Ухвала

від 13.06.2024 по справі 278/3246/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/3246/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши заяву Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Житомирської обласної державної адміністрації (Житомирська обласна військова адміністрація), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом визнання недійсним договору дарування, припинення права володіння земельною ділянкою та зобов`язання повернути її державі.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016, площею 0,25 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних міркувань.

Згідно зіст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1-2ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії;встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. ч. 1, 3-4, 6-8ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заборони продажу спірного майна, яке є предметом спору у даній справі суд вважає співмірним заходом забезпечення, з огляду на предмет спору та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016, площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459585618220.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3ст. 154 ЦПК України).

Враховуючи викладене, доведеність факту наявності між сторонами спору, суть позовних вимог, беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, суд приходить до висновку про співмірність та відповідність виду забезпечення позову, у зв`язку з чим вважає за потрібне задовольнити заяву.

Керуючись ст. ст. 149-154,157,353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Першого заступникакерівника Житомирськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Центральногорегіону прозабезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016, площею 0,25 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459585618220.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також Житомирському районному відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-а).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.

Суддя О.М. Дубовік