Рішення

від 12.06.2024 по справі 460/27616/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2024 року м. Рівне№460/27616/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача-2 щодо відмови про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку;

зобов`язати відповідача-1 призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 11 серпня 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, однак рішенням відповідача-2, який визначений для розгляду поданих документів за принципом випадковості, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з тим, що відсутній необхідний період проживання в забрудненій зоні. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії, відтак, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

30.01.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності, надані позивачем документи із заявами про призначення пенсії розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке своїм рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в забрудненій зоні. Зауважує, що період постійного проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення до 01 січня 1993 року становить 01 рік 03 місяця 03 дні (з 13.07.1988 по 10.09.1988, з 30.07.1989 по 04.09.1990) є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач-2 (Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) не надав, тому в силу вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 07.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією.

06.11.2023 позивач звернулась до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.11.2023 № 172650007214, визначеним за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки період проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення до 01 січня 1993 року становить 01 рік 03 місяця 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Відповідач-2 в оскаржуваному рішенні зазначає, що до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року згідно з довідкою № 624.02-17, наданої ВК Миляцької сільської ради, не зараховано період проживання з 24.06.1989 по 12.07.1988.

Не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду, які полягають у відмові у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, позивач досягнувши 54 років, 10.11.2023 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII призначається пенсія за умови:

1. досягнення віку 60-6 = 54 роки;

2. наявності страхового стажу 30-6 = 24 роки.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача, вбачається, що останнім не заперечується факт наявності мінімального страхового стажу позивача для призначення пенсії.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (частина друга статті 55 Закону № 796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Суд зауважує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у неї права на призначення пенсії по досягненню 56 річного віку (у зв`язку з проживанням станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення повні 3 роки) суд враховує Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, зокрема для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи такими є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, та відповідної довідки про період проживання, виданої уповноважених на це органом.

Так, пунктом 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Статтею 14 Закону № 796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій або які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення серія НОМЕР_2 ) (далі Порядок - № 501) потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17, від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що до позовної заяви позивачем, серед іншого, додано копію посвідчення серії НОМЕР_2 виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 22.07.1996, згідно якого позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Пред`явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

На час звернення позивача до суду належність позивача до особи потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення громадянина, який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закону № 796-ХІІ.

Разом з тим, за змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що відповідно до довідки, виданої виконкомом Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, позивач з моменту аварії на ЧАЕС (з 26.04.1986) по 10.09.1988 та з 14.11.1994 по 25.06.2002 була зареєстрована та постійно проживала у с. Удрицьк Сарненського району Рівненської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", Удрицьк Сарненського району Рівненської області відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення.

Судом проаналізовано довідку комунального підприємства «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради, якою стверджується, що ОСОБА_1 працювала в комунальному підприємстві «Страшівська туберкульозна лікарня» Рівненської обласної ради з 30.07.1989 (наказ № 37 від 01.07.1989) по 04.09.1990 (наказ № 34 від 30.08.1990).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань комунальне підприємство «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради розташоване у селищі Страшеве, Сарненського району, Рівненської області, яке згідно постанови № 106 відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що з 26.04.1986 по 10.09.1988, з 30.07.1989 по 04.09.1990 та з 14.11.1994 по 25.06.2002 позивач проживала/працювала в зоні гарантованого добровільного відселення, що дає їй право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України № 796-ХІІ, але не більше ніж на 6 років.

Суд звертає увагу на те, що максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі № 460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі № 460/17257/23).

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо незарахування періоду навчання позивача з 26.04.1986 по 12.07.1988 до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з огляду на наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 569/7589/17 серед іншого зазначалось: Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 зробив висновок, що наявність посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує фактичне проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

В сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 172650007214 від 10.11.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, пенсія призначається з дня звернення із заявою про призначення пенсії, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (частина перша статті 45 Закону № 1058-IV).

Суд зауважує, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 11.08.2023 у позивача був відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії позивачу, який у подальшому було докуплено.

Відтак, зважаючи на факт досягнення позивачем 54 річного віку (необхідного для призначення пенсії) 17.04.2023 та звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 06.11.2023, ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії саме з 06.11.2023 з дотриманням строку, встановленого частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.

Тому, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.11.2023, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 172650007214 від 10.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06.11.2023, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір в сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 червня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (м. Сарни,Рівненська обл., Сарненський р-н,34500, ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл Соборна, 3,м.Слов`янськ,Донецька область,84121, ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)

Суддя О.В. Поліщук