40%, вільха чорна - 60%.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 1 ст. 92 зазначеного Кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 84 ЗК України та ст. 5 Лісового кодексу України частина спірної земельної ділянки відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За ст.ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів державних сільськогосподарських підприємств Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 19 квітня 2013 року вирішено провести у 2013 році лісовпорядні роботи спеціалістами двох лісовпорядних експедицій ВО Укрдержліспроект. Зокрема, Українська лісовпорядна експедиція проводила лісовпорядні роботи в ДП Лисянське лісове господарство.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, (що були чинні на момент виникнення спірних відносин) якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27 січня 2015 року у справі №21-570цс14, від 24 грудня 2014 року у справі №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі №278/1735/15-ц.

Отже, частина земельної ділянки у розмірі 4,4 га., що входить до складу землі зареєстрованої за Лисянською селищною радою на праві комунальної власності за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063, фактично належить до земель лісового фонду державної форми власності, перебуває у постійному користуванні Філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство ДП Ліси України та належить до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 4, 8 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Отже, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18 червня 2019 року № 23-1873/14-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність частину спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 загальною площею 8,5912 га, частина якої площею 4,4 га відноситься до земель лісогосподарського призначення, було неправомірно передано з державної у комунальну власність.

Черкаською обласною державною (військовою) адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Приймаючи до уваги вищевикладене, наказом Держгеокадастру порушено інтереси держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та 388 Цивільного кодексу України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.

Власник з дотриманням вимог ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч.ч. 1-3 ст. 388 ЦК України).

Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Черкаської обласної державної (військової) адміністрації - означає, що держава, як власник, волю (згоду) на її відчуження не виявляла, а тому спірна земля вибула з володіння власника поза його волею.

Таким чином, Черкаська обласна державна (військова) адміністрація згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України має право на витребування від Лисянської селищної ради земельну ділянку, яка вибула з її володіння поза її волею.

У своїй постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 904/1015/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Відповідно до ст.ст. 162, 163 ЗК України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

У порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель було змінено цільове призначення частини спірної земельної ділянки та вилучено землю лісогосподарського призначення за відсутності на те передбачених повноважень, визначених чинним законодавством, що сприяло в подальшому для передачі спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.

Слід вказати, що другий відповідач не був позбавлений можливостей встановити факт часткового накладення земель лісогосподарського призначення на земельну ділянку загальною площею 8,5912 га, використовуючи при цьому, зокрема, публічну карту з фільтром (ліси).

Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18 червня 2019 року №23-1873/14-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, яким частина спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, а також дії Лисянської селищної ради щодо реєстрації спірної земельної ділянки за собою для сільськогосподарських потреб є незаконними.

Велика Палата Верховною Суду звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

Згідно з положеннями ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Також згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку становлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Суд погоджується з доводами прокурора, що за наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063, загальною площею 8,5912 га, у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Наразі земельна ділянка з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063, загальною площею 8,5912 га, має цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

Суд також погоджується з доводами прокурора, що ефективним способом захисту інтересів держави є саме скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 7122888200:05:001:0063, загальною площею 8,5912 га.

Статтею 20 ГК України законодавцем передбачено, що способами захисту прав і законних інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; та інші.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

З огляду на особливу цінність земель лісогосподарського призначення, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при скасуванні судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісового фонду.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 площею 8,5912 га підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) (ч. 13 ст. 79-1 ЗК України).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави суд зазначає, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З матеріалів справи вбачається, що про встановлені порушення інтересів держави Звенигородською окружною прокуратурою проінформовано Черкаську обласну державну (військову) адміністрацію листом від 27 вересня 2023 року за № 50-2467вих-23 (а.с. 65-66).

Проте, станом на даний час незважаючи на явні порушення використання земель лісового фонду, проінформована Черкаська обласна державна (військова) адміністрація будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, не вжила.

У листі від 10 жовтня 2023 року №01/01-48/11062/01/01-48/23375 Черкаська обласна державна (військова) адміністрація зазначила, що маючи на меті безумовне дотримання законності шляхом вжиття невідкладних заходів щодо повернення у власність держави зазначеної у листі земельної ділянки, враховуючи обмежене фінансування ввіреного органу виконавчої влади в умовах воєнного стану, в тому числі на судові витрати, підтримує ініціативу окружної прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді, у випадках визначених Законом України Про прокуратуру.

Крім цього про встановлені порушення інтересів держави, Звенигородською окружною прокуратурою повторно проінформовано Черкаську обласну державну (військову) адміністрацію листом від 07 грудня 2023 року за №50-3211 вих-23.

Водночас, відповідь на вказаний лист до окружної прокуратури не надійшла, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Отже, враховуючи нездійснення Черкаською обласною державною адміністрацією в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Зокрема, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не вбачає підстав для відступу від загального правила щодо розподілу судових витрат.

Отже, враховуючи зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, судовий збір за вимогу про витребування майна покладається на першого відповідача, а за немайнову вимогу - на другого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 185, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Витребувати із незаконного володіння Лисянської селищної ради на користь держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації частину земельної ділянки за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 у розмірі 4,4 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 76 виділ 9, 14 Лисянського лісництва ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

3.Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 площею 8,5912 га з одночасним припинення всіх речових прав на неї.

4.Стягнути з Лисянської селищної ради, площа Миру, 30, смт Лисянка, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 26424996 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

5.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39765890 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 3 028 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13 червня 2023 року.

Суддя А.В.Васянович