Ухвала

від 10.06.2024 по справі 607/18991/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 607/18991/22

провадження № 61-7676ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства «Ідея Вест» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня

2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ідея Вест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «ПАТІО», про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Ідея Вест» (далі - ПП «Ідея Вест»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «ПАТІО»

(далі - ПП «ПАТІО») про зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що вона є власником квартири

АДРЕСА_1 , в якій постійно проживає. Біля її будинку за адресою: АДРЕСА_2 , працює заклад громадського харчування - ресторан «Реберня в Тернополі». Власником приміщення, в якому знаходиться цей заклад, є ПП «ПАТІО», а його орендарем - ПП «Ідея Вест». Водночас дії ресторану «Реберня в Тернополі» порушують права позивачки на безпечні для її здоров`я та життя умови побуту, відпочинку

та навколишнє природне середовище, а також завдають шкоду її здоров`ю,

в результаті діяльності ресторану здійснюються викиди забруднюючих речовин

в атмосферне повітря, спричиняється значне шумове навантаження, через

що вона не має змоги знаходитись на прибудинковій території будинку

та відчиняти вікна в своїй квартирі. Так, містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва від 24 липня 2017 року № 002, які були видані ПП «ПАТІО», зобов`язано блокування об`єкта будівництва проводити

за згодою користувача будівлі, до якої проводиться блокування, проте такої згоди вона не надавала.

Позивачка вказувала, що мешканці будинків АДРЕСА_3 ,

АДРЕСА_4 неодноразово зверталися

в різні інстанції, в тому числі до Тернопільської міської ради з проханням усунути шум та неприємні запахи від роботи ресторану «Реберня в Тернополі»

У відповідь на їхні звернення створено комісію щодо функціонування закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», якою встановлено перевищення гранично допустимих рівнів шуму від діяльності ресторану.

Крім того, в результаті проведених компетентними органами досліджень встановлено, що для усунення надмірних вібрацій та збільшеного шуму при роботі вентиляторів необхідно встановити відцентрові вентилятори та віброізолятори,

що призведе до зменшення шуму і надмірної вібрації, а для забезпечення стійкості конструкції необхідно додатково закріпити консольні вузли, на яких розміщені вентилятори.

Також для усунення неприємних запахів у навколишньому середовищі необхідно перевірити технічні характеристики встановленого вентиляційного обладнання для загально-обмінної вентиляції закладу на предмет дисбалансу припливного

та витяжного повітря, встановити фільтри очищення викидного повітря. У зв`язку

із цим мешканці будинків на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 зверталися до ПП «ПАТІО», ПП «Ідея Вест» з письмовою вимогою про усунення встановлених порушень, однак на дату звернення до суду з позовом жодної відповіді не отримали.

Таким чином, позивачка вважала, що відповідач порушує її право на вільне користування своєю власністю та на безпечні для здоров`я і життя умови побуту, відпочинку та навколишнє природнє середовище.

На підставі викладено просила суд:

- зобов`язати ПП «Ідея Вест» у приміщенні за адресою: бульв. Тараса Шевченка, 27 А у м. Тернополі налагодити та експлуатувати систему припливно-витяжної механічної вентиляції та кондиціонування повітря приміщень закладу в режимі,

що не призводить до перевищення допустимих рівнів шуму, а також встановити відповідне обладнання для очищення викидного повітря;

- заборонити ПП «Ідея Вест» експлуатувати приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , як заклад-ресторан «Реберня в Тернополі»,

до налагодження системи припливно-витяжної механічної вентиляції

та кондиціонування повітря приміщень закладу в режимі, що не призводить

до перевищення допустимих рівнів шуму, а також встановлення відповідного обладнання для очищення викидного повітря.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом заборони ПП «Ідея Вест» експлуатації ним димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», за адресою: АДРЕСА_2 , до облаштування димової труби від мангала «Джерело № 1» та труби від вентиляційної системи кухні «Джерело № 2» закладу громадського харчування - ресторану «Реберня в Тернополі», за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до вимог ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», та в місті передбаченого планом та проектними документами.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

23 травня 2024 року ПП «Ідея Вест», засобами поштового зв`язку, звернулося

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури

у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи

те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується

за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт

2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може

бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий

пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду

в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок

і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої

та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин

у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток

і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості

та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом

як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один

із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим

за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр»

для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої

та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України

(є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом

з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, які є застосовними при кваліфікації справи

як малозначної.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим,

що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено,

що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Тому ця справа щодо вимоги немайнового характеру не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом

2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивність цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін

і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно

до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),

та принципом остаточності судових рішень - res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином

не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень»

в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення

у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями

та принципами цивільного судочинства.

Зазначення у постанові Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою

для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд

не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З урахуванням викладеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення,

що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження

у справі необхідно відмовити.

За наведених обставин, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Ідея Вест» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ідея Вест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «ПАТІО»,

про зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська