Постанова

від 05.06.2024 по справі 181/2144/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3626/24 Справа № 181/2144/23 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Панасенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року про забезпечення позову

у справі за позовом Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі: Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року заяву Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:003:0115 площею 75,5895 га, розташовану на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 1222683300:01:003:0115 площею 75, 5895 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки.

Заборонено державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0115 площею 75,5895 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, є обґрунтованими та співмірними заявленим позовним вимогам.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд не дотримався принципу співмірності. Заява про забезпечення позову не містить доводів щодо реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Вважає вжиті заходи забезпечення позову неспівмірними, оскільки останні фактично забороняють власнику розпоряджатися та володіти своєю власністю, що фактично призведе до повного припинення ведення господарської діяльності. Позивачем не надано суду доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію земельної ділянки, що могло б призвести до неможливості виконання рішення суду у разі його задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення усправі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

У серпні 2023 року Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:003:0115 площею 75, 5895 га; заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 1222683300:01:003:0115 площею 75, 5895 га, що можуть призвести до погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки; заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0115 площею 75, 5895 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Заява про забезпечення позову мотивована наявністю у позивача припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому істотно ускладнити ефективний спосіб захисту та поновлення порушених прав позивача, оскільки зареєстрована за ОСОБА_1 на праві власності земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду права її законного власника - держави, вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо земельна ділянка повернеться у первинному вигляді, тому виникла необхідність забезпечення позову таким шляхом, з метою збереження якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки. Оскільки предметом спору у даній справі є повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0115 державі, існує досить висока ймовірність відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, що може значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси сторони на той випадок, коли інша сторона буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування відповідає вимогам закону.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем наведено достатньо аргументів, які підтверджують, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду та застосовані види забезпечення позову є співмірними та мають на меті лише заборонити подальше відчуження земельної ділянки, проведення відносно неї реєстраційних дій та збереження якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей спірної земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти можливих дій відповідача, за яким зареєстровано речове право на нерухоме майно, який за час розгляду справи може погіршити якість ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, перереєструвати чи продати земельну ділянку.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності із положеннями ст. 150 ЦПК України правомірно забезпечено позовні вимоги, для захисту матеріально-правових інтересів позивача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Обрані заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору та відповідають позовним вимогам.

Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може призвести до настання незворотних наслідків для об`єкта природно-заповідного фонду через розорювання, засівання, псування та використання всупереч режиму, встановленому для територій заповідного фонду. Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 158 ЦПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі щодо неповного з`ясування обставин справи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом спору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки між сторонами наявний спір, а згідно положень ст. 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати накладанням арешту та забороною вчиняти певні дії щодо майна, що належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є непропорційним втручанням держави у мирне володіння відповідачем його майном, є безпідставними, оскільки оцінюючи пропорційність втручання у володіння майном особи та задоволення суспільного інтересу, як мети такого втручання, суд першої інстанції врахував, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням відповідача у праві розпорядження вказаним майном, спір щодо земельної ділянки є реальним і носить майновий характер, а відсутність відповідного обтяження може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність позову не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки це не є підставою для невжиття заходів щодо його забезпечення.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Межівськогорайонного судуДніпропетровської областівід 08січня 2024року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна