Постанова

від 05.06.2024 по справі 369/11716/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/11716/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/288/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,

при секретарі Даньшиній І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Пінкевич Н.С.,-

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.

Позивач просила: визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Шпитьківського академічного ліцею «Скіф» Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП шляхом скасування наказу № 151-к від 29 червня 2023 року «Про звільнення директора Шпитьківського академічного ліцею «Скіф» Дмитрівської сільської Бучанського району Київської області»;поновити ОСОБА_1 на посаді директора Шпитьківськогго академічного ліцею «Скіф» Дмитрівської сільської Бучанського району Київської області; стягнути з відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 27 148 грн 80 коп.; стягнути з відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 18 червня 2021 року ОСОБА_1 працювала на посаді директора Шпитьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дмитрівської сільської ради.

Строк дії укладеного між сторонами трудового договору закінчився 30 червня 2023 року.

Наказом від 29 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, повідомлено 30 червня 2023 року про необхідність отримати трудову книжку, надано повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

ОСОБА_1 вважає, що її звільнення відбулось з порушенням чинного законодавства, її права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні названого позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу начальник відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області заперечив щодо вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, відтак не підлягають задоволенню вимоги про поновлення на роботі, про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, щовідповідно до наказу начальника відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 58к від 18 червня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Шпитьківської загально освітньої школи І-ІІІ ступенів Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Позивач пройшла конкурсний відбір та визначена переможцем конкурсу на вищевказану посаду відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту».

18 червня 2021 року між сторонамиукладено строковий трудовий договір, встановлено строк його дії - з 01 липня 2021 року до 30 червня 2023 року.

15 червня 2023 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про припинення строкового трудового договору 30 червня 2023 року.

Наказом відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 151-к від 29 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Шпитьківського академічного ліцею «Скіф» Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області 30 червня 2023 року у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що з нею не міг бути укладений строковий трудовий договір, оскільки чинним законодавством не передбачено укладення такого договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, що не досягли пенсійного віку та не отримують пенсію за віком. Просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі ч. 3 ст. 235 КЗпП.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (п. п. 2, 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Відповідно до ст.38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра, стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних, корпоративних закладів освіти), організаторські здібності, стан фізичного і психічного здоров`я, що не перешкоджає виконанню професійних обов`язків, пройшла конкурсний відбір та визнана переможцем конкурсу відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 11, 12, 13 ст. 39 «Про повну загальну середню освіту» керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).

Протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення рішення про переможця конкурсу посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір.

З особою, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше, укладається трудовий договір строком на два роки. Після закінчення строку дії такого строкового трудового договору та за умови належного його виконання сторони мають право продовжити строк дії відповідного строкового трудового договору ще на чотири роки без проведення конкурсу.

Керівник закладу загальної середньої освіти звільняється з посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору або достроково відповідно до вимог законодавства та умов укладеного трудового договору.

За ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти.

Так, ОСОБА_1 працювала на посаді директора Шпитьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дмитрівської сільської ради на підставі укладеного між сторонами трудового договору, строк дії якого - з 01 липня 2021 року до 30 червня 2023 року.

Відповідачем 15 червня 2023 року попереджено ОСОБА_1 про звільнення 30 червня 2023 року.

Наказом відділу освіти, культури, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 151-к від 29 червня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 30 червня 2023 року у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Строковий трудовий договір між сторонами є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

ОСОБА_1 звільненена в строк, який обумовлений сторонами у строковому трудовому договорі.

До матеріалів справи долучено копію оскаржуваного наказу. Відповідно до якого, ОСОБА_1 ознайомлена з його змістом, в тому числі щодо строку його закінчення.

Жодних зауважень ОСОБА_1 щодо змісту наказу до відповідача не надходило ні в усній, ні у письмовій формі впродовж часу перебування на посаді директора. Строковий договір укладено за взаємною згодою двох сторін та у відповідності із нормами чинного законодавства.

Враховучи, що ОСОБА_1 звільнено саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо законності звільнення позивача із займаної посади.

Доводи апеляційної скарги про те, що з нею не міг бути укладений строковий трудовий договір, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони спростовуються положеннями ст. 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням чинного законодавства, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 14 листопада 2023 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 12 червня 2024 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.В. Кулікова

С.Г. Музичко