Рішення

від 14.06.2024 по справі 643/1782/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/1782/24

Провадження № 2/643/1729/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Новіченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив

«Новобуд-Комфорт»

про стягнення 9579, 38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення боргу в сумі 9579, 38 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, утримання та експлуатацію якого здійснює Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Новобуд-Комфорт» (далі Кооператив). Таким чином, Кооператив є управителем цього будинку на підставі Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_2 згідно протоколу загальних зборів № 1 від 06.09.2018. Незважаючи на те, що договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території між Кооперативом та відповідачем не укладався, відповідач як власник квартири та співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний здійснювати оплату наданих Кооперативом послуг, оскільки власники квартир несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду. Водночас, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за ним утворилась заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року в сумі 9579, 38 грн. 03.01.2022 року між позивачем та Кооперативом було укладено Договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого Кооператив передав позивачу право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в сумі 9579, 38 грн. Оскільки заборгованість відповідачем наразі не сплачена, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

ІІ. Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що стягнення заборгованості за період з 01.04.2020 р. по 31.12.2021 р. з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 по відношенню до відповідача вже було предметом розгляду в межах справи № 643/3142/23.

Відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 р. по справі №643/3142/23 були встановлені наступні факти:

1. Договір від 06.09.2018 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_2 порушує вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та є неукладеним, оскільки він був підписаний не уповноваженою особою з боку співвласників будинку. Відтак Кооператив не є особою, яка надає послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою, АДРЕСА_2 на правових підставах починаючи з вересня 2018 року.

2. Відповідно до протоколу № 1 від 06.08.2018 загальних зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку за місцем знаходження: АДРЕСА_2 за єдине питання порядку денного «визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком» проголосували 120 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, які належать їм на праві власності становить 10 949,02 кв.м з загальної площі житлових та нежитлових приміщень в 17 897,3 кв.м., і проголосували «ЗА» питання порядку денного власники 9 192,02 кв. м. Отже, за вказане питання порядку денного проголосували «ЗА» власники 51,36% від загальної площі житлового будинку. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків. У такому разі, при відсутності необхідної кількості голосів підтримки співвласників будинку (відповідно 75 та 50 відсотків загальної площі квартир та приміщень необхідних для схвалення рішення зборів) та відсутності голосів "за" в ході письмового опитування (ч. 8 ст. 10 Закону № 417) призведе до неможливості приймати ті чи інші рішення необхідні для належного обслуговування та утримання будинку його співвласниками, оскільки рішення будуть вважатися неприйнятими.

Таким чином, прийняте рішення про встановлення тарифу на послуги з управління будинком не можна вважати прийнятим, оскільки за вказане рішення не проголосувала достатня кількість співвласників будинку. Тому, тариф на підставі якого було нараховано відповідачу заборгованість по сплаті комунальних послу не можна вважати обґрунтованим.

Оскільки, починаючи з вересня 2018 року позивач застосовував тариф за надання послуги з управління в розмірі 5,756 грн. за 1 кв.м. для житлового будинку у АДРЕСА_2 без належної правової підстави, позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволені бути не можуть.

Відтак, починаючи з вересня 2018 року Кооператив застосовував необґрунтований тариф на надання послуг з управління будинком.

Також відповідач зазначає, що до моменту винесення постанови Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23, яка встановила, що Кооператив немає укладеного договору про надання послуг з управління будинком та застосовує необґрунтований тариф здійснював компенсацію наданих послуг. Зокрема судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач сплачував послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.04.2020 року по 30.04.2023 року в наступному обсязі: у квітні 2020 року в сумі 275, 34 грн., у червні 2020 року в сумі 550, 68 грн., у липні 2020 року в сумі 275, 34 грн., у серпні 2020 року в сумі 275, 34 грн., у вересні 2020 року в сумі 275, 34 грн., у жовтні 2020 року в сумі 275, 34 грн., у листопаді 2020 року в сумі 275, 34 грн., у грудні 2020 року в сумі 275, 34 грн., у лютому 2021 року в сумі 550, 68 грн., у березні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у квітні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у травні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у червні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у липні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у серпні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у вересні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у жовтні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у листопаді 2021 року в сумі 275, 34 грн., у грудні 2021 року в сумі 275, 34 грн., у лютому 2022 року в сумі 550, 68 грн.

Отже, наявність заборгованості за сплати послуг з управління будинком за період з 01.04.2020 р. по 31.12.2021 р. спростовується фактами, які вже встановлені судовим рішення по відношенню до Відповідача, і які є преюдиційними в силу приписів частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

За таких обставин, правомірності нарахуванню плати за послуги за управління будинком за період з 01.04.2020 р. по 31.12.2021 р. вже була надана судом, факти які були встановлені сягають періоду з вересня 2018 р.

На даний момент через воєнний стан в Україні Відповідач не може надати доказів оплати послуг з управління будинком за період з 01.01.2019 р. по 01.04.2020 р., проте, враховуючи ту обставину, що як було встановлено судом, підстав для надання послуг з управління будинку і встановленого тарифу, починаючи з вересня 2018 р. не існувало, відповідач вважає, що і вони не підлягають стягненню.

Як вбачається зі змісту позовної заяви і доданих документів, заборгованість за період 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року обґрунтовується виключно Довідкою про заборгованість від 03.01.2022 р., як була видана Кооперативом, однак первинних документів, які б підтверджували витрати Кооперативу позивачем надано не було.

Відтак, відповідач критично ставиться до наданих доказів, оскільки вони не можуть підтверджувати будь-яких витрат Кооперативу на надання таких послуг.

Вимоги позивача базуються на договорі про відступлення права вимоги від 03.01.2022 р., проте про існування вказаного договору Відповідач дізнався тільки після отримання позову. Як було встановлено в постанові Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 р. по справі № 643/3142/23, відповідач продовжував здійснювати оплату за послуги з управління будинком Кооперативу до лютого 2022 року включно.

В той же час, як вбачається з позовної заяви вимоги 01.04.2020 р. по 31.12.2021 р. на час подання позову по справі № 643/3142/23 вже були відступлені з боку Кооперативу на користь позивача.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що Кооперативом вчинялися дії щодо подвійного стягнення тієї заборгованості, яку, як він вважав, існує у відповідача.

Крім того, у письмових поясненнях, поданих до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» відповідачем згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК викладено заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2019 року по 01.04.2020 року.

ІІІ. Стислий виклад заперечень позивача, викладених у відповіді на відзив.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якого вважає заперечення відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи з урахуванням наступного:

-посилання відповідача на те, що стягнення заборгованості за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року з управління багатоквартирним будинком вже було предметом розгляду в межах справи № 643/3142/23 є безпідставними, оскільки у справі № 643/3142/23 брали участь Кооператив, як позивач, та ОСОБА_2 , як відповідач. Проте у даній справі позивачем виступає ОСОБА_1 , а відповідачем ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, посилання відповідача на справу № 643/3142/23 та факти, які встановлені у постанові Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23, позивач вважає безпідставними. Окрім того, 03.01.2022 року Кооператив (Первісний кредитор) та позивач (Новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, згідно якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові за зобов`язанням до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Таким чином, з 03.01.2022 року саме у ОСОБА_1 замість Кооперативу виникло право стягнути з ОСОБА_2 вищевказані грошові кошти у сумі 9 579, 38 грн. та звернутися до суду з позовною заявою;

-Договір від 06.09.2018 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , належним чином був підписаний 06 вересня 2018 року з однієї сторони Кооперативом та з другої сторони уповноваженою особою від співвласників житлового будинку ОСОБА_3 , при цьому: - дійсність правоздатності повноважень на право підпису зі сторони Кооперативу підтверджується протоколом № 1 загальних зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 26.04.2017 року, яким співвласники будинку призначили управляючою компанією Кооператив; дійсність правоздатності повноважень на право підпису уповноваженої особи від співвласників житлового будинку ОСОБА_3 встановлює «Протокол № 7 общего собрания инвесторов квартир и нежилым помещений десятиэтажного жилого дома по адресу: АДРЕСА_2 » від 27.04.2012 року, яким інвестори квартир та нежитлових приміщень десятиповерхового житлового будинку призначили ОСОБА_3 уповноваженою особою від зазначеного житлового будинку;

-наявність повноважень у ОСОБА_3 , та його праводієздатності своїм підписом завіряти делеговані співвласниками багатоквартирного будинку договори стосовно цього будинку підтверджується тим, що з 27.04.2012 року по теперішній час ОСОБА_3 є уповноваженою особою багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та має право підпису усіх господарчих та інших договорів стосовно цього будинку відповідно до вимог Закону України від 14.05.2015 № 417-ХІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01 липня 2015 року;

-позивач, з`ясувавши для себе необхідність додаткового підтвердження повноважень ОСОБА_3 як уповноваженої особи стосовно багатоквартирного будинку, звернулась до Кооперативу з відповідною заявою. У відповідь на свою заяву про видачу оригіналу зазначеного протоколу, Кооператив отримав заявлений документ від Департаменту житлового господарства ХМР. Як вбачається з оригіналу протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 від 06.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , та оригіналів Листків письмового опитування співвласників будинку, першим питанням порядку денного є питання про вибір уповноваженого представника багатоквартирного будинку по роботі з керуючою компанією ОСОБА_3 , другим питанням порядку денного є питання про прийняття внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 5,756 грн./м2 , обидва питання прийнятті, за що проголосували власники квартир та нежитлових приміщень площа яких перевищує 50% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, як і зазначено у пунктах 2, 3 і 9 частини 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Таким чином, вище перераховані обставини та фактичні дані свідчать про чинність Договору від 06.09.2018 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_2 ;

-щодо тверджень відповідача про застосування тарифу за надання послуги з управління будинком позивач зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» для прийняття співвласниками рішення про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком необхідно, щоб за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що і підтверджено самим відповідачем у відзиві, а саме, що за вказане рішення проголосували «ЗА» власники 51,36% від загальної площі житлового будинку. У постанові Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року по справі № 643/3142/23, є посилання на ч. 6 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (із змінами та доповненнями), проте зазначена не повна чинна редакція, а саме пропущена така частина « … , крім рішень з питань, зазначених у п. 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку»;

-предметом даного позову є стягнення грошових коштів з відповідача на підставі Договору про відступлення права вимоги від 03.01.2022, який не визнаний недійсним або неукладеним, його нікчемність також не встановлена судом. Отже, позивач замість Кооперативу є новим кредитором боржника ОСОБА_2 лише в частині сплати грошових коштів в сумі 9 579, 38 грн. за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року. Оскільки доказів виконання відповідачем грошового зобов`язання суду не надано, кошти позивачу не сплачено, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів позивач вважає обґрунтованими.

ІV. Рух справи.

Ухвалою від 01.03.2024 року Московський районний суд м. Харкова відкрив провадження у справі № 643/1782/24, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, на підставі статті 53 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Новобуд-Комфорт» (Кооператив).

15.04.2024 року через підсистему «Електронний Суд» відповідачем подані письмові пояснення, у яких відповідач відмовився від свого права на подання заперечень на відповідь на відзив, оскільки викладені у відзиві на позов доводи позивачем жодним чином не спростовані. Також відповідач просив суд провести розгляд справи № 643/1782/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 16.04.2024 року Московський районний суд м. Харкова заяву відповідача про розгляд справи № 643/1782/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишив без задоволення.

V. Встановлені судом обставини.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

03.01.2022 року між Кооперативом (Первісний кредитор) та позивачем (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 (боржник) в сумі 9579, 38 грн., яке включає заборгованість за зобов`язаннями щодо сплати даних грошових коштів первісному кредитору за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року.

За умовами п. 1.2. Договору Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору наявність зобов`язання боржника, передбаченого п. 1.1. даного договору, перед Первісним кредитором підтверджується:

-копією договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд;

-довідкою про заборгованість, виданою Виробничим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Новобуд-Комфорт»;

-копією кошторису витрат за послугу управління багатоквартирним будинком.

Право вимоги, що відступається за цим Договором, складає 9579, 38 грн. (п. 2.1. Договору).

Згідно довідки Кооперативу № 1 від 03.01.2022, виданій позивачу на підставі Договору про відступлення права вимоги від 03.01.2022, за відповідачем значиться заборгованість по квартплаті за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року в сумі 9579, 38 грн.

Аналогічні відомості вказані Кооперативом у довідці із зазначенням розміру боргу за кожен місяць.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує на те, що за умовами вказаного вище Договору до нього перейшло право вимоги до відповідача в сумі 9579, 38 грн.

На підтвердження дійсності вимоги позивачем до позовної заяви додано Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_2 згідно протоколу загальних зборів № 1 від 06.09.2018, між Кооперативом (Управитель) та уповноваженою співвласниками особою ОСОБА_3 , що діє на підставі протоколу загальних зборів від 26.04.2017.

За умовами цього Договору Управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі послуга з управління), що розташований за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання, задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом 7 Договору від 06.09.2018 року визначено, що ціна послуги з управління становить 5, 756 грн. на місяць за 1 м.кв. загальної площі житлового або нежитлового приміщення будинку.

Також до позовної заяви позивачем додано протокол № 1 загальним зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку за місцем знаходження АДРЕСА_2 від 06.09.2018, про встановлення витрат на управління будинку, спорудами та прибудинкової території у розмірі 5, 756 грн. за 1 м.кв. загальної площі квартири.

VІ. Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК).

Положеннями частини 1 статті 901 ЦК унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 518 ЦК боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина 1 статті 514 ЦК регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, в якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення частини 1 статті 203 ЦК прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 ЦК у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

За обставинами цієї справи, 06.09.2018 року між Кооперативом та уповноваженою співвласниками особою ОСОБА_3 було укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком згідно протоколу загальних зборів № 1 від 06.09.2018 року.

У подальшому, 03.01.2022року між Кооперативом (Первісний кредитор) та позивачем (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 (боржник) в сумі 9 579, 38 грн., яке включає заборгованість за зобов`язаннями щодо сплати даних грошових коштів первісному кредитору за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року.

Однак незважаючи на це, у квітні2023року Кооператив звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з належного утримання багатоквартирного будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01.04.2020 року по 30.04.2023 року в сумі 12247, 89 грн. (справа № 643/3142/23).

При цьому, звертаючись до суду з вищевказаним позовом Кооператив не зазначав, що право вимоги заборгованості за період з 01.04.2020 року по 31.12.2021 року було відступлено позивачу за Договором від 03.01.2022 року.

Рішенням від 31.07.2023 у справі № 643/3142/23 Московський районний суд м. Харкова позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь Кооперативу заборгованість за надані послуги з належного утримання багатоквартирного будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01.04.2020 року по 30.04.2023 року в сумі 12 247, 89 грн.

Водночас, постановою від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23 Харківський апеляційний суд вищевказане рішення суду скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог Кооперативу, зазначивши наступне:

«Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку за місцем знаходження: АДРЕСА_2 , який датований 06.09.2018, за єдине питання порядку денного «визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком» проголосували 120 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, які належать їм на праві власності становить 10 949,02 кв.м з загальної площі житлових та нежитлових приміщень в 17 897,3 кв.м., і проголосували «ЗА» питання порядку денного власники 9 192,02 кв. м.

Отже, за вказане питання порядку денного проголосували «ЗА» власники 51,36% від загальної площі житлового будинку.

За загальним правилом, встановленим статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється виключно його співвласниками, і лише у випадку прийняття ними відповідного рішення управителем чи об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків.

У такому разі, при відсутності необхідної кількості голосів підтримки співвласників будинку (відповідно 75 та 50 відсотків загальної площі квартир та приміщень необхідних для схвалення рішення зборів) та відсутності голосів "за" в ході письмового опитування (ч. 8 ст. 10 Закону № 417) призведе до неможливості приймати ті чи інші рішення необхідні для належного обслуговування та утримання будинку його співвласниками, оскільки рішення будуть вважатися неприйнятими.

Таким чином, прийняте рішення про встановлення тарифу на послуги з управління будинком не можна вважати прийнятим, оскільки за вказане рішення не проголосувала достатня кількість співвласників будинку. Тому, тариф на підставі якого було нараховано відповідачу заборгованість по сплаті комунальних послу не можна вважати обґрунтованим.

Згідно правових висновків, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. по справі № 5017/1221/2012, відсутність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, спрямованого на зміну складу учасників товариства, не свідчить про чинність останнього.

Суд у мотивувальній частині рішення не надав правової оцінки легітимності рішення загальних зборів учасників товариства від 06.09.2018 та дійшов помилкового висновку про його обов`язковість для виконання.».

Крім цього, у цій же постанові Харківський апеляційний суд зазначив:

«Що стосується уповноваженої особи на підписання Договору від 06.09.2018 р. про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 судова колегія зазначає наступне.

Виробничий кооператив «ЖЕК «Новобуд-Комфорт», як на підставу належного підписання з уповноваженою особою та в подальшому виконанню зазначеного Договору посилався на наявність протоколу загальних зборів № 1 від 06.09.2018 р. відповідно до якого, уповноважена співвласниками особа ОСОБА_3 , під час підписання Договору діяв на підставі протоколу загальних зборів від 26.04.2017 р.

Разом з тим, як убачається з протоколу загальних зборів від 26.04.2017 наданого позивачем на порядку денному вказаних загальних зборів було питання визначення управителя - Виробничий кооператив «Житлово-експлуатаційний кооператив «Новобуд - Комфорт» тільки на 2017 р.

Питання щодо обрання ОСОБА_3 управителем чи уповноваженою особою від співвласників будинку у порядку денному зазначено не було.

Закон України від 14.05.2015 N 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» набрав чинності 01 липня 2015 року.

Судом першої інстанції взято до уваги наданий позивачем витяг з протоколу «Общего собрания инвесторов квартир и нежилых помещений» від 27.04.2012 року ОСОБА_3 був обраним уповноваженою особою саме від інвесторів, а не співвласників квартир та його повноваження розповсюджувались на введення будинку в експлуатацію.

Інвестори суб`єкти підприємницької діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально - побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Отже, навіть якщо поверх, на якому знаходиться квартира інвестора, ще не добудований, визнати право на неї можна як на частину в об`єкті інвестування. Навіть коли вона фізично ще не існує. Визнання прав на квартиру, як об`єкт інвестування не наділяє інвестора правомочностями власника, але закріплення таких прав у судовому порядку - перший крок до визнання права власності на квартиру, якщо будинок згодом все ж таки буде зданий в експлуатацію.

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту закінчення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Таким чином, виходячи з положень цієї статті, інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію.

Також, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» поняття співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Таким чином, проаналізувавши зазначене та матеріали справи, зроблений висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_3 є належною уповноваженою особою, яка наділена повноваженнями на підписання Договору з позивачем не можна вважати обґрунтованим.

Разом з тим, не містять матеріали справи будь якого іншого протоколу зборів співвласників на яких би ОСОБА_3 було обрано уповноваженою особою, після набуття чинності Закону N 417-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Слід зазначити, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який регулює порядок укладення договору про надання послуг з управління будинком (ч. 1 ст. 15) набрав чинності 10.12.2017 р., тобто ОСОБА_3 не міг бути в 2012 р. визначений в якості уповноваженої особи на підписання договору з управління будинком на підставі нормативно-правового акту, якого ще не існувало.

З урахуванням зазначеного, підписаний Договір з Виробничим кооперативом «ЖЕК «Новобуд-Комфорт» не можна вважати укладеним, з підстав викладених вище.

Позивач у даній справі вважає себе організацією, яка уповноважена надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території з метою комфортного проживання в ньому мешканців.

Проте, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження підстав для укладення Договору від 06.09.2018 р., не надано доказів про затвердження його умов зборами співвласників, а також не надано доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на підписання вказаного договору, вважати обґрунтованими позовні вимоги не можна.

Так, оскільки Договір від 06.09.2018 р. порушує вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників, підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками є неукладеним.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції безпідставно послався на умови Договору від 06.09.2018 р. в якості підстави для надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищенаведене, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є виконавцем послуги з управління по відношенню до житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 .

Щодо визнання недійсним в судовому порядку договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою, АДРЕСА_2 від 06.09.2018 р. на, що посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, як на підставу відсутності доказів визнання неправомірних дій позивача.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 16.06.2020 р. по справі № 145/2047/16-ц, встановлено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою, АДРЕСА_2 від 06.09.2018 р. є неукладеним, оскільки він був підписаний не вповноваженою особою з боку співвласників будинку.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо необхідності визнання вказаного договору недійсним, не відповідає нормам чинного законодавства.

Оскільки, починаючи з вересня 2018 року позивач застосовував тариф за надання послуги з управління в розмірі 5,756 грн. за 1 кв.м. для житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 без належної правової підстави, позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволені бути не можуть.».

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, постанова Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23 за позовом Кооперативу до відповідача про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.04.2020 року по 30.04.2023 року, яка набрала законної сили і якою встановлено, що Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_2 згідно протоколу загальних зборів № 1 від 06.09.2018 є неукладеним, а рішення про встановлення тарифу на послуги з управління будинком, оформлене протоколом № 1 від 06.09.2018, не можна вважати прийнятим, має преюдиційне значення для вирішення цієї справи за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника Кооперативу, до відповідача про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.09.2019 року по 30.12.2021 року.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в частині того, що постанова Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23 не має значення для вирішення даного спору.

Пунктом 1.3. Договору про відступлення права вимоги від 03.01.2022 передбачено, що наявність зобов`язання Боржника, передбаченого п. 1.1. даного Договору перед Первісним кредитором (Кооперативом) підтверджується:

-копією договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд;

-довідкою про заборгованість № б/н, виданою Виробничим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Новобуд-Комфорт»;

-копією кошторису витрат за послугу управління багатоквартирним будинком.

Водночас, як встановлено у постанові Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23, Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_2 згідно протоколу загальних зборів № 1 від 06.09.2018 є неукладеним.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем (частина 2 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Однак, Харківській апеляційний суд у постанові від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23 встановив, що рішення про встановлення тарифу на послуги з управління будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_2 , не можна вважати прийнятим, оскільки за вказане рішення не проголосувала достатня кількість співвласників будинку. Тому, тариф на підставі якого було нараховано відповідачу заборгованість по сплаті комунальних послу не можна вважати обґрунтованим.

Видана Кооперативом довідка не є первинним документом, а відтак не належним та допустимим доказом на підтвердження наявності у відповідача на момент укладання Договору про відступлення права вимоги з позивачем заборгованості в сумі 9579, 38 грн. за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.09.2019 року по 30.12.2021 року.

Викладені у відповіді на відзив доводи позивача щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладання Договору від 06.09.2018 року та чинності тарифів, затверджених протоколом загальних зборів № 1 від 06.09.2018, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених у постанові Харківського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі № 643/3142/23, яка набрала законної сили, а відтак судом до уваги не приймаються.

Сам по собі факт укладення між позивачем та Кооперативом Договору відступлення права вимоги від 03.01.2022 року не є безумовною підставою для стягнення з відповідача боргу, адже виходячи з приписів статті 518 ЦК боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі договору.

Доводи позивача в частині того, що Договір про відступлення права вимоги від 03.01.2022 року не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку суд до уваги не приймає, оскільки недійсність переданої вимоги, про яку йдеться у статті 519 ЦК, не може ототожнюватися із недійсністю правочину.

Законодавець не пов`язує питання дійсності/недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

У розумінні положень статті 519 ЦК недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

Жодних інших доказів на підтвердження наявності у відповідача перед Кооперативом заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 9579, 38 грн. за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року, позивачем всупереч вимог статті 81 ЦПК надано не було.

Таким чином, відступаючи 03.01.2022 року право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9579, 38 грн., Кооператив відступив позивачу право вимоги неіснуючої заборгованості, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відступлене Кооперативом на користь позивача право вимоги є дійсним.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

При цьому, суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки виходячи з вимог статті 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК, оскільки позивач в силу приписів пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ).

4. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ).

Повне рішення складено 14.06.2024 року.

Суддя Н.В. Новіченко