Постанова

від 12.06.2024 по справі 522/8253/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 522/8253/18

провадження № 61-15493св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Приморська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (за первісним позовом) - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов Ігор Олександрович,

треті особи: Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», Управління обласної ради з майнових відносин, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 травня 2021 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О., треті особи: Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», Управління обласної ради з майнових відносин, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що під час перевірки звернення начальника управління обласної ради з майнових відносин із приводу законності державної реєстрації права власності на об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 109,4 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 було встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063 та технічного паспорту від 02 лютого 2018 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Профпроект» (далі - ТОВ «Профпроект»), було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 109,4 кв. м, житловою - 58,9 кв. м.

У подальшому, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23 лютого 2018 року, відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 , який, у свою чергу, 28 липня 2018 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири із ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27245452.

Прокурор зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності серії від 03 листопада 2008 року САА № НОМЕР_2 право власності на об`єкт, який розташований на АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , належать на праві власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

Спірна квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 23 лютого 2018 року є тим самим приміщенням, яке відображено у технічному паспорті від 07 липня 2008 року, виданому Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН», власником якої є територіальна громада сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, яка позначене літерами «Ж» та «В».

Відповідно до розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063 «Об утверждении решения Межведомственной райадминистрации № 33 от 29.07.99» квартира АДРЕСА_1 визнана жилим приміщенням загальною площею 109,6 кв. м, яке знаходиться в користуванні ОСОБА_5 . Розпорядженням запропоновано КП «ОМБТІ та РОН» внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів указаної квартири. Між тим, згідно з інформацією КП «ОМБТІ та РОН» від 18 квітня 2018 року № 3105-04/142, реєстрація права власності на вказану квартиру не здійснювалась.

Прокурор вважає, що державний реєстратор ОСОБА_3 повинен був відмовити у реєстрації права власності на вказану квартиру, оскільки заява про державну реєстрацію подана неналежною особою - ОСОБА_2 , яка не мала жодного відношення до спірного майна, не приймала спадщину після смерті ОСОБА_5 , а також поданий документ для державної реєстрації - розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063, не встановлює набуття права власності на спірну квартиру, а лише свідчить про право користування ОСОБА_5 .

Таким чином, договір купівлі-продажу від 23 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , та договір купівлі-продажу від 28 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідно до статті 215 ЦК України є недійсними (нікчемними) правочинами та такими, що порушують інтереси держави в особі Одеської обласної ради.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, прокурор просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. від 06 лютого 2018 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав 39584065), на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 109,4 кв. м, житловою - 58,9 кв. м;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи від 06 лютого 2018 року № 24744794 про право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ,; від 23 лютого 2018 року № 24992119 про право власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 ; від 28 липня 2018 року № 27245452 про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;

- витребувати вказане нерухоме майно з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 про реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», загальною площею 1992,8 кв. м, замощення І, відображені в технічному паспорті від 07 липня 2008 року за адресою АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V, територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на праві власності належать навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», загальною площею 1992,8 кв. м, замощення І, відображені в технічному паспорті від 07 липня 2008 року, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням від 22 вересня 2006 року № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада» Одеська обласна рада на підставі, в тому числі, пропозицій постійної комісії обласної ради з питань спільної власності територіальних громад області, вирішила, зокрема, затвердити нову редакцію переліку об`єктів територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада (далі - Перелік), станом на 01 вересня 2006 року, згідно з додатком 1. У вказаному додатку 1, серед інших, у пункті 4.16 вказано й Одеське художньо-театральне училище ім. М. Б. Грекова ( АДРЕСА_4 ).

Проте зазначене рішення ради не містить положень щодо реєстрації права власності на зазначені в ньому об`єкти за Одеською обласною радою; у рішенні не вказані об`єкти саме за вказаною адресою.

Адресою Одеського художньо-театрального училища ім. М. Б. Грекова, відповідно до зазначеного рішення Одеської міської ради, є м. Одеса, вул. Торгова, 15, а не АДРЕСА_1 .

Вважає, що державна реєстрація права власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 була вчинена за Одеською обласною радою на підставі документа, що не містив у собі відомостей та підстав для вказаної державної реєстрації.

При виданні оскаржуваного свідоцтва про право власності від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 не було враховано, що 03 листопада 1999 року Жовтнева районна адміністрація виконавчого комітету Одеської міської ради видала Розпорядження № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 р.», згідно якого затверджено висновок № 117 «Відповідність кв. АДРЕСА_1 , розробленого о/ф ГПІІ «Укрпроектреконструкція» (замовлення № 143 від 04 березня 1999 року); визнано квартиру АДРЕСА_1 житловим приміщенням, що складається з 3 кімнат житловою площею 68,9 кв. м, загальною площею 109,6 кв. м, у користуванні гр. ОСОБА_5 , яка було відновлена у 1955 року за рахунок особистих коштів».

Таким чином спірна квартира визнана окремим об`єктом нерухомого майна, що не входить до складу комплексу приміщень № 14/16 на АДРЕСА_1 . Проте під час вчинення Одеською обласною радою заходів щодо реєстрації права власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , вказані обставини враховані не були, у зв`язку з чим відбулося помилкове внесення квартири АДРЕСА_1 до загального переліку об`єктів, право власності на які було зареєстровано за Одеською обласною радою на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 .

Вважає, що вказані приміщення помилково та безпідставно були внесені до загального комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на наявність Розпорядження про виділення їх в окремий об`єкт - квартиру АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності на нерухоме майно за Одеською обласною адміністрацією, без виключення цього об`єкта із загального майнового комплексу, є протиправною, оскільки у Одеської обласної адміністрації не було жодних правових підстав для отримання права власності на об`єкт, самостійно відновлений родиною ОСОБА_5 та переданий йому відповідно до Розпорядження Жовтневої адміністрації від 03 листопада 1999 року № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 р.».

Посилаючись на те, що державна реєстрація права власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , за Одеською обласною радою була вчинена з порушенням вимог законодавства, чинного на час реєстрації, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 11 травня 2021 року у задоволенні позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, суд першої інстанції виходив із того, що позов заявлений до неналежного відповідача (державного реєстратора).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із його безпідставності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради рішення Приморського районного суду м. Одеса від 11 травня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 жовтня 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 травня 2020 року в справі № 381/3165/17, від 24 жовтня 2023 року в справі № 753/12661/19, від 12 листопада 2020 року в справі № 405/812/19, від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 304/284/18, від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, від 20 липня 2022 року в справі № 923/196/20, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 496/3658/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення первісного позову, в частині зустрічного позову не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували, що дії реєстратора не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки згідно з абзацом 4 пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться в поданих документах. Абзацем 6 пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/8253/18.

Витребувано з Приморського районного суду міста Одеса цивільну справу № 522/8253/18 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О., треті особи: Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», Управління обласної ради з майнових відносин, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, третя особа - Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року справу № 522/8253/18 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області» затверджені Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради (додаток 1) та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Відповідно до пункту 8 розділу «Культура» Художнє училище було передано у власність обласної Ради народних депутатів.

Пунктом 4 вказаного рішення обласної Ради народних депутатів відділам, управлінням і комітетам облвиконкому було доручено до 01 січня 1992 року здійснити передачу у комунальній власність державного майна, яке знаходилось у їх віданні, згідно із затвердженими цим рішенням переліками.

Згідно з актом, складеним Управлінням культури Одеського облвиконкому (пункт 9), в комунальну власність Одеської області передано ВНКЗ «Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова» (м. Одеса, вул. Радянської Армії, 14/16).

У подальшому перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада, був затверджений рішенням обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада», згідно якого ВНКЗ «Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова» є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Згідно пункту 1.3 рішення обласної ради від 29 лютого 2008 року № 499-V «Про внесення змін та доповнень у Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада, доповнено розділ 4. «Установи культури» підпунктами такого змісту: «4.16 Комунальна установа «Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова» (м. Одеса, вул. Преображенська, 14/16); «4.17. Комунальна установа «Одеське театрально-художнє училище» (м. Одеса, вул. Торгова, 15)».

Такі зміни були внесені до Переліку на підставі рішення обласної ради від 18 листопада .2005 року № 694-V «Про припинення навчального комунального закладу «Одеське художньо-театральне училище ім. М .Б. Грекова» шляхом поділу». Відповідно до вказаного рішення Одеське художньо-театральне училище ім. М. Б. Грекова було припинено шляхом його поділу на комунальну установу «Одеське художнє училище ім. Митрофана Борисовича Грекова» та Комунальну установу «Одеське театрально-художнє училище».

03 листопада 2008 року на підставі рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V за територіальною громадою сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської міської ради було зареєстровано право власності на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з нежилих будівель літ. «А», «В», «Д», «Ж», загальна площа яких 3558,6 кв. м, підстанції 0 та огорожі № 1-2, відображених у технічному паспорті від 07 липня 2008 року.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 за територіальною громадою сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради було зареєстровано право власності на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», загальною площею 1992,8 кв. м., замощення І, відображені в технічному паспорті від 07 липня 2008 року. Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V.

На підставі цього свідоцтва від 27 січня 2009 року право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1992,8 кв. м., було зареєстровано в КП «РМБТІ та РОН» 11 березня 2009 року, про що свідчать копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 березня 2009 року та лист КП «ОМТБІ та РОН» від 26 квітня 2018 року № 3298-04/147

Згідно вказаного листа, право власності за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано:

- на ТП 192, площею 22,4 кв. м, за ТОВ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» на підставі наказу Міністерства паливу та енергетики України від 04 листопада 2003 року № 635 (дата прийняття рішення про реєстрацію 08 грудня 2004 рік);

- на нежитлові приміщення, загальною площею 3558,6 кв. м, за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на підставі свідоцтва про право власності від 03 листопада 2008 року № НОМЕР_2 (дата прийняття рішення про реєстрацію 03 грудня 2008 рік).

Також установлено, що 03 листопада 1999 року Жовтнева районна адміністрація виконавчого комітету Одеської міської ради було видано Розпорядження № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 р.», згідно якого зокрема:

затверджено висновок № 117 «Відповідність кв. АДРЕСА_1 , розробленого о/ф ГПІІ «Укрпроектреконструкція» (замовлення від 04 березня 1999 року № 143);

визнано квартиру АДРЕСА_1 житловим приміщенням, що складається з 3 кімнат житловою площею 68,9 кв. м, загальною площею 109,6 кв. м, у користуванні ОСОБА_5 , яка була відновлена у 1955 року за рахунок особистих коштів;

запитано ОМБТІ та РОН внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів квартири АДРЕСА_1 .

13 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_5 був виготовлений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

У подальшому 06 лютого 2018 року державний реєстратор Махортов І. О. на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063 та технічного паспорту від 02 лютого 2018 року, виданого ТОВ «Профпроект», зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

23 лютого 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу здійснила відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , у свою чергу, 28 липня 2018 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27245452 .

Згідно листа юридичного департаменту Одеської міської ради від 04 серпня 2020 року в адресному реєстрі м. Одеси адреса: АДРЕСА_1 , відсутня, а відповідна довідка щодо її резервування не видавалась.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 травня 2020 року в справі № 381/3165/17, від 24 жовтня 2023 року в справі № 753/12661/19, від 12 листопада 2020 року в справі № 405/812/19, від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 304/284/18, від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, від 20 липня 2022 року в справі № 923/196/20, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 496/3658/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор вказував, що оспорюваним рішенням державного реєстратора та державною реєстрацією за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно порушено права держави в особі Одеської обласної ради, як законного власника цього майна.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та пред`явив позов до неналежного відповідача (державного реєстратора)

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного реєстратора при реалізації відповідних функцій, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на нормах цивільного законодавства, реєстратор має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

Водночас, виходячи з того, що первісні позовні вимоги (щодо скасування рішень, запису щодо первісної реєстрації права власності) задоволенню не підлягають як такі, що були пред`явлені до неналежного відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про витребування майна, як похідна, також задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд, погодившись із рішенням суду першої інстанції та залишаючи його без змін, зазначив, при цьому, що вимоги прокуратури щодо скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неналежними способами захисту прав позивача.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна, з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідним нерухомим майном, а тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність відповідного рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс 19).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Зважаючи на встановлені обставини та існуючі між сторонами правовідносини, правильним є висновок апеляційного суду про те, що вимоги прокуратури щодо скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неналежними способами захисту прав держави, яка є власником спірного нерухомого майна, оскільки не дозволяють їй реалізувати свої права щодо такого майна.

Водночас, апеляційний суд не звернув увагу на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), від 24 листопада 2021 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-13689св20), від 06 березня 2024 року у справі № 707/252/22 (провадження № 61-11470св22), згідно з якими належним способом захисту є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов), й такі вимоги прокурор заявив до ОСОБА_1 , як нового власника спірної квартири АДРЕСА_1 .

Погодившись із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог, як похідних від вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, апеляційний суд на наведене уваги не звернув та неправильно застосував норми матеріального права в цій частині, не врахував, що прокурор, окрім іншого, просив також витребувати спірне нерухоме майно з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради та, на порушення норм процесуального законодавства, не переглянув справу по суті позовних вимог до ОСОБА_1 , який є належним відповідачем за цими вимогами.

Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вимог, заявлених до ОСОБА_1 , з передачею справи в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в частині вимог про витребування майна - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд; у решті рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в частині позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 травня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в частині позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов