Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/4263/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4263/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Гавкалюк В. В. (адвокат),

відповідача - Вовк С. С. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут",

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут"

про стягнення 7 405 200,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" (далі - ТОВ "Південь Енерго Збут", відповідач) про стягнення 7 405 200,00 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 4.4 договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 23.03.2021 №20/21-24-РДД (далі - Договір).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині здійснення оплати замовлених обсягів електричної енергії та відмовився від відбору зазначеного у Додатку №1 до Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.09.2021, що і стало підставою для нарахування штрафу відповідно до умов пункту 4.4 Договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 (суддя Гумега О. В.) у справі № 910/4263/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 (колегія суддів: Пономаренко Є. Ю., Сулім В. В., Руденко М. А.) позов ПАТ "Центренерго" задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Південь Енерго Збут" на користь ПАТ "Центренерго" 7 405 200,00 грн штрафу та 111 078,00 грн судового збору.

2.2. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати електричної енергії та здійснення її відбору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями ТОВ "Південь Енерго Збут" (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 зі справи № 910/4263/22; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційну скаргу з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема: частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (в редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) [далі - Постанова НКРЕКП № 332].

4.1.2. За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанції в порушення норм матеріального права не застосували закон, що підлягає застосуванню, а саме - частину четверту статті 231 ГК України щодо можливості обрахування розміру та бази штрафу згідно з пунктом 4.4 Договору, а також підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332.

4.1.3. Скаржник вважає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не з`ясували природу правовідносин, які виникли між сторонами, та зміст умов Договору (пунктів 2.1, 3.2, 3.5, 4.4), що призвело до неправильної кваліфікації спірних правовідносин та, відповідно, неналежної оцінки зібраних у справі доказів.

4.1.4. Суди першої та апеляційної інстанцій, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, порушили вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, передбачені положеннями частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки застосували штрафну санкцію, встановлену пунктом 4.4 Договору, за відсутності у правовідносинах, що склалися між сторонами можливості обчислити базу нарахування штрафу, а відтак і розмір такої санкції. Скаржник вважає, що суди у вирішенні спору для визначення бази нарахування штрафної санкції застосували саме "договірні обсяги електричної енергії, які не були оплачені та відібрані відповідачем", а не обсяги електричної енергії "від відбору яких відмовився покупець". Водночас наведені поняття є різними за своєю суттю, підставами виникнення та наслідками, передбаченими Договором.

4.1.5. Скаржник також наголошує, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що на спірні правовідносини поширюється дія положень Постанови НКРЕКП № 332, якою надано настанови щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених Договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Касаційне провадження. Розгляд клопотань

5.1. ТОВ "Південь Енерго Збут" 20.09.2023 подало до електронну адресу Суду письмові пояснення та заяву про зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22.

5.2. Також від ПАТ "Центренерго" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332.

5.3. ПАТ "Центренерго" подало до Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

5.4. Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 910/4263/22 за касаційною скаргою ТОВ "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22.

5.5. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/4263/22.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Як установили суди попередніх інстанцій між ПАТ "Центренерго" (продавець) та ТОВ "Південь Енерго Збут" (покупець) 23.03.2021 укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-24-РДД, предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.

6.2. У Договорі сторони погодили такі умови:

- продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно з Графіком відпуску / відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1, згідно з підпунктом 23 пункту 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 499 (пункт 2.1 Договору);

- плата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у Розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску / відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап ( пункт 3.2 Договору);

- період відпуску / відбору складається з 36 етапів, зокрема, з квітня до вересня / по 6 етапів на місяць / з 1 до 5 числа місяця, з 6 до 10 числа місяця, з 11 до 15 числа місяця, з 16 до 20 числа місяця, з 21 до 25 числа місяця, з 26 до відповідного числа кінця поточного місяця (пункт 3.3 Договору);

- у випадку не оплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим Договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов`язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати (пункт 3.5 Договору);

- датою оплати покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.6 Договору);

- у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у Додатку №1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися, як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та/або у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно з пунктом 3.5 цього Договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець (пункт 4.4 Договору).

6.3. У Додатку № 1 до Договору "Графік відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.04.2021 до 30.09.2021" сторони визначили обсяг відпуску / відбору електричної енергії за вказаний період (183 доби) - 43 920 МВт.г.; ціна за 1 МВт.г. (з акцизним податком та без ПДВ) - 1 275,00 грн; загальна вартість електроенергії (з акцизним податком та з ПДВ) складає 67 197 600,00 грн.

6.4. Звертаючись до суду з позовом ПАТ "Центренерго" вказувало на неналежне виконання ТОВ "Південь Енерго Збут" умов Договору в частині оплати електричної енергії та у подальшому, відмова від відбору зазначеного у Додатку № 1 до Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 до 30.09.2021.

6.5. Суди встановили такі фактичні обставини спору:

- в силу положень пунктів 3.2, 3.3 Договору граничним строком для проведення оплати за електричну енергію у червні 2021 року (за 13 етапом згідно з пунктом 3.3 Договору) було 27.05.2021;

- згідно з наявним у матеріалах справи реєстром остання оплата на виконання умов Договору відповідачем була здійснена 21.05.2021, тобто з 1 до 13 етапу включно;

- наступні етапи за Договором з 14 до 36 етапу включно також відповідачем не були оплачені;

- листами від 01.06.2021 за № 29/1570, від 18.06.2021 за № 29/1767 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо оплати вартості електричної енергії за Договором і наголошував на можливості призупинення в односторонньому відпуску електричної енергії, передбаченого пунктом 3.5 Договору, у разі не проведення відповідачем розрахунків за етапами відпуску / відбору електричної енергії в порядку, визначеному його умовами.

6.6. Також згідно з Довідками про дату та час завантаження обсягів електричної енергії на електронній платформі Системи управління ринком "Market management system" у період з 28.05.2021 до 10.06.2021 та інформації з платформи "Market management system" у форматі Історія завантажень (версія 1 та версія 2) за червень 2021 року виконання сторонами Договору відбувалось у такому порядку:

- по даті відпуску / відбору - 01.06.2021 за версією 1: позивач зареєстрував "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 94 МВт*год 28.05.2021 о 15 год. 28 хв., а відповідач такі ж самі показники зареєстрував 31.05.2021 о 08 год. 50 хв., зміни (версія 2) до зареєстрованих попередньо обсягів сторонами в подальшому не вносилися, відповідач відібрав електричну енергію;

- по даті відпуску / відбору - 02.06.2021 за версією 1: позивач зареєстрував "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 94 МВт*год 31.05.2021 о 16 год. 27 хв., а відповідач такі ж самі показники зареєстрував 31.05.2021 о 19 год. 42 хв., за версією 2: позивач змінив зареєстрований "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт*год 01.06.2021 о 09 год. 56 хв., а відповідач зміни по цим показникам зареєстрував 01.06.2021 о 10 год. 07 хв, відповідач не відібрав електричну енергію у зв`язку із призупиненням позивачем в односторонньому порядку відпуску електроенергії, що було зумовлено порушенням відповідачем пунктом 3.2 Договору;

- по даті відпуску / відбору - 03.06.2021 за версією 1: відповідач зареєстрував "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 94 МВт*год 01.06.2021 о 19 год. 40 хв., а позивач зареєстрував "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 94 МВт*год 02.06.2021 о 08 год. 05 хв., за версією 2: позивач змінив зареєстрований "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт*год 02.06.2021 о 09 год. 17 хв., а відповідач зміни по цих показниках зареєстрував 02.06.2021 о 09 год. 52 хв, відповідач не відібрав електричну енергію, у зв`язку із призупиненням позивачем в односторонньому порядку відпуску електричної енергії, що було зумовлено порушенням відповідачем пунктом 3.2 Договору;

- з 04.06.2021 мала місце відмова відповідача від відбору електричної енергії шляхом первісної реєстрації, зокрема, за Версією 1 обсягів електричної енергії з показником "0 МВт*год" на електронній платформі Системи управління ринком "Market management system", до реєстрації обсягів електричної енергії зі сторони позивача.

6.7. У подальшому, а саме з 05.06.2021, 08.06.2021, 09.06.2021, 10.06.2021, 15.06.2021, 16.06.2021, 17.06.2021, 18.06.2021, 19.06.2021, 24.06.2021, 25.06.2021, 26.06.2021 за версією 1 відповідач перший здійснював реєстрацію "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт*год, що, в свою чергу, позбавляло позивача можливості реєструвати відмінні обсяги від вже зареєстрованих відповідачем на платформі "Market management system".

6.8. Тобто, в період з 02.06.2021 до 30.09.2021 відповідачем не здійснювався відбір електричної енергії у обсязі, погодженому та визначеному у Додатку № 1 до Договору.

6.9. Стверджуючи про порушення відповідачем умов Договору (нездійснення оплати та відмова від відбору зазначеного у Додатку № 1 до Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 до 30.09.2021) позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 405 200,00 грн, нарахованого відповідно до положень пункту 4.4 Договору.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції - в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

8.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності / відсутності підстав для стягнення штрафу за невиконання Договору, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати та відмови від відбору визначеного у Додатку № 1 до Договору обсягу електричної енергії.

8.2. Згідно з доводами касаційної скарги об`єктом касаційного оскарження є залишене без змін постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції, яким суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

8.3. Мотивуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо:

- питання застосування частини четвертої статті 231 ГК України у правовідносинах в яких базою нарахування штрафу є "вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець";

- питання застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії.

8.4. Так, згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.5. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи № 904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

8.6. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.7. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 231 ГК України у правовідносинах в яких базою нарахування штрафу є "вартість обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець", Суд зазначає таке.

8.8. Колегія суддів відзначає, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування частини четвертої статті 231 ГК України у контексті означених скаржником та наведених вище спірних правовідносин, ураховуючи предмет розгляду даної справи, обставини встановлені судами попередніх інстанцій, на цей час відсутні. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.9. Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

8.10. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

8.11. Як встановили суди, спірні правовідносини між сторонами виникли за Договором, згідно з яким позивач продавав відповідачу електричну енергію.

8.12. Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.13. В силу положень статей 525, 526 ЦК України статті 193 ГК України кожна сторона має обов`язок виконувати господарські зобов`язання належним чином.

8.14. Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.15. Як встановили суди, відповідач порушив умови пункту 3.2 Договору в частині сплати вартості електричної енергії за період з 02.06.2021 до 30.09.2021, що мало наслідком призупинення позивачем виконання своїх зобов`язань щодо відпуску електричної енергії відповідачу на підставі пункту 3.5 Договору.

8.16. Також починаючи з 04.06.2021 відповідач не здійснював відбір електроенергії, внаслідок чого мало місце порушення ним зобов`язань за договором, яке виразилося у відмові від відбору обсягів електричної енергії.

8.17. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що у прийнятті рішення про задоволення позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з такого:

- укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є двостороннім договором;

- починаючи з 14 етапу відпуску / відбору електроенергії (а саме з 04.06.2021) мало місце порушення відповідачем зобов`язань за Договором у вигляді відмови від відбору обсягів електричної енергії, що отримало свій вираз, зокрема, в реєстрації "обсягу за годину BASE, МВт" з показниками 0 МВт*год.

- відповідачем не заперечується факт порушення ним пункту 3.2 Договору;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставини здійснення відповідачем оплати вартості зазначеного у Додатку №1 до Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 до 30.09.2021;

- враховуючи встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язань за Договором, що відповідно до положень 4.4 Договору є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20% вартості відповідного обсягу електричної енергії, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання ним умов Договору або доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для стягнення штрафу;

- судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та встановлено, що починаючи з 02.02.2021 відповідач не здійснював відбір електричної енергії протягом 121 доби / розрахунок вартості невідібраної відповідачем електричної енергії за одну добу є таким: 240 МВт*год х 1 275,00 грн = 306 000,00 грн без ПДВ (де: 240 МВт*год - обсяг відпуску/відбору електричної енергії за одну добу; 1 275,00 грн - ціна за 1 МВт*год);

- відтак, суди визнали обґрунтованим такий розрахунок штрафу, зокрема: 306 000,00 грн х 121 добу х 20% = 7 405 200,00 грн.

- доводи відповідача, які зводяться до неможливості застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами пункту 4.4 Договору, за період, коли припинення відпуску електричної енергії було ініційоване позивачем та не залежало від його власної волі, є безпідставними, оскільки суперечать змісту зазначених положень Договору та фактичним обставинам справи;

- призупинення виконання продавцем своїх зобов`язань на підставі пункту 3.5 Договору не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за Договором та відповідальності за порушення таких зобов`язань, а наведені порушення (у вигляді відмови від відбору обсягів електричної енергії) є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу.

8.18. Встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором. Вказане у свою чергу, відповідно до положень 4.4 Договору є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20% вартості відповідного обсягу електричної енергії, а тому, вимоги про стягнення з відповідача грн штрафу 7 405 200,00 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

8.19. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

8.20. Як вже було зазначено вище, позивач саме на підставі домовленості сторін, погодженої у пункті 4.4 Договору, заявив вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

8.21. У цьому контексті Суд зазначає, що особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України.

8.22. Так, згідно з положеннями частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

8.23. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).

8.24. Отже, в силу наведених вище положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Подібні за змістом висновки викладено у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

8.25. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.26. Частиною четвертою статті 230 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.27. З урахуванням доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що, як установили суди першої та апеляційної інстанції положеннями пункту 4.4 Договору сторони за взаємною згодою погодили відповідальність за порушення покупцем своїх договірних зобов`язань. Зокрема, у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у Додатку №1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися, як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та/або у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно з пунктом 3.5 цього Договору), покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.

8.28. Також зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що задовольняючи позовні вимоги суди зазначили, зокрема, що призупинення виконання продавцем своїх зобов`язань на підставі пункту 3.5 Договору не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за Договором і відповідальності за порушення таких зобов`язань. Саме з цих підстав і спростували доводи відповідача щодо відсутності підстав для притягнення його до відповідальності, які він обґрунтовував тим, що невиконання ним своїх зобов`язань зумовлено саме діями позивача.

8.29. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, а також положення пункту 4.4 Договору, Верховний Суд зазначає, що з урахуванням погоджених позивачем та відповідачем договірних умов, суди дійшли заснованого на законі висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення штрафу.

8.30. Верховний Суд у цьому аспекті також відзначає, що питання застосування положень частини четвертої статті 231 ГК України було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 (правовідносини між сторонами спору також виникли з договору купівлі-продажу та внаслідок порушення відповідачем строків поставки спричинили наслідки звернення позивача з позовом про стягнення штрафу).

8.31. Зокрема, у наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що: "…застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання".

8.32. Аналогічний за змістом висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19 та від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.

8.33. Таким чином, аналіз наведеного вище дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 231 ГК України, і здійснене судами попередніх інстанцій у даній справі правозастосування зроблено з урахуванням саме такого висновку. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі у повній мірі відповідають (не суперечать) висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених вище постановах Верховного Суду.

8.34. Висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19 та від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 є чітким, зрозумілим й сприяють однозначному застосуванню норм права і Суд не вбачає підстав для відступу від наведених висновків. Скаржником також не наводились аргументовані і переконливі доводи щодо необхідності відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у наведених постановах, як і не визначалась така підстава касаційного оскарження.

8.35. Отже, підстав для формування аналогічного чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах у застосуванні положень частини четвертої статті 230 ГК України колегія суддів не вбачає.

8.36. Поряд з тим, у аспекті порушених скаржником у касаційній скарзі питань щодо відсутності Висновків Верховного Суду у питанні застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 у правовідносинах щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії, Суд зазначає таке.

8.37. Підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 (доповненим згідно з постановою від 26.04.2022 № 413) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

8.38. У вирішенні спірного питання колегія суддів також враховує те, що касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22 (предметом розгляду було питання стягнення коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію).

8.39. Зокрема, за наслідком розгляду справи № 911/1359/22 суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в частині стягнення 114 116 797,48 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутності предмету спору, позов підлягає частковому задоволенню в частині вимог про стягнення 17 320 704,86 грн втрат від інфляції та 1 535 148,92 грн 3% річних, а в частині вимог про стягнення 1 205,84 грн 3% річних та 17 933 524,59 грн пені позов не підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін вказане рішення, апеляційний господарський суд, зокрема вказав, що посилання позивача на те, що пункт 16 частини першої відповідної постанови у відповідній редакції діє лише з моменту набрання чинності постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідний пункт, з огляду на його зміст, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, а також враховуючи, що вимоги щодо стягнення нарахованої пені заявлені у серпні 2022 року.

8.40. Так, за наслідками розгляду справи № 911/1359/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 зробила висновки такого змісту:

" 8.13.9. Об`єднана палата констатує, що Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності".

"8.13.36. При цьому Об`єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії".

"8.13.41. Отже, суди попередніх інстанцій застосували приписи Постанови №332 як ті, що мають обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

8.13.42. Об`єднана палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених висновків про обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

8.13.43. Об`єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

8.13.44. Об`єднана палата також ураховує, що 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX, 2).

8.13.45. У підпункті 2 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено: "розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

8.41. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

8.42. Наведене правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на дату ухвалення постанови у справі № 911/1359/22, викладена пізніше, ніж дати подання касаційної скарги у справі, що розглядається, а тому в силу положень частини четвертої статті 300 ГПК України підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

8.43. У розгляді доводів касаційної скарги щодо незастосування судами першої та апеляційної інстанції положень підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 Суд зазначає, що Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

8.44. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

8.45. Пунктом 3 частини другої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

8.46. Відповідно до пункту 1 частини першої вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

8.47. НКРЕКП 25.02.2022 прийняла Постанову № 332, відповідно до преамбули якої відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

9.36. Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 Постанову № 332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

8.48. У подальшому до Постанови НКРЕКП № 332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

8.49. У контексті наведених вище висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, а також визначеного позивачем періоду нарахування, Суд зазначає, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників почалася 26.04.2022 і постанова НКРЕКП № 413 дійсно не містить пряму вказівку про надання їй зворотної сили, що дозволило б її застосовувати з початку воєнного стану тобто, з 24.02.2023, оскільки в постанові чітко зазначений момент набрання нею чинності.

8.50. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у прийнятті оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу з відповідача, як учасника ринку електричної енергії за Договором, укладеним відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", суди залишили поза увагою положення Постанови НКРЕКП № 332 та не надали оцінки тому, що Регулятор саме з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень визначив певну модель поведінки - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. При цьому, Регулятор не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

8.51. Таким чином поза увагою судів залишилось дослідження та оцінка моделі поведінки ПАТ "Центренерго", визначена Регулятором "як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій", з огляду на час звернення з позовом до суду та дати вирішення спору.

8.52. У цьому аспекті Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині стягнення штрафу не в повній мірі відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 щодо застосування положень постанов НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням внесених змін постановами НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 та від 26.04.2022 № 413) та означеним Постановам.

8.53. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги відповідача в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права під час розгляду позовних вимог щодо стягнення штрафу знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин щодо наявності правових підстав / передчасності заявлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідача, як учасника ринку електричної енергії за Договором, укладеним відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" саме з урахуванням положень постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413.

8.54. Отже, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України знайшли часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права в частині розгляду позовних вимог про стягнення штрафу, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.55. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.56. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.57. Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.58. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору порушили норми процесуального права, внаслідок чого не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню, при цьому не врахували висновки щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, які викладені в наведених вище постановах Верховного Суду. Вказане, у свою чергу, свідчить про підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.59. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, не беруться до уваги Касаційним господарським судом.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.3. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір в цій частині, відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. З огляду на часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/4263/22 скасувати.

Справу № 910/4263/22 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Міщенко