Ухвала

від 19.09.2024 по справі 925/1789/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19 вересня 2024 року Справа № 925/1789/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Звенигородської окружної прокуратури Лєнкова Н.Д. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від стягувача - представник не з`явився,

від першого боржника представник не з`явився,

від другого боржника представник не з`явився,

від третіх осіб:

від Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства - представник не з`явився,

від філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Звенигородської окружної прокуратури

про зміну способу виконання судового рішення

у справі

за позовом керівника Звенигородської окружної прокуратури, м. Звенигородка,

Черкаської області в інтересах держави в особі:

Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси

до 1. Лисянської селищної ради, смт Лисянка, Звенигородського

району, Черкаської області;

2. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та

мисливського господарства, м. Вінниця;

2. філії Корсунь-Шевченківське лісове господарство державного

спеціалізованого господарського підприємства Ліси України,

м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області;

про витребування земельної ділянки, визнання незаконною та

скасування реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Витребувано із незаконного володіння Лисянської селищної ради на користь держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації частину земельної ділянки за кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 у розмірі 4,4 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 76 виділ 9, 14 Лисянського лісництва ДП Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

Визнано незаконною та скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7122888200:05:001:0063 площею 8,5912 га з одночасним припинення всіх речових прав на неї.

Стягнуто з Лисянської селищної ради на користь Черкаської обласної прокуратури 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури 3 028 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 11 липня 2024 року було видано відповідні накази.

03 вересня 2024 року від Звенигородської окружної прокуратури надійшла заява про зміну способу, в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення у частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Лисянської селищної ради судового збору у сумі 2 684 грн. 00 коп. на користь Черкаської обласної прокуратури шляхом звернення стягнення на комунальне майно Лисянської селищної ради.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2024 року розгляд заяви Звенигородської окружної прокуратури про зміну способу виконання судового рішення призначено в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 13 вересня 2024 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 13 вересня 2024 року, суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 19 вересня 2024 року.

Прокурор в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав та просив суд її задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши заяву першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури про зміну способу виконання судового рішення та матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного:

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначав, що у боржника - Лисянської селищної ради відсутні відкриті в органах казначейства рахунки, а тому дана обставина унеможливлює виконання судового рішення Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2024 року у справі №925/1789/23, в частині стягнення судового збору, у встановлений рішенням суду спосіб його виконання.

За змістом статті 331 ГПК України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Положенням ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.

Частиною 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп. 1 п. 9 БК України, рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі Порядок №845).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку № 845).

Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (пункт 5 Порядку № 845).

Згідно із пунктом 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

З матеріалів справи вбачається, що Черкаська обласна прокуратура 19 липня 2024 року звернулась до Управління Державної казначейської служби України у Лисянському районі Черкаської області (далі - УДКСУ у Лисянському районі) із заявою №15/2-909вих-24 про виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11 липня 2024 року у справі №925/1789/23.

Листом УДКСУ у Лисянському районі від 07 серпня 2024 року №01.3-15-08/682 виконавчий документ повернуто без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 у зв`язку з тим, що боржник, Лисянська селищна рада, не має відкритих рахунків.

Крім цього, у вказаному листі УДКСУ у Лисянському районі повідомлено обласну прокуратуру, що на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 11 липня 2024 року по справі №925/1789/23 Управлінням було надіслано лист виконавчому комітету Лисянської селищної ради та Лисянській селищній раді від 29 липня 2024 року №0.2- 37-08/655 Про виконання рішення суду на що листом виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 06 серпня 2024 року №994 зазначено, що оскільки стороною у справі №925/1789/23 є Лисянська селищна рада (код ЄДРПОУ 26424996), виконавчий комітет Лисянської селищної ради (код ЄДРПОУ 04410982) не може відповідати за зобов`язаннями Лисянської селищної ради.

Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку (пункт 24 Порядку № 845).

Згідно із пунктом 26 Порядку №845:

- безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках);

- безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку;

- судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів;

- безспірне списання коштів з рахунків підприємств, установ, організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів на рахунку;

- орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18 - рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 -рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. І ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення від 19.03.1997 зі справи Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи Шмалько проти України).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07 червня 2005 року у справі Фуклев проти України).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з пп. 27 п. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Частинами 1, 6 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власним повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету Україні - бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 2 БК України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно з ст. 22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: І) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерела доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

Судом враховано, що з моменту набрання рішенням суду законної сили минуло два місяці, строк пред`явлення наказу до виконання 05 жовтня 2024 року і боржник (Лисянська селищна рада) не був позбавлений можливості самостійно та добровільно виконати рішення суду, у тому числі й через відповідні свої виконавчі органи.

Отже, у разі відсутності грошових коштів у боржника, або відкритих рахунків в органах казначейства та не виконання рішення суду (не прийняття селищною радою відповідного рішення про спрямування коштів місцевого бюджету на виконання судового рішення), стягувач не позбавлений можливості на звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення та як наслідок звернути стягнення на наявне комунальне майно відповідної територіальної громади з метою його подальшої реалізації в порядку визначеним Законом України Про виконавче провадження.

Зміна способу виконання рішення не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Отже, з урахуванням того, що Лисянська селищна рада не має рахунків в органах державного казначейства, суд вважає, що з метою захисту прав стягувача та подальшого реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснювати за рахунок комунального майна селищної ради.

За таких обставин, заява Звенигородської окружної прокуратури про зміну способу виконання судового рішення підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. 234, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Звенигородської окружної прокуратури про зміну способу виконання судового рішення задовольнити.

2.Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2024 року у справі №925/1789/23 в частині стягнення з Лисянської селищної ради на користь Черкаської обласної прокуратури 2 684,00 грн. судового збору шляхом: звернення стягнення на комунальне майно Лисянської селищної ради (ідентифікаційний код 26424996, площа Миру, 30, смт. Лисянка, Звенигородський район, Черкаська область) в розмірі 2 684,00 грн. в рахунок погашення боргу зі сплати судового збору на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18015, р/р UA 138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ).

3.Копію ухвали надіслати прокурору та учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович