Рішення

від 12.06.2024 по справі 420/21823/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21823/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.С.,

представника позивача Селіванова С.А.,

представника відповідача Согутовської О.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2023 №18883/15-32 та від 31.07.2023 №18884/15-32-09-02.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактина перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за наявності однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. З наказу від 19.06.2023 №4609, вбачається, що підставою для пропризначення фактичної перевірки зазначено лише 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Підставою для проведення перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Однак, як вважає позивач, наказ підстави та передумови не містить.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України, передбачено вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов`язково зазначається закрема, підстави для проведення перевірки.

Позивач зазначає про утримання на балансі 5 генераторів, які використовуються ним для власних потреб та у разі відключення електропостачання.

Відповідно до ст. 18 Закону №481/95, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об`єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг).

Таким чином позивач вважає, що мав право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів за адресою: м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1, без отримання дозвільних документів.

На думку позивача несвоєчасне повідомлення його щодо розгляду заперечень на акт перевірки № 17959/15-32-09-02/35855645 від 30.06.2023 стало порушення його прав на участь у розгляді заперечення.

Також позивач вважає, що відповідно до супровідного листа з відміткою про отримання документів, під час перевірки на вимогу перевіряючих працівниками ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» були наданні всі витребуванні документи.

Відповідач подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні зазначивши, що підставою для прийняття наказу від 19.06.2023 №4608-п було здійснення позивачем господарської діяльності, за яким встановлено придбання підприємством за період з 16.12.2020 по 14.06.2023 дизельного пального у кількості 922 884,63 літрів та бензину у кількості 4 200,00 літрів, в результаті чого існував ризик зберігання платником пального без наявності відповідної ліцензії. Відповідна інформація була викладена у доповідній записці від 15.06.2023 №334/15-32-09-02-09.

Процесуальні дії: ухвалою суду від 14.02.2024 витребувано докази; ухвалою суду від 06.03.2024 повторно витребувано докази.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 19.06.2023 №4608-п проведено фактичну перевірку ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ».

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт фактичної перевірки № 17959/15-32-09-02/35855645 від 30.06.2023, в якому зазначено про порушення: п.85.2 ст.85 ПК України; ст.15 Закону №481/95.

Листом від 07.07.2023 позивач подав заперечення на вказаний акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, відповідачем акт перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2023 №18883/15-32, №18884/15-32-09-02.

Вважаючи зазначені ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 ПК України).

Пунктом п. 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 73 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав перелічених в підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 ПК України.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про невідподність наказу про призначення перевірки вимогам законодавства з огляду на наступне.

Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об`єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 по справі № 420/9909/23.

Стосовно прийнятого ППР від 31.07.2023 №18884/15-32-09-02, суд зазначає наступне.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (стаття 15 Закону №481/95).

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Статтею 18 Закону №481/95 установлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об`єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Довідкою наданою позивачем від 04.07.2023 №04/07 підтверджено, що на балансі ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» перебувають наступні дизельні генераторні установки

+ ATS, 150 кВт, LOVOL, мод. J150 L150 KVA, інв. № 4255, в кількості 1 шт.;

+ ATS, 150 кВт, LOVOL, мод. J150 L150 KVA, інв. № 4256, в кількості 1 шт.;

+ ATS, 28 кВт. GENMARK. мод. GM-ALT/35 КVА, інв.. № 4257, в кількості 1 шт.;

+ ATS, 35 кВт, FULL, мод. FR 3535 KVA 28KW, інв. № 4258, в кількості 1 шт.;

FG WILSON, мод. Р550-3 550 KVA. інв. № 4254, 550 кВт, в кількості 1 шт. (а.с.17)

На підствердження придбання вищезазначених геренераторних установок позивачем надано договір купівлі-продажу № 01122022 від 01.12.2022 - предметом якого є дизельні генератори, та митна декларація №22UA500530008872U7, що підтверджує постачання даного товару.

Також, підтвердження приняття в експлуатацію генераторних установок позивачем надано акти приймання-передачі генераторних установок від 31.12.2022, а саме, - гененаторних установок + ATS, 150 кВт, LOVOL, мод. J150 L150 KVA, + ATS, 150 кВт, LOVOL, мод. J150 L150 KVA, + ATS, 28 кВт. GENMARK. мод. GM-ALT/35 КVА, + ATS, 35 кВт, FULL, мод. FR 3535 KVA 28KW, FG WILSON, мод. Р550-3 550 KVA. інв. № 4254, 550 кВт.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем докази підтверджують прийняття в експлуатацію усіх наявних генераторних установок + ATS, 150 кВт, LOVOL, мод. J150 L150 KVA, інв. № 4255, в кількості 1 шт.; + ATS, 150 кВт, LOVOL, мод. J150 L150 KVA, інв. № 4256, в кількості 1 шт.; + ATS, 28 кВт. GENMARK. мод. GM-ALT/35 КVА, інв.. № 4257, в кількості 1 шт.; + ATS, 35 кВт, FULL, мод. FR 3535 KVA 28KW, інв. № 4258, в кількості 1 шт.; FG WILSON, мод. Р550-3 550 KVA. інв. № 4254, 550 кВт, в кількості 1 шт. лише з 31.12.2022,

Водночас, як вбачається з матеріалів справи докази експлуатації наявні лише стосовно установки FG WILSON, мод. Р550-3 550 KVA. інв. № 4254, 550 кВт.

Так, на підтвердження обставин споживання пального генераторною установкою FG WILSON, мод. Р550-3 550 KVA. інв. № 4254, 550 кВт., позивачем надано наказ від 27.12.2022 № 40 б про затвердження норм використання палива генераторної установки FG WILSON із нормою використання пального 100 літрів на годину, акт встановлення норм витрат пального від 26.12.2022, видаткова накладна №649 від 30.04.2023 на підтвердження придбання пального у кількості 663 літри., витяг з журналу руху пального на підприємстві за період з 05.05.2023 по 30.05.2023, вимога від 05.05.2023, 17.05.2023, 23.05.2023, 30.05.2023.

Також споживання палива генераторною установкою FG WILSON, мод. Р550-3 550 KVA. інв. № 4254, 550 кВт. підтведжується лише у період з 05.05.2023 по 30.05.2023.

З актів списання товарів № 24,25,26 від 31.05.2023 вбачається надходження дизельного пального у травні 2023 року у кількості 120000, 11300, 49431 літрів, та споживання (робота у затоні, зняття суден з мілини, судопідйомні операції, вантажно-розвантажувальні роботи) у кількості 102980, 11148, 48961 літрів відповідно.

Однак, під час перевірки встановлено, що база даних Єдиного реєстру акцизних накладних, містить відомості про отримання позивачем важких дистилятів (код УКТ ЗЕД 2710194300) у кількості 1118368,72 літрів та скраплений газ (код УКТ ЗЕД 2710194300) у кількості 119693,75 літрів, що явно перевищує споживання позивачем пального в межах наданих ним на підтвердження цього доказів, за період з 20.06.2020 по 20.06.2023.

Крім, того з наказу від 29.05.2021 №22 вбачається виведення з експлуатації резервуарів №15, 16, та визнано залишок пального, який неможливо викачати.

Щодо споживання скрапленого газу позивачем надано довідку від 24.05.2024 про утримання на балансі підприємства газозварювальних апаратів за інвентарізаційними номерами № 3955, 4189.

Водночас, суд зауважує, що докази споживання використання скрапленого газу у встановленій кількості, його обсягу, доказів експлуатації даних газозварювальних апаратів матеріали справи не містять.

З огляду на приписи ст. 18 Закону №481/95, суд приходить до висновку, що ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» станом на день проведення фактичної перевірки дійсно мало право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг).

Водночас, за встановленими обставинами справи, суд не встановив споживання позивачем встановленої під час перевірки контролюючим органом кількості важких дистилянтів у період з 20.06.2020 по 20.06.2023.

Вищенаведене у сукупності свідчить про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення ст.15 Закону №481/95 у розмірі 500000 грн. та неправомірність прийняття відповідачем ППР від 31.07.2023 №18884/15-32-09-02.

З огляду на викладене, ППР від 31.07.2023 №18884/15-32-09-02 є таким, що прийняте правомірно та суд не вбачає підстав для його скасування.

Стосовно прийнятого ППР від 31.07.2023 №18883/15-32, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень (п.121.1 ст.121 ПК України).

20.06.2023 контролюючим органом направлено запит до ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» про надання документів за період з 01.01.2021 по дату закінчення перевірки. Згідно з переліком 7 пунктом запитуваного переліку документів визначено «договори з контрагентами, предметом укладення яких є купівля-продаж пального (разом з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними)».

Позивачем під час перевірки надано Договір №12-ДСР про надання послуг від 25.08.2022 з ТОВ ТД «Українська нафтотрейдінгова компанія» щодо надання місця біля причалів для постанови суден і виконання робіт з перевалки імпортних вантажів наливом, але супутні документи до даного договору не надано (облікові документи щодо обсягу вантажу які перевантажуються на умовах цього договору, заявки на вивезення вантажу автомобільним транспортом, заявки на інші послуги, акти щодо зупинки оборобки транспортних засобів із вантажем та інші)

В акті перевірки № 17959/15-32-09-02/35855645 від 30.06.2023 зазначено, що станом на дату закінчення фактичної перевірки ПрАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» не надано договори на отримання пального, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та інші документи тому під час перевірки не можливо дослідити придбання, навантаження розвантаження та використання пального, чим порушено п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

На підтвердження відсутності згаданого правопорушення, позивач надав акт прийому-передачі договорів на перевантаження, акти приймання-передачі, рахунки на оплату, наказ про виведення з експлуатації резервуарів та інші (а.с.25)

Станом на дату закінчення фактичної перевірки, позивачем не було надано договори на отримання пального, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та інші документи, за яких можливо дослідити придбання, навантаження-розвантаження та використання пального.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ненадання позивачем документів у належному обсязі, що має відношення до предмету перевірки, є таким що, підтверджує вчинення позивачем порушнення передбаченого п.85.2 ст.85 ПК України.

На переконання суду, вказаний документ не є належним доказом вчасного надання запитуваних контролюючим органом документів, оскільки останній не містить інформації про дату відправлення та отримання цих документів, що унеможливлює перевірку вчасного надання запитуваних документів.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача про несвоєчасне повідомлення щодо розгляду його заперечень на акт перевірки № 17959/15-32-09-02/35855645 від 30.06.2023, у зв`язку з тим, що відсутність особи під час розгляду заперечень на акт перевірки не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування ППР.

Таким чином, доводи позивача щодо його неповідомлення про час та місце розгляду згаданих заперечень на акт перевірки судом до уваги не беруться, оскільки навіть у випадку відсутності його повідомлення відповідачем це не вказує на суттєве порушення з його сторони.

За приписами частин 1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято ППР від 31.07.2023 №18883/15-32, доказів його необґрунтованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмоити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 КАС, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (68607, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1; ЄДРПОУ 35855645) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.06.2024.

Суддя О.О. Хурса

.