Рішення

від 13.06.2024 по справі 220/354/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/354/24

Номер провадження № 2/220/110/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Беспалова В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомПершого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Авдан Р.К. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області, діючи в інтересах держави в особі Головного управлінні Держгеокадастру у Донецькій області, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району № 8/13-213-46 від 21.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.10.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області Семеновою А.Г. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку державним реєстратором зазначено рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району № 8/13-213-46 від 21.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Старомлинівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще 03.09.2019 р. відділом державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 площею 1,8839 га, розташовану на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності став наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-2911/14-19-СГ від 16.08.2019.

Земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 відповідно до нотаріально посвідченого договору від 19.09.2019, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 .

Враховуючи, що ОСОБА_1 ще у 2019 році набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 площею 1,8839 га, розташовану на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, він не мав законного права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). Натомість він набув такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення. Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення.

Враховуючи викладене вище, рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району № 8/13-213-46 від 21.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Старомлинівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, суперечить ст. ст. 116, 118 ЗК України і порушує інтереси держави, а тому є незаконним та підлягає скасуваню.

Прокурор звертається до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке здійснює відповідні повноваження державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території Донецької області.

Волноваською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області направлено лист №51/1-137ВИХ-24 від 17.01.2024 з повідомленням про виявлені порушення вимог земельного законодавства, та водночас, з`ясування питання чи будуть управлінням вживатися заходи реагування. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом № 10-5-0.62-320/2-24 від 01.02.2024 р. повідомило Волноваську окружну прокуратуру, що звернення до суду з метою захисту інтересів територіальної громади є невід`ємним правом органу місцевого самоврядування, а до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області є повноваження щодо внесення до органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель та звернення до суду з позовом про відшкодування втрат лісогосподарською виробництва, а також повернення самовільних чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Таким чином, Головне управління, попри поінформованість щодо встановленого прокуратурою порушення у сфері земельного законодавства та наявність нормативно визначених функцій на звернення до суду із відповідним позовом фактично не вжило та не планує в майбутньому вживати будь-які юридично значущі заходи щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Також просить стягнути з відповідачів на користь Донецької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2024 року провадження у справі відкрито, справу призначено у підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.04.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони, їх представники в судове засідання повторно не з`явились, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про день та час розгляду справи.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області подало заяву про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримало.

Старомлинівська сільська рада подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, позовні вимоги не визнали.

Інші учасники справи причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно наказу Керівника Донецької обласної прокуратури від 21.07.2022 р. № 572-к, ОСОБА_3 призначено першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області з 25 липня 2022 року. Таким чином, ОСОБА_3 має право на звернення до суду зі вказаним позовом, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.62-320/2-24 від 01.02.2024 р., звернення до суду з метою захисту інтересів територіальної громади є невід`ємним правом органу місцевого самоврядування, оскільки відровідачу передано земельну ділянку із земель комунальної власності, а до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області є повноваження щодо внесення до органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель та звернення до суду з позовом про відшкодування втрат лісогосподарською виробництва, а також повернення самовільних чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Прокурором Р. Авдан за його КЕП направлено до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомлення про представництво інтересів держави в суді. Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не було здійснено дій щодо звернення до суду, як не повідомлено про відсутність необхідності таких дій. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області фактично не висловило бажання звертатися до суду з відповідним позовом, або вчиняти інші дії щодо захисту прав державної власності, що стало причиною такого звернення прокурором.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.10.2021 р. державним реєстратором виконавчого комітету Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області Семеновою А.Г. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 площею 2,00 га, розташовану на території Старомлинівської сільської ради Волноваського району на підставі рішення Старомлинівської сільської ради № 8/13-213-46 від 21.09.2021. Зазначена земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 13.10.2021 р. строком на 10 років.

Згідно наказу ГУ Держеокадастру у Донецькій області від 25.01.2021 р. № 6-ОТГ передано Старомлинівській сільській об`єднаній територіальній громаді, в особі Старомлинівської сільської ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1672,4250 га., які розташовані в адмінмежах Старомлинівської сільської об`єднаної територіальної громади Великоновосілківського району Донецької області за межами населеного пункту відповідно з актом приймання-передачі.

Рішенням Старомлинівської сільської ради від 21.09.2021 р. № 8/13-213-46 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність із земель сільськогосподарського призначення Старомлинівської сільської ради. Передано у власність ОСОБА_1 (інн. НОМЕР_1 ), земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 1284000:01:001:0922 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Крім того, відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 03.09.2019 р. відділом державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 площею 1,8839 га, розташовану на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності став наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-2911/14-19-СГ від 16.08.2019 р., яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність земельне ділянку площею 1,8839 га (кадастровий номер 6125082200:02:001:0833) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області..

19.09.2019 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 ОСОБА_2 відповідно до нотаріально посвідченого договору.

Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 двічі скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що суперечить нормам діючого законодавства. При цьому з встановлених судом обставин також вбачається, що на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1284000:01:001:0922 площею 2,00 ОСОБА_1 достовірно було відомо, що ним вже використане право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-2911/14-19-СГ від 16.08.2019 р.

Відповідно до ч.2, 3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів,що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права власності на землю, відповідно до ст.80 ЗК України, є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на певних підставах, в тому числі на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У державній власності, відповідно до ст.84 ЗК України, перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч.4 ст.116 ЗК України ).

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території, відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України, передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, що затверджено постановою КМУ № 15 від 14.01.2015 року, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Відповідно до підпункту 50 п.4 вказаного положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності, відповідно до ст.80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Отже, реалізація повноважень Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, як особи, яка відповідно до ст.122 ЗК України має право передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, повинна здійснюватися з дотриманням вимог земельного законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад 2,0 га). В даному випадку, на думку суду, сільська рада мала право та повинна була перевірити розроблений проект землеустрою на відповідність вимогам законів, в тому числі ч. 4 ст. 116, п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, і лише в разі встановлення такої відповідності його затверджувати.

З приводу способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Держава, відповідно до ст.152 ЗК України, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами глави 29 ЦК України передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 вказала, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п.11.7).

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49) (п.11.8).

Велика Палата Верховного Суду в цій же в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 зауважує, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення створюють відповідні перешкоди (п.11.10). Інакше кажучи, перешкоду у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою у вигляді відповідного рішення органу влади про її відчуження, на підставі якого державна реєстрація права власності не відбулася (якщо це рішення справді створює таку перешкоду), власник може усунути за негаторним позовом, зокрема про визнання незаконним скасування відповідного рішення.

В п. 11.11 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Тоді як для витребування майна оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державних актів на право власності тощо не є необхідними й ефективними способами захисту прав власника. Останній у межах провадження про витребування майна із чужого володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним, недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 46-47), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27),від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 34-35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 49), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 109, 148, 150, 151, 153, 167), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.7-11.8)).

З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення.

Оскільки відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку і це право зареєстроване у встановленому законом порядку, суд вважає за можливе при вирішенні даного спору застосувати вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Так, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий № 1284000:01:001:0922. Отже, з відображенням таких відомостей у Державному реєстрі прав рішення Старомлинівської сільської ради вичерпало свою дію, а тому вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Позивач не ставить питання про витребування майна з чужого незаконного володіння, а пред`явлення вимоги про скасування рішення сільської ради стосовно цього майна, яке вже реалізоване і вичерпало свою дію, не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18), суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з вказаних підстав.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати в розмірі 3028,00 грн., сплачені 07.02.2024 р. згідно платіжної інструкції № 160, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Авдан Р.К. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 13.06.2024 р.

Суддя О.М. Якішина