Постанова

від 06.06.2024 по справі 152/1261/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 152/1261/22

провадження № 61-13189св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Юхимівське»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанське»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Хомко Світланою Василівною , на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2023 року у складі судді Соколовської Т. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Медвецького С. К., Войтка Ю. Б.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного підприємства «Юхимівське» (далі - ПП «Юхимівське»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанське» (далі - ТОВ «Селищанське»), про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 10 березня 2021 року та 15 березня 2021 року між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» укладено в загальній кількості 599 договорів суборенди земельних ділянок (паїв).

27 серпня 2021 року між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» укладена угода № 27/08 до договорів суборенди, якою сторони погодили, що орендна плата сплачується суборендарем щорічно в розмірах, які визначені договором, у строк до 30 жовтня кожного року, починаючи з 2021 року і до кінця дії договорів суборенди.

28 жовтня 2021 року суборендар ПП «Юхимівське» на банківський рахунок орендаря ТОВ «Селищанське» перерахував орендну плату в розмірі 70 840,00 грн, а 31 жовтня 2022 року - таку ж суму. При перерахуванні вказаних коштів ПП «Юхимівське» не було вказано, за якими саме договорами здійснюється оплата, у зв`язку з чим ТОВ «Селищанське» самостійно зарахувало отримані кошти як орендну плату за 2021-2022 роки за вказаними договорами, про що повідомило відповідача та надало відповідний перелік договорів.

Враховуючи часткову оплату, станом на 01 листопада 2022 року утворилася заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 7 493 012,84 грн, з яких: 3 746 506,42 грн - залишок заборгованості за 2021 рік та 3 746 506,42 грн - залишок заборгованості за 2022 рік. Крім того, на підставі норм статті 625 ЦК України з ПП «Юхимівське» також підлягають стягненню за період з 31 жовтня 2021 року до 31 жовтня 2022 року 3 % річних від простроченої суми боргу, що становить 112 703,12 грн та інфляційні втрати у розмірі 880 992,92 грн.

02 листопада 2022 року між ТОВ «Селищанське» і ОСОБА_1 укладений договір № 02/11 про відступлення права вимоги щодо заборгованості за вказаними договорами суборенди, відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 якого ОСОБА_1 набула право вимоги основної суми заборгованості за договорами суборенди, 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат. При цьому загальна сума заборгованості на дату укладення договору становила 8 486 715,88 грн.

04 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року, 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 направляла на адресу ПП «Юхимівське» вимоги про сплату заборгованості за договорами суборенди у загальному розмірі 8 486 715,88 грн, проте ПП «Юхимівське» на її звернення не відреагувало, у добровільному порядку заборгованість не погасило.

ОСОБА_1 просила:

стягнути з ПП «Юхимівське» на її користь заборгованість за договорами суборенди земельних ділянок (паїв) у загальному розмірі 8 486 715,88 грн, з яких: 7 493 012,84 грн - основна заборгованість, 112 703,12 грн - 3 % річних від простроченої суми боргу та 880 992,92 грн - інфляційні втрати;

стягнути з ПП «Юхимівське» на її користь судові витрати у справі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що до предмету доказування в цьому спорі входить встановлення обставин проведення відповідачем розрахунку за договорами суборенди та не стосується дійсності договору про відступлення права вимоги.

У змісті договорів суборенди не встановлено строки сплати орендної плати. В угоді від 27 серпня 2021 року № 27/08, враховуючи те, що договори суборенди не містять умов щодо строку сплати орендної плати, сторони погодили, що орендна плата за договорами суборенди повинна бути сплачена суборендарем щорічно в розмірах, визначених договорами суборенди у строк до 30 жовтня кожного року, за який сплачується орендна плата, починаючи з 2021 року і до кінця строку дії договорів оренди.

Згідно з пунктом 5.1 кожного із 599 договорів суборенди, які викладені в однаковій редакції, суборендар сплачує плату за користування земельною ділянкою, розмір якої визначається наступним чином: перша частина орендної плати визначається у розмірі орендної плати, визначеної в договорі оренди, укладеному між власником земельної ділянки та орендарем. Друга частина орендної плати становить 56,00 грн за 1 га переданої в суборенду земельної ділянки. За письмовим розпорядженням орендаря перша частина орендної плати може перераховуватись суборендарем безпосередньо на рахунок власника земельної ділянки, а також даний розрахунок може проводитись в будь-якій іншій формі, в тому числі готівкою.

12 травня 2021 року директор ТОВ «Селищанське» ОСОБА_3 видав письмове розпорядження, відповідно до якого ПП «Юхимівське» з дати, вказаної у цьому розпорядженні, першу частину орендної плати за користування земельними ділянками необхідно здійснювати (перераховувати) безпосередньо на рахунок власників земельних ділянок, шляхом сплати грошових коштів (орендної плати) на картковий рахунок власника земельної ділянки, або в готівковий спосіб.

За таких обставин у ПП «Юхимівське» виникло зобов`язання за вказаними договорами суборенди: до 30 жовтня кожного року сплатити на користь орендодавців (власників земельних ділянок) орендну плату, в розмірах, визначених у договорах оренди земельних ділянок, та на користь ТОВ «Селищанське» 56,00 грн за 1 га переданої в суборенду земельної ділянки, що становить 70 840,00 грн на рік.

З моменту передання земельних ділянок згідно з договорами суборенди до моменту відступлення права вимоги та подання позову відповідач сплатив на користь первинного кредитора 141 680,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями банку.

Стосовно першої частини плати за договорами суборенди ПП «Юхимівське» здійснило її безпосередньо власникам земельних ділянок та сплатило податки до державного бюджету. Доказів протилежного представники позивача та третьої особи суду не надали.

У цій справі також встановлено, що ТОВ «Селищанське» самостійно не сплачувало орендну плату орендодавцям за договорами суборенди (у період, коли цю плату здійснювало ПП «Юхимівське»), чого не заперечували представники позивача та третьої особи, жодних збитків внаслідок неотримання ТОВ «Селищанське» орендної плати за договорами суборенди, яка належить власникам земельних ділянок (орендодавцям) на рахунки товариства для подальшої передачі її орендодавцям, не зазнало.

ТОВ «Селищанське» прийняло кошти від ПП «Юхимівське», протягом двох років не скористалось правом на одностороннє розірвання угод, за захистом свого права до суду не зверталося, що також свідчить про обізнаність ТОВ «Селищанське» у проведених розрахунках ПП «Юхимівське» з власниками земельних ділянок.

Водночас сплата відповідачем ПП «Юхимівське» орендної плати безпосередньо орендодавцям не завдала шкоди позивачеві ОСОБА_1 та ТОВ «Селищанське», не позбавила його того, на що воно розраховувало, укладаючи договори суборенди, оскільки ПП «Юхимівське» вважається зобов`язаним самостійно сплачувати орендну плату орендодавцям за зобов`язаннями, які виникли із договорів оренди, у рівнозначній сумі.

Отже, ПП «Юхимівське» заборгованості зі сплати орендної плати за 599 договорами суборенди земельних ділянок (паїв) від 10 та 15 березня 2021 року між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» не має, свої зобов`язання перед первісним кредитором у 2021-2022 роках виконало. Відповідно у ПП «Юхимівське» відсутні зобов`язання перед новим кредитором ОСОБА_1 , оскільки ТОВ «Селищанське» відступило їй не існуюче право вимоги до ПП «Юхимівське». При цьому навіть при оспорюванні позивачем і представником третьої особи наявності розпорядження на виконання пункту 5.1 договору ТОВ «Селищанське» не заперечувало, що ні в 2021, ні в 2022 роках самостійно орендну плату орендодавцям не сплачувало, скарг з боку власників земельних ділянок (орендодавців) на несвоєчасний розрахунок не надходило.

Отже, позивач не довів, яке його право порушив відповідач ПП «Юхимівське», а відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Ці вимоги сторонами договору № 02/11 відступлення права вимоги від 02 листопада 2022 року не дотримані. Означений договір не зареєстрований в порядку та спосіб, визначений частиною другою статті 513 ЦК України, в той час як державна реєстрація є обов`язковою для договорів оренди та суборенди земельних ділянок для виробництва сільського господарської продукції. Отже, сторонами договору не дотримана форма договору, яка є однією з ознак договору відступлення права вимоги. Таким чином, суд встановив, що на момент укладення між ТОВ «Селищанське» та ОСОБА_1 договору відступлення права вимоги у ТОВ «Селищанське» не було прав вимоги у зобов`язаннях за 599 договорами суборенди. Оскільки договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги, тобто ТОВ «Селищанське» не є кредитором, відповідно права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у позовній заяві вказала попередній розрахунок судових витрат, які вона просить стягнути з відповідача, зокрема визначено орієнтовний розмір витрат на надання правничої допомоги у сумі 30 000,00 грн, але доказів понесення цих витрат не подано.

Суд встановив, що позивач та її представники із заявою про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не зверталися, не зробили відповідної заяви про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. У позовній заяві наведено лише орієнтовний розрахунок витрат і вимога про їх стягнення з відповідача.

За вказаних обставин суд першої інстанції зробив висновок, що у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хомко С. В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, слід відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Цвігуном В. В. , залишено без задоволення, а рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2023 року - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Хомко С. В. , задоволено частково, а ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 червня 2023 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ПП «Юхимівське» на виконання пункту 5.1 договорів суборенди земельних ділянок, розпорядження директора ТОВ «Селищанське» та угоди від 27 серпня 2021 року № 27/08 здійснило сплату першої частини орендної плати безпосередньо власникам земельних ділянок, сплатило податки до державного бюджету, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Вінницькій області про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи від 06 січня 2023 року та платіжними дорученнями, а доказів протилежного позивачем та третьої особою не надано.

Суд першої інстанції також правильно встановив, що сторони не заперечували той факт, що між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» не було укладено інших договорів суборенди землі, окрім тих 599 договорів, за якими відступлено право вимоги ОСОБА_1 , розмір проплат у кожному році відповідав умовам розрахунку 1265 га х 56,00 грн. Таким чином, кошти сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями на загальну суму 141 680,00 грн є такими, що сплачені за 599 договорами суборенди на виконання пункту 5.1 договорів суборенди земельних ділянок, розпорядження директора ТОВ «Селищанське», угоди № 27/08 і складають другу частину орендної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач беззаперечно довів факт несплати відповідачем вказаної суми боргу не можна визнати обґрунтованими. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. З урахуванням сутності принципу змагальності саме ОСОБА_1 як позивач у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог. Натомість позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту несплати орендної палати ПП «Юхимівське» у заявленому розмірі, а наданих ним на підтвердження заперечень проти позову доказів не спростувала.

Оскільки ПП «Юхимівське» заборгованості зі сплати орендної плати не має, свої зобов`язання перед первісним кредитором у 2021-2022 роках виконало, сплата відповідачем орендної плати безпосередньо орендодавцям не завдала шкоди ОСОБА_1 і ТОВ «Селищанське», не позбавила ТОВ «Селищанське» того, на що воно розраховувало, укладаючи договори суборенди, а тому у відповідача відсутні зобов`язання перед новим кредитором (позивачем), адже ТОВ «Селищанське» відступило ОСОБА_1 неіснуюче право вимоги до відповідача, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Встановивши, що у ПП «Юхимівське» немає обов`язку виконувати зобов`язання перед новим кредитором, а у кредитора відсутнє порушене боржником право, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, адже відсутність порушеного права унеможливлює його захист.

Оскільки позовні вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 112 703,12 грн та інфляційних втрат у розмірі 880 992,92 грн є похідними від вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, у задоволенні якої відмовлено, то такі вимоги задоволенню також не підлягають.

При відмові у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її представники із заявою про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не зверталися, не зробили відповідної заяви про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, натомість в позовній заяві наведено лише орієнтовний розрахунок таких витрат і вимога про їх стягнення з відповідача.

Проте з таким висновком суд апеляційної інстанції у повній мірі не погодився, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні такої заяви, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, то у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу слід було відмовити саме з цієї підстави.

Стосовно судових витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, які пов`язані із наданням правничої допомоги, то суд хоча і задовольняє частково апеляційну скаргу на ухвалу суду і змінює її мотивувальну частину, проте по суті прийняте судом рішення про відмову у позові залишає без змін. Тому відповідно й не здійснює розподіл понесених ним витрат, а залишає такі витрати за позивачем.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомко С. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

у цій справі спірним є факт неналежного виконання стороною відповідача своїх зобов`язань зі сплати коштів за користування земельними ділянками на підставі договорів суборенди. Суди необґрунтовано переклали тягар доказування факту невиконання відповідачем зобов`язань за договорами суборенди на позивача, чим порушили норми статей 12, 81 ЦПК України. При цьому запереченням відповідача не підтверджені належними доказами;

апеляційний суд зробив помилковий висновок, що ПП «Юхимівське» не мало заборгованості перед ТОВ «Селищанське», а після переуступки і перед позивачем за 599 договорами суборенди, оскільки ПП «Юхимівське» не має заборгованості перед бюджетом, про що свідчить довідка податкового органу та відповідні платіжні доручення про сплату податків. На думку апеляційного суду сплата податків є рівнозначним оплаті контрагенту за договором, оскільки доказів протилежного позивачем та третьої особою не надано. Таким чином, апеляційний суд безпідставно вважав, що обов`язок доведення факту невиконання зобов`язань за договорами суборенди земельних ділянок ПП «Юхимівське» належить позивачеві;

позивач повинна довести лише підстави виникнення у боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. При цьому позивач не може доводити обставини, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання (несплати ПП «Юхимівське» заборгованості за договорами суборенди);

сторони не заперечували факт укладання 599 договорів суборенди та користування відповідачем вказаними земельними ділянками. Відповідач не заперечував свого обов`язку сплачувати орендну плату за договорами, розмір і строки такої оплати. Водночас позивач у своїх вимогах зазначав про існування заборгованості, а відповідач заперечив проти вимог, посилаючись на належне виконання обов`язку зі сплати орендної плати. Таким чином, суди всупереч принципу змагальності відмовили у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту несплати орендної плати ПП «Юхимівське»;

суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16, проте не врахував їх під час вирішення справи;

відповідач у відзиві на апеляційну скаргу самостійно спростував обставини, які було встановлено судом першої інстанції, а саме факт відсутності у ПП «Юхимівське» заборгованості за договорами суборенди за 2021-2022 роки. При цьому суд першої інстанції не зазначив на підставі яких доказів ним було встановлено обставини сплати першої частини орендної плати безпосередньо власникам земельних ділянок, адже таких доказів у матеріалах справи немає. Надання благодійної допомоги не є виконанням договорів суборенди земельних ділянок, а сума сплачених за твердженням відповідача коштів (без надання відповідних доказів) фізичним особам становила 3 111 826,00 грн, що у будь-якому разі є меншою ніж сума, визначена сторонами у договорах суборенди за 2021 рік (3 746 506,42 грн). Таким чином, навіть якщо припустити, що відповідач сплатив фізичним особам у 2021 році грошові кошти, то суд не міг встановити факт повного виконання умов договорів суборенди. Факт повного виконання зобов`язань за договорами суборенди суд першої інстанції встановив лише на підставі пояснень представника відповідача, які згідно з нормами статті 76 ЦПК України навіть не є доказами. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ПП «Юхимівське» зазначало, що 31 березня 2023 року воно виплатило власнику земельної ділянки ОСОБА_5 орендну плату за 2021 рік у розмірі 5 180,00 грн, а також за 2021-2022 роки спадкоємцям інших власників землі на суму 116 550,00 грн. Тобто відповідач самостійно зазначає, що у березні 2023 року він мав заборгованість за суборендною платою за 2021-2022 роки. Водночас за умовами договорів суборенди термін сплати суборендної плати визначено 30 жовтня кожного поточного року. Отже, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи щодо сплати відповідачем орендної плати за 2021-2022 роки у повному обсязі безпосередньо власникам земельних ділянок. Висновок суду ґрунтується виключно на припущеннях та неправдивих поясненнях відповідача. Таким чином, поведінка відповідача є суперечливою, що свідчить про намагання ввести суд в оману;

суди помилково посилались на розпорядження директора ТОВ «Селищанське» ОСОБА_3 від 12 травня 2021 року начебто як на підставу того, що ПП «Юхимівське» мало право сплатити першу частину орендної плати за договорами суборенди не ТОВ «Селищанське», а безпосередньо орендодавцям - фізичним особам. Проте суди не взяли до уваги та не надали оцінки численним ознакам того, що такий документ є нікчемним та ймовірно підробленим. У суді першої інстанції та у апеляційній скарзі позивач посилалась на те, що вказане розпорядження видане директором, щодо якого вже було прийнято рішення про його звільнення, а також містить певні недоліки: ТОВ «Селищанське» повідомило суд, що до отримання копії відзиву відповідача не знало про наявність цього розпорядження, воно не має вихідного номеру, не міститься в документах ТОВ «Селищанське»; у судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити коли та за яких обставин ПП «Юхимівське» отримало це розпорядження; з наданого відповідачем розпорядження, датованого 12 травня 2021 року, не вбачається, що це розпорядження стосується саме договорів суборенди, за якими ОСОБА_1 набула права вимоги; у наданому відповідачем розпорядженні взагалі відсутні будь-які дані, які б надавали змогу встановити яких договорів воно стосується, а яких можливо і ні; оскільки між сторонами було укладено 599 договорів суборенди, то ТОВ «Селищанське» повинно було видати 599 розпоряджень, або ж одне розпорядження із зазначенням переліку договорів суборенди, яких воно стосується; розпорядження не містило ні переліку осіб, кому необхідно перераховувати кошти, ні розміру грошових коштів, які мали бути перераховані фізичним особам; у листі ТОВ «Селищанське» на адресу ПП «Юхимівське» від 20 серпня 2021 року товариство звернуло увагу, що відповідач може проводити оплату першої частини орендної плати безпосередньо власникам земельних ділянок тільки після отримання від ТОВ «Селищанське» письмового розпорядження, а також оформлення цього факту документами, в раніше погодженої та переданої підприємству формі, а саме: акта про виконання умов договорів суборенди та заяви від власника земельної ділянки про отримання коштів; викликають обґрунтовані сумніви у наявності у ПП «Юхимівське» вказаного розпорядження станом на травень 2021 року, оскільки для чого тоді б ТОВ «Селищанське» в серпні у своєму листі наполягало на необхідності отримання відповідного розпорядження. Крім того ПП «Юхимівське» жодним чином не відреагувало на цей лист та не запитало у ТОВ «Селищанське» навіщо воно пише про необхідність отримання розпорядження, якщо воно вже було отримане від ТОВ «Селищанське»; якщо ПП «Юхимівське» мало в наявності відповідне розпорядження від 12 травня 2021 року та дійсно здійснювало оплату за суборенду безпосередньо фізичним особам, то чому на жоден із листів від ТОВ «Селищанське» відповідач не відповів про відсутність прострочених зобов`язань, не надав акт звірки тощо;

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цвігун В. В. подав до суду додаткові пояснення.

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цвігун В. В. подав додаткові пояснення у справі.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2023 року ПП «Юхимівське» надало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_6 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

12 травня 2021 року ТОВ «Селищанське» видало розпорядження, яким зобов`язало ПП «Юхимівське» першу частину орендної плати за користування земельними ділянками сплачувати безпосередньо на рахунок власників земельних ділянок, шляхом сплати грошових коштів (орендної плати) на картковий рахунок власника земельної ділянки, або в готівковий спосіб. Керуючись вказаним розпорядженням ПП «Юхимівське» здійснювало виплату першої частини суборендної плати власникам земельних ділянок. Разом з цим у касаційній скарзі позивач зазначає, що ні вона, ні третя особа не отримували плату за договорами суборенди, адже ТОВ «Селищанське» не отримало від відповідача кошти, в тому числі на розрахунковий рахунок підприємства. Підстав для сплати ПП «Юхимівське» на рахунок ТОВ «Селищанське» першої частини суборендної плати немає, оскільки ТОВ «Селищанське» саме ж і зобов`язало 12 травня 2021 року здійснювати виплату коштів за користування земельними ділянками безпосередньо власникам таких ділянок. При цьому другу частину суборендної плати ТОВ «Селищанське» отримало в повному обсязі та в строки, визначені сторонами;

позивач помилково зазначає, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 706/131/21. Суд першої інстанції взагалі не міг взяти до уваги відповідні висновки, оскільки ухвалив рішення ще до моменту прийняття вказаної постанови Верховним Судом. Апеляційний суд не може застосовувати висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, оскільки фактичні обставини у справах є різними;

відповідач надав докази сплати як суборендної плати, так і податкових платежів. Очевидно, що позивач заперечує проти таких доказів, оскільки вони нівелюють його позовні вимоги. Грошові кошти відповідно до розпорядження від 12 травня 2021 року були сплачені безпосередньо власникам земельних ділянок, а позивач цього не спростував, доказів того, що власники земельних ділянок не отримали від ПП «Юхимівське» таких коштів не надав;

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 152/1261/22 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У жовтні 2023 рокусправа № 152/1261/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна В. В. про розгляд справи з викликом сторін та забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні у спосіб проведення відеоконференції з використанням власних технічних засобів, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року у задоволенні заяви представника ПП «Юхимівське» та клопотань представників ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 706/131/21, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18, від 15 червня 2023 року у справі № 910/17401/21, від 24 червня 2021 року у справі № 644/1566/19; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; крім того, судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 10 березня 2021 року та 15 березня 2021 року між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» укладені в загальній кількості 599 договорів суборенди земельних ділянок (паїв), за умовами яких ТОВ «Селищанське» передало, а ПП «Юхимівське» прийняло у тимчасове користування (суборенду) 599 земельних ділянок.

Згідно з пунктом 5.1 кожного договору суборенди, які викладені в однаковій редакції, суборендар сплачує плату за користування земельною ділянкою, розмір якої складається з двох частин, перша частина орендної плати визначається у розмірі орендної плати, визначеної в договорі оренди, укладеному між власником земельної ділянки та орендарем. Друга частина орендної плати визначається в розмірі 56,00 грн за 1 га переданої в суборенду земельної ділянки та сплачується на рахунок орендаря.

12 травня 2021 року директором ТОВ «Селищанське» видано письмове розпорядження, відповідно до якого ПП «Юхимівське» з цього ж дня першу частину орендної плати за користування земельними ділянками необхідно здійснювати (перераховувати) безпосередньо на рахунок власників земельних ділянок шляхом сплати грошових коштів (орендної плати) на картковий рахунок власника земельної ділянки або в готівковий спосіб.

27 серпня 2021 року між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» укладено угоду № 27/08, згідно з якою сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті орендарю складається з двох частин, перша з якої визначається відповідно до договору оренди, що укладений між власником земельної ділянки та орендарем, а друга частина орендної плати визначається в розмірі 56,00 грн за 1 га переданої в суборенду земельної ділянки та сплачується на рахунок орендаря. Орендна плата за договорами суборенди повинна бути сплачена суборендарем щорічно в розмірах, які визначені договором, у строк до 30 жовтня кожного року, за який сплачується орендна плата, починаючи з 2021 року до кінця дії договорів суборенди.

28 жовтня 2021 року ПП «Юхимівське» перерахувало ТОВ «Селищанське» кошти в розмірі 70 840,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3378, а 31 жовтня 2022 року - таку ж суму, що підтверджується платіжним дорученням № 1836.

01 листопада 2022 року директор ТОВ «Селищанське» листом № 01-11 повідомив ПП «Юхимівське», що вказані кошти зараховані як орендна плата за 2021-2022 роки за 19 договорами.

02 листопада 2022 року між ТОВ «Селищанське» і ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги № 02/11 щодо заборгованості за вказаними договорами оренди, відповідно до пунктів 1.1-1.4 якого ОСОБА_1 набула право вимоги основної суми заборгованості за договорами суборенди, 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Крім того, відповідно до пункту 1.4 цього договору загальна сума заборгованості на дату укладення договору становить 8 486 715,88 грн.

Відступлення права вимоги здійснюється лише в частині заборгованості, що наявна станом на день підписання цього договору, в іншій частині права первісного кредитора за договорами суборенди згідно з додатком № 1 зберігаються, в тому числі щодо стягнення заборгованості, яка може виникнути в майбутньому (пункт 1.6 договору).

За приписами пункту 2 договору відступлення права вимоги здійснюється на платній основі у розмірі та в строки, вказані у пункті 4.1 та пункті 4.2 цього договору, відповідно до яких ціна відступлення права вимоги за цим договором становить 8 486 715,88 грн. Оплата за договором здійснюється до 30 жовтня 2023 року шляхом безготівкового розрахунку за реквізитами первісного кредитора.

04 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року, 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 направляла ПП «Юхимівське» вимоги про сплату заборгованості у розмірі 8 486 715,88 грн.

Учасниками справи не заперечується, що загальна площа переданих в суборенду земельних ділянок становить 1 265 га.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оренду землі»орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Нормами глави 48 ЦК України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (стаття 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (стаття 529 ЦК України (щодо виконання зобов`язання частинами)); належний строк (термін) виконання зобов`язання (стаття 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (стаття 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду ОСОБА_1 посилалась на те, що 10 березня 2021 року та 15 березня 2021 року між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» укладено в загальній кількості 599 договорів суборенди земельних ділянок (паїв). Надалі між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» укладено угоду від 27 серпня 2021 року № 27/08 до договорів суборенди, згідно з якою орендна плата сплачується суборендарем щорічно в розмірах, які визначені договором, у строк до 30 жовтня кожного року, починаючи з 2021 року і до кінця дії договорів суборенди. 28 жовтня 2021 року суборендар ПП «Юхимівське» на банківський рахунок орендаря ТОВ «Селищанське» перерахував орендну плату в розмірі 70 840,00 грн, а 31 жовтня 2022 року - таку ж суму. При перерахуванні вказаних коштів ПП «Юхимівське» не було вказано за якими саме договорами здійснюється оплата, у зв`язку з чим ТОВ «Селищанське» самостійно зарахувало отримані кошти як орендну плату за 2021-2022 роки за договорами, про що повідомило відповідача та надало відповідний перелік договорів. Ураховуючи часткову сплату орендної плати, станом на 01 листопада 2022 року утворилася заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 7 493 012,84 грн, з яких: 3 746 506,42 грн - залишок заборгованості за 2021 рік та 3 746 506,42 грн - залишок заборгованості за 2022 рік. Крім того, на підставі норм статті 625 ЦК України з ПП «Юхимівське» також підлягають стягненню за період з 31 жовтня 2021 року до 31 жовтня 2022 року 3 % річних від простроченої суми боргу, що становить 112 703,12 грн та інфляційні втрати у розмірі 880 992,92 грн;

02 листопада 2022 року між ТОВ «Селищанське» і ОСОБА_1 укладений договір № 02/11 про відступлення права вимоги щодо заборгованості за вказаними договорами суборенди, загальна сума заборгованості на дату укладення договору становила 8 486 715,88 грн. 04 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року, 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 направляла на адресу ПП «Юхимівське» вимоги про сплату заборгованості за договорами суборенди у загальному розмірі 8 486 715,88 грн, проте ПП «Юхимівське» заборгованість не погасило;

на спростування існування непогашеної заборгованості за договорами суборенди ПП «Юхимівське» разом з відзивом на позовну заяву подало до суду: копії платіжних доручень від 28 жовтня 2021 року № 3378 на суму 70 840,00 грн та від 31 жовтня 2022 року № 1836 на суму 70 840,00 грн про перерахування коштів як сплату суборенди за земельні ділянки відповідно до угоди від 27 серпня 2021 року; копію виписки за рахунком від 06 жовтня 2022 року підприємства за період з 01 вересня 2021 року 30 вересня 2021 року; копію відомості про нарахування коштів від 30 листопада 2022 року № 1 (орендна плата за пай) січень 2022 року-грудень 2022 року на суму 130 334,00 грн; копію відомості про нарахування коштів від 01 грудня 2022 року № 2 (орендна плата за пай) січень 2022 року-грудень 2022 року на суму 492 410,00 грн; копію відомості про нарахування коштів від 01 грудня 2022 року № 3 (орендна плата за пай) січень 2022 року-грудень 2022 року на суму 10 360,00 грн; копію розпорядження ТОВ «Селищанське» від 12 травня 2021 року; копію довідки Головного управління ДПС у Вінницькій область від 06 січня 2023 року № 46 про відсутність ПП «Юхимівське» податкової заборгованості; копію платіжного доручення від 23 липня 2021 року № 2543 про перерахування на рахунок фізичної особи ОСОБА_7 10 000,00 грн; копії платіжних доручень від 01 вересня 2021 року № 73, від 23 липня 2021 року № 2541, від 01 вересня 2021 року № 74, від 23 липня 2021 pоку № 2545, від 10 вересня 2021 року № 77, від 10 вересня 2021 pоку № 76, від 28 листопада 2022 року № 2, від 29 листопада 2022 року № 3, від 01 грудня 2022 року № 8, від 30 листопада 2022 № 10, від 01 грудня 2022 року № 15, від 01 грудня 2022 року № 17, від 01 грудня 2022 року № 19, від 06 грудня 2022 року № 23, від 28 листопада 2022 року № 1, від 29 листопада 2022 року № 4, від 30 листопада 2022 року № 11, від 01 грудня 2022 року № 9, від 01 грудня 2022 року № 14, від 01 грудня 2022 року № 18. від 01 грудня 2022 року № 20, від 06 грудня 2022 року № 24, від 05 грудня 2022 року № 21, від 30 листопада 2022 року №6, від 30 листопада 2022 року № 5, від 05 грудня 2022 року № 22 про перерахування до місцевих бюджетів орендної плати за землю; скріншоти з кабінету платника податків;

суди встановили, що за змістом договорів суборенди не передбачено строків сплати орендної плати. В угоді від 27 серпня 2021 року № 27/08 сторони погодили, що орендна плата за договорами суборенди повинна бути сплачена суборендарем щорічно в розмірах, визначених договорами суборенди у строк до 30 жовтня кожного року, за який сплачується орендна плата, починаючи з 2021 року і до кінця строку дії договорів оренди. Згідно з пунктом 5.1 кожного із 599 договорів суборенди, які викладені в однаковій редакції, суборендар сплачує плату за користування земельною ділянкою, розмір якої визначається наступним чином: перша частина орендної плати визначається у розмірі орендної плати, визначеної в договорі оренди, укладеному між власником земельної ділянки та орендарем. Друга частина орендної плати становить 56,00 грн за 1 га переданої в суборенду земельної ділянки. За письмовим розпорядженням орендаря перша частина орендної плати може перераховуватись суборендарем безпосередньо на рахунок власника земельної ділянки, а також даний розрахунок може проводитись в будь-якій іншій формі, в тому числі готівкою. 12 травня 2021 року директор ТОВ «Селищанське» ОСОБА_3 видав письмове розпорядження, відповідно до якого ПП «Юхимівське» з дати, вказаної у цьому розпорядженні, першу частину орендної плати за користування земельними ділянками необхідно здійснювати (перераховувати) безпосередньо на рахунок власників земельних ділянок, шляхом сплати грошових коштів (орендної плати) на картковий рахунок власника земельної ділянки, або в готівковий спосіб. Таким чином, у ПП «Юхимівське» виникло зобов`язання за вказаними договорами суборенди: до 30 жовтня кожного року сплатити на користь орендодавців (власників земельних ділянок) орендну плату, в розмірах, визначених у договорах оренди земельних ділянок, та на користь ТОВ «Селищанське» 56,00 грн за 1 га переданої в суборенду земельної ділянки, що становить 70 840,00 грн на рік;

з часу передання земельних ділянок згідно з договорами суборенди до моменту відступлення права вимоги та подання позову відповідач сплатив на користь первинного кредитора 141 680,00 грн. Це підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Між ТОВ «Селищанське» і ПП «Юхимівське» не було укладено інших договорів суборенди землі, крім тих 599 договорів, за якими відступлено право вимоги ОСОБА_1 , розмір проплат у кожному році відповідав умовам розрахунку 1265 га х 56,00 грн. Таким чином, кошти сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями на загальну суму 141 680,00 грн є такими, що сплачені за 599 договорами суборенди на виконання пункту 5.1 договорів суборенди земельних ділянок, розпорядження директора ТОВ «Селищанське», угоди № 27/08 і є другою частиною орендної плати;

стосовно першої частини плати за договорами суборенди ПП «Юхимівське» вказувало, що здійснило її безпосередньо власникам земельних ділянок та сплатило податки до державного бюджету;

суди також встановили, що ТОВ «Селищанське» самостійно не сплачувало орендну плату орендодавцям за договорами суборенди (у період, коли цю плату здійснювало ПП «Юхимівське»), чого не заперечували представники позивача та третьої особи. Крім того, ТОВ «Селищанське» прийняло кошти від ПП «Юхимівське», протягом двох років не скористалось правом на одностороннє розірвання угод, за захистом свого права до суду не зверталося, що також свідчить про обізнаність ТОВ «Селищанське» щодо проведення розрахунків ПП «Юхимівське» з власниками земельних ділянок;

сплата ПП «Юхимівське» орендної плати безпосередньо орендодавцям не завдала шкоди ОСОБА_1 та ТОВ «Селищанське», не позбавила товариство того, на що воно розраховувало, укладаючи договори суборенди, оскільки ПП «Юхимівське» вважається зобов`язаним самостійно сплачувати орендну плату орендодавцям за зобов`язаннями, які виникли із договорів оренди, у рівнозначній сумі;

таким чином, ОСОБА_1 не довела існування її порушеного права з боку ПП «Юхимівське», а відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, проте частково виходили з інших мотивів. Тому рішення судів слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про нікчемність та ймовірне підроблення розпорядження директора ТОВ «Селищанське» ОСОБА_3 від 12 травня 2021 року, відповідно до якого ПП «Юхимівське» з цього ж дня першу частинуорендної плати за користування земельними ділянками необхідно здійснювати (перераховувати) безпосередньо на рахунок власників земельних ділянок шляхом сплати грошових коштів (орендної плати) на картковий рахунок власника земельної ділянки або в готівковий спосіб, адже суди встановили існування такого розпорядження, належність та допустимість такого доказу, а касаційний суд відповідно до статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості втручатись в оцінку доказів та здійснювати їх переоцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду частково прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Хомко Світланою Василівною , задовольнити частково.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. Є. Червинська