Постанова

від 13.06.2024 по справі 160/31190/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/31190/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (суддя Кучма К.С., м. Дніпро, повний текст рішення складено 26.02.2024 року) у справі № 160/31190/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комбінат «ВДА» до Дніпровської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, -

в с т а н о в и в:

28.11.2023 року ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці (далі по тексту відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110000/2023/000025/2 від 22.05.2023 року; визнати протиправним та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/00242.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року позовні вимоги задоволено.

Дніпровська митниця не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подала до суду апеляційну скаргу. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару він керувався вимогами Митного кодексу України правилом визначення митної вартості переміщених товарів, де визначено, що якщо з наданих декларантом митної вартості товарів не можливо встановити дійсність задекларованої митної вартості, то митний орган вправі застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім методу за прописаною вартістю у контракті або договорі. Апелянт вказував, що ним при митному оформленні товарів виявлено розбіжності у поданих до оформлення документів, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при їх обчисленні відповідно до умов поставки, декларанта було повідомлено про виявлені розбіжності, однак у відповіді на запити при митному оформленні партій товару ним недоліки не усунуто. Апелянт вказував, що позивач задекларував до розмитнення товар, умови поставки заявлені декларантом FCA Konya, при аналізі поданих декларантом документів до митного оформлення, інспектором було виявлено ряд розбіжностей, відповідно до інформації товаросупровідних документів (п.2.1 контракту, проформа-інвойс від 10.05.2023 №10052023, комерційний інвойс від 11.05.2023 №IHR2023000000043), оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах EXW Konya (Туреччина), разом з тим, декларантом у графі 20 ЕМД від 22.05.2023 №UA110130/2023/009979 (23UA110130009979U9) зазначено умови поставки FCA Konya. Умови платежу 100% передоплата, декларантом до митного оформлення товарів надано банківський платіжний документ SWIFT від 10.05.2023. Банківська платіжна інструкція від 10.05.2023 Ns 4JBKLN5, зазначена у графі 44 ЕМД, відсутня в пакеті документів. SWIFT від 10.05.2023 оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме: вищезазначений документ не містить підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком. Апелянт вказував, що в контракті від 07.04.2023 №0704 зазначено розрахунковий рахунок покупця ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» НОМЕР_1 , а в платіжному документі SWIFT від 10.05.2023 зазначено номер рахунку НОМЕР_2 . До митного оформлення надано довідку від 11.05.2023 №5, рахунок від 19.05.2023 №611 та договір-заявку від 11.05.2023 №5, відповідно до товаротранспортної накладної від 11.05.2023 б/н безпосереднім перевізником товару є ТОВ «Виробничий комбінат «Самара» та надана довідка від 11.05.2023 №5 не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Також довідка містить інформацію, що транспортно-експедиційні витрати на шляху Джиханбейьлі/Конья (Туреччина)- смт. Меліоративне (Україна) складають 101250,00 грн. Проте, така сума виставлена в рахунку від 19.05.2023 №611 за послуги перевезення на шляху Джиханбейьлі/Конья (Туреччина)-смт. Меліоративне (Україна). В довідці по транспортуванню не вказано протяжність маршруту, відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Апелянт вказував, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. В наданих позивачем проформі-інвойс від 10.05.2023 №10052023, комерційний інвойс від 11.05.2023 №IHR2023000000043, рахунку-фактурі від 11.05.2023 № IHR2023000000043 вартість товару встановлена на рівні 51 дол.США/т. Враховуючи заявлену вагу нетто партії товару у кількості 22,5т, фактурна вартість товару розраховується на рівні 1147,50 дол.США. Разом з тим, у наданих проформі-інвойс від 10.05.2023 №10052023, комерційному інвойсі від 11.05.2023 №IHR2023000000043, рахунку-фактурі від №IHR2023000000043, копії митної декларації країни відправлення від №23341200ЕХ00177369, вартість партії товару встановлено на рівні 1148,00 дол.США. За платіжною інструкцією в платіжну інструкцію від 10.05.2023 №4JBKLN5, SWIFT від імпортером оплачено 1148,00 дол.США. В графі 42 ЕМД від 22.05.2023 №UA110130/2023/009979 (23UA110130009979U9) декларантом зазначено фактурну вартість товару у розмірі 1148,00 дол.США, що не відповідає розрахунку вартості ціни 51 дол.США* 22,5т. Фактично надаючи документи, які не містять в повному обсязі інформації щодо заявленої митної вартості товарів та ухиляючись від надання додаткових документів, позивач не виконує свого обов`язку з надання документів відповідно до ст. 52 МКУ. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт зазначив, що він своїм рішенням правомірно визначив митну вартість товарів, оскільки заявлена позивачем митна вартість по відпрацюванню бази даних була нижча, ніж митна вартість подібних товарів, оформлених митними органами України у попередні періоди на митну територію України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» від імені якого діяв митний брокер, при поданні до митного органу митних декларацій, обґрунтовано застосовано перший метод, як основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору. Суд першої інстанції зазначив, що Дніпровська митниця не мала підстав змінювати митну вартість імпортованих товарів, оскільки позивачем було надано повний пакет документів на підтвердження визначеної ним у митній декларації вартості товарів, розбіжності не перешкоджають встановити справжню вартість товарів, документи дають змогу ідентифікувати товар та об`єктивно визначити його ціну по договору. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості товару, що між позивачем та митницею не відбувалось. Суд першої інстанції зазначав, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення його митної вартості. Суд першої інстанції вказував, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, тобто, можливість надання додаткових документів передбачена законом. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, зокрема, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість), резервний. Спростовуючи зауваження митниці, суд першої інстанції вказував, що зазначені в митній декларації умови поставки FCA KONYA є технічною помилкою декларанта, оскільки в контракті та інвойсі від 11.05.2023 р. зазначені умови поставки EXW KONYA (Туреччина), в жодному документі, що був наданий декларантом Дніпровській митниці під час проходження митного оформлення партії товару, не було зазначені умови поставки: FCA KONYA, таке зазначення є помилкою. Суд першої інстанції вказував, що калькуляція вартості товару не відноситься до документів, на підставі яких визначається митна вартість товару. Калькуляція вартості товару це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Як правило, калькуляція - це бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу або партії виробу. Калькуляція вартості товару не впливає на договірну (ринкову) ціну товару, що визначається між Продавцем та Покупцем товару. Саме, договірна ціна є визначальною для оцінки митної вартості товару, а не вартість виробництва такого товару, що може включати показники, які не враховуються при визначенні митної вартості товару. Позивачем були надані відповідачу наступні банківські документи, що підтверджують факт оплати вартості партії товару; платіжна інструкція № 4JBKLN5 від 10.05.2023 року та SWIFT-протокол від 10.05.2023 року, який є підтвердженням відправки SWIFT-платежу. На виконання інструкцій позивача, банком надані підтверджуючи документи: платіжна інструкція № 4JBKLN5 від 10.05.2023 року та SWIFT-протокол від 10.05.2023 року, який є підтвердженням відправки SWIFT-платежу. Банківські документи є належними доказами оплати вартості партії товару у повному обсязі. Суд першої інстанції вказував, що, в Контракті зазначений розподільчий рахунок позивача в гривні та доларах США, а в банківських платіжних документах зазначений поточний рахунок позивача. Відомості про банківські рахунки жодним чином не впливають на визначення митної вартості партії товару. Позивачем для підтвердження витрат на перевезення партії товару були надані: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 5 від 11.05.2023 pоку; рахунок на перевезення вантажу №611 від 19.05.2023 року; довідка про транспортно-експедиційні витрати № 5 від 11.05.2023 року. В договорі-заявці №5 на перевезення вантажу від 11.05.2023 року вказана вартість за 1 тону вантажу, що становила 4 500 грн., та загальна вартість перевезення вантажу, що склала 101250 грн., а також в довідці перевізника № 4 від 11.05.2023 року вказана вартість перевезення вантажу за маршрутами: Джиханбейли/Конья, Туреччина - п/п Джурджулешти - п/п Рені, Україна, яка склала 49200 грн.; п/п Джурджулешти - Рені, Україна - смт.Меліоративне, Україна, яка склала 52000 грн. Відсутність додаткових винагород пояснюється тим, як в позові зазначив позивач, що ТОВ «Виробничий комбінат «Самара» є прямим перевізником та транспортні засоби, які використовувались для перевезення партії товару, є власністю перевізника ТОВ «ВК «Самара». Продавець товару в проформі-інвойсі визначив вартість партії товару на рівні 1148 дол.США, застосувавши математичний метод округлення суми до цілого числа. Суд першої інстанції вказував, що відповідачем використані різні товари для порівняння, зокрема: в митній декларації №23UА100380605525U9 від 21.04.2023 року найменування товару: сіль кристалічна дрібного помолу, білого кольору, не йодована, придатна для споживання людьми, а в митній декларації позивача: сіль, придатна для споживання людьми: морська сіль 0 помолу не йодована у біг-бегах; сіль морська, не денатурована, не йодована, кристалічного білого кольору, без сірих відтінків, отримана шляхом випаровування на сонці. В митній декларації, що використовувалась відповідачем при визначенні митної вартості, заявлена сіль невідомого способу видобутку та дрібного помолу, а в митній декларації позивача заявленим товаром є морська сіль отримана шляхом природного випарювання на сонці. Походження товару, спосіб його видобутку та обробки впливають на його вартість, а тому є суттєвими при визначенні митної вартості такого товару. Відповідно до ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до матеріалів справи, 07.04.2023 року між ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» (покупець) та компанією «Avrasya Entegre Et Ve Tuz Urunleri San.Tic.A.S.» (Туреччина) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0704, за умовами якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, визначені контрактом, найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, який є невід`ємною частиною даного контракту. Умовами поставки визначено? oj постачання товару здійснюється на умовах EXW - Конья, Туреччина, згідно із правилами Інкотермс - 2010, партіями, відповідно до погоджених замовлень покупця. Здійснюється постачання товару партіями (сіль, придатна для споживання людьми: морська сіль 0 помолу не йодована у біг-бегах).

Між сторонами контракту підписано інвойс щодо постачання партії товару за визначеним переліком.

22.05.2023 року ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» було задекларовано до митного органу виїзду Одеська митниця товар: сіль, придатна для споживання людьми: морська сіль 0 помолу не йодована у біг бегах. Сіль морська не денатурована, не йодована, кристалічного білого кольору, без сірих відтінків, отримана шляхом випаровування на сонці, виробник Avrasya Entegre Et Ve Tuz, шляхом подання електронної митної декларації № 23UA110130009979U9. Разом з митною декларацією подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10704, сертифікат якості від 10.05.2023 року, пакувальний лист № IHR2023000000043 від 11.05.2023 року, декларацію про походження товару № IHR2023000000043 від 11.05.2023 року, рахунок-проформа №10052023 від 10.05.2023 року, рахунок - фактура (інвойс) № IHR2023000000043 від 11.05.2023 року транспортну накладну CMR від 11.05.2023 року, сертифікат походження № Z0209070 від 12.05.2023 року, експортну декларацію країни відправлення № 23341200ЕХ00177369 від 12.05.2023 року, платіжну інструкцію № 4JBKLN5 від 10.05.2023 року та банківський платіжний документ SWIFT від 10.05.2023 року, яка підтверджує сплату за товар, договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 5 від 11.05.2023 року, рахунок на перевезення № 611 від 19.05.2023 року, довідка про транспортно-експедиційні витрати № 5 від 11.05.2023 року. Митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Дніпровською митницею в ході контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Керуючись вимогами статті 53 Митного кодексу України митницею були додатково витребувані у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, шо містять відомості про вартість страхування; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митниця мала нарікання до заявленої митної вартості та вказувала, що оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах EXW KONYA (Туреччина). Разом з тим, декларантом у графі 20 ЕМД № UA110130/2023/009979 від 22.04.2023 р. зазначені умови поставки FCA KONYA. Згідно із п.3.1 контракту, одночасно з поставкою товару продавець передає покупцеві оригінали товаросупровідних документів, де серед іншого зазначено і калькуляцію вартості. Даний документ декларантом не наданий. Декларантом до митного оформлення товарів надано платіжна інструкція №4JBKLN5 від 10.05.2023 року та банківський платіжний документ SWIFT від 08.05.2023 року. Вказані платіжні документи оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, а саме: відсутній підпис(и) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, в контракті зазначений розрахунковий рахунок покупця один, а в платіжному документі SWIFT від 08.05.2023 року інший. В графі 44 митної декларації країни відправлення № 23341200ЕХ00177369 від 12.05.2023 року зазначений рахунок-фактура від 11.05.2023 року №V23243160110886029141639, який до митного оформлення не наданий. До митного оформлення надано довідку №4 від 11.05.2023 року, рахунок №610 від 19.05.2023 року, договір-заявку №4 на перевезення вантажу від 11.05.2023 року, в зазначених документах відсутні відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Довідка № 5 від 11.05.2023 року містить інформацію, що транспортно-експедиційні витрати на шляху Джиханбейли/Конья (Туреччина) - смт.Меліоративне (Україна) складають 101250 грн.

Декларантом до Дніпровської митниці було надано додаткові документи та пояснення, що в графі 20 ЕМД № UA110130/2023/009979 (23UA110130009979U9) від 22.05.2023 року зазначені умови поставки FCA KONYA є помилкою, оскільки в Контракті та інвойсі від 11.05.2023 року зазначені умови поставки EXW KONYA (Туреччина); калькуляція вартості товару жодним чином не впливає на визначення вартості товару; банківські платіжні документи завірені печаткою та підписом працівника банку, за своєю формою відповідають вимогам чинного законодавства України; 4) обидва рахунки, що зазначений в Контракті та банківському платіжному документі SWIFT належать позивачу, що підтверджується відповідною довідкою банку; надано відповідачеві роздруківку електронного інвойсу від 11.05.2023 р. № V23243160110886029141639; в договорі-заявці №5 на перевезення вантажу від 11.05.2023 р. вказана вартість за 1 тону вантажу та загальна вартість перевезення вантажу, а також в довідці перевізника № 5 від 11.05.2023 р. вказана вартість перевезення вантажу за маршрутами:Джиханбейли/Конья, Туреччина - п\п Джурджулешти - п/п Рені, Україна та п/п Джурджулешти - Рені, Україна - смт.Меліоративне, Україна; 7) ТОВ «Виробничий комбінат «Самара» є прямим перевізником і виплата додаткових винагород на експедиційні послуги не передбачена договором-заявкою на перевезення вантажу № 5 від 11.05.2023 poку.

Дніпровською митницею направлене повідомлення щодо наданих позивачем пояснень та додаткових документів. Вказано, що за результатом опрацювання документів виявлено наступне: в наданих проформі-інвойсі від 10.05.2023 року № 10052023, комерційному інвойсі від 11.05.2023 року № IHR2023000000043, рахунку-фактурі від 11.05.2023 року № IHR2023000000043 вартість товару встановлена на рівні 51 дол.США/т. Враховуючи заявлену вагу нетто партії товару у кількості 22,5 т, фактурна вартість товару розраховується на рівні 1147,5 дол.США. В наданих інвойсах та копії митної декларації країни відправлення міститься інформація про вартість партії товару на рівні 1148 дол.США. Платіж за партію товару відповідно до банківських платіжних документів здійснений позивачем у розмірі 1148 дол.США, Тому, на думку відповідача, декларантом зазначено фактурну вартість товару у розмірі 1148 дол.США, що не відповідає розрахунку вартості ціни 51 дол.США за 22,5 т.

Згідно матеріалів справи, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2023 року № UA110000/2023/000025/2 із застосуванням резервного методу у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Приймаючи оскаржуване рішення та коригуючи митну вартість товару, який ввозився на митну територію України, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаної/визначеної митної вартості, згідно подібних поставок декларації від 21.04.2023 року № 23U100380605525U9 на рівні 0,30 доларів США за 1 кг.

Скориставшись правом, ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» задекларувало зазначені товари з урахуванням коригування митниці, та випустило їх у вільний обіг за ЕМД №23UA110130010124U1 від 23.05.2023 року.

Відповідно до ст. 49, ч. 1, ч. 3 ст. 51, ч. 2 ст. 52 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митної декларацію, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною 2 ст. 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2-4 ст. 57, ч. 1-2 ст. 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що митниця, окрім поданих документів до митної декларації просила позивача надати додаткові підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» були надані додаткові документи та пояснення щодо включення до митної вартості транспортних витрат.

Отже, митний орган мав нарікання щодо оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах EXW KONYA (Туреччина). Разом з тим, декларантом у графі 20 ЕМД № UA110130/2023/009979 від 22.04.2023 р. зазначені умови поставки FCA KONYA.

Позивач в наданих відповідачу поясненнях вказав, що зазначені в митній декларації умови поставки FCA KONYA є технічною помилкою декларанта, оскільки в Контракті та інвойсі від 11.05.2023 р. зазначені умови поставки EXW KONYA (Туреччина).

Згідно із п.3.1 контракту, одночасно з поставкою товару продавець передає покупцеві оригінали товаросупровідних документів, де серед іншого зазначено і калькуляцію вартості.

Норми МК України не передбачають, що калькуляція вартості товару відноситься до документів, на підставі яких визначається митна вартість товару. Калькуляція вартості товару це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Як правило, калькуляція - це бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці виробу або партії виробу. Калькуляцію складає виробник товару для визначення рентабельності виробництва.

Стосовно підтвердження оплати за партії товару, ТОВ «Виробничий комбінат «ВДА» були надані відповідачу наступні банківські документи: платіжна інструкція № 4JBKLN5 від 10.05.2023 року, SWIFT-протокол від 10.05.2023 року, який є підтвердженням відправки SWIFT-платежу.

Зазначення різних рахунків можливе у разі коли у юридичної особи відкрито не один рахунок в установі банку. В контракті зазначений розподільчий рахунок позивача в гривні та доларах США, а в банківських платіжних документах зазначений поточний рахунок позивача. Всі ці рахунки належать позивачу, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22.05.2023 року.

Дніпровська митниця вказувала, що в документах на перевезення товару відсутні відомості про (протяжність маршруту перевезення) у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, а також перевізником не зазначено розмір винагороди за послугу перевезення.

Позивачем для підтвердження витрат на перевезення партії товару були надані: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 5 від 11.05.2023 pоку, рахунок на перевезення вантажу №611 від 19.05.2023 року, довідка про транспортно-експедиційні витрати № 5 від 11.05.2023 року.

В договорі-заявці №5 на перевезення вантажу від 11.05.2023 р. вказана вартість за 1 тону вантажу, що становила 4500 грн., та загальна вартість перевезення вантажу, що склала 101250 грн., а також в довідці перевізника № 4 від 11.05.2023 р. вказана вартість перевезення вантажу за маршрутами: Джиханбейли/Конья, Туреччина - п/п Джурджулешти - п/п Рені, Україна, яка склала 49200 грн.; п/п Джурджулешти - Рені, Україна - смт.Меліоративне, Україна, яка склала 52000 грн. Маршрут перевезення, його протяжність та транспортні витрати підтверджено.

Щодо математичної розбіжності вартості товару, що зазначена в рахунках-факту, встановлено, що відповідно до п.3.3 контракту, ціна на товари, продані за цим контрактом, встановлюються відповідно до проформ-інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту. Продавець товару в проформі-інвойсі визначив вартість партії товару на рівні 1148 дол.США, застосувавши математичний метод округлення суми до цілого числа.

Встановлено, що Дніпровською митницею при коригуванні митної вартості товару, було використано інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за першим методом згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданими ВМД, зокрема від 21.04.2023 року № 23U100380605525U9.

В матеріалах справи наявна копія вантажно-митної декларації від 21.04.2023 року № 23U100380605525U9, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товару: сіль, придатна для споживання людьми: морська сіль 0 помолу не йодована у біг бегах. Сіль морська не денатурована, не йодована, кристалічного білого кольору, без сірих відтінків, отримана шляхом випаровування на сонці, виробник Avrasya Entegre Et Ve Tuz. Натомість, декларацією взятою для коригування вартості товару підтверджується, що на територію України на умовах поставки EXW TR Konya, ввезено товар сіль кристалічна дрібного помолу, білого кольору, не йодована, придатна для споживання.

Порівнюючи умови ввезення та характеристики товару за декларацією від 23U11013000979U9, та декларації, яка була використана митницею від 21.04.2023 року № 23U100380605525U9, колегія суддів зазначає, що різними є умови транспортування, товар, та його характеристики. Тобто Дніпровська митниця неправомірно використала декларацію від 21.04.2023 року № 23U100380605525U9 для співставлення характеристик товару та умов поставки та для коригування митної вартості.

Використана для митного коригування вартості товару митна декларація від 21.04.2023 року № 23U100380605525U9 визначає вартість товару за резервним методом (6 метод), тобто митниця використала декларацію, що подана декларантом після коригування, де визначено митну вартість товару не за основним методом.

Поряд з тим, частинами 1, 2, 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, митниця не довела правомірність свого рішення, не обґрунтувала в чому саме, на її думку, розбіжності в документах поданих позивачем, не дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом за ціною товару, визначеною позивачем у інвойсі до контракту.

Суд вказує, що частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

На думку суду, позивачем було вірно проведено розрахунок митної вартості, відповідно до контракту, подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, вірно обрано метод визначення митної вартості товару.

При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції враховує позиції Верховного Суду, зокрема, викладені у постановах від 14.11.2019 року у справі № 809/33/17, від 25.02.2021 року у справі № 815/6799/17, від 02.03.2021 року у справі № 809/857/17, від 12.03.2021 року у справі № 826/16699/16, 05.03.2021 року у справі № 823/1461/17, від 17.05.2022 року у справі № 814/1916/17, від 29.06.2022 року у справі № 1.380.2019.001524, від 21.06.2022 року у справі № 820/6811/16, від 08.06.2022 року у справі № 380/1197/20.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення апеляційної скарги. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 160/31190/23 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова