Постанова

від 26.11.2024 по справі 522/8253/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6157/24

Справа № 522/8253/18

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2021 року по цивільній справі за позовом Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, треті особи: Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», управління обласної ради з майнових відносин, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, третя особа: Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О., треті особи: Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», Управління обласної ради з майнових відносин, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що під час перевірки звернення начальника управління обласної ради з майнових відносин із приводу законності державної реєстрації права власності на об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 109,4 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 було встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_3 на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063 та технічного паспорту від 02 лютого 2018 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Профпроект» (далі ТОВ «Профпроект»), було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 109,4 кв. м, житловою 58,9 кв. м.

У подальшому, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23 лютого 2018 року, відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 , який, у свою чергу, 28 липня 2018 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири із ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27245452.

Прокурор зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності серії від 03 листопада 2008 року САА № 273237 право власності на об`єкт, який розташований на АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_3 , належать на праві власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

Спірна квартира АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 23 лютого 2018 року є тим самим приміщенням, яке відображено у технічному паспорті від 07 липня 2008 року, виданому Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі КП «ОМБТІ та РОН», власником якої є територіальна громада сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, яка позначене літерами «Ж» та «В».

Відповідно до розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063 «Об утверждении решения Межведомственной райадминистрации № 33 от 29.07.99» квартира АДРЕСА_2 визнана жилим приміщенням загальною площею 109,6 кв. м, яке знаходиться в користуванні ОСОБА_5 . Розпорядженням запропоновано КП «ОМБТІ та РОН» внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів указаної квартири. Між тим, згідно з інформацією КП «ОМБТІ та РОН» від 18 квітня 2018 року № 3105-04/142, реєстрація права власності на вказану квартиру не здійснювалась.

Прокурор вважає, що державний реєстратор ОСОБА_3 повинен був відмовити у реєстрації права власності на вказану квартиру, оскільки заява про державну реєстрацію подана неналежною особою ОСОБА_2 , яка не мала жодного відношення до спірного майна, не приймала спадщину після смерті ОСОБА_5 , а також поданий документ для державної реєстрації розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063, не встановлює набуття права власності на спірну квартиру, а лише свідчить про право користування ОСОБА_5 .

Таким чином, договір купівлі-продажу від 23 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , та договір купівлі-продажу від28 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відповідно до статті 215 ЦК України є недійсними (нікчемними) правочинами та такими, що порушують інтереси держави в особі Одеської обласної ради.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, прокурор просив:

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. від 06 лютого 2018 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав 39584065), на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право на приміщення квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 109,4 кв. м, житловою 58,9 кв. м;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи від 06 лютого 2018 року № 24744794 про право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 ,; від 23 лютого 2018 року № 24992119 про право власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 ; від 28 липня 2018 року № 27245452 про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 ;

витребувати вказане нерухоме майно з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 про реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», загальною площею 1992,8 кв. м, замощення І, відображені в технічному паспорті від 07 липня 2008 року за адресою АДРЕСА_3 .

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V, територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на праві власності належать навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», загальною площею 1992,8 кв. м, замощення І, відображені в технічному паспорті від 07 липня 2008 року, розташовані за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням від 22 вересня 2006 року № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада» Одеська обласна рада на підставі, в тому числі, пропозицій постійної комісії обласної ради з питань спільної власності територіальних громад області, вирішила, зокрема, затвердити нову редакцію переліку об`єктів територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада (далі - Перелік), станом на 01 вересня 2006 року, згідно з додатком 1. У вказаному додатку 1, серед інших, у пункті 4.16 вказано й Одеське художньо-театральне училище ім. М. Б. Грекова ( АДРЕСА_4 ).

Проте зазначене рішення ради не містить положень щодо реєстрації права власності на зазначені в ньому об`єкти за Одеською обласною радою; у рішенні не вказані об`єкти саме за вказаною адресою.

Адресою Одеського художньо-театрального училища ім. М. Б. Грекова, відповідно до зазначеного рішення Одеської міської ради, є м. Одеса, вул. Торгова, 15, а не АДРЕСА_3 .

Вважає, що державна реєстрація права власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 була вчинена за Одеською обласною радою на підставі документа, що не містив у собі відомостей та підстав для вказаної державної реєстрації.

При виданні оскаржуваного свідоцтва про право власності від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 не було враховано, що 03 листопада 1999 року Жовтнева районна адміністрація виконавчого комітету Одеської міської ради видала Розпорядження № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 р.», згідно якого затверджено висновок № 117 «Відповідність кв. АДРЕСА_5 , розробленого о/ф ГПІІ «Укрпроектреконструкція» (замовлення № 143 від 04 березня 1999 року); визнано квартиру АДРЕСА_2 житловим приміщенням, що складається з 3 кімнат житловою площею 68,9 кв. м, загальною площею 109,6 кв. м, у користуванні гр. ОСОБА_5 , яка було відновлена у 1955 року за рахунок особистих коштів».

Таким чином спірна квартира визнана окремим об`єктом нерухомого майна, що не входить до складу комплексу приміщень № 14/16 на АДРЕСА_1 . Проте під час вчинення Одеською обласною радою заходів щодо реєстрації права власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 , вказані обставини враховані не були, у зв`язку з чим відбулося помилкове внесення квартири АДРЕСА_6 до загального переліку об`єктів, право власності на які було зареєстровано за Одеською обласною радою на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 .

Вважає, що вказані приміщення помилково та безпідставно були внесені до загального комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , з огляду на наявність Розпорядження про виділення їх в окремий об`єкт - квартиру АДРЕСА_7 . Реєстрація права власності на нерухоме майно за Одеською обласною адміністрацією, без виключення цього об`єкта із загального майнового комплексу, є протиправною, оскільки у Одеської обласної адміністрації не було жодних правових підстав для отримання права власності на об`єкт, самостійно відновлений родиною ОСОБА_5 та переданий йому відповідно до Розпорядження Жовтневої адміністрації від 03 листопада 1999 року № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 р.».

Посилаючись на те, що державна реєстрація права власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 , за Одеською обласною радою була вчинена з порушенням вимог законодавства, чинного на час реєстрації, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 11 травня 2021 року у задоволенні позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, заступник Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 11 травня 2021 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеса від 11 травня 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, заступник Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради подав касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в частині позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 травня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в частині позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями по даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Таварткіладзе О.М., судді Заїкін А.П., Погорєлова С.О.

Таким чином справа переглядається лише в частині позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. В іншій частині вимог рішення суду не переглядається, оскільки залишено без змін судом касаційної інстанції.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 15:30 год. 26.11.2024 року відповідач ОСОБА_1 в особісвого представникаадвоката ПавелО.Ю.в судове засідання не з`явились.

25.11.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Павел О.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість адвоката в іншій судовій справі № 916/3821/21 у Південно-західному апеляційному господарському суді, судове засідання в якій призначено на 14:00 год. 26.11.2024 року.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заявлене представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Павел О.Ю. клопотання про відкладення судового розгляду через зайнятість в іншій судовій справі № 916/3821/21 у Південно-західному апеляційному господарському суді, судове засідання в якій призначено на 14:00 год. 26.11.2024 року не може бути взятими до уваги, оскільки зазначена дата та час судового засідання визначена ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 року, в той час, як дата та час судового засідання у справі, яка переглядається Одеським апеляційним судом визначена ухвалою від 17.07.2024 року. До того ж справа, яка переглядається в апеляційному порядку, переглядається після скасування Вреховним Судом рішення суду апеляційної інстанції і направлення її на новий апеляційний розгляд, а сама справа перебуває на розгляді в судах з травня 2018 року, в тому чсилі в апеляційному суді - з червня 2021 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Присутні в судовому засіданні прокурор в інтересах держави в особі Одеської обласної ради та представник третьої особи без самостійних вимог Вищого навчального комунального закладу «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова» не заперечували проти розгляду справи без присутності в судовому засіданні 26.11.2024 року представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Павел О.Ю.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи без присутності в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Павел О.Ю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що первісні позовні вимоги (щодо скасування рішень, запису щодо первісної реєстрації права власності) задоволенню не підлягають як такі, що були пред`явлені до неналежного відповідача, тому вимога про витребування майна, як похідна, також задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що:

- рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області» затверджені Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради (додаток 1) та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування;

- відповідно до пункту 8 розділу «Культура» Художнє училище було передано у власність обласної Ради народних депутатів. Пунктом 4 вказаного рішення обласної Ради народних депутатів відділам, управлінням і комітетам облвиконкому було доручено до 01 січня 1992 року здійснити передачу у комунальній власність державного майна, яке знаходилось у їх віданні, згідно із затвердженими цим рішенням переліками. Згідно з актом, складеним Управлінням культури Одеського облвиконкому (пункт 9), в комунальну власність Одеської області передано ВНКЗ «Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова» (м. Одеса, вул. Радянської Армії, 14/16).

- у подальшому перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада, був затверджений рішенням обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада», згідно якого ВНКЗ «Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова» є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

- згідно з пунктом 1.3 рішення обласної ради від 29 лютого 2008 року № 499-V «Про внесення змін та доповнень у Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада, доповнено розділ 4. «Установи культури» підпунктами такого змісту: «4.16 Комунальна установа «Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова» (м. Одеса, вул. Преображенська, 14/16); «4.17. Комунальна установа «Одеське театрально-художнє училище» (м. Одеса, вул. Торгова, 15)»;

- такі зміни були внесені до Переліку на підставі рішення обласної ради від 18 листопада 2005 року № 694-V «Про припинення навчального комунального закладу «Одеське художньо-театральне училище ім. М .Б. Грекова» шляхом поділу». Відповідно до вказаного рішення Одеське художньо-театральне училище ім. М. Б. Грекова було припинено шляхом його поділу на комунальну установу «Одеське художнє училище ім. Митрофана Борисовича Грекова» та Комунальну установу «Одеське театрально-художнє училище»;

- 03 листопада 2008 року на підставі рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V за територіальною громадою сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської міської ради було зареєстровано право власності на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складаються з нежилих будівель літ. «А», «В», «Д», «Ж», загальна площа яких 3558,6 кв. м, підстанції 0 та огорожі № 1-2, відображених у технічному паспорті від 07 липня 2008 року;

- згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2009 року серії НОМЕР_1 за територіальною громадою сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради було зареєстровано право власності на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», загальною площею1992,8 кв. м., замощення І, відображені в технічному паспорті від 07 липня 2008 року. Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V;

- на підставі цього свідоцтва від 27 січня 2009 року право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1992,8 кв. м., було зареєстровано в КП «РМБТІ та РОН» 11 березня 2009 року, про що свідчать копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 березня 2009 року та лист КП «ОМТБІ та РОН» від 26 квітня 2018 року № 3298-04/147;

- згідно вказаного листа, право власності за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано:

- на ТП 192, площею 22,4 кв. м, за ТОВ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» на підставі наказу Міністерства паливу та енергетики України від 04 листопада 2003 року № 635 (дата прийняття рішення про реєстрацію 08 грудня 2004 рік);

- на нежитлові приміщення, загальною площею 3558,6 кв. м, за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на підставі свідоцтва про право власності від 03 листопада 2008 року № 273237 (дата прийняття рішення про реєстрацію 03 грудня 2008 рік);

Крім того, 03 листопада 1999 року Жовтнева районна адміністрація виконавчого комітету Одеської міської ради було видано Розпорядження № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 р.», згідно якого зокрема:

- затверджено висновок № 117 «Відповідність кв. АДРЕСА_5 , розробленого о/ф ГПІІ «Укрпроектреконструкція» (замовлення від 04 березня 1999 року № 143);

- визнано квартиру АДРЕСА_2 житловим приміщенням, що складається з 3 кімнат житловою площею 68,9 кв. м, загальною площею 109,6 кв. м, у користуванні ОСОБА_5 , яка була відновлена у 1955 року за рахунок особистих коштів;

- запитано ОМБТІ та РОН внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів квартири АДРЕСА_2 .

- 13 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_5 був виготовлений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_8 .

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

- 06 лютого 2018 року державний реєстратор Махортов І. О. на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 03 листопада 1999 року № 1063 та технічного паспорту від 02 лютого 2018 року, виданого ТОВ «Профпроект», зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2

- 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу здійснила відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_4 , який у свою чергу, 28 липня 2018 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_1 , номер запису про право власності 27245452;

- згідно з листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 04 серпня 2020 року в адресному реєстрі м. Одеси адреса: АДРЕСА_1 , відсутня, а відповідна довідка щодо її резервування не видавалась.

Колегія суддів виходить з наступного.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 675/2381/19 (провадження № 61-1621св22) зазначено:

"Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, в особі Одеської обласної ради, яка є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» й іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Прокурор обґрунтував свій позов тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади в особі Одеської областіної ради на підставі незаконного рішення державного реєстратора, тобто за відсутності волі територіальної громади в особі її представницького органу Одеської обласної ради на відчуження нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. … Поняття «майно» у першій частині статті 1 Протоколу № 1 є автономним поняттям, яке охоплює як «існуюче майно», так і активи, в тому числі позови, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні, «законне очікування».

Витребування спірного нерухомого майна на користь Одеської обласної ради, яке вибуло з її володіння внаслідок незаконного рішення державного реєстратора узгоджується з критеріями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна в інтересах населених пунктів територіальної громади.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року по справі № 362/2707/19 вказано, що: "належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.[...] Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі".

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимогипро витребуваннянерухомого майназ незаконноговолодіння особи,за якоювоно зареєстрованена правівласності,відповідає речово-правовомухарактеру віндикаційногопозову тапризводить доефективного захиступрав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей приписслід розумітитак,що рішеннясуду провитребування знезаконного володіннявідповідача нерухомогомайна самепо собіє підставоюдля внесеннядо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнозапису продержавну реєстраціюза позивачемправа власностіна нерухомемайно,зареєстроване уцьому реєстріза відповідачем.На підставітакого рішеннясуду длявнесення доДержавного реєструречових правна нерухомемайно записупро державнуреєстрацію запозивачем прававласності нанерухоме майно,зареєстроване уцьому реєстріза відповідачем,не потрібноокремо скасовуватизапис продержавну реєстраціюправа власностіза відповідачем.Відтак,пред`явленнявласником нерухомогомайна вимогипро скасуваннярішень,записів продержавну реєстраціюправа власностіна цемайно занезаконним володільцемне єнеобхідним дляефективного відновленняйого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 522/2110/15-ц вказано, що:

« За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-251цс15. 71. Велика Палата Верховного Суду з цим висновком Верховного Суду України погоджується".

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 вказано, що:

"46. Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))".

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові прокурора з тих підстав, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які заявлені до неналежного відповідача державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича та які є неефкеективними до іншого відповідача ОСОБА_1 .

Як вбачається, з встановлених у справі обставин і підтверджено в судовому засіданні представником Вищого навчального комунального закладу «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова» квартира АДРЕСА_6 існує лише у технічному паспорті, який виготовлений на вимогу колишнього керівника училища ОСОБА_5 у 1996 році. У ОСОБА_5 мабуть і були певні плани на це приміщення, і він вживав певні дії, для переводу даного приміщення з нежитлового у житлове, але далі виготовлення технічного паспорту, в якому це приміщення зазначено, як квартира, а в дійсності завжди було і є майстернями художнього уичлища, справа не пійшла. Дійсно існує розпорядження Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 року, яким було затверджено висновок № 117 «Відповідність кв. АДРЕСА_5 , розробленого о/ф ГПІІ «Укрпроектреконструкція» (замовлення від 04 березня 1999 року № 143) та визнано квартиру АДРЕСА_2 житловим приміщенням, що складається з 3 кімнат житловою площею 68,9 кв. м, загальною площею 109,6 кв. м, у користуванні ОСОБА_5 , яка була відновлена у 1955 року за рахунок особистих коштів, запитано ОМБТІ та РОН внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів квартири АДРЕСА_2 . Але спірне приміщення, стверджує представник третьої особи не є самостійним приміщенням з ізольованим входом і всіма необхідними допоміжними приміщеннями, які притаманні житлу, а було і залишається майстернями хуждожвного училища. Дане приміщення у власність ОСОБА_5 в будь-якому випадку не передавалось і відповідні документи про зміну власника спірного приміщення не оформлювались. Після винесення розпорядження Жовтневої райоадміністарції ОСОБА_5 невдовзі помер. Реєстрації права власності спірного приміщення за життя ОСОБА_7 не формлювалось, оскільки за розпорядженням Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999 року підтверджено лише користування ОСОБА_5 цим приміщенням. Члени сім`ї, які б були прописані у цій квартирі разом з ОСОБА_8 на час відкриття спадщини - відсутні. Тому реєстрація права власності на це приміщення у 2018 році державним реєстратором Махортовим І.О. за ОСОБА_2 не відповідає законодавству.

Оскільки матеріалами справи не встановлено перехід права власності на спірне нерухоме майно від Одеської обласної ради до фізичної особи ОСОБА_5 , а від нього до ОСОБА_2 , доводи позову прокурора про те, що у державного реєстратора були відстуні підстави для реєстрації права власносі на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 є обґрунтованими.

Оскільки за ОСОБА_2 була здійснена реєстрація права власності на спірне нерухоме майно, яке після цього нею було відчужено ОСОБА_4 , а тим у свою чергу ОСОБА_1 , вимоги прокурора про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідають встановленим у справі обставинам, є доведеними і засновані на законі.

Докази, які б доводили зворотнє та спростовували позицію прокурора судом не встановлені.

Таким чином апеляційна скарга заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради підлягає частковому задоволенню, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цієї вимоги та витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради нерухоме майно у вигляді приміщення - квартири АДРЕСА_2 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. 58,9 кв.м., відповідно до технічного паспорту від 07.07.2008 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги заступника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради нерухоме майно у вигляді приміщення - квартиру АДРЕСА_2 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. 58,9 кв.м., відповідно до технічного паспорту від 07.07.2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 05.12.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова