Постанова

від 05.06.2024 по справі 643/18318/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/18318/21 Головуючий суддя І інстанції Майстренко О. М.

Провадження № 22-ц/818/474/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інших видів кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ломаги Антона Альбертовича на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10листопада2023року,усправіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у сумі 4 000 000, 00 грн. в рахунок стягнення основного боргу, 4 000 000, 00 грн. в рахунок стягнення штрафу за порушення зобов`язань за договором позики, а усього: 8 000 000, 00 грн.

Позивачем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-16» № 11, 12, 26, 27, 28, загальною площею 102,5 кв.м., та підвалу № 3 в житловому будинку літ. «А-16», загальною площею 48,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та які належать відповідачу ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого ПНХМНО ОСОБА_3 23.03.2021 року, реєстровий номер 436.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, призвести до затягування розгляду справи, оскільки відповідач, як власник об`єкту нерухомого майна може вчинити дії, спрямовані на його відчуження .

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Заборонено відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-16» № 11, 12, 26, 27, 28, загальною площею 102,5 кв.м., та підвалу № 3 в житловому будинку літ. «А-16», загальною площею 48,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та які належать відповідачу ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого ПНХМНО ОСОБА_3 23.03.2021 року, реєстровий номер 436.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ломага А.А. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та у задоволенні заяви відмовити.

В обґрунтування скарги зазначив, що матеріали справи не містять належним, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин наявності у ОСОБА_2 законних підстав для звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Вказує, що заява не містить жодних обґрунтувань як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як заборона на відчуження, а має лише посилання щодо існування уявної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, без належного обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення саме таким шляхом може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зауважує, що за наявності всіх правових підстав та відсутності обтяжень, жодних дій щодо відчуження майна ОСОБА_1 не вчиняв з 15.12.2022 року та не має таких намірів на час подання цієї скарги, доказів протилежного заявником у заяві про забезпечення позову не наведено.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів,відповідно дост.ст.367,368ЦПК Українивислухала доповідьсудді-доповідача,за відсутностіінших учасниківсправи,належним чиномповідомлених просудове засідання,що відповіднодо ст.ст.131,372ЦПК Українине перешкоджаєрозгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції зазначив, що відповідачу належить на праві власності нежитлові приміщення, а позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів у сумі 4 000 000, 00 грн. в рахунок стягнення основного боргу, 4 000 000, 00 грн. в рахунок стягнення штрафу за порушення зобов`язань за договором позики, а усього: 8 000 000, 00 грн. , існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, що свідчить про наявність підстав вважати, що існує ризик відчуження належного відповідачу об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливить виконання рішення у цій справі та може призвести до затягування розгляду цієї справи, що в силу положень ст.149153 ЦПК Українисвідчить про обґрунтованість поданої заяви про заборону відчуження стосовно зазначеного об`єкту нерухомого.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

За ч. 1 ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до подання позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 4 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» судам було роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. п. 2-3, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.п. 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно дост.2ЦПК Українизавданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно дост. 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Легітимно метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже, за змістом вказаних норм цивільного процесуального права та легітимної мети забезпечення позову доведення наявності підстав для забезпечення позову, на відміну від доведеності позову, має нижчий стандарт доказування наявність розумних обґрунтованих припущень, що не застосування цих заходів зашкодить досягненню основної мети цивільного судочинства, яка зазначена у ст. 2 ЦПК України.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами розумна наявність для стороннього незацікавленого спостерігача обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів у разі задоволення позову.

У даній справі метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у сумі 4 000 000, 00 грн. в рахунок стягнення основного боргу, 4 000 000, 00 грн. в рахунок стягнення штрафу за порушення зобов`язань за договором позики, а усього: 8 000 000, 00 грн.

З доданої до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта слідує, що ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-16» № 11, 12, 26, 27, 28, загальною площею 102,5 кв.м., та підвалу № 3 в житловому будинку літ. «А-16», загальною площею 48,7 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,на підставі договору дарування, посвідчений ПНХМНО ОСОБА_3 23.03.2021 р., номер в реєстрі: 436.

Отже, встановивши наявність реального спору між сторонами, надавши оцінку обставинам та доказам, долученим до заяви позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 та правомірно застосовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна, що відповідає легітимній меті та принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України.

З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Визначені ст. 141 ЦПК України підстави для відшкодування судових витрат, з урахуванням роз`яснень п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - на даній стадії розгляду справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаЛомага АнтонаАльбертовича залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 червня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегія І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.