Постанова

від 11.09.2024 по справі 220/354/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7768/24 Справа № 220/354/24 Суддя у 1-й інстанції - Якішина О. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи

позивач- Волноваська окружна прокуратура Донецької області, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

відповідачі: Старомлинівська сільська рада Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,в режимівідеоконференції апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 червня 2024 року, ухваленего суддею Якішиною О.М., повний текст судового рішення складено 13 червня 2024 року,

УСТАНОВИВ

У лютому 2024 року Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області, діючи в інтересах держави, в особі Головного управлінні Держгеокадастру у Донецькій області, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району № 8/13-213-46 від 21.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.10.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області Семеновою А.Г. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку державним реєстратором зазначено рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району № 8/13-213-46 від 21.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Старомлинівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще 03.09.2019 р. відділом державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 площею 1,8839 га, розташовану на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності став наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-2911/14-19-СГ від 16.08.2019.

Земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 відповідно до нотаріально посвідченого договору від 19.09.2019, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 .

Враховуючи, що ОСОБА_1 ще у 2019 році набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 площею 1,8839 га, розташовану на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, він не мав законного права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

Натомість він набув такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення.

Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення.

Враховуючи викладене вище, рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району №8/13-213-46 від 21.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Старомлинівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, суперечить ст. ст. 116, 118 ЗК України і порушує інтереси держави, а тому є незаконним та підлягає скасуваню.

Прокурор звертається до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке здійснює відповідні повноваження державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території Донецької області.

Волноваською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області направлено лист №51/1-137ВИХ-24 від 17.01.2024 з повідомленням про виявлені порушення вимог земельного законодавства, та водночас, з`ясування питання чи будуть управлінням вживатися заходи реагування.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом №10-5-0.62-320/2-24 від 01.02.2024 р. повідомило Волноваську окружну прокуратуру, що звернення до суду з метою захисту інтересів територіальної громади є невід`ємним правом органу місцевого самоврядування, а до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області є повноваження щодо внесення до органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель та звернення до суду з позовом про відшкодування втрат лісогосподарською виробництва, а також повернення самовільних чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Таким чином, Головне управління, попри поінформованість щодо встановленого прокуратурою порушення у сфері земельного законодавства та наявність нормативно визначених функцій на звернення до суду із відповідним позовом фактично не вжило та не планує в майбутньому вживати будь-які юридично значущі заходи щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Також просив стягнути з відповідачів на користь Донецької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 червня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Авдан Р.К. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В апеляційнійскарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторія, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення позову та стягнути з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

При цьому, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором у даній справі невірно обрано спосіб захисту порушеного інтересу держави, що для захисту права власності достатньо лише витребування майна.

ОСОБА_3 зазначає, що після прийняття рішення Страмлинівською сільською радою право власності держави припинилося та для його захисту спочатку необхідно повернути державі право власності. З цією метою підлягає визнанню незаконним (недійсним) рішення сільської ради, що узгоджується з нормами ч.1 ст.387 ЦК України. Вказує, що суд проігнорував вказані положення закону та залишив поза увагою те, що правова підстава для заволодіння майном відповідачем залишилася чинною.

Скаржник наголошує на тому, що звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Таким чином належним способом захисту у даному випадку є саме визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення Старомлинівської сільської ради від 21.09.2021 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ».

Зазначає, що прокурор здійснює представництво інтересів держави з метою витребування на її користь земельної ділянки. Однак таке витребування не може здійснюватись у межах даної справи, оскільки спочатку необхідно визнати рішення ради незаконним, а потім витребувати на користь ради земельну ділянку. За першою вимогою рада має бути відповідачем, а за другою вимогою позивачем та оскільки одна й та ж особа в одній справі не може бути позивачем і відповідачем, то вказані вимоги мають бути пред`явлені у межах різних справ. Вказує, що незважаючи на витребування земельної ділянки на користь держави, наявність не скасованого рішення сільської ради не заважатиме повторній реєстрації відчуження земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Скаржник звертає увагу на те, що навіть обрання неефективного способу захисту цивільного права не може бути підставою для відмови у позові.

Також скаржник зазначає, що посилання суду першої інстанції на наведені постанови Верховного Суду є не релевантними, оскільки викладені у них висновки зроблені щодо відмінних фактичних обставин справи. Вказує, що у даній справі право власності держави на земельну ділянку, хоча і незаконно, але припинилося, тому держава не може захищати право власності і вимагати витребування майна, яке їй вже не належить.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддюдоповідача,вислухавши думкупредставника Донецькоїобласної прокуратуриСелявкіна Г.О.,який підтримавдоводи івимоги апеляційноїскарги звикладених уній підстав,просив оскаржуванерішення судупершої інстанціїскасувати,ухвалити нове,про задоволенняпозову,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Донецької обласної прокуратури не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.10.2021 р. державним реєстратором виконавчого комітету Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області Семеновою А.Г. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922 площею 2,00 га, розташовану на території Старомлинівської сільської ради Волноваського району на підставі рішення Старомлинівської сільської ради № 8/13-213-46 від 21.09.2021. Зазначена земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 13.10.2021 р. строком на 10 років.

Згідно наказу ГУ Держеокадастру у Донецькій області від 25.01.2021 р. № 6-ОТГ передано Старомлинівській сільській об`єднаній територіальній громаді, в особі Старомлинівської сільської ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1672,4250 га., які розташовані в адмінмежах Старомлинівської сільської об`єднаної територіальної громади Великоновосілківського району Донецької області за межами населеного пункту відповідно з актом приймання-передачі.

Рішенням Старомлинівської сільської ради від 21.09.2021 р. №8/13-213-46 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність із земель сільськогосподарського призначення Старомлинівської сільської ради. Передано у власність ОСОБА_1 (інн. НОМЕР_1 ), земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 1284000:01:001:0922 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Крім того, відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 03.09.2019 р. відділом державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 площею 1,8839 га, розташовану на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності став наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-2911/14-19-СГ від 16.08.2019 р., яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність земельне ділянку площею 1,8839 га (кадастровий номер 6125082200:02:001:0833) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області..

19.09.2019 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку з кадастровим номером 6125082200:02:001:0833 ОСОБА_2 відповідно до нотаріально посвідченого договору.

Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 двічі скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що суперечить нормам діючого законодавства. При цьому з встановлених судом обставин також вбачається, що на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1284000:01:001:0922 площею 2,00 ОСОБА_1 достовірно було відомо, що ним вже використане право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-2911/14-19-СГ від 16.08.2019 р.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним та скасування рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району №8/13-213-46 від 21.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », є неефективним.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За змістом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістомстатті 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно довимог статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормами глави 29 ЦК України передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388ЦКУкраїни).

Згідно частини 1статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьому статтею 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України(пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження №12-157гс19)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження №12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі задоволення позовних вимог про скасування рішення Старомлинівськоїсільської радиВолноваського району№ 8/13-213-46від 21.09.2021«Про затвердженняпроекту землеустроюта передачуу власністьземельної ділянкидля веденняособистого селянськогогосподарства гр. ОСОБА_1 »,яким ОСОБА_1 без достатніх на те правових підстав надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1421284000:01:001:0922, не призведе до поновлення прав Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, яка не була заявлена разом позивачем.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання Донецької обласної прокуратури в апеляційній скарзі про те, що незважаючи на витребування земельної ділянки на користь держави, наявність не скасованого рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району № 8/13-213-46 від 21.09.2021 не заважатиме повторній реєстрації відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки рішення про витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь власника земельної ділянки, відповідно до частини 2 статті 83Земельного КодексуУкраїни унеможливе повторну реєстрацію відчуження земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 89ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції , без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районногосуду Донецькоїобласті від13червня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 вересня 2024 року

Головуючий

Судді: