Постанова

від 12.06.2024 по справі 345/6040/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/6040/23

Провадження № 22-ц/4808/808/24

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду 25 березня 2024 року, в складі судді Якиміва Р.В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне підприємство «ТОММетал» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов?язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2011,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 18.08.2008 ПП «ТОММетал» та ПАТ КБ «Приватбанк» (в подальшому назву змінено на АТ КБ «Приватбанк») уклали кредитний договір № LOK-KC-017, за умовами якого позивач зобов`язався надати ПП «ТОММетал» кредит в сумі 210000,00 грн. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 15,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 44,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Датою сплати процентів є 10-те число кожного поточного місяця.

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ПП «ТОММетал» кредит у розмірі 210000,00 грн. В рахунок забезпечення зобов`язань по кредитному договору № LOK-KC-017 від 18.08.2008 укладено договір поруки №LOK-KC-017-1 від 18.08.2008 між ПриватБанком та ОСОБА_1 відповідно до якого поручитель надає поруку перед кредитором за виконання ПП «ТоММетал» своїх обов`язків за кредитним договором № LOK-KC-017 від 18.08.2008. Також було укладено договір поруки №LOK-KC-017-2 від 18.08.2008 між ПриватБанком та ОСОБА_2 відповідно до якого поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання ПП «ТоММетал» своїх обов`язків за кредитним договором № LOK-KC-017 від 18.08.2008. Згідно з договорами поруки поручителі відповідають перед кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагороди штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання Боржником обов`язків за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Приватне підприємство «ТОММетал» своєю чергою, не виконувало зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав. 03.03.2011 року Калуським міськрайонним судом прийнято рішення у справі № 2-405/11, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПІП «ТОММетал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним Договором № LOK-KC-017 від 18.08.2008 задоволено повністю. Стягнуто в солідарному порядку з приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 2312628,80 грн. Рішення суду набрало законної сили 14.03.2011. Вказане судове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2011 не було виконано відповідачами ні добровільно, ні в ході примусового стягнення в рамках виконавчих проваджень.

Таким чином, з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі. На думку представника позивача, банк має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

З врахуванням зазначеного позивач просив солідарно стягнути з відповідачів три проценти річних від суми боргу в розмірі 2314448,80 грн за кредитом №LOK-KC-017 від 18.08.2008 за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, нараховані проценти за кредитом №LOK-KC-017 від 18.08.2008 в розмірі 208490,61 грн, суму інфляційних нарахувань в розмірі 506087,65 грн, а також судові витрати по справі.

Рішенням Калуськогоміськрайонного судувід 25березня 2024рокупозов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» три відсотки річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2011, справа №2-405/11 за кредитним договором № LOK-KC-017 від 18.08.2008 у розмірі 714578, 26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 8574,93 грн сплаченого судового збору, по 4287,47 грн з кожного.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Зазначив,щоВелика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19) висловила позицію, згідно якої невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції стягнув заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року, хоча з позовом позивач звернувся 17.11.2023 року.

При цьому суд не розглянув його заяву про застосування позовної давності.

Таким чином, з огляду на вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційних втрат у даній справі підлягає до стягнення за період з 18.11.2020 року по 23.02.2022 року та має становити 439 825,8 грн та розраховується наступним чином: 714 578, 26 грн. (сума інфляційних втрат та 3% річних, що стягнута судом першої інстанції за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року) мінус 274 752,46 грн. (сума інфляційних втрат та 3% річних за період з 23.02.2019 року по 18.11.2020 року) дорівнює 439 825,8 грн.

Апелянт просить рішення Калуського міськрайонного суду від 25.03.2024 року скасувати частково, прийняти нове рішення про відмову у стягненні 3% річних у сумі 120 532,47 грн. та інфляційних втрат у сумі 154 219,99 грн. за період з 23.02.2019 року по 18.11.2020 року. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «Приват Банк» Калашнікова М.О. зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.

Зазначила, що з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов?язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, тому банк має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Загальна сума трьох процентів річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов?язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2011 року, за кредитним договором №LOK-KC-017 від 18.08.2008 складає 714 578,26 грн (три проценти річних 208 490,61 грн + інфляційні нарахування 506 087,65 грн).

Положення статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов?язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Представник банку звертає увагу, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На думку представника позивача, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідачів трьох процентів річних та інфляційних витрат за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року є обґрунтованими.

Також вважає, що строки звернення до суду з позовною заявою були продовжені, оскільки позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. Оскільки станом на дату ухвалення рішення у даній справі правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами

Крім цього вважає, що посилання ОСОБА_1 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц не може братися до уваги, оскільки відповідна практика не є релевантною до даної справи, адже в цій справі зобов`язання припинилися виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Калашнікова М.О. щодо задоволення апеляційної скарги заперечила з підстав, зазначених у відзиві, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне підприємство «ТОММетал» в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності сторін, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 18.08.2008 ПП «ТОММетал» та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали кредитний договір № LOK-KC-017, за умовами якого позивач зобов`язався надати ПП «ТОММетал» кредит в сумі 210000,00 грн. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 15,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 44,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Датою сплати процентів є 10-те число кожного поточного місяця (а.с.10-15).

В рахунок забезпечення зобов`язань по кредитному договору № LOK-KC-017 від 18.08.2008 укладено договори поруки №LOK-KC-017-1 від 18.08.2008 між ПриватБанком та ОСОБА_1 та №LOK-KC-017-2 від 18.08.2008 між ПриватБанком та ОСОБА_2 відповідно до яких поручителі надали поруку перед кредитором за виконання ПП «ТоММетал» своїх обов`язків за кредитним договором № LOK-KC-017 від 18.08.2008 (а.с.17,18).

В порушення умов кредитного Договору відповідачі свої зобов`язання не виконали, погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки не здійснювали.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 03.03.2011 року у справі № 2-405/11 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПІП «ТОММетал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним Договором № № LOK-KC-017 від 18.08.2008 задоволено повністю. Стягнуто в солідарному порядку з приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору в розмірі 2312628,80 грн. Рішення суду набрало законної сили 14.03.2011 (а.с.30-31).

Позивач звернувся з позовом про стягнення 2312628,80 грн суми за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № LOK-KC-017 від 18.08.2008, яка складається з трьох процентів річних, за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 та складає 2314448,80 грн, і суми інфляційних нарахувань за цей самий період, яка становить 506087,65 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначав, що, враховуючи рішення Калуського міськрайонного суду від 23.02.2011 року, яким стягнуто суму боргу за кредитним договором, те, що зобов`язання відповідачів сплатити таку заборгованість не припинилось та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, відповідачі не виконують свого обов`язку щодо повернення кредиту, АТ КБ «ПриватБанк» має право на стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачами грошового зобов`язання. А тому позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 543 ЦК України кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18), від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2011 році по справі №2-296/11 зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому день остаточного погашення заборгованості, стягненої за судовим рішенням, і є датою, коли зобов`язання відповідача перед банком за кредитним договором припиняється.

У законі визначено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц не можуть бути взяті до уваги, оскільки така практика не є релевантною до даної справи. У справі, що переглядається грошове зобов`язання не виконано, тобто не припинилося, натомість у справі №127/15672/16-ц зобов`язання відповідача перед банком за Кредитним договором припинилося (борг за судовим рішенням погашено повністю).

Доводи про те, що суд першої інстанції не розглянув його заяву про застосування позовної давності та стягнув заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року, хоча з позовом позивач звернувся 17.11.2023 року, то апеляційний суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбаченихстатті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено устатті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 № 211 від 11.03.2020 (зі змінами і доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

Водночас відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої коронавірусної хвороби (COVID-19) спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 на всій території України відмінено карантин з 24.00 год 00 хв 30.06.2023.

Отже карантин діяв на території України у період з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.12022 на усій території України введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (в редакції Закону№ 3450-IX від 08.11.2023).

Отже позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину продовжена на строк дії правового режиму воєнного стану.

Строк позовної давності слід обраховувати від дати набрання законної сили законом України № 540ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», а саме останніми трьома роками які передували 03.03.2020 року.

З огляду на зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив позов у межах строку позовної давності.

Таким чином доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув його заяву про застосування позовної давності та стягнув заборгованість поза межами трьохрічного строку позовної давності є необґрунтованими.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам, постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування згідно положень ст. 376 ЦПК України не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 25 березня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О.Томин