Рішення

від 06.06.2024 по справі 524/10335/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/10335/23

Провадження №2/524/938/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - суддіПредоляк О.С.

при секретарі судового засідання Лапік К.В.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вм. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2023 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світоч» звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просять стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 189770,90 грн.

В обґрунтуванняпозову зазначають,щорішенням Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 по справі № 917/299/23 стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест» 1 333 633,30 грн. основного боргу, 396 168,25 грн. пені, 132 056,18 грн. 30 % річних та 35 851,23 грн. судового збору. На виконання рішення 01.11.2023 Господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення.

02.11.2023 на підставі наказу Господарського суду Полтавської області від 01.11.2022 р. приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження № 73210986. 02.11.2023 приватним виконавцем Скрипником В.Л. в межах виконавчого провадження № 73210986 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 189 770,90 грн.

03.11.2023 представником позивача надіслано до Господарського суду Полтавської області, а також відповідачу заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Отримавши заяву приватний виконавець свідомо продовжив примусове виконання рішення і як наслідок з позивача в межах виконавчого провадження № 73210986 стягнуто в примусовому порядку 2 088 179,86 грн., з яких винагорода приватного виконавця - 189 770,90 грн.

03.11.2023 виконавче провадження № 73210986 закінчено у зв?язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області по справі № 917/299/23 від 21.11.2023 визнано таким, що не підлягає виконанню - наказ Господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 про примусове виконання рішення по справі № 917/299/23 від 10.10.2023

21.11.2023 на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області позивачу повернуто стягнуті грошові кошти в межах виконавчого провадження в розмірі 1 897 708,96 грн.

23.11.2023 представник позивача звернувся до приватного виконавця із заявою про повернення основної винагороди, однак листом приватний виконавець повідомив, що відсутні підстави для повернення основної винагороди в розмірі 189 770,90 грн., оскільки виконавче провадження завершення у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, основна виногрона приватного виконавця в розмірі 189 770,90 грн. має бути стягнута з відповідача в повному обсязі на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуті кошти, оскільки це є єдиним ефективним способом захисту прав позивача.

Ухвалою суду від 29.12.2023 року відкрито у справі спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.01.2024 року відповідачем приватного виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що унього навиконанні перебуваловиконавче провадження№73210986щодо примусовоговиконання наказуГосподарського судуПолтавської областіу справі№ 917/299/23від 01.11.2023про стягненняз Сільськогосподарськоготовариства зобмеженою відповідальністю«СВІТОЧ» накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АГРОТЕК-ІНВЕСТ»1333633,30грн.основного боргу,396168,25грн.пені,132056,18грн.30%річних та35851,23грн.судового збору. Після надходженнядо виконаннявищевказаного наказуздійснено йогоперевірку навідповідність вимогамст.4Закону України«Про виконавчепровадження» тавстановлено,що виконавчийдокумент міститьусі необхідніреквізити,зокрема ідату набраннярішенням чинності,та відповідаєвимогам чинногозаконодавства.02.11.2023винесено постановупро відкриттявиконавчого провадженняВП №73210986. У відповідностідо ст.31Закону України«Про органита осіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів»02.11.2023одночасно зпостановою провідкриття виконавчогопровадження винесенопостанову простягнення зборжника основноївинагороди,в якійвизначено сумуосновної винагородиу розмірі10%від суми,що підлягаєстягнення завиконавчим документом,а самев розмірі189770,90грн. 03.11.2023на депозитнийрахунок приватноговиконавця надійшлигрошові коштив сумі2088179,86грн.,достатні длязадоволення вимогстягувача завиконавчим документом,стягнення основноївинагороди тавитрат виконавчогопровадження.Таким чином,стягнення основноївинагороди приватноговиконавця відбулосьу відповідностідо вимогчинного законодавства.У зв`язкуіз фактичнимвиконанням вповному обсязірішення згідноз виконавчимдокументом 03.11.2023винесено постановупро закінченнявиконавчого провадження. Цього ж дня, 03.11.2023 на електронну адресу приватного виконавця від представника боржника надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі № 917/299/23. Твердження позивача про те, що приватний виконавець, отримавши цю заяву 03.11.2023 свідомо продовжив примусове виконання рішення не відповідає дійсності, адже фактично дії, спрямовані на примусове списання коштів з рахунку боржника, а саме направлення до банківської установи платіжної інструкції вчинені 02.11.2023. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не передбачено, що сам факт надходження на адресу приватного виконавця заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, має своїм наслідком припинення зі сторони виконавця вчинення заходів примусового виконання рішення. Основну винагороду стягнуто на підставі винесеної 02.11.2023 постанови про стягнення основної винагороди ВП № 73210986. Таким чином, грошові кошти, що стягнуті з боржника на користь приватного виконавця, не є безпідставно набутими, оскільки підставою набуття коштів є чинна постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди.

У судовомузасіданні представникпозивача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» - адвокат Приліпко І.Л. позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін,дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 по справі № 917/299/23 стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест» 1 333 633,30 грн. основного боргу, 396 168,25 грн. пені, 132 056,18 грн. 30 % річних та 35 851,23 грн. судового збору.

01.11.2023 Господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення.

02.11.2023 на підставі наказу Господарського суду Полтавської області від 01.11.2022 р. приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження № 73210986.

02.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. в межах виконавчого провадження № 73210986 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 189 770,90 грн.

02.11.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 088 179,86 грн.

03.11.2023 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти в сумі 2 088 179,86 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № NB3C0BP02V.

03.11.2023приватним виконавцемвинесено постановупро закінченнявиконавчого провадженняна підставіп.9ч.1ст.39Закону України«Про виконавчепровадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.11.2023 року, залишеною в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 року визнано таким, що не підлягає виконанню - наказ Господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 про примусове виконання рішення по справі № 917/299/23 від 10.10.2023. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" 1897708,96 грн.

23.11.2023 представник позивача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" адвокат Приліпко І.А. звернулась до приватного виконавця Скрипника В.Л. із заявою про повернення основної винагороди.

Листом за вих. № 32952 від 04.12.2023 приватний виконавець повідомив, що оскільки виконавче провадження № 73210986 не закінчувалось з підстав скасування рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та з огляду на те, що основну винагороду стягнуто правомірно і на законних підставах, повернення стягнутої основної винагороди в рамках виконавчого провадження не виявляється можливим, адже це суперечить положенням чинного законодавства.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

За змістомстатті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусовому виконанню підлягаютьвиконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістомстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятоюстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.

Статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

При цьому, для правильного застосування ст.1212 ЦК України необхідно установити факт абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

У даному випадку стягнення з позивача на користь приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. грошових коштів у сумі 189770,90 грн. (основної винагороди приватного виконавця), пов`язане зі здійсненням приватним виконавцем примусового виконання виконавчого документа та відповідає нормам ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження».

Суду не надано підтверджень, що будь-які дії чи бездіяльність приватного виконавця під час виконавчого провадження позивачем оскаржувались та були визнані неправомірними.

Водночас виконавче провадження було відкрито, після цього проводились виконавчі дії, виконавче провадження закінчено у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документа у повному обсязі,, що виключає факт абсолютної безпідставності набуття грошових коштів приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л.

Вирішуючи спір, суд враховує, що при виконанні професійних обов`язків, визначених законодавством України, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., не мав передумов для звільнення позивача від сплати витрат виконавчого провадження, такі витрати стягнуті з позивача відповідно до положеньстатті 42 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Доводи представникапозивача,що підставанабуття основноївинагороди приватноговиконавця відпалау зв`язкуз визнаннямнаказу Господарськогосуду Полтавськоїобласті усправі №917/299/23від 01.11.2023таким,що непідлягає виконанню,є помилковими,оскільки основнувинагороду стягнутоне напідставі даноговиконавчого документу,а напідставі винесеної02.11.2023постанови простягнення зборжника основноївинагороди підчас здійсненнявиконавчого провадження№ 73210986,яка єчинною ,тому такікошти неможуть вважатисябезпідставно набутимиу розумінніст.1212ЦК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову сільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Світоч»до приватноговиконавця виконавчогоокругу Полтавськоїобласті СкрипникаВолодимира Леонідовича простягнення безпідставнонабутих грошовихкоштівза безпідставністю.

Аналогічного правовоговисновку дійшовВерховний Суду постанові у постанові від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2846,56 грн. необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.4,5,10-13,18,76-81,83,258,264,265,273, 352,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенніпозову сільськогосподарськоготовариства зобмеженою відповідальністю«Світоч» доприватного виконавцявиконавчого округуПолтавської областіСкрипника ВолодимираЛеонідовича простягнення безпідставнонабутих грошовихкоштів- відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Олена Предоляк