Постанова

від 05.06.2024 по справі 178/105/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3092/24 Справа № 178/105/21 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року в цивільній справі номер 178/105/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за рахунок спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року до Криничанського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики за рахунок спадкового майна, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 01 січня 2014 року позивачка уклала договір позики з ОСОБА_4 , згідно з умовами якого позивачка надала останній грошові кошти в сумі 150000,00 гривень, що станом на той час було еквівалентно 18773,47 доларів США за офіційним курсом НБУ, з кінцевим терміном повернення не пізніше 01 січня 2029 року, або за письмовою вимогою про дострокове повернення боргу, яка має бути пред`явлена не раніше ніж через три роки з дати підписання договору.

Відповідно до п. 3 зазначеного договору визначено за ОСОБА_4 сплачує позивачці 20% річних від суми позики, яка має бути виплачена із поверненням суми боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 24 лютого 2020 року Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Позивачці стало відомо, що після смерті ОСОБА_4 відповідачка звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини та є спадкоємцем у спадковій справі №25/2020 з часткою у спадковому майні в розмірі 25%.

03 грудня 2020 року позивачка надіслала на адресу відповідачки вимогу про дострокове повернення боргу, яку було отримано відповідачкою 19 грудня 2020 року.

ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 318754,22 грн боргу за договором позики, укладеним 01 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , за рахунок належного ОСОБА_3 спадкового майна.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 318754,22 грн боргу за договором позики, укладеним 01 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , за рахунок належного ОСОБА_3

спадкового майна відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 року у справі №178/105/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідачки на користь позивачки судові витрати в розмірі 4781,31 гривень.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі №489/2924/16-ц, постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №607/98/17.

15 липня 2020 року до спадкової справи №25/2020 надійшла заява №265 про прийняття спадщини за законом згідно з ст. 1241 ЦК України (на обов`язкову долю) від імені відповідачки ОСОБА_3 , тобто остання є такою, що прийняла спадщину, є власником спадкового майна з часу відкриття спадщини і наявність постанови про відмову державного нотаріуса Парусникова І. О. Криничанської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, не позбавляє відповідачку на оформлення прав на спадкове майно шляхом визнання такого права власності на спадкове майно у судовому порядку.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що постановою від 29 січня 2021 року державного нотаріуса Парусникова І. О. Криничанської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину охоплено не усе спадкове майно, а саме не було відмовлено щодо видачі свідоцтва на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 1222082000:03:001:6053, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповітів від 26.07.2005 року та від 27.01.2010 року усе спадкове майно, у тому числі право власності ОСОБА_4 , на яке виникло вже після складання заповіту, успадковує ОСОБА_2 .

У змісті оскаржуваного рішення суд першої інстанції також посилається, як на підставу для відмови, на обставину, що оцінка майна спадкодавця на час відкриття спадщини не проводилась. Проте, в матеріалах справи міститься довідки НГО по земельним ділянкам та інвентаризаційна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, номер (три), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У разі спадкування майна спадкоємцями, які відповідно до статей 1262-1265 ЦК України відносяться до другої, третьої, четвертої, п`ятої черги спорідненості, проведення оцінки такого майна є обов`язковим та проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості. В даному випадку, відповідачка є спадкоємцем першої черги і проведення оцінки такого майна є не обов`язковим.

Суд першої інстанції не використав у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, внаслідок чого не перевірив повно та всебічно матеріали справи, належним чином їх не оцінив та дійшов необґрунтованих висновків. Крім того, допустив порушення застосування норм процесуального права при розгляді справи, що, як наслідок, обмежує право позивача на доступ до правосуддя.

Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводами апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного заочного рішення не звернув належної уваги на предмет і підстави поданого позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився належним чином із колом відповідачів, які повинні відповідати за заявленими позовними вимогами.

22 січня 2024 року ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_1 подала позов у суд про звернення стягнення на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах частки вартості майна успадкованого ОСОБА_2 .

Вважає, що заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області у справі №178/105/21 від 18.09.2023 року порушує її права, так як вона вже частково погасила борг в розмірі 300000,00 грн і ще має непогашену частину боргу перед ОСОБА_1 , при цьому спадщину вона прийняла разом з ОСОБА_3 , отже вони повинні солідарно нести обов`язок по сплаті боргу спадкодавця ОСОБА_4 .

В оскаржуваному заочному рішенні встановлений факт неприйняття частини спадщини ОСОБА_3 в розмірі обов`язкової частки, а саме, 2-х земельних ділянок, що збільшує частку спадщини прийнятої ОСОБА_3 , оскільки по сьогоднішній день частки в спадщині не виділено - це рішення має безпосередній вплив на долю ОСОБА_2 у спадщині та на залишок успадкованої нею заборгованості перед ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину, а борг спадкодавця переходить до спадкоємців, тому ОСОБА_1 має повне право звернутись до суду з вимогою до ОСОБА_2 , як з єдиного спадкоємця всю суму боргу.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не роз`яснив належним чином позивачці її права, зокрема, щодо залучення до участі у якості співвідповідача ОСОБА_2 . Вказані порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

На стадії апеляційного розгляду справи залучення співвідповідача ЦПК України не передбачено, а отже відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що прийняли спадщину і є власниками спадкового майна з часу відкриття спадщини і наявність постанови про відмову державного нотаріуса Парусникова І. О. Криничанської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, не позбавляє відповідачку ОСОБА_3 на оформлення прав на спадкове майно шляхом визнання такого права власності на спадкове майно у судовому порядку, одночасно ОСОБА_2 не було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом і за законом.

Окрім цього, суд першої інстанції не звернув увагу, що постановою від 29 січня 2021 року державного нотаріуса Парусникова І. О. Криничанської державної нотаріальної контори про відмову охоплено не усе спадкове майно, а саме не було відмовлено щодо видачі свідоцтва на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 1222082000:03:001:6053, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Яблокова Л.О. доводи апеляційних скарг підтримала, просила їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник ОСОБА_6 адвокат Калініченко К.Ю. доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримала, просила їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Горкун Д.О. доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не визнали, просили їх відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, представників апелянтів, відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 01 січня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_7 надала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 150000,00 гривень, що станом на час виникнення договірних відносин еквівалентно 18773,47 доларів США за офіційним курсом НБУ, з кінцевим терміном повернення не пізніше 01 січня 2029 року, або за письмовою вимогою про дострокове повернення боргу, яка має бути пред`явлена не раніше ніж через три роки з дати підписання договору. Відповідно до п. 3 договору за кожен рік користування грошовими коштами позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцеві 20% річних від зазначеної суми (30000,00 грн). Сплачувати нараховані відсотки необхідно разом з поверненням суми боргу. За домовленістю сторін повна сума позики, що підлягає поверненню на день остаточного розрахунку має бути дорівнювати сумі позики грошових коштів плюс сума відсотків 150000,00 + 450000,00 = 600000,00 грн в еквіваленті 75093,82 доларів США на день останнього платежу позики, яка має бути виплачена із поверненням суми боргу (а.с. 6-6зв, том 1).

З боргової розписки вбачається, що ОСОБА_4 отримала у борг від ОСОБА_7 150000,00 грн, та визначені умови повернення цього боргу, які відповідають умовам договору позики (а.с. 7, том 1).

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 148, том 1).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 5, том 1).

03 грудня 2020 року позивачка ОСОБА_1 надіслала на адресу відповідачки ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення боргу, яку отримано відповідачкою 19 грудня 2020 року (а.с. 8-10, том 1).

До матеріалів справи долучено копію спадкової справи, заведеної після померлої ОСОБА_4 (а.с. 140-167, том 1).

29 січня 2021 року державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори Парусніковою І.О. винесено постанову про відмову ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 8,0900 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криничанський район, Гуляйпільська сільрада, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 88, том 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Криничанського районного суду

Дніпропетровської областівід 18вересня 2023року в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, давши оцінку кожному аргументу, наведеному як у позові, так і у відзиві на позов, правильно застосувавши норми права, які підлягали застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо можливості відповідачки ОСОБА_3 отримати спадкове майно в судовому порядку при наявності відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 апеляційний суд відхиляє, оскільки це є припущенням апелянтів.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може уґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що при отриманні цього майна (яке наведено в апеляційній скарзі) у спадщину позивачка не позбавлена права звернутися до відповідачки з відповідним позовом про звернення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі, якщо відповідачка відмовиться від виконання свого обов`язку.

Наведені в апеляційних скаргах докази щодо спадкового майна у вигляді земельних ділянок, на яке, начебто, не поширювалась відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, судом першої інстанції не досліджувались, тому апеляційний суд такі докази не приймає.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таких доказів апеляційному суду надано не було.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо, начебто, «переходу» боргу на неї, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки цей довід апелянтом не доведений.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незалучення її до розгляду цієї справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до положень частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Інші, наведені в апеляційних скаргах доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також

практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 червня 2024 року.

Судді: